Версiя для друку Обговорити в форумi

Цього тижня провідав найпершу свою «альма матер» - рідну Рудко-Козинську 8-річну школу на Волині, яка випустила мене у світ широкий – аж не віриться – 45 років тому, у далекому 1974-му.
Завітав до школи, щоб передати кілька прихоплених з Криму книжечок: оповідання «Асанчик і Кашкачик» очевидця депортації 1944 року, кримськотатарського письменника Рустема Муедіна (я переклав його українською); книгу-розмальовку національних кримськотатарських (але так схожих на деякі українські розписи!) орнаментів художника Рустема Ваапова, мого сімферопольського колеги з видавництва ім. Ісмаїла Гаспринського; збірку творів переможців літконкурсу «Ми – діти твої, Україно!» ім. Д. Кононенка (де серед лауреатів присутні й волиняни); і нещодавно виданий у Криму свій «Солдатський альбом». Понад 40 років тому школа також проводжала мене у солдати, потім тут вчителювала моя однокласниця, якої, на жаль, вже нема, а їй присвячено стільки солдатських віршів й пісень з того «Альбому»…
Навіть не сподівався, що мій скромний, рядовий, можна сказати, візит виллється у справжнє літературно-пісенне свято. І разом з тим – у серйозну розмову: про Батьківшину, про Крим, про біль і трагедію кримських татар – і про знищених або так само виселених з рідної землі, депортованих до гулагівських таборів наших волинських земляків, котрі не змирилися з «червоною» совєтською окупацією. І треба ж, що ця зустріч відбулася саме 17 вересня – бо саме цього дня 80 років тому – у 1939-му - ця окупація й почалася… І так виходить, що продовжується й досі…
Я розповів присутнім про наші «Світличні» кримсько-українські дитячі конкурси – юних літераторів і художників, показав відеопрезентацію ілюстрацій до оповідання «Асанчик і Кашкачик» (один з малюнків-переможців – також з нашого волинського краю!) – і закликав до участі у цих творчих змаганнях. Щоб словом підтримати Крим. Щоб ближче пізнати історію наших «побратимів по нещастю» - кримських татар, і прагнути стати БРАТАМИ У ЩАСТІ – у вільній і сильній, заможній, незалежній, демократичній державі.
Школярі і вчителі співали мої пісні, розповідали вірші. З подивом довідався, що у школі проводився відкритий урок на тему «Образ малої Батьківщини в пісенній творчості Віктора Качули». Тож дякую сердечно усім, хто організував і з щирим серцем та відкритою душею прийшов на це свято: директору школи Ларисі Миколаївні Остапчук, завучу Ліні Олексіївні Середі, ведучій - учительці української мови та літератури Любові Василівні Корніюк, учительці музики Лідії Антонівні Сидорук, учительці фізики та математики Наталі Григорівні Микитюк, вчительці інформатики Ользі Юріївні Іщук, вчительці біології та географії Ларисі Василівні Масюк, бібліотекарю школи Оксані Богданівні Боринець, педагогу-ветерану Ніні Семенівні Фенюк, котра пам’ятає мене ще учнем!
Найсердечніша подяка юним шкільним талантам - співакам і декламаторам: Христині Мосійчук, Софії Фенюк, Дарії Середі, Софії Лукашенко, Станіславу Стащуку і Миколі Ващуку.
На святі також була присутня методист Рожищенського районного відділу освіти Валентина Максимівна Мохнюк. Приємно було чути щирі, теплі слова про свою школу, про учителів, про високі духовні й патріотичні традиції, які живуть у цих стінах і передаються кожному новому поколінню. Валентина Максимівна зокрема зауважила, що освітянам рекомендується знайомити учнів з творами кримськотатарської літератури, проблема, щоправда, в тому, що книг з такими перекладеними творами поки що не густо. Тому «Асанчик і Кашкачик» Рустема Муедіна - це справжня знахідка, і не лише для Рудко-Козинської школи!
Що ж, до наступного візиту підготуємося краще – саме готується переклад ще одного кримськотатарського оповідання. Тож до зустрічі, рідна школо!

Віктор КАЧУЛА

Фоторепортаж про зустріч – на Фейсбук-сторінці «КС»:
https://www.facebook.com/krymskasvitlytsia

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #38 за 20.09.2019 > Тема "Душі криниця"