Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«З НАБЛИЖЕННЯМ НЕБЕЗПЕКИ ДО НЕ╥ ВЕРТАВ ДОБРИЙ НАСТР╤Й»
Про траг╕чну долю в╕дважно╖ розв╕дниц╕ холодноярських повстанц╕в Ольги...


НА ЗАХИСТ╤ НАШО╥ СТОЛИЦ╤
Виставка висв╕тлю╓ знаков╕ под╕╖ во╓нно╖ ╕стор╕╖ Ки╓ва…


╤СТОР╤Я УКРА╥НИ В╤Д МАМОНТ╤В ДО СЬОГОДЕННЯ У 501 ФАКТ╤
Не вс╕м цим фактам знайшлося м╕сце у шк╕льних п╕дручниках, але саме завдяки ╖м ╕стор╕я ста╓ живою...


ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 17.01.2020 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 17.01.2020
МИРОСЛАВ МАМЧАК: ЛОТОФАГИ

(Продовження. Початок у №48 за 2019 р.)

7
Мен╕ зда╓ться, що технолог╕ю зради у Севастопол╕ ╕ в Криму в╕дпрацьовували з часу проголошення незалежност╕ Укра╖ни, з початку в╕дродження нац╕онального флоту, з 1992 року. Як цукерка обгорткою, зрада та була щ╕льно оповита ╕деолог╕╓ю ╕нтернац╕онал╕зму ╕ дружби народ╕в. Вони вивертали св╕дом╕сть: якщо ти любиш Укра╖ну, то обов’язково ╓ ворогом Рос╕╖, якщо розмовля╓ш укра╖нською – ти нац╕онал╕ст ╕ фашист. У Севастопол╕ виходило, що бути ╕нтернац╕онал╕стом - означало любити сус╕дню Рос╕ю б╕льше за свою кра╖ну ╕ в╕дцуратися р╕дно╖ мови. Укор╕нення зради ╕ колаборац╕он╕зму у св╕дом╕сть мешканц╕в м╕ста та в╕дречення в╕д власного народу в Севастопол╕ можна прир╕вняти до мистецтва пол╕толог╕чних технолог╕й виховання зради. Це мистецтво шл╕фувалося тут роками ╕ кор╕ння його сидить у наратив╕ нашо╖ ╕стор╕╖, в глибин╕ в╕к╕в, бо за зраду рубав голови ╕ "густо лив кров" ще гетьман Богдан Хмельницький. Севастополь ╓ ╕сторичним прикладом колаборац╕он╕зму ╕ зради, бо саме тут, як ╕ в Криму загалом, п╕сля н╕мецько-фашистсько╖ окупац╕╖ були створен╕ перш╕ велик╕ колаборантськ╕ з'╓днання на територ╕╖ Укра╖ни. Цю зраду перевели на кримських татар ╕ прикрили шов╕н╕стичним галасом про геро╖зм оборони Севастополя. Однак, не зважаючи на ╖х масов╕сть п╕д час минуло╖ в╕йни, причини колаборац╕он╕зму ╕ зради у Збройних Силах не вивчали.
Зраду у малодушних людей купують прив╕леями ╕ "ласощами проклятими". Так було у часи Гетьманщини, у часи нац╕онально╖ революц╕╖ 1917-21 рок╕в нац╕ональну зраду частини населення купили гаслами "земля селянам, фабрики роб╕тникам без викупу ╕ в╕дразу". Не так страшн╕ московськ╕ вош╕, як укра╖нськ╕ гниди, в╕дзначав у т╕ часи Симон Петлюра, сприймаючи за "гнид" укра╖нських зрадник╕в ╕ колаборант╕в. У Севастопол╕ в 2014 роц╕ кандидатам у зрадники об╕цяли призов╕ грош╕, посади, висок╕ зарплати ╕ пенс╕╖, в╕йськову службу виключно у Криму, включення в╕йськових частин, як╕ спустили укра╖нський прапор, до складу ЧФ РФ, робоч╕ м╕сця членам с╕мей ╕ негайне забезпечення вс╕х квартирами. Об╕цяли повний пакет соц╕альних благ, бо сказано ж – Рос╕я не Укра╖на. Якщо об╕цянок виявлялося замало, вдавалися до шантажування с╕мей ╕ залякування крим╕нальним пересл╕дуванням. ╤ це спрацювало. Рос╕йськ╕ адм╕рали ╕ генерали вимагали в╕д укра╖нських командир╕в скласти зброю ╕ спустити укра╖нськ╕ прапори, а вони у в╕дпов╕дь накривали столи ╕ запевняли агресора, що Укра╖на з Рос╕╓ю, що братськ╕ слов’янськ╕ народи м╕ж собою воювати не будуть.
