Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3165)
З потоку життя (6380)
Душі криниця (3499)
Українці мої... (1463)
Резонанс (1498)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1670)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
М╤Ж СТРАХ╤В ╤ НАД╤Й
Нараз╕ мова не про минул╕ образи. Мова про те, чи зробить нова влада належн╕ висновки, а чи й...


ПОЛ╤Т╤НФОРМАЦ╤Я ЗАМ╤СТЬ ПРОПОВ╤Д╤?
Наша кримська землячка – давня шанувальниця, читачка й авторка «Кримсько╖...


ДИВН╤ ╤Н╤Ц╤АТИВИ КУЧМИ: ЩО ЦЕ БУЛО?
У в╕дпов╕дь не стр╕ляти, блокаду ОРДЛО скасувати... А, може, взагал╕ забудемо про агрес╕ю й знову...


ПЕРЕЯСЛАВСЬКА ТРАГЕД╤Я – СТРАШНИЙ «╤СПИТ» ДЛЯ ПРАВООХОРОННО╥ СИСТЕМИ
“Усв╕домлюю вину. М╕ру. Ступ╕нь. Глибину”, або Дещо про в╕дпов╕дальн╕сть за смерть...


«БОЛЯЧЕ, ГИДКО ТА СОРОМНО ЗА ДЕРЖАВУ»: батько Гандзюк розкритикував вирок вбивцям його доньки
«Не так я уявляв судове зас╕дання над вбивцями Кат╕»




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 07.06.2019 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#23 за 07.06.2019
╢ДН╤СТЬ, ЯК ЗАПОРУКА МАЙБУТНЬОГО. ПОГЛЯД З КРИМУ.

╤стор╕я зводиться до байки, факти затьмарюються сумн╕вами ╕ суперечностями, написи обсипаються з табличок, стату╖ падають з п’╓дестал╕в. Колони, арки, п╕рам╕ди – що вони, як не купки п╕ску, а еп╕таф╕╖ на них - знаки, написан╕ на пилюц╕?
Уошингтон ╤рв╕нг

Справд╕, все минуще, тл╕нне. Падають не лише стату╖ чи колони стародавн╕х храм╕в – зникають тисячол╕тн╕ ╕мпер╕╖, ╕ х╕ба що який хижий шул╕ка присяде в╕дпочити на ледь видн╕ з-п╕д поросло╖ сивою ковилою земл╕ уламки башт ╖хн╕х гордих колись столиць. Ба! – розчиняються серед ╕нших, а то й безсл╕дно зникають ц╕л╕ народи, не втримавшись в шаленому нуртовищ╕ життя. Де нин╕ винах╕длив╕ шумери, мудр╕ туски, непереможн╕ перси, нестримн╕ ар╕╖? Чи не серед нас розчинилися горд╕ сп╕льники ки╖вських княз╕в чорн╕ клобуки, давши початок нашому козацтву? Все мина╓. Минули часи розкв╕ту Рус╕, минули нестерпно довг╕ стол╕ття намагань вирватися з ч╕пких к╕гт╕в чужих ╕мпер╕й. Нарешт╕ знову ма╓мо свою державу. Виболену, виборену, виплекану покол╕ннями патр╕от╕в, як╕ докладали до ╖╖ в╕дновлення не лише неймов╕рн╕ зусилля, але не шкодували самого життя. В т╕й безсмертн╕й когорт╕ Павло Бут ╕ ╤ван Мазепа, Степан Бандера ╕ В’ячеслав Чорнов╕л, ╕ ще тисяч╕ ╕нших - як з б╕льш звучними, так ╕ з незаслужено призабутими ╕менами. В╕дновити свою державн╕сть, як бачимо, було справою непростою ╕ нескорою. ╤ на завад╕ тому стояли не лише в╕дверт╕ вороги, чужинц╕, але чи не б╕льше шкодили тому ми сам╕, коли чи то через прим╕тивну захланн╕сть, заздр╕сть, через нездоров╕ амб╕ц╕╖ недозр╕ло╖ ел╕ти, через ╖╖ суперництво у боротьб╕ за владу, через роз’╓днан╕сть нашу не раз п╕др╕зали крила вол╕, яка вже була готова злет╕ти. Так було на Масловому Став╕, коли ре╓строва старшина вже готова була здати гетьману Стан╕славу Кон╓цпольськему Тараса Трясила, ╕ лише енерг╕йне втручання Павла Бута врятувала старого братчика. Так було, коли налякана в╕дпов╕дальн╕стю за взяття запорожцями Кодака та ж старшина видала полякам тепер вже Павла Бута та старшого В╕йська Запорозького ╤вана Сулиму. Так було в час╕ Боровицько╖ зради, коли ре╓строва старшина, серед яко╖ був, до слова, ╕ Богдан Хмельницький, вдруге видала ворогу гетьмана Бута та його попередника Василя Томиленка. А чим кращий в цьому сенс╕ був розстр╕л полковника Болбочана, чим кращою пол╕тика муженського схимника, внасл╕док яко╖ Укра╖на б╕льш н╕ж на с╕мдесят рок╕в опинилася у лабетах б╕льшовизму? Чим кращою була угодницька пол╕тика нашого президента з компарт╕йним п╕дбо╓м, через яку не в╕дстояли Чорноморський флот, приживили до свого т╕ла ракову пухлину москов╕йсько╖ в╕йськово-морсько╖ бази, чи тотальне розкрадання кра╖ни час╕в президентства сьогодн╕шнього м╕нського перемовника? А х╕ба мало над╕й поховано усобицями помаранчево╖ команди? Х╕ба не ╖х н╕кчемними чварами знову було приведено до влади незнищених за такого нашого безгол╕в’я пахолк╕в Москов╕╖ на чол╕ з дв╕ч╕ несудимим? Занапащення привладними н╕кчемами потужних шанс╕в, наданих руш╕йною силою останнього народного зрушення, а в╕дтак ╕ ц╕лком прогнозоване розчарування народу - багато в чому гр╕х того ж порядку.
Ц╕ мо╖ невесел╕ роздуми не випадков╕. Р╕ч, власне ж, не лише до якост╕ тих, хто потрапля╓ у владу – до ╖х фаховост╕, патр╕отичност╕, порядност╕, моральних усто╖в, до ╖х усв╕домлення себе одним з нас, в решт╕-решт. Справа ╕ в тих, хто уможливлю╓ появу таких ос╕б у влад╕. Саме вони з пари: компарт╕йний ╕деолог – борець за незалежн╕сть Укра╖ни непохибно обрали звичн╕шого ╖х р╕вню розум╕ння першого. Саме вони п╕дсадили в президентське кр╕сло крим╕нального злочинця. Саме ╖м завдячу╓мо тим, що в час╕ в╕йни, на гран╕ дефолту ╕ втрати незалежност╕, найперспективн╕шими кандидатурами на Верховного головнокомандувача в нас як не ком╕ки, то сп╕ваки. Це я до того, що нерозб╕рлив╕сть, з якою обира╓мо владу, не те, що засмучу╓ - вража╓.
Така самовбивча повед╕нка не може минути без насл╕дк╕в. ╤ це не просто слова: ми з╕пхнули Укра╖ну до р╕вня найб╕дн╕шо╖ кра╖ни Европи, де вона балансу╓ на краю пр╕рви, аби й дал╕ поводити себе, немов бездумна отара. По сут╕, ма╓мо охлократ╕ю. Б╕льш╕сть обранц╕в, потураючи настроям свого об╕драного до нитки електорату, турбуються зовс╕м не про його ╕нтереси, не про розвиток Краю чи усп╕шн╕сть ╕ перспективи держави, а про те лиш, як би довше протриматися у влад╕, аби встигнути здерти ще шкуру-дв╕ з дов╕рливих овець. Об╕цянок при тому не шкодують – в╕д зак╕нчення в╕йни за два тижн╕, винищення корупц╕╖ ╕ скасування недоторканост╕ - до нових ╕ ще нов╕ших п╕льг та субсид╕й, п╕двищення пенс╕й та зарплат.
╤ все ж нав╕ть в ц╕й, б╕льш н╕ж непрост╕й ситуац╕╖, ма╓мо разом шукати шляхи виходу з╕ згубного п╕ке. Ключовим тут ╓ слово «разом». Ми ж ╕ дал╕ продовжу╓мо чубитися, д╕литися на 27 та 73 в╕дсотки, намагаючись за кожно╖ нагоди якнайдошкульн╕ше вколоти зазомбованих ЗЕб╕л╕в чи звихнутих ПОРОхобот╕в. Ось ╕ цього тижня Мереж╕ вибухнули потоками нищ╕вно╖ критики в б╕к новообраного Президента за одну лиш його в╕дмову в╕д прес-конференц╕╖ за результатами в╕зиту до Брюселя.
Чекайте, панове, а може не варто б принижувати щойно обраного, хай ╕ не персонально вами, але тепер таки нашого Президента? Тим б╕льше, що вчинив в╕н в т╕й ситуац╕╖, поза всяким сумн╕вом, вельми обачно. Найперше, пан Зеленський, йдучи на президентську посаду, н╕ в╕д кого не приховував, що не ма╓ жодного досв╕ду в пол╕тиц╕, тож з огляду на це та на те, що частина перемовин в╕дбувалася в конф╕денц╕йному режим╕, йому таки варто було притримати язика за зубами, проанал╕зувати, яким чином подати ╕нформац╕ю, аби не нашкодити справ╕. Думаю, варто погодитися з тим, що попри зрозум╕ле ╕ ц╕лком похвальне бажання тримати д╕╖ влади п╕д контролем, нас б╕льше ц╕кавлять не дзв╕нк╕ фрази, а д╕╓в╕ результати, х╕ба н╕?
Все мина╓: «╤стор╕я зводиться до байки, факти затьмарюються сумн╕вами ╕ суперечностями, написи обсипаються з табличок …» сказав письменник. Мине й це наше лихол╕ття. Набереться досв╕ду новий Президент. Аби лишень той його досв╕д працював на користь нашо╖ нац╕╖, нашо╖ держави. Аби лишень ми залишалися собою - укра╖нцями-русичами, не перелицьовувалися б н╕ на московит╕в, н╕ на кого ╕ншого. Аби встояла в ц╕й ╖╖ скрут╕ Укра╖на – встояла, не лише збер╕гши та примноживши позитивн╕ здобутки попередник╕в, а й повернувши бездарно здан╕ ними територ╕╖. З нашого ж боку було б мудро, здобувши реальн╕ важел╕ (закон «Про ╕мп╕чмент Президента», закон «Про в╕дкликання депутата»), невсипно тримати п╕д контролем д╕яльн╕сть нашо╖ влади, сприяючи ╖╖ правильним крокам та не допускаючи д╕й на шкоду нашим ╕нтересам, ╕нтересам держави Укра╖на.
Це непростий ╕ нелегкий шлях. В╕н вимага╓ зусиль в╕д кожного, хто дор╕с в сво╓му розвитку до громадянина. Але це правильний шлях. Лише в╕н да╓ над╕ю на те, що не розчинимося серед ╕нших народ╕в, що Русь-Укра╖на не перетвориться на ряд невиразних знак╕в на скрижалях чи╓╖сь ╕стор╕╖. Хтось вже заплатив життям, аби ми не звернули з того шляху. Хтось сьогодн╕ застою╓ нашу свободу, нашу незалежн╕сть в окопах, з╕ збро╓ю в руках. Хтось платить за не╖ перебуванням за гратами тут, в Криму, в Ростов╕, в Лабитнанз╕ чи Торжку. Не забуваймо про них. Не забуваймо, що усп╕шне майбутн╓ Укра╖ни можливе лише за умови нашо╖ ╓дност╕.

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #23 за 07.06.2019 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=21213

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков