Версiя для друку Обговорити в форумi

Всі, кому близька проза Степана Процюка, звикли до глибоких і складних матерій на стику художньої літератури та психоаналізу. На поживу для роздумів письменник-інтелектуал ніколи не скупиться, а тому ще довго читач перебуває в його незримій аурі. Беззаперечний майстер слова, він зриває з читача скафандр такого собі відстороненого спостерігача, який тішиться тим, що перебуває не там і не тоді, де і коли відбуваються цілком реальні, як на мене, події: читач поринає в особливу атмосферу книжки, здебільшого сповненої болю, проблем, складних роздумів, щоб виринути назовні зовсім іншою людиною, яка пройшла цю дивовижну мистецьку ініціацію, отримавши дар бачити більше, але не зазнаючи при цьому ушкоджень і травм.
А як щодо дитячої, чи то, скорше, підліткової літератури? Адже її, подекуди, писати важче. Важче змаліти, відмотати час назад, відтяти, мов кадри з плівки діафільму, роки, які не дозволять вимкнути докучливий дидактизм. Чи вдалося письменникові створити книгу «Марійка і Костик» живою теплою історією з душею, здатною не відпускати аж до останньої сторінки? Чи знайдуть допитливі, сором’язливі ще діти, які тільки перетнули рубіж підліткового віку, відповіді на такі сокровенні, хвилюючі їх питання, як перше кохання і його прихід? І ще безліч і безліч запитань виникатимуть у читача, що триматиме у руках книгу в яскравій палітурці, яка обіцяє розповісти зворушливу історію маленьких Ромео і Джульєтти зі Старомихайлівки.
Отож, гайда розбиратися, що то за твір і з чим його їдять!
Ця книга не є…
Ця книга не є улюбленим нині підлітками жанром фентезі. Феномен фентезі, до речі, всі його переваги і прогріхи – тема окремої статті. В час, коли чарівні світи стали трендом, цей жанр потрохи стає заїждженою конячкою, суцільним епігонством і тремтливим «подражанієм» і «боговдохнавльонной галіматьйой», як висловився б Шевченко, зазирнувши у нехитрі сюжети, створені за банальними схемами, що подумки хотіли б стягнути корони і багряні плащі з королів жанру – Дж. Р. Р.Толкіна, К. С. Люїса, Л. Керрола, позмагатися з мегавідомими авторами, як А. Сапковським чи Дж. Роулінг. Світи магії, що витісняють реальність і роблять дитину віддаленою від справді важливих речей, змушують її блукати нереальними просторами і разом з тим апатично в бездіяльності і прихованій заздрості і спразі за неіснуючим проживати свої дні, які за правильного скерування могли б бути повними змісту, творчості, живих емоцій справжніх людей, а не драконячих сліз.
У цьому аспекті реалізм здатен побороти фентезі, адже реалістичні книги також можуть бути неймовірно захопливими і додавати до щоденного хліба насущного жменю «родзинок і цукатів» – натхнення й сил, а разом з тим давати відповіді на доконечно важливі тут і зараз питання.
На сторінках «Марічки і Костика» ви не знайдете гострих кутів, здатних ранити підліткову свідомість, яка ще формується. Ігнатій Лойола зазначав: «Дайте мені дитину, якій не виповнилося семи років, і я поверну її вам людиною», маючи на увазі, що це фундаментальний вік, і все, що закладено у цей період, неодмінно проросте в дитині, піддатливій для виховання. Але нині ми розуміємо, що формування особистості процес динамічний, багатоетапний, і підлітковий вік є якраз основним у формуванні власного «я» дитини, він передбачає пошуки самих себе, а тому книги, спроможні сформувати правильно систему цінностей і шляхетну модель поведінки – особливо важливі для юної людини, що шукає відповідей вже не стільки в батьків і шкільних вчителів, а самотужки, у книжках, приміром.
Немає у книзі стрімкої динаміки, і нема надмірної солодкавої зацукрованості та ідеалізації. Натомість автор максимально душевно й щиро виписав переживання тінейджерів, вперше закоханих, несміливих і мило незграбних у своїх почуттях.
Але ж підлітки думають не… так!