У В╕йськово-Морських силах останн╓ десятил╕ття намагалися прищепити морякам патр╕отизм ╕ в╕рн╕сть присяз╕ на основ╕ геро╖зованих оборон Севастополя та брали приклад з геро╖в рос╕йського флоту, особливо адм╕рал╕в Ушакова ╕ Нах╕мова, котр╕, за спогадами сучасник╕в, вибивали матросам зуби за сказане ними укра╖нське слово. Сво╖х нац╕ональних геро╖в ВМС не мали, не знали ╕ знати не вол╕ли. Нав╕ть у академ╕╖ ╕ штаб╕ ВМС укра╖нськ╕ адм╕рали представляли зрадниками не лише гетьмана Мазепу, а ╕ командувач╕в флоту УНР та… член╕в орггрупи ВМС. Командний склад ВМС в╕д командувача до командира корабля, ╕гноруючи Сп╕лку оф╕цер╕в Укра╖ни, гуртом вступили до "Морского собран╕я Рос╕╖", яке було створене виключно для формування морсько╖ велич╕ ╕ могутност╕ рос╕йського флоту у Севастопол╕. Чи ж дивно, що коли рос╕йський Чорноморський флот, прихищений Укра╖ною, розпочав агрес╕ю проти не╖, укра╖нськ╕ члени того "собран╕я" першими зрадили укра╖нський флот ╕ Укра╖ну. Ясно, що цих член╕в "собран╕я" не хвилювали ╕деали, вони були далек╕ в╕д думок про геро╖ку в╕йськово╖ самопожертви заради Укра╖ни, не тягнулися душею до р╕дного краю, до його ╕стор╕╖, без гор╕ння флотсько╖ душ╕ ставилися до служби, прагнули, натом╕сть, ╕дил╕╖, спок╕йно╖ служби ╕ матер╕ального благополуччя. Засновник╕в "собран╕я" така щеняча позиц╕я ц╕лком задовольняла, - у вир╕шальну хвилину так╕ не стали б чинити оп╕р. Як показав подальший розвиток под╕й, ╖х розрахунок виявився безпомилковим. Прихвостн╕ жодного опору не вчинили.

Частина ╤╤

1
В Укра╖н╕ п╕сля президентських вибор╕в 2010-го року зм╕нилася влада ╕ в╕дчувалося, що новообраний президент В╕ктор Янукович поведе кра╖ну курсом, який н╕чого доброго ╖й не об╕цятиме. У В╕йськово-Морських силах перетворення почалися ╕з зм╕ни кадр╕в. Першим у Севастопол╕ в╕дсторонили командувача ВМС адм╕рала ╤гора Тенюха. За ним - голову м╕сько╖ адм╕н╕страц╕╖ Серг╕я Кун╕цина ╕ його команду управл╕нц╕в. ╤ то був лише початок.
Подзвонив ад'ютант новопризначеного командувача ВМС Укра╖ни:
– Зайди, командувач хоче з тобою поговорити.
╤ду. Адм╕рал зустр╕в мене прив╕тно, прис╕в поруч. Запитав про справи, про се, про те ╕ дал╕ говорить:
- Зна╓ш, тоб╕ треба терм╕ново сходити до голови адм╕н╕страц╕╖ Саратова ╕ там домовитися з ним про подальшу твою роботу ╕ роботу нашо╖ телерад╕о-компан╕╖.
