Версiя для друку Обговорити в форумi

Поетична Світлиця

В сьогоднішньому числі «КС» пропонує читачам добірку віршів Юрія Щербика - волинського поета, пісняра, воїна, людини, залюбленої в життя.
У 2014–2015 рр., як воїн збройних сил України, він прикриває Край від московської навали на Сході. Саме це стало поштовхом до написання збірки віршів «Небо Донбасу», яку автор видав у 2016 році. У 2017 році вийшла з друку збірка «На лінії невидимих фронтів».
Паралельно у цей період Юрій займався волонтерством та творчою діяльністю. Як автор-виконавець став учасником та лауреатом деяких фестивалів авторської та патріотичної пісні. Найвідоміші: «Оберіг», 2017 р., м. Луцьк, «Пісні, народжені в АТО», 2017 р., м. Дніпро.
2018 рік – Юрій знову воїн ЗСУ. У цьому ж році вийшла книга «Рано жити майбутнім», яка написана під час перебування на Сході. На цій поетичній сторінці ми пропонуємо ряд віршів саме з цієї поетичної збірки.

Важливих справ
не відкладай на потім

Важливих справ не відкладай на потім.
Пізніше час підкине щось нове
І у життя суєтному польоті,
Відкладене оте, як неживе,
Нагадує про себе вже не часто.
Дивись, уже… і спалені мости…
Було лише… сказати слово вчасно.
Не відкладай на потім те "Прости"!
18.02.2018

Сорок восьма зима

Ось і знову весна! Не вірю
Ні собі, ні рокам, що кажуть:
"У минуле твоє пішла вже
Сорок восьма зима…" У вирій,
За птахами і я, бувало,
Вирушав та пізнав, що тіло
Чужина та якщо і гріла, —
Душу — ні… А вона чекала,
Наче ліків, тепла частину
І для себе… Років минулих
Запитаю: "Невже забули?
Я і досі ще той хлопчина,
Що любив у футбол пограти
Та у книгах шукав розраду…"
Сорок восьма зима… і правда,
І не зовсім, бо знає дати
Календар, та йому ніколи
Не відчути мій стан душевний…
Суть у ньому! А ще я певний,
Що життя — це найкраща школа!
01.03.2018

Про перемир’я

Про перемир’я все пісню хотів написати.
Тільки-но справу оту, миротворчу, почну —
Ворог зросійщений знов починає стріляти.
Вибачте, й далі писатиму ще… про війну…
07.03.2018

Рано жити майбутнім

Рано жити майбутнім:
Ще воно не прийшло…
Січні змінюють грудні
Рік за роком… Тепло
Ніби прийде з весною,
Тільки щось… та й не так…
Знаю, нам би з війною
Покінчити… На смак
Те прийдешнє пізнати,
Щоб змогли і вони —
Українські солдати,
Що вернуться з війни…
11.03.2018

Той натовп не вмирав

Він не воскрес… Той натовп не вмирав,
Якому лиш видовищ треба й хліба…
Це саме він те "розіпни" волав,
Наївшись перед тим і хліба, й риби…
На лад новий про долю, що гірка,
Завів мотив… "Братерської любові"
Шукаючи, кричав: "Введи війська!"
І знову, як тоді… напився крові…
17.03.2018

Сон та дійсність

Нема нічого кращого, як впасти
В обійми ніжні спального мішка.
Мій сон та дійсність — два світи-контрасти.
І це вже добре… Правда, річ тонка —
Той сон солдатський тут, на перехресті
Війни та миру, де безжальна мить
У сни стріляє й каже: "Служба — хрест твій!
Вставай, "Укропе", "сєпар" вже не спить…"
18.03.2018

Кажуть

Кажуть, уже після Стрітення
Влада приходить весни…
Кажуть: "Немає війни".
Тільки вже людям та світу я
Вірю не дуже… Вони,
Що перемир’я не втрачене,
Кажуть… А куля була,
Мабуть, не зла, бо пройшла
Повз… Вірю більш у побачене:
Досі… немає тепла.
24.03.2018