Попри те, що авторові вдалося дивитися очима дітей на світ дорослих (батьків і вчителів), які здатні поводитися так чудно, так механічно замикатися у куценьких коліях прагматичних проблем, йому можна закинути, що роздуми героїв не зовсім властиві восьмикласникам. Однак це твердження у зародку своєму помилкове. Письменник не зобов’язаний відтворювати узагальнене мислення середньостатистичного підлітка. Натомість автор мовби підносить його, робить складнішим і цим самим розвиває дитину, яка в той момент ототожнюється з героями твору. Робить її спроможність до розмірковувань більш виразною, чуттєво і естетично розвинутою.
Чому книгу варто прочитати підліткові?
Відповіді є основною причиною, чому книга буде важливою для дитини. Вона отримає відповіді через книгу на ті питання, які не наважиться поставити перед дорослими чи друзями, але які за напускною байдужістю ятрять її душу. Бо ж «ніхто не знає і не може стовідсотково пояснити, чому ми закохуємося в ту людину, а не в іншу». Адже здавна знаємо: мудрі вчаться на чужих помилках, розумні на своїх, а дурні – не вчаться.
Вельми майстерно, без нав’язливості, автор сіє у книзі насінини глибшого пізнання історії, міфології (згадка про потерчат, наприклад), народної творчості, яка в дитині може розворушити справжню зацікавленість, бо невеличкий екскурс в історію на кшталт: «українські герої розривали себе гранатами, щоб не здатися у полон, перед тим знищивши багато радянських солдатів», або ж «так дивилася колись селянська дочка Настя Чагрівна, коли дізналася, що її коханий Ярослав не є головним конюхом князівських стаєнь, за якого спочатку видавав себе, а князем Ярославом Осьмомислом», здатний пробудити, мов запах смачної випічки, апетит до пізнання.
Письменник влучно цитує тексти пісень, Шевченка і навіть переосмислює героїнею Марійкою цитату з Біблії. Таким чином, текст перетворюється у мистецький витвір з коштовними алюзіями. І ця естетична складова немало важить нині, адже потяг до краси, поетичності мусить супроводжувати людину впродовж життя. Тільки тоді її можна вважати справді культурною.
Важливо, що перед підлітком розкриваються і такі, вкрай актуальні для українського суспільства питання, як заробітчанство і неможливість забезпечити пристойне життя власній родині, працюючи в сучасних українських економічних реаліях. Однак Степан Процюк у підсумку закладає позитивні розмірковування і бажання героям, а отже – підростаючій генерації, жити щасливо і працювати в Україні. «Костик не їздитиме на заробітки, бо тоді Україна, нарешті, стане багатою і щасливою державою», - мріє-постановляє головна героїня – Марійка. У книзі показана і влада грошей, які не є всесильними. А значно більше для здійснення мрій важить наполегливість у досягненні цілей, а не два мобільники і готівка багатого батька.
Також зачеплена у книзі тема заздрощів, які завжди вилізатимуть боком. Адже кожна кривда та наклеп повертатимуться бумерангом і вдарятимуть по кривднику з не меншою силою. Так читач отримує застереження або (та) пояснення причин заздрощів. Тоді обидві сторони можуть зрозуміти одна одну і залагодити конфлікт.
Стосунки батьків і дітей показані різносторонньо, зовсім так, як воно є насправді, адже батьки – найближчі й найдорожчі люди, які люблять своїх дітей, завжди готові почути. Але водночас – не завжди розуміючі. Негативні наслідки неправди – продемонстровані у стосунках Марійки з мамою, приземленою, запрацьованою жінкою, яка все ж здатна на розуміння, попри Марійчин страх. Конфлікти, підтримка, любов – в сюжеті є усе.
Ми, звісно, не простежимо таких перипетій у стосунках батьків і дітей, як у класиків, чи, скажімо, в «Матильді» Роальда Дала чи «Кораліні» Ніла Геймана, але ж, даруйте, ця книга – про ЛЮБОВ.
***
Отож, на моє переконання, книга неодмінно привабить читача-підлітка і, цілком ймовірно, стане для нього першим посібником зі «знання людських сердець і витоків емоцій», а разом з тим збагатить знаннями й чуттям краси.
Станіслава ГАЛЬБА

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 11.10.2019 > Тема "Душі криниця"