- А Саратов тут до чого, - питаю, - в╕н що, вже команду╓ ЗМ╤ М╕ноборони? Можливо, вже ╕ флотом?
- Ну що ти? В╕н голова м╕ста, його зна╓ президент, якого в╕н тут представля╓. Ми повинн╕ поважати його думку. Ти ма╓ш домовитися з ним про зм╕ну напрямку вашо╖ роботи в╕дпов╕дно до нових установок глави держави. Все буде нормально, ти будеш працювати, я вже говорив з ним, але тоб╕ треба обов'язково домовитися з ним ╕ ще з народним депутатом Колесн╕ченком, в╕н зараз у Севастопол╕.
- Я не буду сп╕лкуватися з рег╕оналами, - в╕дпов╕в я. - Вони не мають н╕якого стосунку до М╕н╕стерства оборони. До того ж, вс╕ вони ╓ в╕двертими противниками В╕йськово-Морських сил, нав╕ть п╕ддають п╕д сумн╕в ╕снування тут укра╖нсько╖ влади ╕ флоту. Парт╕я Рег╕он╕в не буде встановлювати нашу редакц╕йну пол╕тику, бо вона визначена в╕дпов╕дним наказом м╕н╕стра оборони ╕ л╕ценз╕╓ю. Я не п╕ду ще й тому, що це означатиме приниження ВМС ╕ п╕дпорядкування флотських ЗМ╤ Парт╕╖ Рег╕он╕в. ╤ див╕ться, ваша справа, та щоб ваша дружба з Саратовим не завершилася так, як колись у адм╕рала ╢желя, бо морал╕ у них я не бачу, - зак╕нчив я свою бес╕ду з адм╕ралом.
Я не п╕шов. Тод╕ грубо "п╕шли" мене. Але спершу господ╕н Саратов на сепаратистськ╕м сайт╕ м╕ста довго обговорював можливост╕ депортац╕╖ з Севастополя мене ╕ кандидата ф╕лософських наук ╤горя Лос╓ва, доцента Ки╓во-Могилянсько╖ академ╕╖, кор╕нного севастопольця, який регулярно друкував у кримськ╕й прес╕ статт╕, де розв╕нчував рос╕йську пропаганду про "╕сконно русск╕й Крим" ╕ "город русской слави Севастополь". Однак, як "отець р╕дний", змилувався над нами, не депортував нас з м╕ста. Затим, за розпорядженням того ж Саратова, в управл╕нн╕ по робот╕ з особовим складом командувачу п╕дготувили листа до м╕н╕стра оборони з пропозиц╕╓ю терм╕ново усунути мене в╕д посади. Лист радо п╕дтримав щойно призначений директор проф╕льного департаменту М╕ноборони. Механ╕зм спрацював, мене позбавили посади, вигнали з роботи та ще й над╕слали депешу в Ки╖в, щоб так само у Ки╓во-Могилянськ╕й академ╕╖ вчинили ╕ з ╤горем Лос╓вим. А ще нас з ╤горем Васильовичем перестали друкувати в Криму ╕ Севастопол╕.
- Щоб я не чув, що Мамчак десь ╕ кимось працю╓, - наказав кап╕тан запасу, в╕н же й голова м╕ськдержадм╕н╕страц╕╖ Севастополя, командувачу В╕йськово-Морських сил Укра╖ни адм╕ралу Максимову. - Ма╓ пенс╕ю ╕ хай сидить вдома. А ви проконтролюйте.
Усунули з флоту не лише мене. З╕ служби грубо прибирали та в╕дправляли в запас укра╖нських патр╕от╕в, порядних, принципових оф╕цер╕в, особливо, вих╕дц╕в з Зах╕дно╖ Укра╖ни.