Тут не пройшов торнадо

Тут не пройшов торнадо,
Це не природи злочин:
путін сказав: "Так надо!"
Здався "проффесор": "Хочеш?
Добре, віддам країну".
Тільки вона повстала!
Далі були… руїни,
Долі, що їх зламала
Ця "не війна", ще й землю
Нашу привласнив злодій.
Міг би — спалив би Кремль я,
Той, що життя на сході
Все-таки вбив частково.
Каже: "Заради миру!"
Каже: "Російську мову
Так захищав… та віру".
01.04.2018

Із малого зростає велике

Може, друже, здивую тебе я:
Із малого зростає велике…
А сьогодні й копати траншеї —
Справа честі! Щоб "братство" дволике
Не пройшло… Українець лакеєм
Щоб не був у кривавого ката —
На Донбасі хтось риє траншеї…
Більш нічого не буду казати…
01.04.2018

Бог буде радіти

Знов світлиною неба Донбасу
Поділюся з тобою сьогодні!
Це Господь цю величну окрасу
Дарував для Землі! Великодніх
Подарунків не маю від себе…
Лиш думки… Не чекаю везіння.
Знаю, можу утішити Небо,
Як Христове Святе Воскресіння
Я до серця пущу… Як наповню
Спраглу душу любов’ю та світлом.
Як своє воскресіння духовне
Тим наближу — Бог буде радіти!
7 квітня 2018 р.
Великдень!

 
Свободу не дарують просто так

Зросла спочатку в душах і серцях
Звичайна лінь… а там у ріст пішла
Уже й байдужість… Вбила перший цвях
Якраз вона у мрію, що була
Знайома вже на дотик і на смак —
Та мовив слово заздрісний сусід:
— Свободу не дарують просто так…
За неї треба битись! Дивний світ…
Здавалося б, розумний… Та чомусь
Живе, неначе дика звірина,
Що все лише полює… Не здаюсь!
Борюсь і я за волю, хоч ціна
Її росте постійно, а життя
Не варте геть нічого… Так було
Не завжди. Жаль, що в душах і серцях
З байдужістю і звірство проросло…
14.04.2018

Не бійся це знати

Хтось брехні оголошує страйк.
Хто сильніший — іде вже війною
Проти неї… І ти можеш "лайк"
Тут поставити лиш… чи, як зброю
Мати скрізь і з собою й нести
Чесне слово, бо правду хтось має
Захистити… "Антихрист" хрести,
Хай цілує… Бог бачить та знає,
Що порожній той жест… Як колись,
Не ведись на байки псевдобрата.
Ти на справи його подивись:
Кожна — злочин. Не бійся це знати!
15.04.2018

Володимиру Майбороді (Маю)

Це було не найважче завдання,
Хоч легких їх також не бувало
Тільки міна, що день розірвала,
Час спинила… спинивши останній
Для розвідника вихід на справу
І останню життєву дорогу…
Він загинув… Винити в тім Бога
Не беруся… У Небі вже: "Слава!" —
Херувими герою співають!
Хочу просто навколішки стати,
Хай крізь сльози, та твердо сказати:
"ТИ — ГЕРОЙ! А вони — НЕ ВМИРАЮТЬ!"

Не вмирає і пам’ять! Ніколи
Не забудуть тебе рідні й друзі!
Важко буде їм жити у тузі —
Мають жити! Ітимуть до школи,
Де ти вчився, на цвинтар ітимуть
Люди завжди, найбільше — у квітні.
Хоч тепло ще далеко не літнє,
Ранні квіти вже всюди цвістимуть…
Та чогось буде не вистачати,
Буде радості справжньої мало,
Бо тебе… саме в квітні не стало…
Спи спокійно, ГЕРОЮ-СОЛДАТЕ!
16.04.2018

Живі мішені

Ця війна — ніби снайперів гра:
Наче спорт — лиш мішені… живі…
Вже знайшовся б стрілець у Москві,
Той, що пу...ну скаже: "Пора!"
18.04.2018
P.S. 17-го квітня від кулі снайпера загинув
Михайло Шозда…
Вічна пам’ять та слава Героям!

