Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3269)
З потоку життя (6506)
Душі криниця (3527)
Українці мої... (1470)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1677)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
УРОКИ КРИМУ
Часом виника╓ враження, що про Крим в Укра╖н╕ потроху забувають. Не лише перес╕чн╕ громадяни....


РОЗЧАРУВАННЯ. ЩО З НИМ РОБИТИ?
Перебування тут, на самому кра╓чку мого укра╖нного Криму, не да╓ можливост╕ активно╖ участ╕ в...


НЕ ВТРАТИТИ ШАНС!
ел╕та ма╓ об’╓днатися, очистити себе в╕д полови пустомель ╕ лжепатр╕от╕в та зайняти сво╓...


П’ЯТЬ ФАЗ ╤ ОДНА
Взагал╕ само╕дентиф╕кац╕я – процес непростий ╕... болючий. Це – виб╕р на довгий час...


СТРАТЕГ╤Я, або що мала б сказати в╕дпов╕дальна укра╖нська влада укра╖нським громадянам на окупованих(анексованих) землях.
Воно, може, для стомлено╖ б╕льшост╕ ╕ не важлив╕ наш╕ тривоги, але в чому тод╕ був сенс...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 19.07.2019 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#29 за 19.07.2019
ВИБ╤Р БЕЗ ВИБОРУ

Життя – то одв╕чний виб╕р
╤ тут обира╓ш лиш ти:
Лет╕ти, а чи повзти,
У той, а чи в ╕нший вим╕р.
В.Б.