- Особисто до вас претенз╕й по ваш╕й служб╕ нема╓. Але служити разом, - говорили ╕ншим в управл╕нн╕ кадр╕в, - ми б╕льше не будемо. У вас ╓ квартира, ма╓те повну вислугу рок╕в ╕ право на пенс╕ю, тому будете зв╕льнен╕ в запас. Не хочете писати рапорт на зв╕льнення? Подумайте, зважте добре, справа особиста, але р╕шення по вас вже прийняте, не виключено, що у вашому випадку, при зв╕льненн╕ в запас, ви можете бути взагал╕ позбавлен╕ пенс╕╖.
Це було знаком того, що Парт╕я Рег╕он╕в взяла укра╖нський флот п╕д тотальний контроль, що саме вона, а не М╕н╕стерство оборони, визначала його долю. В╕дтод╕ ╖х парт╕йна ╕деолог╕я стала базисом гуман╕тарно╖ п╕дготовки укра╖нського флоту. Укра╖нських моряк╕в у Севастопол╕ було позбавлено нав╕ть то╖ незначно╖ громадсько╖ п╕дтримки, яка ╕снувала до того. Закрилися ╕ т╕ останн╕ невеличк╕ шлюзи, що об'╓днували флот ╕ укра╖нську громаду Севастополя.
У той же час, слухнян╕ виконавц╕ розпоряджень ╕ вимог рег╕онально╖ влади належно заохочувалися: автори листа м╕н╕стру оборони проти мене отримали п╕двищення по служб╕, а директор департаменту став згодом професором ки╖вського ун╕верситету.

2
Укра╖нський флот в Криму перебував у так╕й соб╕ "спок╕йно-мр╕йлив╕й" форм╕ в╕чно╖ дружби ╕ морського братерства з флотом рос╕йським без будь-якого заперечення його верховенства в укра╖нському Криму ╕ пост╕йному святкуванн╕ рос╕йсько╖ слави сво╓╖ головно╖ бази. Останн╕й до анекс╕╖ Криму командувач ВМС Укра╖ни адм╕рал Юр╕й ╤ль╖н повн╕стю п╕дпав п╕д вплив ╕ залежн╕сть в╕д Парт╕╖ Рег╕он╕в - голови СМДА та командувача ЧФ РФ. ╤ тут поста╓ питання: чому флот Укра╖ни у 2014 роц╕ кап╕тулював перед флотом-гарантом безпеки держави, у тому числ╕, ╕ його власно╖ безпеки, чому так легко спустив св╕й прапор у Криму, ╕ за що "вчорашн╕ брати", об’╓днан╕ з ними не лише в╕дпов╕дними угодами, а й вузлами флотського побратимства ╕ традиц╕й, грубо витурили його з Криму? Чому В╕йськово-Морськ╕ сили Укра╖ни виявилися поскубаною рос╕янами чайкою при бит╕й дороз╕, в╕рн╕ше, при берез╕ Чорного моря? Власне, за в╕що?

3
Ще дим╕ли шини на Майдан╕, а укра╖нських командир╕в севастопольського гарн╕зону – о, диво! – з╕брав на нараду… командувач рос╕йського Чорноморського флоту у штаб╕ свого флоту. ╤ вони з╕бралися, бо ж гарант безпеки кличе у непевний для Укра╖ни час. У конференц-зал╕ знаходилися ╕ нев╕дом╕ укра╖нським морякам генерали з ростовського штабу. З укра╖нськими в╕йськовими командирами розмова велася по-в╕йськовому, коротко ╕ лакон╕чно. Командувач ЧФ в╕це-адм╕рал О. В╕тко в╕дкрив карти в╕дразу: в Укра╖н╕ п╕д прикриттям американц╕в верх беруть бандер╕вц╕ ╕ фашисти, про що св╕дчить бедлам Майдану ╕ ки╖вськ╕ безпорядки. Рос╕я оголошу╓ ╖м в╕йну, н╕-н╕, не братському укра╖нському народу, а майданутим бандерофашистам, що дорвалися до влади. Рос╕я, як гарант безпеки Укра╖ни, не ма╓ ╕ншого виходу, як взяти п╕д оборону рос╕йськомовн╕ рег╕они Укра╖ни, аби гарантувати безпеку сп╕вв╕тчизникам. Це означа╓, що Крим однозначно ув╕йде до складу Рос╕╖, ВМС Укра╖ни на п╕востров╕ будуть л╕кв╕дован╕ ╕ включен╕ до складу Чорноморського флоту. Адм╕рал В╕тко радив укра╖нським командирам не чинити опору ╕ спок╕йно переходити до ЧФ РФ разом з особовим складом корабл╕в ╕ в╕йськових частин, посилаючись на те, що в Кремл╕ вже прийняте остаточне р╕шення щодо того.
