Версiя для друку Обговорити в форумi

Україна вшановує пам'ять своїх захисників, які п’ять років тому загинули біля міста Іловайська. Наші бійці були оточені переважаючими силами російських агресорів. Російські офіцери дали слово, що українським військовим дозволяють вільно вийти з оточення. А потім підло відкрили вогонь по українцях, які повірили слову російського офіцера.
Музей Майдану в Києві влаштував з цієї нагоди три вечори і дві виставки. Зокрема, 28 серпня в інформаційно-виставковому центрі Музею відбулась зустріч із трьома учасниками російсько-української війни.
Віктор Кривоносов – історик, археолог. Працював у Національному заповіднику «Хортиця» дзвонарем. На строкову військову службу Віктор не потрапив унаслідок проблем зі здоров’ям. Взяв активну участь в обох Майданах. Він згадує: «Ми, історики, ще до завершення Революції Гідності розуміли, що насувається війна. Пятого лютого ми розгорнули карту і обмірковували, де робити оборону. Ми створили підрозділ самооборони Хортицький полк. В ньому було багато істориків, чимало з яких не служили в армії. Ми захищали адміністративні будівлі в Запоріжжі. Якось оточили триста сепаратистів і закидали їх яйцями і борошном. Тоді ми були за півкроку до створення Запорізької народної республіки. У пресі не писали, але в той час на території області діяли російські агенти, вчиняли терористичні акти. На щастя, кошти, які Москва виділила на терористичну діяльність, її ж агенти розікрали. Ми наполягли на створенні мережі блок-постів навколо Запоріжжя. Тоді морги в Дніпрі, Харкові та інших містах були забиті трупами. І не лише наших героїв. Є інформація, що серед неідентифікованих загиблих були і громадяни Росії, але їх ніхто не шукав. Ми хоронили 56 загиблих. На похорони прийшло мало громадян».
Один воїн, який тримав прапор біля труни, знепритомнів. Кривоносов підбіг до нього і почав приводити до тями. Солдат сказав: «Стань на моє місце». І знову знепритомнів.
Кривоносов вирішив іти на фронт. За ніч у юнака посивіли брови. Однак він боявся не загибелі, а того, що через проблеми зі здоров’ям він може підвести товаришів. Проте вже наступного дня Віктор Кривоносов пішов до військкомату і записався добровольцем. Потрапив у підрозділ Національної гвардії. Після повернення додому Кривоносов підписав контракт і служив у артилерії. Зараз він працює в Музеї Революції Гідності.
Віктор Кривоносов порівнює сили по обидві боки від лінії фронту: «По той бік бійці мають по дві відсидки в місцях позбавлення волі, а по цей бік - переважно по дві вищі освіти».
Денис Антіпов викладає українську мову в Інституті філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка. Юнак народився в Івано-Франківську. Його родичі воювали в УПА. Антіпов закінчив університет імені Т. Шевченка, брав участь у Революції Гідності, на фронті командував взводом аеророзвідки. Разом з друзями розробили і почали виробляти рухливий протез руки.
Д. Антіпов впевнений: «Межа між Європою і Азією проходить не по Уралу, а в головах людей».
Яна Зінкевич із міста Рівного. У 18 років дівчина пішла на фронт медсестрою Правого сектору. Якось в Пісках потрапила під обстріл «градами». Священик, який був із бійцями в укритті, розпочав розповідати про рицарський орден госпітальєрів. Після цього Яна Зінкевич організувала медичний батальйон «Госпітальєри» і 5 років керувала ним. Яна Зінкевич особисто врятувала понад 200 життів наших бійців. А госпітальєри, за неповними даними, врятували близько трьох тисяч життів наших бійців. Але госпітальєри не мають посвідчень учасника бойових дій. Адже вони добровольці. Госпітальєрам допомагають меценати і волонтери з України і зарубіжних країн.
Зінкевич після автомобільної аварії стала інвалідом. Вона пересувається в інвалідному візку. Яна Зінкевич нині народний депутат від партії «Європейська солідарність». Вона очолить комісію у справах ветеранів. Яна Зінкевич говорить: «Моя лінія фронту буде проходити у Верховній Раді».
Кожен виступ завершувався показом короткого відеофільму про виступаючого.
Анатолій Зборовський

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #35 за 30.08.2019 > Тема "З потоку життя"