Ми тут не будуєм палаців

Ми тут не будуєм палаців,
Парканів пихатих алеї
Не зводим… З-під боєприпасів
Був ящик — тепер із землею.
А ще із землею мішечки —
І маєм для нас та країни
Від ворога захист! За гречку
Ще б свій не здавав Україну…
21.04.2018

Цей цвіт останній

Хотіли у хатині жити люди,
Дерева ще могли б собі рости…
Цей цвіт останній — плоду вже не буде…
Хтось каже: "Із Росією мости
Нам треба будувати!" А на чому?
Із чого? Може, з цегли із руїн?
Чи з тих дерев, що впали біля дому?
Із них уже прокладено трамплін,
З якого ми і скочили у пастку.
Та вибратися зможем — сили є!
Ось тільки не просіть мене, будь ласка,
Дружити з тим, хто плоть мою клює…
27.04.2018

Зірок тепловізор не бачить

Зірок тепловізор не бачить…
Тепло тих далеких світил
Чуже та холодне… Гарячий
Є чай, це вже плюс! "Травісил"
Скуштую я замість дюшески
І вийду на пост: мій вже час.
Небесні мозаїки й фрески
На місці — плюс також! Щораз
Знаходжу якісь я підказки
У висі… Одне не збагну:
Як довго іще до розв’язки
У повісті цій… про війну?
28.04.2018

Скрізь погано

Москалю, де б не сів — скрізь погано…
Відновити Союз, щоб було,
Як колись, так хотів… Ті майдани
Збили плани — і тут "западло":
Йде за Києвом світ… Може, й грижу
Вже нажив, все ж бо тягне собі.
"новоросії" плід… теж не вижив —
Захлинувся у водах брехні…
29.04.2018

Війна все ще тут — на Донбасі

Війна все ще тут — на Донбасі.
Затримались "гості" незвані,
Все інше тому не на часі…
Погано, що деякі грані
Вже стерли роки і для світу
Не видно, що миру на Сході
Чекати не місяць — як літа,
А більше, бо "гості"… голодні…
01.05.2018

Чиї ж це ЗМІ?

Чиї ж це ЗМІ, що вперто натякають,
Як треба святкувати перемогу?
Ковтнеш? Я — ні. І на святому грають,
Аби "совку" прокласти знов дорогу…
04.05.2018

Щастя

А щастя — це все й багато?
Не вірю і навіть смішно,
Як радить нам хтось успішний,
Що треба лише придбати
Щось стильне, круте, гламурне —
І будете мати щастя!
Заробить, як щось продасться,
Той радник, що геть не дурник…
А людям ізнов не спиться:
Все є… та чогось немає…
Так дивно, як хтось не знає,
Що щастя… воно — в дрібницях!
05.05.2018

Ім’я зобов’язує

Нескромно зазначу у статусі:
На те у солдата накази є,
Когось ще й ім’я зобов’язує
Ніколи, ніде… не здаватися!
6-те травня
Юрія (Георгія)
Переможця

Сонячний промінь не може заглянути в хату

Сонячний промінь не може заглянути в хату.
Спить ніби дім, у якому затрималась ніч…
Вікна ж "броньовані" мусив собі змайструвати
Кожен, хто знає, що скло — це крихка-таки річ…
Правда, той захист, скоріше, потрібний будинку,
Хоч і слабкий він: від куль лиш… А люди давно
Знають у льосі вже сходинку кожну й цеглинку…
Там і живуть… У підвалі… навіщо вікно?
11.05.2018

Ці дні мої

Сидів би вдома — словом грубуватим
Зустрів би цю погоду: дощ та вітер.
Та тут я інший: з вітром вчусь дружити!
Не буду і від дощику втікати,
Бо краплі ті не кулі злі й щемливі,
А вітер — це не хвиля вибухова…
Ці дні мої! І разом з ними знову
Живу й пишу я… у своєму стилі.
12.05.2018

Та гойдалка стихла

Та гойдалка стихла… Нікого…
Пішли десь по білому світу
З дитинством обкраденим діти…
Не чує їх сміху дзвінкого
Горіх, що й не думав втікати,
Й розстріляний… вкотре безжально…
Та все ж — ще живий! Це нормально —
З горішками будуть… солдати…
13.05.2018.

У воді відбивається небо

У воді відбивається небо, як у дзеркалі…
Знаєш, для чого?
Щоб торкнутись до кожної пари вниз потуплених
навіть очей…
У Небес тих є мрія-потреба: навернути
На зустріч із Богом
Кожну душу! Дивитись крізь хмари —
це ж так просто…
Та все ж на людей
Часом слабкість находить — і туга заганяє
думки у зневіру…
Сум розвіяти вітром прозріння може кожен,
хто бачить, що там
Паралельна реальність є, друга…
Тут твій хрест не важкий понад міру:
Донеси лиш його —
Вознесіння Небеса обіцяють і нам!
17.05.18
Вознесіння
Господнє

"Бронік" без броні

Хто в темі, знає: "бронік" без броні —
Це просто безрукавка і не більше.
Він знав, що має бути на війні,
Хоч спина нила, бо для неї біль це —
Нести оті пластини… Скажеш ти:
"Як визнали придатним, значить, мав
Здоров’я все ж комісію пройти;
Ти знаєш, легко. Привід не шукав,
Аби втекти від армії. Сюди
Прийшов він сам, бо саме зараз тут
Стояти мав! А далі: хто, куди —
Життя покаже… Може, і статут
Який порушив, знявши той метал.
Та тіло що? Він більше совість слухав!
І власний все ж посилив арсенал:
Отримав силу від Святого Духа!
18.05.2018

Дощ

Аби не образити своїх читачів, серед яких є
вразливі дівчата, чутливі жіночки та естети-літератори, маю
зазначити перед віршем, що
він із категорії чорного гумору. Діло було на
початку весни…

Від правди до анекдоту —
Лиш крок. Якось дощ я ганив:
"Ми тут не морська піхота,
І плаваю я погано.
Літати також не вмію,
На воду не маю лиж…"
Сказав хтось: "Як куля вгріє
У скроню… таки злетиш"…
P.S. На завтра обіцяю… просто гумор…
19.05.2018

Волонтер

Ти, звісно, знаєш хто він — волонтер!
По суті та по духу — це добродій!
З’явився він, звичайно, не на сході,
А лиш помітним більше став тепер —
У час, коли для фронту, для бійців
Робив усе, що міг… І Небо знає
Наступників Святого Миколая (!),
Девіз чий: "Більше справ та менше слів"!

Після вибухо-шумного дня

Після вибухо-шумного дня
Загорнутися тягне у тишу…
На хвилинку війну я залишу…
Не біда, що щетина-стерня
Вже тижнева і зовсім взуття
Не парадне… Таке, як доріжки…
Побут — потім… я з тишею трішки
Хоч помовчу… За це відчуття
Ми і боремось, хочеться лиш
Тихо жити у мирі… Немало
Віддали ми цій мрії… Вбивали
Нас і вчора… Чому не кричиш
Ти про злочин цей, "спостерігач",
Що на джипах тут їздиш? Для чого
Ти тут є, як не чуєш нічого?
Очевидне, нарешті, побач…
23.05.2018

Їх жилети лишились лежати

Їх жилети лишились лежати…
Хто до вибуху був трохи ближче —
Вже не з нами… Руслан нині вище
Тих небес, що ми бачим… Солдата,
Що на метр був далі, можливо,
Ще врятують і жити він буде…
Помоліться за Юрія, люди!
Разом вимолім зцілення-диво…
24.05.2018

Ціна тиші

Нам здалось, що кінець війні:
Різко ворог затих! Причина?
Відповім: (ти вже вір чи ні)
Кажуть, їде до нас Турчинов…
То у тиші все ж є ціна!
Може, більше тих "слуг народу"
Запросити на схід? Війна
Проливає, на жаль, не воду…
25.05.2018

Залишені стіни

Залишені стіни… Подумав:
Сьогодні для нас — це фортеця!
Для когось те місце, що зветься
Мала Батьківщина! Із сумом
Покинули люди оселю —
Усе, що нажите, набуте,
Ураз загубивши… Відчути
Не дай Бог подібне… Де стеля
Була — вже видніється небо,
Яке вже не мирне відтоді,
Як Крим відібрали… На сході
Так просто не вийшло! Чи треба
Ті стіни було все ж віддати,
Аби у центральній частині
Країни, у іншій хатині
Подібний форпост будувати?
26.05.2018

Життя на "нулю"

Знаєш, є тут життя — на "нулю" …
Ще й яке! Може, десь і спокійно,
А у нас стрілянина постійна —
Справа звична. Потрібно — і сплю,
Хоч і свище щось поряд, гримить…
Поміж тим, всі навколишні звуки
Чую краще й ціную! Наука,
Все ж війна — непогана, бо вчить
Основному: любити життя!
Не за щось там… а просто любити!
Я й люблю! Ще й беруся творити!
Проростають між рим почуття
Навіть там, де, здавалося б, їм
І не місце, й не час… Ось і знову
Пролетіло все повз… тільки слово,
Що "спіймав", я дарую усім!
27.05.2018

У чім питання?

Як пес сусідський, що постійно виє —
"Дістали" ці "прильоти"… Не стріляти
Могли раніш хоча б заради свята!
Те правило чомусь уже не діє…
АТО? Війна? Щось ще… У чім питання:
У назві чи у справі? Чи сьогодні
Ще хтось не знає, чий це "пес" на сході,
Що знову спокій дня порушив зрання…
28.05.2018

До Дня захисту дітей

Цей травень геть не знав легких доріг…
Хоча було й тепло… та більш пекло
У грудях все ж… Ось травень, врешті, збіг —
І нас життя у червень привело,
Де перший день — День захисту дітей!
Ми ж діти всі! Наш Отче, не знімай
Лиш захист свій! Зроби, щоб червень цей
Стрільцем не був… Вже б краще за врожай
У полі йшли аграріїв "бої",
У небі десь гримів би лиш Ілля…
Пішли б чужі, лишилися б свої —
У віршах цих… різким не був би я…
01.06.2018

Ластівки

У нас ластівки гнізда звили!
Скажу їм: "Спасибі! Ось тільки
Для вас це безпечно наскільки,
Не знаю, бо криє щосили
Нас ворог вогнем… Тож працює
І наша тут зброя щоденно.
Важкому металу, не певен,
Що будете раді… Не цю я
І сам краще б "музику" слухав,
Та вибір не роблять солдати.
Буває, вже ляжу і спати —
Та "музика" грає у вухах.
Але ж, ластівки, може, буде
Тут мир, як свої ви оселі
Будуєте… Може, у села
Почнуть повертатися люди!
Щоб жити! Сьогодні ж радію
Близькому сусідству із вами!" —
Втішаюся тим, що з птахами
Уже спілкуватися вмію!
02.06.2018

Час уже й кінчати той розгул

Стеля підвісна — це, може, й круто!
Та зате надійніша — зі шпал!
Хоч якийсь, та стримає метал,
Що російський воїн, "почєму-то"
Й досі ще "блукаючи" Донбасом,
Все ще випускає з різних дул…
Час уже й кінчати той розгул —
Є у нас і свій метал з фугасом!
03.06.2018

Якщо і скину камуфляж

Якщо і скину камуфляж,
Я боротьбу цю не залишу:
Допоки "рускій мір" ще дише,
Кричати буде він: "Крим наш!"
Тому і досі той "шахтар"
У надрах десь" знаходить" зброю,
Бо все ідуть ще "гумконвої" …
То "Мінськ" — це що: "гнилий базар"?
08.06.2018

До Дня друзів

Почув, що у червні День друзів! Неправда!
Згадалось, дні темні були:
Приходили друзі, не тільки поради —
Давали усе, що могли…
Сказати щось другу я тільки хотів ще —
Мене він читав і без слів…
Нехай і у тебе в житті буде більше
Для друзів присвячених днів!

Ті квіти

Чи дійсно у когось вже мислення
зовсім відсутнє?
Бо мало це — мати нахабність і більше нічого.
Той "брат" із минулого знову стріляє в майбутнє
Та риє у ньому могилу для себе самого…
Ці квіти колись прикрашали добротний будинок —
Тепер біля залишків дому зустрілися з літом…
Чи має у залишку совість, хто цей поєдинок
Затіяв заради отого… минулого світу?
10.06.2018

Хто вони?
Хто вони — фанати? Чи вже важчий
У людей діагноз? Вимагати
Хліба та видовищ, все найкраще —
Можна… тільки й розум слід "вмикати"…
Їдуть, то вже їхали б з кінцями…
Менш було б ударів тих у спину.
Здох би пукін — плюнути у яму
Я б поїхав… жаль, що ще не згинув…
P.S. Шість тисяч українців їдуть на футбол до РФ...
14.06.2018

Вернутися ЛЮДИНОЮ з війни

Ніяка амуніція, вбрання
Не зробить з мене справжнього солдата,
Якщо не буду поряд помічати
По зброї побратима. Ми рідня
Тепер одна! Без давності й ціни
Братерство це — сповите у траншеях!
Тут добре усвідомив ще одне я:
Вернутися ЛЮДИНОЮ з війни —
Це більш, ніж просто вижити у ній…
Щоб справді світ і вдома був світлішим,
Прийти туди хотів би я мудрішим…
Потрібно це найбільш… сім’ї моїй!
15.06.2018

Злом напоєні

Гігабайтами та мегатоннами
Пропаганди брехливо-російської
Хто накормлений, той і до війська йде
Промосковського… Поза законами
Проти світу земного й небесного
Та з хоругвами тут же й Кирило йде.
Образ Сталіна їм тим кадилом є,
Що димить ще на місці почесному.
Вбивчим куривом тим одурманені,
Злом напоєні, як енергетиком,
Із діагнозом "післясовєтікум"
Там кричать: "я війна не остання є!"

"Загадкова" російська душа

"Загадкова" російська душа
Не така вже тепер й загадкова.
Гарний міф із художнього слова
Не протримався довго… Ні США,
Ні Європа, ні ще хтось чужий
Показав, хто тут є аферистом.
Те, що в душі плювати швидкий,
росіянин довів… особисто!

На нього сподівався

Подумав, чи не надто вже я взявся
російський винуватити народ…
Не надто, бо на нього сподівався,
Очікував на прояви чеснот
Від нього я… Хотів би — міг спинити
Війну оцю, тверде сказавши "Ні!"
Та змовчав він — погодився служити
"царьку", з яким і тоне у брехні…

До Дня батька

Хоч свято проходить тихіше,
Ніж Матері День… Все ж бо є
У серці батьківському ніша
Любові не менша! Стає
Це видно по батькових вчинках
Та справах! Все свідчить про те,
Що він жив для тебе, дитинко…
А "Мати" — це слово святе!
17.06.2018

До біженців з Донбасу

Хто дім лишив на Сході, ви не зліться
За те на світ, на ближніх чи на Бога…
Нелегко вам без рідного порогу,
І хочеться напитися з криниці
Батьківської… Ще більш нестерпна спека,
Бо теж чужа… Та будемо правдиві:
Були і ви у прагненнях мінливі…
Чи не тому… те рідне так далеко…
20.06.2018

Життя йде по спіралі

Як не крути, життя йде по спіралі.
Він просто грошей лікарю не дав —
Уже й не інвалід… Тоді "послав"
Того він ескулапа геть подалі…
Пішов і сам… на схід… в окопи знову,
Аби отих не бачити істот,
Яким ні Бог, ні совість, ні народ —
Ніхто не суд… А поміж тим (до слова),
Він досі тут… Нелегко… він, проте,
Стоїть за Україну! Та, на жаль,
І за того ще й "лікаря"… Медаль
Колись таки отримає за те…
21.06.2018

Правду видно

Увімкніть на хвильку спокій —
Розповім я щось йому…
Люди Сходу більш жорстокі,
Ніж "бандерівці"... Чому?
Правду видно вже з-за рогу,
Як її не прикривай:
Десь ще люди вірять в Бога!
Тут насаджували "рай"
Атеїсти-комунари…
Їхні діти й дотепер
Ще при ділі: сіють чвари…
Злі — союз-бо їхній… вмер.
22.06.2018

До дій

Знаєш, хочуть когось десь послати —
Кажуть: "Йди та вчепись до стовпа".
Я й пішов… Взяв урок, як стояти
На посту до кінця. Ця строфа —
Мій маленький знак вдячності. Може,
Стійкість більшого варта! До дій
Навіть стовп закликає! На схоже
Хто ще здатний, покаже лиш бій…
23.06.2018

Знайти себе

Під спільними сонцем та небом,
З подібними списками мрій,
Людині непросто самій
Побачити, що є потреби
Нагальні та дійсно важливі,
А що є навіяним — тим,
Що бути дає… лиш ніким…
Себе тут знаходять… сміливі!

Тиша

Я почув слово "тиша" — і стало
Тепло й легко ураз на душі…
Та наказ цей — мовчати — давали
Тільки нам… Не мовчать "калаші",
Кулемети та гранатомети
З протилежного боку села…
Знов сумую за тишею. Де ти?
Лиш годинку якусь побула…
25.06.2018

Біля пам’ятника

Людино, ходу спини!
Скажи щось йому — герою,
Що сміло закрив собою
Тебе від вогню війни!
Почують твої думки.
Повір, що твоє, те піде,
Як тінь, за тобою слідом.
Спливатимуть дні, роки,
Щось пам’ять уже й зітре,
Те ж слово, що тут сказати
Ти зможеш, воно й солдату —
І Богу! Воно не вмре!

Біля меморіальної дошки

Портрети їх на стінах школи —
Це правильно! Цього лиш мало…
У транспорті, у чергах стали б
Добрішими ще ми… Навколо
Щоб матері, доньці героя
Лиш вдячні зустрічались люди:
Портрети ті носи з собою
У пам’яті й у серці — всюди…

Між світами

Це давно не між вулиць дорога —
Тут, здається, межують світи…
Звідси часто відходять до Бога
Передчасно… І знову хрести
Замовляють комусь із граніту.
Кажуть щирі промови… і все…
А ті хлопці хотіли ще жити…
П’ятий рік вже нам біди несе
Ця місцевість, що стала кордоном;
П’ятий рік ні вперед, ні назад…
Ні суспільним, ні Божим законам
Ми не служим, а гине солдат…

Бути вдячним

У минуле збіжить цей час,
На арени та сцени світу
Вийдуть інші події… "Клас"
У Фейсбуці вже буде гріти
Значно менше моє єство.
Може, тихий знайду десь простір.
Все це потім… Та статус-кво
Щоб підтвердити, маю просто
Бути вдячним! Скажу, як є:
— Я вклоняюсь тобі, солдате!
За майбутнє оте моє
Ти своє не жалів віддати…
28.06.2018

Всюди гроші

Мені особисто ні той "джевелін",
Ні інші "стволи" не потрібні.
Хрести ж у священиків срібні,
З якими освячують зброю взамін
На гроші… Шкода? — всюди гроші, то вже
І храми на ринки так схожі…
Повірити, вибач, не можу,
Що зброя та мир на землі збереже…
29.06.2018

Чи є паралельна реальність?