- Вас чекають на Чорноморському флот╕, де ви будете забезпечен╕ за рос╕йським законодавством, окр╕м того, ще й прем╕альними, казав в╕н. – Все ма╓ в╕дбутися мирно, без кровопролиття ╕ швидко.
Вибит╕ под╕ями на Майдан╕ з розм╕реного укладу служби, укра╖нськ╕ оф╕цери мовчали. Н╕хто не заперечив рос╕йському адм╕ралу, не грюкнув дверима, не висловив протест, не заявив про готовн╕сть захищатися, не викликав "вогонь на себе". На т╕й нарад╕ стало зрозум╕лим, що задурен╕ пропагандою, укра╖нськ╕ командири до орган╕зац╕╖ опору не готов╕, до п╕слямайданно╖ Укра╖ни ставляться байдуже, що ╖хн╓ командирське в╕дчуття в╕дпов╕дальност╕ за державу втрачене, а ╖хн╕ особист╕ ╕нтереси переважають над державними. Було ясно, що у б╕льшост╕ сво╖й вони готов╕ перейти п╕д комфортн╕ш╕ для них рос╕йськ╕ прапори. А раз так, то в подальшому з ними вже н╕хто не церемонився.
П╕сля ц╕╓╖ наради тимчасово виконуючий обов’язки командувача укра╖нського флоту в╕це-адм╕рал Серг╕й ╢л╕с╓╓в написав рапорт на зв╕льнення в запас ╕ подався в госп╕таль на в╕йськово-л╕карську ком╕с╕ю, як ╕ об╕цяв колись вищ╕й кадров╕й ком╕с╕╖ М╕ноборони – у випадку конфл╕кту з Рос╕╓ю подасть у в╕дставку. П╕сля зустр╕ч╕ оф╕цер╕в "братських флот╕в" у штаб╕ ЧФ командування ВМС довело позиц╕ю командир╕в в╕йськових частин гарн╕зону, як╕ перекинулися на б╕к ЧФ, до оф╕цер╕в штабу ВМС, висловивши думку про те, що ╖х приклад треба насл╕дувати. В╕рус зради, розповсюджуючись метастазами, як недоброяк╕сна пухлина, вже в╕дкрито почав поглинати св╕дом╕сть оф╕цер╕в штабу, а з нею ╕ в╕дпов╕дальн╕сть за долю Криму ╕ вс╕╓╖ Укра╖ни.

4
Опов╕дь учасника про ультимативну нараду в штаб╕ Чорноморського флоту змусила глибоко замислитися над тим, чому в нас так багато перекинчик╕в. Цим питанням глибоко турбувався ще ╤ван Франко. В пам’ят╕ виринули аналог╕╖. Пригадалося, що под╕бна ситуац╕я насильного братолюб╕я, а по сут╕, масово╖ зради кер╕вництва держави ╕ флоту, вже була в наш╕й флотськ╕й ╕стор╕╖. Проте, така зрада не ╓ нашою ╕сторичною традиц╕╓ю. Навпаки, як зда╓ться мен╕, вона ╓ результатом ╕гнорування ╕сторичного досв╕ду, нехтування законами кадрово╖ пол╕тики, яка мала би базуватися на нац╕ональному корен╕, що в╕дзначав ще автор "╤стор╕╖ Рус╕в". Насл╕дки нехтування ц╕╓ю кадровою акс╕омою вже приводили Укра╖ну до траг╕чних под╕й в минулому. От лиш в М╕н╕стерств╕ оборони, у штаб╕ ВМС цю, здавалося б, просту ╕стину пост╕йно ╕гнорували. А що вже казати про те, щоби робити висновки та вибудовувати хоч як╕сть застороги.
Початок XX стол╕ття. У важк╕й боротьб╕, у час незавершено╖ ╤ Св╕тово╖ в╕йни укра╖нськ╕ в╕йськов╕ моряки вибороли право молодо╖ Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки мати на Чорному мор╕ св╕й, укра╖нський флот. ╤ такий флот у 1918 роц╕ створили, вивели його в море. Та зам╕сть патр╕отично налаштованих оф╕цер╕в флот Укра╖ни ╕ в╕йськово-морське в╕домство наповнили "флотськими профес╕оналами", без будь-яких зв’язк╕в з Укра╖ною, з ус╕х флот╕в колишньо╖ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, як╕ прийшли в Укра╖ну не захищати молоду державу, а тимчасово заховалися тут, бо "у цьому закутку ╕мпер╕╖ залишався хоч-якийсь порядок ╕ затишок". Зв╕дси, за рахунок зусиль укра╖нц╕в, вони збиралися в╕дродити "нову Рос╕ю". У так╕й обстановц╕ в╕йськове в╕домство Укра╖нсько╖ Держави вже не влаштовував патр╕отичний ╕ принциповий командувач флоту контр-адм╕рал Михайло Остроградський. Його зам╕нили на поляка Клочковського. Под╕бне повторилося ╕ п╕сля створення В╕йськово-Морських сил незалежно╖ Укра╖ни. У 1992-96 роках схожа участь сп╕ткала патр╕отичних командувач╕в ВМС Укра╖ни в╕це-адм╕рал╕в Бориса Кожина ╕ Володимира Безкоровайного. Останнього зам╕нили на прихильника рос╕йсько-укра╖нського братерства ╕ дружби флотами Михайла ╢желя. З 2010 року основу штабу ВМС вже складали етн╕чн╕ рос╕яни, м╕сцев╕ кримськ╕ кадри, або ж вих╕дц╕ з п╕вденно-сх╕дних областей, як╕ не знали ╕ не розум╕ли Укра╖ни, особливо ╖╖ центральних та зах╕дних рег╕он╕в.
Восени 1918 року н╕мецьк╕ кайзер╕вськ╕ в╕йська, як гаранти безпеки Укра╖ни в╕д рос╕йсько╖ навали, терм╕ново покинули територ╕ю Укра╖ни. Укра╖нська Держава зосталася сам на сам з неминучою в╕йськовою агрес╕╓ю б╕льшовик╕в ╕ б╕логвард╕йц╕в Ден╕к╕на. У цей час, зам╕сть концентрац╕╖ сил, гетьманський уряд 24 листопада 1918 року переда╓ св╕й в╕йськовий флот… в оренду Антант╕ для ╖╖ подальшо╖ боротьби за демократичну Рос╕ю. Така незугарна пол╕тика дала прив╕д командувачу флоту контр-адм╕ралу Клочковському п╕дняти на кораблях Андр╕╖вськ╕ прапори ╕ разом з морським м╕н╕стром адм╕ралом А. Покровським, начальником генерального штабу Морського м╕н╕стерства контр-адм╕ралом М. Максимовим та майже вс╕м штабом флоту перейти до лав Збройних Сил п╕вдня Рос╕╖ генерала Ден╕к╕на, союзника Антанти. Ось так, спершу в╕йськово-пол╕тичне кер╕вництво Укра╖нсько╖ Держави, а за ним ╕ тод╕шн╓ флотське кер╕вництво зрадили в╕йськових моряк╕в, знехтували ╖х двор╕чну боротьбу, зрадили нац╕онально-визвольну боротьбу укра╖нц╕в. В╕рн╕сть укра╖нському народу збер╕г лише контр-адм╕рал Михайло Остроградський. Внасл╕док зради, Укра╖на втратила Крим ╕ чорноморсько-азовське узбережжя, а за ними, п╕сля криваво╖ боротьби, ╕ незалежн╕сть. Затим настала розправа з Укра╖ною: геноцид Голодоморами, депортац╕╖ ╕ репрес╕╖.
20 лютого 2014 року гарант безпеки Укра╖ни Рос╕йська Федерац╕я розпочала в╕йськове вторгнення в Крим, яке швидко завершилося його анекс╕╓ю. У ц╕й ситуац╕╖ зраджують ╕ переходять п╕д Андр╕╖вський прапор т.в.о. командувача ВМС в╕це-адм╕рал С. ╢л╕с╓╓в, новопризначений командувач ВМС контр-адм╕рал Д. Березовський, начальник штабу ВМС контр-адм╕рал Д. Шакуро, в╕йськовий прокурор С. Нянчур, кер╕вники СБУ ╕ МВС в Криму ╕ Севастопол╕, б╕льш╕сть начальник╕в управл╕нь ╕ в╕дд╕л╕в штабу ВМС, командир╕в з’╓днань, корабл╕в ╕ в╕йськових частин. Подалися до рос╕йського берега м╕н╕стр оборони П. Л╓б╓д╓в ╕ начальник Генштабу ЗС Укра╖ни адм╕рал Ю. ╤ль╖н. В╕рними присяз╕ укра╖нському народу залишилися контр-адм╕рали С. Гайдук, ╤. Тимчук, А. Тарасов ╕ генерал-майор ╤. Воронченко.
Ситуац╕я майже повторила 1918 р╕к. Внасл╕док нов╕тньо╖ зради Укра╖на втратила флот в Криму, Кримський п╕востр╕в, отримала продовження агрес╕╖ на сход╕ Укра╖ни ╕ окупац╕ю окремих район╕в Донбасу, подальше розширення яко╖ вдалося зупинити лише за рахунок кривавих жертв укра╖нського народу.
Ось так в╕дсутн╕сть ╕сторичних знань у вищих в╕йськово-пол╕тичних кер╕вник╕в Укра╖ни, ╕гнорування ними ╕сторичного минулого, кадрово╖ пол╕тики та небажання робити в╕дпов╕дн╕ висновки призвели - тепер вже у XXI стор╕чч╕ - до ново╖ трагед╕╖ укра╖нсько╖ нац╕╖.
╤стор╕я козацького флоту Укра╖ни не заф╕ксувала якихось масових зрад. А проте ж, нав╕ть за окрем╕ прояви зрадництва кара була суворою: зрадник╕в виганяли з С╕ч╕, топили в Дн╕пр╕, за зраду товариству в поход╕ чи бою викидали за борт, рубали голови ╕ саджали на пал╕. Козацький флот, упродовж всього свого ╕снування, в╕дстоював свободу, козацьк╕ вольност╕ ╕ волю народу. За це право запорожц╕, козацька старшина ╕ отамани-флотоводц╕ платили власними життями, потрапивши в полон, закут╕ в кайдани, роками, а то й десятил╕ттями нид╕ли по казематах, а бувало, що й змушен╕ були вс╕м кошем подаватися на чужину. Та козацьк╕ часи давно минули. В незалежн╕й Укра╖н╕ за зраду ╕ сепаратизм н╕кого не карали. Навпаки, багатьох знаних ненависник╕в незалежност╕ Укра╖ни нагороджували високими орденами ╕ посадами, нав╕ть присвоювали звання "Герой Укра╖ни".
