"Кримська Свiтлиця" > #24 за 14.06.2019 > Тема "Резонанс"
#24 за 14.06.2019
М╤Ж СТРАХ╤В ╤ НАД╤Й
Св╕т, що м╕цно застряг м╕ж страх╕в ╕ спокус, Де олжею щоденно розп’ятий ╤сус, Мр╕╓ й дал╕ угоди складать з Люцифером. О, м╕й св╕те пропащий, за тебе молюсь…
Чергова хвиля брутальних обшук╕в, затримань та арешт╕в на п╕востров╕, зокрема, в район╕ Алушти, Б╕лог╕рська та Симферополя, вкотре нагадала св╕тов╕, що з «добров╕льним входженням» Криму до «р╕дно╖ гаван╕» не все так просто. Цього разу було затримано в╕сьмох: Айдера Джеппарова (с. Зуя), Енвера та Р╕зу Омерових (м. Б╕лог╕рськ), Ленура Хал╕лова (с. ╤зоб╕льне), Руслана Месутова (с. Малий Маяк), Ельдара Кантем╕рова, Руслана Нага╓ва (м. Алушта) та Ескендера Сулейманова (с. Строгон╕вка). Тим часом, м╕сцева прокуратура оприлюднила сво╓ бачення дол╕ затриманих попередньо. На ╖╖ думку, ф╕гуранти т. зв. Першо╖ групи у справ╕ Х╕зб ут Тахр╕р мають бути ув’язненими в закладах посиленого режиму. Зокрема, Теймур Абдулла╓в на 17 рок╕в, Рустем ╤сма╕лов на 13 рок╕в, Узе╕р Абдулла╓в та Айдер Салед╕нов на 12 рок╕в, Ем╕ль Джемаденов на 11 рок╕в. Так╕ жорстк╕ репрес╕╖ щодо член╕в орган╕зац╕╖, яка н╕коли не декларувала насильницьких метод╕в досягнення сво╖х ц╕лей, н╕коли не була пов’язана з тероризмом, в Укра╖н╕ д╕яла ц╕лком легально, попри всю неоднозначн╕сть ставлення до ╖╖ програмних засад, не можуть бути виправданими лише тим, що ╖╖ д╕яльн╕сть заборонена законодавством Москов╕╖. Натом╕сть, таке пересл╕дування б╕льше нагаду╓ не так покарання за пропагування повернення до ╕сламських ц╕нностей чи як╕сь там туманн╕ ╕де╖ створення пан╕сламсько╖ держави (до слова, кримц╕, наск╕льки нам в╕домо, не брали н╕яко╖ участ╕ в нещодавн╕й в╕йн╕ за ╤Д), а як помсту за непокору. Авжеж, Кремль не забув лютневого м╕тингу п╕д ВР Криму у 2014, не забув багатотисячних виступ╕в проти неможливого за чинним на той час укра╖нським законодавством самопального «референдуму», в яких кримц╕ брали найактивн╕шу участь, не забув масового переходу через адм╕нмежу в час╕ зустр╕ч╕ Мустафи Джем╕л╓ва. Схоже, його не переста╓ дратувати категоричне несприйняття цим маленьким народом загарбання ╖хньо╖ В╕тчизни, його неп╕дкупна незгов╕рлив╕сть, його ненасильницьк╕ методи протистояння, в╕дточен╕ за довг╕ десятил╕ття боротьби з далеко сильн╕шим монстром, його дивовижна згуртован╕сть. Остання, за таких обставин, особливо ж з огляду на невизнання св╕товою сп╕льнотою анекс╕╖, сприйма╓ться загрозою – такою соб╕ стиснутою пружиною, яка рано чи п╕зно випорсне, роздерши на шмаття з такими зусиллями лиганого ╕мперського каптана. Спокуси ╕ страхи… Вони одн╕ для загарбник╕в, ╕нш╕ для тих мешканц╕в загарбаного ними Криму, як╕ й дос╕ сприймають себе громадянами Укра╖ни, ще ╕нш╕ для решти св╕ту, який ма╓ на все те якось реагувати. На жаль, реакц╕я св╕тово╖ сп╕льноти ╓ неадекватною, нев╕дпов╕дною до р╕вня порушень, вчинених Кремлем. Адже порушено не лише чинну двосторонню угоду м╕ж двома сус╕дн╕ми державами, в як╕й було закр╕плено принцип стратег╕чного партнерства, визнання непорушност╕ ╕снуючих кордон╕в, поваги до територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕ та вза╓мн╕ зобов'язання не використовувати свою територ╕ю на шкоду безпец╕ один одного, але й низку м╕жнародних угод. По-сут╕, порушено св╕топорядок. Мимовол╕ склада╓ться враження, що знаджений сьогоденними скороминущими вигодами св╕т геть забув кривав╕ уроки Друго╖ св╕тово╖ в╕йни, забув попередження сера У╕нстона Чьоч╕ла про те, що т╕, хто у вибор╕ м╕ж в╕йною й безчестям обирають безчестя, отримують на додачу в╕йну. Хтось спокушений в╕ддаваними в довгострокову оренду неосяжними територ╕ями, хтось невситимим, всепоглинаючим москов╕йським ринком, хтось перспективою стати всеевропейським газовим хабом. Спокусник знаходить ключик до кожного. Др╕бних шредер╕в просто купують. Як бидло. При тому, мимовол╕ виника╓ враження, що укладаючи угоди з в╕двертим агресором, з кра╖ною, яка невпинно брязка╓ збро╓ю, п╕дтримуючи найод╕озн╕ш╕ диктаторськ╕ режими сучасност╕ (згадаймо П╕вн╕чну Корею, гусейн╕вський ╤рак, каддаф╕╓ву Л╕в╕ю, ╤ран, Сир╕ю, Венесуелу), з кра╖ною, яка в XXI cтор╕чч╕ вдалася до в╕двертих територ╕альних перед╕л╕в, спокушуван╕ або ж мають спод╕вання переграти «партнера», або страждають тяжкою формою амнез╕╖, глухоти, сл╕поти та безпринципност╕. Бо ж, х╕ба укладання угод з Кремлем за таких обставин не нагаду╓ фабули угод з дияволом, для якого ╓диним пр╕оритетом ╓ його власн╕ ц╕л╕ та бажання. Х╕ба не про це попереджав свого часу Зал╕зний канцлер? Те ж з╕ страхами. Вони одн╕ для кримц╕в, як╕ повною м╕рою в╕дчувають на соб╕ тиск р╕дногаваньсько╖ влади, для етн╕чних укра╖нц╕в, яких так само легко запроторюють за грати, позбавляють можливост╕ навчати сво╖х д╕тей р╕дною мовою, ╕ зовс╕м протилежн╕ для загарбник╕в та колаборант╕в. Страхи Заходу дещо ╕ншого порядку. Вони пов’язан╕, найперше, з тим, що п╕сля десятил╕ть розрядки св╕т знову балансу╓ на гран╕ велико╖ в╕йни. Окупац╕я та анекс╕я Криму, в╕йна в Сир╕╖ ╕з застосуванням х╕м╕чно╖ збро╖, в╕йна на Донбас╕, збиття малайз╕йського пасажирського л╕така, п╕дозри щодо втручань Москви у президентську виборчу кампан╕ю у США – все те, на тл╕ широко╖ програми Кремля по модерн╕зац╕╖ збройних сил, його заяв про нов╕ види стратег╕чних ракет, на тл╕ погроз перетворити США на ядерний поп╕л, аж н╕як не сприя╓ оптим╕зму, не може не напружувати, змушу╓ шукати б╕льш виважених способ╕в погамування гицеля, що заповзявся диктувати свою волю сус╕дам, недвозначно погрожуючи ядерним кийком. Саме ц╕ м╕ркування, зокрема, побоювання отримати зам╕сть одного ядерного монстра в╕дразу к╕лькох, ще менш адекватних, зам╕сть принаймн╕ зрозум╕лого Влад╕м╕ра Пут╕на, якогось радикала (н╕хто ж не сумн╕ва╓ться, з якого дива сумнов╕домому пану Г╕рк╕ну дозволено жорстко критикувати владу, включно з першою особою?), стримують Зах╕д в╕д застосуваня б╕льш д╕╓вих важел╕в впливу, таких, скаж╕мо, як в╕дключення банк╕всько╖ системи в╕д SWIFTу. Але страхи ╕ спокуси, як в╕домо, лежать в р╕зних, д╕аметрально протилежних площинах. А освячен╕ в╕ками, брендован╕ ц╕нност╕ зах╕дно╖ демократ╕╖ вимагають ц╕лком визначено╖ л╕н╕╖ повед╕нки. ╤ то не тако╖, яка була продемонстрована у Мюнхен╕ в╕с╕мдесят один р╕к тому п.п. Деладь╓ та Чемберленом. Чи вистачить стар╕й Европ╕ снаги не з╕йти з╕ свого шляху? Життя покаже. Нараз╕, Зах╕д досить посл╕довно тисне на агресора. Не досить ефективно? Д╕йсно. Але ма╓мо розум╕ти, що протистояння непросте ╕ н╕хто не ма╓ готових стов╕дсотково правильних р╕шень. Для нас важливо ╕нше: декларуючи свою в╕ддан╕сть вже згаданим тут ц╕нностям зах╕дно╖ демократ╕╖, ма╓мо на практиц╕ не в╕дхилятися в╕д них. На сьогодн╕ ж, галасуючи про непримиренн╕сть до корупц╕╖, скотилися ледь не на сам╕с╕ньке ╖╖ дно, декларуючи встановлення верховенства права, настановля╓мо неосв╕чених кум╕в-прокурор╕в, керу╓мо судами в ручному режим╕, випису╓мо закони таким чином, щоб притягнути до в╕дпов╕дальност╕ високопосадових злодюг не було жодно╖ можливост╕, вимагаючи в╕д Заходу посилення ╕ розширення санкц╕й проти кра╖ни-агресора, сам╕ продовжк╓мо жваво гендлювати з нею, оголошу╓мо щойноокупований Крим в╕льною економ╕чною зоною, самов╕ддано п╕дтриму╓мо окупац╕йний режим продуктами, товарами, сировиною, розпатякуючи про важлив╕сть протистояння Кремлев╕ в ╕нформац╕йн╕й в╕йн╕, нищимо ╓диний англомовний телеканал, в час╕ гарячо╖ стад╕╖ в╕йни збива╓мо з пантелику заруб╕жн╕ засоби масово╖ ╕нформац╕╖, ╕менуючи м╕д╕а-центр, що ╕нформу╓ про ╖╖ переб╕г, «М╕д╕а-центром укра╖нсько╖ кризи» (Ukraine crisis media center). А х╕ба менш жорстко моя влада розправилася з ╓диною укра╖номовною газетою п╕вострова Кримською Св╕тлицею? На другому роц╕ анекс╕╖ редакц╕йному колективу, який продовжував публ╕кувати газету на ╖╖ оф╕ц╕йному сайт╕, було видано наказ перебиратися до Ки╖ва. Коли ж св╕тличани в╕дмовились, не бажаючи усл╕д за нездарною, зрадливою владою кидати свого читача, високе ки╖вське кер╕вництво, п╕сля в╕дверто╖ спроби п╕дставити редакц╕ю п╕д удар московських спецслужб, зв╕льнило незгов╕рливих газетяр╕в, газету оголосило переведеною до столиц╕. Незаконний клон КС (перере╓стрований лише в лютому цього року), упродовж 2016-2018 рок╕в з’являвся в Мереж╕ вкрай нерегулярно. Зачасту, не публ╕кувався м╕сяцями. Але ж лише в Мереж╕ в╕н мав шанс потрапити на оч╕ тим, для кого в першу чергу й створювали Св╕тличку – мешканцям Криму. Де ж сьогодн╕ так звана Ки╖всько-кримська «св╕тлиця»? Видавши всього три здво╓них числа, останн╓ з яких датоване 19 лютим 2019 р., вона тихо вгасла. На в╕дм╕ну в╕д справжньо╖ Кримсько╖ Св╕тлиц╕, яка все ще з╕ сво╖м читачем. Тут, на п╕востров╕. Тут, на материку. Власне, тут – в цьому св╕т╕. Жива, хоч ╕ ледь диха╓, бо ж на в╕дм╕ну в╕д м╕льйон╕в, як╕ вибивав для ки╖вського клона пан Щекун, кримська редакц╕я не мала вс╕ ц╕ роки ╕ др╕бно╖ коп╕йки. Сайт встояв лише завдяки його читачам/авторам, в тому числ╕ ╕ з заокеансько╖ д╕аспори. Щира вдячн╕сть кожному з них, низький наш укл╕н! Нараз╕ мова не про минул╕ образи. Мова про те, чи зробить нова влада належн╕ висновки, а чи й дал╕ п╕де за нищуками?
Валентин БУТ
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 14.06.2019 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21239
|