Чи є паралельна реальність?
Звичайно! Вам треба їх скільки?
Призначення, колір, тональність
У кожної різні настільки,
Що легко було б розгубитись…
Підказки ж тут досить прості є:
Із тих паралелей пробитись
Спроможні незраджені мрії!
Бо аури нашої колір
Тяжіє до схожих відтінків:
Всі ноти й фермати у долі —
Це відгомін кроків та вчинків
Теж наших… Створити реальність —
Це просто. Так само, як стерти…
Лиш впасти між них у нейтральність —
Це майже те саме, що вмерти…
30.06.2018

Дівчата в камуфляжі

Така пора: на морі десь, на пляжі
Поніжитися хочеться усім…
Спасибі Вам, дівчата в камуфляжі,
За те, що Ваш тепер на Сході дім!
І тішить це… Та це мене й тривожить…
Аби уже найближче майбуття
І Ваше стало мирним, ангел Божий
Хай захист Вам подасть та укриття
Надійніші за всі фортеці світу!
Сестер, коханих, доньок, матерів
Діждуться хай усі! Хай гріє літо
Для Вас життя та води тих морів!
01.07.2018

Час сказати

Час сказати: усе, що бачив,
Все, чим дихав, чим жив на Сході,
Тим ділився з людьми... В додачу
Маю друзів нових! Вже сходять
Та зростають про книгу плани.
Я вже бачу її сьогодні!
Будем жити — таки настане
Те прийдешнє... Аби Господня
І на те ще була би воля,
Щоб нарешті таки до миру
Віднайшли ми шляхи, паролі...
Й закопали "війни сокиру"!
05.07.2018

Мій статус

Живими повернутися просили нас:
Кохані, рідні, друзі... Щедрий дар мені
Залишив Бог — вперед усе ще йде мій час!
Мій статус вкотре: "хлопець після армії".
06.07.2018

Україна рідніша — чи мати?

Україна рідніша — чи мати?
Не потрібно мені розділяти
Нероздільне! Сказати по правді,
Набирався натхнення та сил
Я у двох... І у зоре-параді
Не шукав ще якихось світил...
Їх тепло все ще гріє, так само
І не слабше, хоч слабша вже мама...
Сподіваюсь, і ви, побратими,
Це відчули... Одне лиш додам:
— Пацани, й вам бажаю живими
До живих повернутися мам!
07.07.2018

Про пісню

Справжню цінність хорошої пісні
Ще не визначив досі ніхто.
Це й непросто: безцінна-бо, звісно,
Творчість, духом натхненна! Місток,
Що із музики й слова проклали
Поміж душами, творить дива!
Навіть Віра й Любов воскресали
Там, де пісня звучала жива!

Про поезію

Не у кількості слів, сторінок —
Сила тексту у справжності слова,
Що у твір, як у гарний вінок,
Заплітає поет... Випадкових
Нам не шле подарунків життя.
Навіть вірш, що живе лиш хвилинку,
Має цінність! Його почуття —
Хоч тонка, та надійна стежинка
До відкритих читацьких сердець,
Може, й далі — у небо безкрає...
Чи у Всесвіт! Здається, митець
Ніби був там, бо звідкись... все знає...

Про слово та музику

Щасливий той, хто має що сказати...
Слова ж лише відверті, справжні й щирі
Проб’ються й будуть жити, пульсувати...
Сльозою чи "мурахами по шкірі",
Бува, проходить слово крізь людину,
Звертаючись до розуму, чуттів...
Торкнутись може душ, які не гинуть,
Хіба що, тільки музика без слів!

Кохання з-поміж рим

Перш вона полюбила лиш вірші...
Час пізніше розкриє секрети:
Те на краще було, чи на гірше,
Що між рим тих у душу поета
По-дитячому світлу, відкриту
Закохалась! І теж, як дитина,
Тихо мовила: "Лиш не кажи ти,
Що хтось інша — твоя половина..."

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #38 за 20.09.2019 > Тема "Душі криниця"