╤з знищенням укра╖нського козацтва, з в╕дходом то╖ геро╖чно╖ епохи, в╕д╕йшла у минуле ╕ звитяжена ним в╕йськово-морська слава. Поглинута Рос╕╓ю, Укра╖на упродовж майже трьох стол╕ть не мала свого окремого флоту. Але те зовс╕м не значить, що укра╖нц╕ не докладалися до розбудови в╕йськового флоту, не брали участ╕ в далеких походах, у ╕сторичних битвах. От лиш той флот застоював ╕нтереси не укра╖нсько╖ нац╕╖, а здобував вигоди та славу ╕мпер╕╖, що наклала на Укра╖ну свою важку руку.
Так ╕ сталося, що Чорноморський флот, який будувався значною м╕рою укра╖нськими руками, на якому служили здеб╕льшого укра╖нц╕, н╕як не асоц╕ювався з укра╖нською нац╕╓ю, адже на ньому панувала зовс╕м не укра╖нська мова, утведжувалися далеко не укра╖нськ╕ традиц╕╖, а сам в╕н був ╕нструментом ╕мперських великорос╕йських, в подальшому сов╓цьких амб╕ц╕й. Той ╕мперський дух ╕ дос╕ пану╓ на рос╕йському Чорноморському флот╕. Але набагато сумн╕ше, що нав╕ть п╕сля осягнення Незалежност╕, творц╕ нового укра╖нського флоту не звернулися до виток╕в, до сво╓╖ слави, до сво╖х, набагато давн╕ших, в╕йськово-морських традиц╕й. Натом╕сть, на кораблях ВМС Укра╖ни ╕ дал╕ продовжувала панувати рос╕йська мова, п╕дтримувалися традиц╕╖ ╕мперського/совецького флоту, ╕ дал╕ возвеличувалася його багато в чому дута слава. Чи могла така нездарна пол╕тика укра╖нсько╖ влади привести до чогось ╕ншого, як не до в╕дверто╖ зради, втрати флоту ╕ пекучо╖ ганьби?

╤з знищенням укра╖нського козацтва, з в╕дходом то╖ геро╖чно╖ епохи в╕д╕йшла у минуле ╕ звитяжена ним в╕йськово-морська слава. Поглинута Рос╕╓ю, Укра╖на упродовж майже трьох стол╕ть не мала свого окремого флоту. Але те зовс╕м не значить, що укра╖нц╕ не докладалися до розбудови в╕йськового флоту, не брали участ╕ в далеких походах, у ╕сторичних битвах. От лише той флот застоював ╕нтереси не укра╖нсько╖ нац╕╖, а здобував вигоди та славу ╕мпер╕╖, що наклала на Укра╖ну свою важку руку.
Так ╕ сталося, що Чорноморський флот, який будувався значною м╕рою укра╖нськими руками, на якому служили здеб╕льшого укра╖нц╕ н╕як не асоц╕ювався з укра╖нською нац╕╓ю, адже на ньому панувала зовс╕м не укра╖нська мова, утведжувалися далеко не укра╖нськ╕ традиц╕╖, а сам в╕н був ╕нструментом ╕мперських великорос╕йських, в подальшому сов╓цьких амб╕ц╕й. Той ╕мперський дух ╕ дос╕ пану╓ на рос╕йському Чорноморському флот╕. Але набагато сумн╕ше, що п╕сля завершення розпод╕лу Чорноморського флоту ╕ створення В╕йськово-морських сил Укра╖ни, п╕сля звернення до ╕сторичних в╕йськово-морських традиц╕й, до сво╓╖ слави, до сво╖х виток╕в, у В╕йськово-Морських силах скоро знову почали вертати назад до рос╕йсько╖ мови, почали активно впроваджувати ╕деолог╕ю «братства флот╕в ╕ флотсько╖ дружби» ╕ дал╕ возвеличувати традиц╕╖ сов╓цько-рос╕йського флоту з його багато в чому дутою славою. Чи могла така нездарна пол╕тика укра╖нсько╖ влади привести до чогось ╕ншого, як не до в╕дверто╖ зради, втрати Укра╖ною флоту ╕ пекучо╖ ганьби?
(Дал╕ буде)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 17.01.2020 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21917

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков