"Кримська Свiтлиця" > #3 за 17.01.2020 > Тема "Урок української"
#3 за 17.01.2020
З БЛОГУ ГАЛИНИ ПАГУТЯК: УКРА╥НСЬКА Л╤ТЕРАТУРА ╤ НАЦ╤ОНАЛЬНА ╤ДЕНТИЧН╤СТЬ
Я не лише письменниця, а й читачка. Мен╕ пощастило в дитинств╕ в╕дчути смак ╕ запах слова р╕дною мовою не лише в сп╕лкуванн╕ з людьми, але й з книгами. В четвертому клас╕ мама купила в Дрогобич╕ «Неопалиму купину» ╕ «Собор», сестра притягла переписан╕ в╕рш╕ Леон╕да Кисельова, Василя Симоненка, а вдома час в╕д часу обговорювалися теми, за як╕ мо╖х батьк╕в вчител╕в могли зробити рядовими колгоспниками. Мама з татом виступали в самод╕яльному театр╕, який ставив Франка, Карпенка-Карого, як за час╕в «Просв╕ти». Мама купувала книги, як╕ дос╕ ╓ окрасою мо╓╖ б╕бл╕отеки: ╤ван Величковський, Григор╕й Сковорода, Л╕топис Самовидця. Тато роздобував десь грубезн╕ ╕сторичн╕ романи, наприклад, «Людолови», «Мальви», «Останн╕ орли» ╕ вони мандрували в╕д хати до хати, ╕ врешт╕ повертались. Кр╕м того, мама купувала все, що мало стосунок до Шевченка, ╕ привезла ╕з Канева юв╕лейний «Кобзар», де була «Розрита могила». Це все читання, часом нап╕влегальне, стало для мене панциром в╕д брудних поток╕в, як╕ згодом могли розмити мою нац╕ональну ╕дентичн╕сть. А ще я знала вс╕ доступн╕ укра╖нськ╕ казки ╕ п╕сн╕, прекрасн╕ дитяч╕ в╕рш╕ Натал╕ Заб╕ли ╕ Грицька Бойка, чар╕вн╕ казки Оксани ╤ваненко. У школ╕ ми скинулись ц╕лим класом ╕ купили зб╕рку закарпатських народних казок «Три золот╕ слова», а на перервах бавились, ╕нсценуючи казки ╤вана Франка. А як плакали наш╕ старш╕ сус╕дки над «Олюнькою» та «У нед╕лю рано з╕лля копала». До реч╕, «Олюнька» дос╕ ╓ х╕том у с╕льських б╕бл╕отеках. У автобусах люди сп╕вали укра╖нськ╕ народн╕ п╕сн╕. ╤ це було в часи «розвинутого соц╕ал╕зму», а насправд╕ брежн╓вського застою. Здавалося, що з настанням Незалежност╕ в╕дкриються вс╕ шлюзи нац╕онально╖ культури без цензури. Тим б╕льше, що стали видавати заборонених сов╓тським режимом автор╕в, книги Грушевського, Дорошенка, Аркаса. Але мудрий укра╖нський нар╕д полюбив телев╕зор ╕ його заг╕пнотизували Кашп╕ровський та Чумак, а там уже ╕ в хв╕ст, ╕ в гриву його почали ╜валтувати рос╕йською попсою ╕ шансоном. Наша ╕нтел╕генц╕я полинула в св╕т заруб╕жних бестселер╕в ╕ кинулась доучувати англ╕йську, ╕ вже не повернулась в Укра╖ну, хоч там ╕ мешка╓. Найб╕льш св╕дома ╖╖ частина, звичайно, не скаже, що «лучче бить изнасилованной, чем украинизированной», але хова╓ться п╕д ст╕л в╕д слова «нац╕онал╕зм». Бо укра╖нськ╕ нац╕онал╕сти, як переконали ╖╖ завербован╕ кадеб╕стами л╕ваки ╕ д╕аспоряни, то найг╕рше, що може трапитись з людиною. Весь цей стан речей породив таке явище як сучукрл╕т, для творц╕в якого аж н╕як не характерн╕ пошуки укра╖нсько╖ ╕дентичност╕, а важливий пошук свого м╕сця в харчовому ланцюжку л╕тпроцесу. Неперервн╕сть традиц╕╖ перестала, по сут╕, ╕снувати. Але ц╕ добр╕ люди намагаються все ж писати укра╖нською мовою, бо ж вона державна, хоча не прагнуть стати активними ╖╖ нос╕ями в побут╕ ╕ захисниками в св╕т╕. Шумерська мова п╕сля розпаду держави про╕снувала ще тисячу рок╕в, уяв╕ть соб╕. Вона збереглася у сакральних текстах ╕ богослуж╕ннях. Укра╖нська мова переживе ╕ державу, яка не дба╓ про ╖╖ здоров’я, ╕ мудрий укра╖нський народ, який нею не хоче послуговуватись, завдяки художн╕м текстам, тобто л╕тератур╕. Я не певна, що буде з Укра╖ною через р╕к, але укра╖нська л╕тература за тисячу рок╕в акумулювала в соб╕ величезну енерг╕ю ╕ досв╕д виживання ╕ буде д╕литися нею до останнього укра╖нця. Не виживуть т╕льки псевдотексти, як не вижили прем╕йован╕ шедеври доби соцреал╕зму. Справжня укра╖нська л╕тература завжди задовольняла потребу у правд╕, якою б г╕ркою вона не була. Я не закликаю н╕ до чого, просто вказую найпрост╕ший шлях до нац╕онально╖ ╕дентичност╕, доступний кожному. На цьому лакмусовому пап╕рц╕ спалюються щодень публ╕чн╕ люди в╕д пол╕тик╕в до журнал╕ст╕в, тому так важливо знати ╖х ставлення до нац╕онально╖ культури, а не лише те, якою мовою вони розмовляють. С╕чень 11, 2020 р.
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 17.01.2020 > Тема "Урок української"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21921
|