Дивна назва за такого еп╕графа, скаже м╕й читач: так ╓ виб╕р, чи його нема╓? Виб╕р завжди ╓. От лише в наш╕й сьогодн╕шн╕й ситуац╕╖ не ма╓мо ╕ншо╖ ради, як в╕дкинути вс╕ несутт╓в╕, др╕бн╕, м╕стечков╕, в широкому сенс╕, протир╕ччя ╕ об’╓днатися навколо – н╕, не якогось ╕мен╕ чи ╕де╖, якими б гарними вони не були – навколо укра╖нсько╖ держави. Сьогодн╕ ╖╖ ╕снування, чи не вперше п╕сля осягнення Незалежност╕, поставлено п╕д реальну загрозу. Чверть стол╕ття нездарного управл╕ння нашого шахраюватого пол╕тикуму з одного боку та п╕дла агрес╕я Москов╕╖ з ╕ншого поставили нас на край пр╕рви. Тож або спроможемося нин╕ застояти себе в╕льних, або знову повернемося в ╕мперське ст╕йло грати роль в╕рноп╕дднаних малорос╕в, дурнуватих хохлят, хором, опустивши очиц╕, лаяти роки клято╖ «н╓зал╓жност╕» та складати панег╕рики Непомильному Керманичу. Не питаю, чи хочемо цього. Знаю напевно, багато хто хоче. Страшно сказати, бо, схоже, таки дуже багато. ╥х голоси вже давно лунають на NewsOne, на 112, а тепер вже й на ZIKу. А чого ж: рабське життя ма╓, як не дивно, ╕ сво╖ переваги. Так, рабов╕ н╕ до чого мислити, щоденно витрачати зусилля на пошук р╕шень – за нього все продумано ╕ вир╕шено. Раби-роб╕тники варять сталь, добувають нафту, раби-╕нженери розробляють проекти мост╕в, л╕так╕в, раби-солдати стр╕ляють, де ╖м скажуть, а раби-письменники прославляють те все, додаючи др╕бку критики задля створення такого необх╕дного в наш╕ дн╕ ореолу демократ╕╖.
╤ н╕чого, що сталь та, як ╕ нафта, як ╕ паливо з не╖ продуковане, не надто як╕сн╕, що мости ставлять там, де вони апр╕ор╕ довго не простоять, що л╕таки падають, п╕дводн╕ човни тонуть, а прославляння, попри непогану за них оплату, зрештою йдуть п╕д н╕ж, н╕ким не читан╕.
Не мислити, не приймати в╕дпов╕дальних р╕шень – найголовн╕ш╕ пр╕оритети охлосу. На щастя, ма╓мо трохи демосу. Недружного, не завжди тямущого, часто самовпевненого, а в╕дтак ╕ роз’╓днаного. Др╕бн╕ гетьманчики та отаманята, мов жеребц╕ п╕д час гону, в╕дт╕снивши табунець сво╖х адепт╕в, не терплять б╕ля себе н╕кого ╕ншого, не слухають голосу розуму, починають метикувати про об’╓днання лише тод╕, як зграя вовк╕в, замкнувши коло, береться до р╕занини. Нас вже оточили. Вже й кров╕ засмакували. Невелико╖ нараз╕. Тихо молю Бога, аби хоч цього разу отямилися. ╤ншо╖ нагоди, скор╕ш за все, може й не трапитися. Злагоди потребу╓мо, пани мо╖ др╕бнесеньк╕, ЗЛАГОДИ, а чи конкорд╕╖, як казали в старовину! Не прогавмо за таким любим нам чубленням держави!
Зц╕пивши зуби об’╓дналися нац╕онал╕сти. Але з позавчорашн╕ми пр╕оритетами, де на першому м╕сц╕ не економ╕чний прорив, якого кра╖на потребу╓ нагально, там ╕ дал╕ - в╕ра, мова, перейменування провулк╕в та перелаз╕в. Ц╕, нав╕ть попри явно замовн╕, зомбуюч╕ рейтинги, не мають шансу на реал╕зац╕ю сво╖х план╕в. Безперечно, вир╕шення мовного питання ╓ вкрай важливим. Але для в╕дродження мови потр╕бн╕ люди. Жив╕ люди. При тому, не збайдуж╕ла маса, яку злигодн╕ поставили на кол╕на. Тим часом, нац╕я продовжу╓ вимирати, нац╕я продовжу╓ розб╕гатися з р╕дно╖ дом╕вки по св╕тах, зв╕льняючи житт╓вий прост╕р для ╕нших. Для кого? Правильно - для тих, прийде на цю благодатну землю, хто вм╕╓ вибудовувати пр╕оритети, хто зна╓, що усп╕шн╕ кра╖ни легко ╕ без примусу вир╕шують мовне питання, хто не гра╓ться категор╕ями в╕ри, оск╕льки Конституц╕╖ переважно╖ б╕льшост╕ держав, укра╖нська в ╖х числ╕, проголошують в╕ддален╕сть держави в╕д питань в╕ри.
Не краще ╕ з ╕ншими. Чублячись, в╕дбираючи один в одного так╕ поц╕нн╕ голоси притомного виборця, п╕длаштовуючись п╕д в╕ртуального фаворита, йдуть на вибори «Самопом╕ч», «Громадянська позиц╕я», «Сила ╕ честь». Про адепт╕в парт╕╖ Петра Олекс╕йовича та В’ячеслава Мирославовича ╕ говорити шкода: одн╕ так ╕ не зрозум╕ли, в яку гру грав попередн╕й президент, ╕нш╕ щиро вважають свого сп╕вочого кумира новою особою в укра╖нськ╕й пол╕тиц╕.
У людей коротка пам’ять. Вже забулося, як в час╕ загарбання Криму порошенк╕вський картошк╕н не випускав ╕з СРЗ без оплати ремонтован╕ там укра╖нськ╕ в╕йськов╕ корабл╕, забуто ганебну торг╕влю з ворогом в час╕ в╕йни, невизнання в╕йни в╕йною, поставки на фронт браковано╖ техн╕ки, забуто панамськ╕ офшори ╕ багато чого ╕ншого. Забуто, що пан Вакарчук вже був удосто╓ний чест╕ представляти нац╕ю в ВР, забуто його часом неадекватн╕ голосування на замовлення, забуто, що полишив сво╓ депутатство, щойно йому набридла гра в пол╕тика. Але хтось з мешканц╕в Криму може й пригада╓ його дивну реакц╕ю на под╕ю, яка свого часу сколихнула укра╖нську громаду Криму. Трапилося це в 2006 роц╕, п╕д час в╕зиту пана В’ячеслава в якост╕ Посла добро╖ вол╕ ПРООН до Тавр╕йського нац╕онального ун╕верситету. Якраз напередодн╕ того в╕зиту стався неординарний нав╕ть для С╕мферополя випадок, коли групку д╕тей з театру Алли Петрово╖ в╕дмовилися обслуговувати (т╕ хот╕ли зробити як╕сь ксерокоп╕╖) через ╖х укра╖нську мову. Коли автор цих рядк╕в, як позаштатний кореспондент «КС», спитав про його ставлення до того, пан В’ячеслав, опустивши погляд, пробурмот╕в щось невиразне на кшталт того, що так чинити негарно. Можливо, пана В’ячеслава трохи налякав шум, який зд╕йняли присутн╕ на т╕й прес-конференц╕╖ (в╕дбувалася в каб╕нет╕ ректора) представники вишу та колеги-журнал╕сти, напружили ╖х обурен╕ крики: «Неправда!» «Це провокац╕я!»? Хто зна…
Натом╕сть, п’ята колона йде на вибори досить згуртованою, впевнено набираючи немалу п╕дтримку безсмертного совка.
Позавтра вибори, укра╖нц╕. Роб╕мо св╕й виб╕р не серцем, не телев╕зором, а розумом. Роб╕мо св╕й виб╕р, вповн╕ усв╕домлюючи свою в╕дпов╕дальн╕сть за нього, в╕дпов╕дальн╕сть за долю сво╖х д╕тей, за долю Краю.
Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 19.07.2019 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21337

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков