Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3389)
З потоку життя (6609)
Душі криниця (3572)
Українці мої... (1473)
Резонанс (1519)
Урок української (993)
"Білі плями" історії (1689)
Крим - наш дім (533)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПРОЕКТ «ТАВРИДА»
В середин╕ вересня цього року в Криму в╕дбувся симпоз╕ум «Кримська Еллада: грецька спадщина...


ШКОДА
╤ про шкоду вони знають. ╤ про те, кому доведеться в╕дшкодовувати, в тому числ╕, й моральн╕...


МАЛЕНЬКИЙ ШТРИХ ДО ПОРТРЕТА НАШОГО СУСП╤ЛЬСТВА, ЯКИЙ РОЗРИВА╢ МОЗОК
Висновок з цього, останнього, розрива╓ мозок. Але ця загроза лише для тих, у кого в╕н ╓, хто...


БЮДЖЕТ-2020 УХВАЛЕНО. РАД╤ТИ ЧИ ПЛАКАТИ?
Перш╕ враження в╕д ухвалення Держбюджету: п╕дходи до формування кошторису не зм╕нилися. Чи...


КОНДРАТЮК ЗАКЛИКАВ СПЕЦСЛУЖБУ ВЗЯТИСЯ ЗА ГАСТРОЛЕР╤В-ФАНАТ╤В ПУТ╤НА
В╕домий продюсер ╤гор Кондратюк закликав СБУ не допустити виступ╕в у Ки╓в╕ ╕ноземних артист╕в, що...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 01.02.2019 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#5 за 01.02.2019
ДВА Р╤ЗДВА, ДВА НОВИХ РОКИ ╤ ЧОТИРИДЕННИЙ РОБОЧИЙ ТИЖДЕНЬ

На рад╕о п╕дс╕в л╕том 1993. Не те, щоб н╕коли не слухав його до того – навпаки, дружив з ним давно, ще з к╕нця семидесятих. Вдома мали гарний приймач – Vef Radio ╕ серйозну антену. В в╕с╕мдесятих, вже маючи свою с╕м’ю, придбав транзисторний «Океан». Але тод╕ слухав майже виключно так зван╕ «ворож╕ голоси»: BBC, Radio Liberty, Deutsche Welle. Слухати про щом╕сячне зростання надо╖в молока, про усп╕хи – з ус╕╓ю повагою до нього – хл╕бороба Г╕талова чи про плани парт╕╖ було чомусь нец╕каво. Може, все те було надто далеким в╕д тод╕шн╕х мо╖х ╕нтерес╕в та, певн╕ше, дисонанс м╕ж декларованим «непохибною» владою ╕ реал╕ями був надто великим. Хоча нав╕ть в домашньому етер╕ ╕нод╕ траплялись ц╕кавинки. ╤ як╕! Ось картинка, забути яку неможливо: самий к╕нець лютого 1981 року, студентський гуртожиток СДП╤, що на Роменськ╕й. За столом нас тро╓. Ще дво╓ в сус╕дн╕й к╕мнат╕. Кожен займа╓ться сво╖м (на факультет╕ ╕ноземних мов совкове «ат с╓с╕╕ да с╓с╕╕» не спрацьовувало). Я саме намагався роз╕братися з порядком використання у реченн╕ присл╕вник╕в-модиф╕катор╕в ╕ мене дуже дратувало плямкання Леон╕да ╤лл╕ча, який саме виголошував з трибуни XXVI з’╖зду КПРС основн╕ напрямки зовн╕шньо╖ пол╕тики. В усякому раз╕, саме такою була назва допов╕д╕. Проте, нав╕ть у фоновому режим╕, десь на десят╕й хвилин╕ допетрав, що зам╕сть об╕цяно╖ бузини знатний малоземелець, ан╕трохи не червон╕ючи, розводиться про ки╖вського дядька. П╕дняв оч╕ в╕д сво╓╖ граматики ╕ зустр╕вся з ошелешеним поглядом того, хто слухав той епохальний шедевр. Округлен╕ оч╕ ╕ в╕двисла щелепа хлопа були лише зовн╕шн╕ми ознаками бур╕ емоц╕й, яка вже зд╕ймалася всередин╕ нього.
– Л╕д рушив, панове присяжн╕-зас╕дател╕! - проголосив в╕н, п╕днявши до стел╕ вказ╕вного пальця. – Л╕д рушив! Гей, хлопц╕, - гукнув до сус╕дньо╖ к╕мнати. – Гайда сюди! Д╕дусь, схоже, звар╕ював остаточно.
Т╕ доб╕гли якраз в момент╕, коли Леон╕д ╤лл╕ч, раптом примовкнувши, витр╕щився на листки, з яких читав. Зирнув у зал, знову на свою шпаргалку, зашелест╕в, перебираючи стор╕нки. В отетер╕ло-мертв╕й тиш╕, що зависла в багатолюдн╕м Палац╕ з’╖зд╕в, той ледь чутний шелест мав би асоц╕юватися з╕ звуком земл╕, падаючо╖ на домовину брежневсько╖ епохи. Думаю, багато хто нав╕ть там сприйняв його саме так. Ми ж в╕дчули те десь на п╕дсв╕домост╕ ╕ вже не чекаючи, чим завершиться та неск╕нченно довга пауза, нестримно зареготали. Рег╕т той був таким, що з коридору, з сус╕дн╕х к╕мнат позб╕галися д╕вчата й хлопц╕. Нарешт╕, Леон╕д ╤лл╕ч п╕дв╕в оч╕ ╕ простягаючи св╕й стосик листк╕в кудись до закул╕сся, дещо розгублено, але з пом╕тними нотками гумору проплямкав до зали:
«Извините, товарищи, мне тут что-то не то подсунули».
Кажучи ж, що п╕дс╕в на рад╕о з л╕та 1993, маю на уваз╕, що тод╕ вперше в╕дчув смак саме до укра╖нського рад╕о. Р╕ч у т╕м, що в тому час╕ перебудовував на моторно-в╕трильну яхту найб╕льше сво╓ судно, тож щоденно упродовж трьох рок╕в укра╖нське рад╕о товаришило мен╕, було мо╖ми новинами, мо╖ми розвагами, мо╖м св╕том. Якимись далекими ╕ нец╕кавими стали мудрствування раф╕нованих завс╕дник╕в Рад╕о Свобода, несм╕шними приколи С╓ви Новгородцева. ╤ то ц╕лком природньо, адже людину завше б╕льше торка╓ те, що стосу╓ться ╖╖ безпосередньо.
До чого все це згадую? А ось до чого. Маючи багатол╕тню звичку, ╕ дос╕, де б не був, у в╕льну хвилину слухаю рад╕о. Не «шансони», не «х╕ти» - Першу програму чи Рад╕о-культура. Останн╕м часом, щоправда, наряду з позитивними зм╕нами, там в╕дбуваються як╕сь не надто зрозум╕л╕ реч╕. Стиль мого рад╕о часом став чимось нагадувати ненайкращ╕ риси наших кишенькових телеканал╕в. Маю на уваз╕ нав╕ть не засилля реклами – то в наших реал╕ях чи не ╓диний зас╕б до виживання. Хоча й тут мали б бути розб╕рлив╕шими, не допомагаючи ан╕ сво╖й, н╕, тим б╕льше, запоребриков╕й фармаколог╕чн╕й маф╕╖, збувати дов╕рливим пенс╕онерам сво╖ «ДаСустави», не сприяючи затягуванню ╖х в облудн╕ оленор╓хов╕ тенета. На жаль, ма╓мо вже неодноразов╕ приклади втрати журнал╕стських стандарт╕в, коли диктор нав’язу╓ слухачев╕ сво╓ бачення, виявля╓ нетерпим╕сть до альтернативно╖ точки зору. Безперечно, стиль рад╕опрограм ма╓ в╕дпов╕дати часов╕, бути динам╕чним, але те аж н╕як не передбача╓ балансування на меж╕ в╕двертого хамства, в╕дмови в╕д традиц╕йно╖ укра╖нсько╖ толерантност╕, тим б╕льше, попрання журнал╕стських стандарт╕в.
Ось ╕ цього ранку, дибаючи по м╕сту у сво╖х справах, слухав, як рад╕оведучий обтанцьовував надзвичайно актуальну для сьогодн╕шн╕х наших реал╕й тему переходу в деяких европейських кра╖нах на чотириденний робочий тиждень. Робив те вельми добросов╕сно, п╕дправляючи сво╖х сп╕вбес╕дник╕в, як╕ так ╕ норовили скотитися до сарказму.
Та мука, з п’ятихвилинною перервою, тривала не менше п╕вгодини. ╤ весь той час, попри ц╕лком зрозум╕ле роздратування, десь в глибин╕ душ╕ жевр╕ло тепле почуття до тих, хто п╕дкида╓ задуреному пол╕тичними шахраями укра╖нцю ось так╕ теми. Хтось назве ╖х провокативними. Власне, це й ╓ провокац╕я. Здорова провокац╕я. Провокац╕я, яка змушу╓ мислити, анал╕зувати. Кожен те робить, виходячи з власного р╕вня знань, з власного досв╕ду, тож ╕ висновки неоднаков╕. Але вже те, що людина, як от в цьому випадку, замислю╓ться над тим, чому в Укра╖н╕ не актуальн╕, на жаль, н╕ ця, н╕ багато ╕нших новац╕й, вже ╓ поступом.
Св╕т зм╕ню╓ться. Зм╕ню╓ться пост╕йно ╕ невпинно. Св╕т кроку╓ вперед. Семимильними кроками. Тупцювання на м╕сц╕ тут означа╓ лише одне – програш. Адже ще в давньому Рим╕ знали: Non progredi est regredi. Вже в часи так званого «развитого социализма» було зрозум╕ло, що есересер╕╖, з ╖╖ ╕деолог╕чними веригами, н╕защо не зр╕внятися з в╕льною економ╕кою. Але ж трагед╕я в тому, що, позбувшись тих вериг, ми потрапили в тенета наднац╕онально╖ маф╕╖, як╕й були глибоко байдужими ╕ кра╖на, ╕ ╖╖ народ.
Власне, ми вже ж мали ╕ чотириденний, ╕ нав╕ть дводенний робочий тиждень. ╤ то – без всяко╖ там роботизац╕╖. «Диво» те мало просте пояснення: на заводах, проданих за коп╕йки «сво╖м», де зам╕сть випуску продукц╕╖ вир╕зали на металобрухт станки, роб╕тникам не було м╕сця. Вони були зайвими.
– Було й загуло, - скаже м╕й читач, – нав╕що про сумне? Забути б ╕ не згадувати н╕ про те, як були «м╕льйонерами», н╕ про те, як не отримували зарплати по п╕вроку, н╕ от╕ дводенн╕-чотириденн╕ робоч╕ тижн╕. Все так. ╤ не згадував би, якби не те, що ота чотириденка штибу дев’яностих, ╕сну╓ й дос╕. Про це нагадала ведучому слухачка з Харкова. От, лишень, на в╕дм╕ну в╕д европейц╕в, нетямовит╕ харк╕в’яни, виявля╓ться, зовс╕м не рад╕ додатковому вих╕дному дню. Чи не тому, що на в╕дм╕ну в╕д тих же европейц╕в, зменшення робочого часу тут прямо пропорц╕йне зменшенню ╕ без того злиденних зарплат?
В╕дсутн╕сть стратег╕чного мислення в економ╕чн╕й сфер╕ ╓ чи не найб╕льшою вадою абсолютно╖ б╕льшост╕ наших уряд╕в. Але ж ╕ т╕, як╕ мали певн╕ плани, не змогли реал╕зувати ╖х. Причин тому чимало. В╕дсутн╕сть системност╕, коли стратег╕чний курс не продовжу╓ наступник, ╓ чи не найголовн╕шою вадою. Та й про яку системн╕сть може бути мова, коли урядов╕ призначення в╕дбуваються не за ознаками фаховост╕, а виключно з огляду на в╕ддан╕сть т╕й чи ╕нш╕й пол╕тичн╕й сил╕. Зважаючи ж на те, що не кожна пол╕тсила ма╓ гарних фах╕вц╕в, а ще б╕льше на те, що зм╕нюючи одна одну, вони, найчаст╕ше, мають р╕зн╕, а часом ╕ вза╓мовиключн╕ погляди на укра╖нську економ╕ку, власне на курс кра╖ни в ц╕лому, то мали ╕ м╕н╕стр╕в-нев╕глас╕в, ╕ прем’╓р╕в з купленими дипломами, ╕ тих, як╕ повертали нас в прост╕р «н╓делимой». Ось ц╕ вже точно не помилялись. Адже зайнявши звичне м╕сце попихач╕в, нема╓ потреби вибудовувати як╕сь там стратег╕╖. Там, нагор╕, все знають. Тво╓ ж д╕ло теляче – не ловити гав, смоктати солодке молочко життя. Шкода, що ╕ так зван╕ «нов╕», як той безхребетний плющ, шукають ╓дине, навколо кого б обвитися…
Та чи все так безнад╕йно? Аж н╕як! Ма╓мо ╕ фах╕вц╕в в кожн╕й галуз╕, ╕ квал╕ф╕кованих роб╕тник╕в, як╕ в будь-як╕й кра╖н╕ на вагу золота, ╕ вчених, ╕ технолог╕в. Б╕да, лишень, що не маючи г╕дного застосунку, не будучи належно оц╕нен╕ в сво╓му краю, змушен╕ або ж закопати св╕й талант, або подаватися в св╕ти. Мова нав╕ть не про те, що вклавши велик╕ грош╕ в ╖х навчання, забезпечу╓мо за св╕й рахунок процв╕тання чужих економ╕к, мова про те, що нищимо свою. Х╕ба ж для когось секрет, що наш╕ моряки змушен╕ працювати на заруб╕жних судновласник╕в, бо ж наш флот мо╖ владц╕ конвертували у сво╖ приватн╕ банк╕вськ╕ рахунки, у сво╖ в╕лли, у сво╖ б╕знеси, у сво╖ тисячогектарн╕ с╕льгоспуг╕ддя? Х╕ба секрет, що висококвал╕ф╕кован╕ ╕нженери микола╖вських корабелень, висококвал╕ф╕кован╕ суднобуд╕вники, зам╕сть будувати сучасн╕ судна для сво╓╖ кра╖ни, будують ╖х для ╕нших кра╖н, в тому числ╕ й бойов╕ корабл╕, в тому числ╕ й для флоту нашого сх╕дного сус╕ди. А чи не те ж саме ╕ в ╕нших галузях? А чи не под╕бна ж картина ╕ з малим та середн╕м б╕знесом? Чи може читач уявити усп╕шний б╕знес в кра╖н╕, де абсолютна б╕льш╕сть народу не ма╓ чим сплатити за ком╕рне? Створивши ж усп╕шний б╕знес, ор╕╓нтований на заруб╕жного споживача, чи ма╓ такий б╕знесмен впевнен╕сть, що завтра той б╕знес не заберуть в нього чи то традиц╕йн╕ бандити, чи пашинськ╕-берези, що д╕ють п╕д ег╕дою держави?
Не п╕днявши ж економ╕ку, н╕ про який поступ у Европу, н╕ про яке процв╕тання ╕ мови бути не може. Як не може бути мови про повернення окупованих територ╕й, про реальну незалежн╕сть в╕д Москов╕╖ чи будь-яко╖ ╕ншо╖ держави.
Щодо чотириденного робочого тижня, то чому б ╕ н╕? Це ц╕лком можливо – ╕ роботизоване п╕дпри╓мство, ╕ висок╕ зарплати роб╕тник╕в. От лиш для того я мав би перш в╕дчути над╕йний захист мого дорогого б╕знесу з боку держави – як в прямому, так ╕ в переносному сенс╕ – захист в╕д бандит╕в простих ╕ посадових, в╕д р╕зномастних рейдер╕в, в╕д арм╕╖ захланних ср╕блолюбивих чиновник╕в з ╖х необмеженими повноваженнями. Хот╕в би в╕дчути ╖╖ над╕йне плече у вигляд╕ доступних, не граб╕жницьких кредит╕в, у створенн╕ непродажно╖ судово╖ системи, в парламент╕, який прийма╓ фахов╕ закони, як╕ стимулюють не 2-3 в╕дсоткове – стов╕дсоткове зростання економ╕ки, у фаховому уряд╕. Список можна продовжувати. Але й перш╕ р╕шуч╕ кроки в цьому напрямку вже мали б позитивний ефект.
Насправд╕, крокодиляч╕ сльози за руйнуванням села, за нещасними вчителями, л╕карями ╓ н╕чим ╕ншим, як в╕двертою облудою. Яке село ви хочете збер╕гати, панове? Оте совково-колгоспне? Спитайте тих, хто живе в таких селах, чи хочуть вони консервування свого тепер╕шнього стану, а чи бажали б натом╕сть жити так, як живуть селяни в Чех╕╖, у Франц╕╖, в Н╕меччин╕? Спитайте л╕кар╕в, чи хот╕ли б вони мати таку практику, яку ма╓ ╖х британський чи ╕тал╕йський колега, а чи вол╕ють ╕ дал╕ спод╕ватись на в╕дсотки в╕д фармакомаф╕╖ чи злиденн╕ коп╕йки, як╕ ╖м, зц╕пивши зуби, тицяють ╖х убог╕ пац╕╓нти? Спитайте молодь, чи п╕де вона в педагоги, якщо знатиме, що ╖╖ праця буде оц╕нена, бодай, не зг╕рш, як оц╕нюють таку ж працю в сус╕дн╕й Польщ╕ чи Румун╕╖, не кажучи вже за н╕мецького чи шведського колегу?
Укра╖нц╕ вм╕ють працювати. ╤ було б лише справедливо, якби держава, нарешт╕, створила для того необх╕дн╕ умови. А проте, ми сам╕ ма╓мо критично ставитися до наших виключних, поза всяким сумн╕вом, зд╕бностей. Пам’ятати, скаж╕мо, що окр╕м наймилозвучн╕шо╖ в св╕т╕ укра╖нсько╖ мови, в св╕т╕ ╓ м╕р╕ад ╕нших, не менш милозвучних ╕ витончених для ╖х нос╕╖в, що найб╕льшими трудогол╕ками ╓ японц╕, де 67% прац╕вник╕в працюють ╕ в свята, де п’ять дн╕в вже вважаються повноц╕нною в╕дпусткою. Те ж саме з робочим тижнем, з робочим днем. https://www.youtube.com/watch?v=iugNJ5EfiBY
На в╕дм╕ну в╕д усталеного уявлення мого товариша-кап╕тана, що американц╕, англ╕йц╕, канадц╕ сво╖ яхти виключно купують готовими, маю чимало знайомих в Мереж╕, хто збудував сво╖ суденця власноруч. Як от в╕дома вже читачам американська пара Сюзан та Жюль чи канад╕йц╕ Гаретт та Карл╕ Г╕ннеган. Останн╕ будували св╕й катамаран, працюючи по чотири години п╕сля роботи та вс╕ вих╕дн╕ ╕ святков╕ дн╕ упродовж двох рок╕в. Австрал╕йц╕, до слова, мають в календар╕ лише в╕с╕м святкових дн╕в на р╕к, у вибор╕ розважитись чи попрацювати п╕сля роботи ще к╕лька додаткових годин часто надають перевагу останньому. За т╕ години мають, зв╕сно ж, значно зб╕льшену оплату, але не в одних грошах справа. Ось Емма, викладачка ун╕верситету з Перта, Австрал╕я. Окр╕м сво╓╖ основно╖ роботи, вона щотижня виклада╓ в Мереж╕ розк╕шн╕ в╕деоуроки англ╕йсько╖, як╕ за пару годин набирають тисяч╕ уподобань. https://www.youtube.com/channel/UCrRiVfHqBIIvSgKmgnSY66g Це, зв╕сно ж зб╕льшу╓ ╖╖ студентську аудитор╕ю. Але ж це додаткова робота, не розваги. А ви кажете, чотириденний тиждень…
Пишу ц╕ прописн╕ реч╕ роками, от лиш мало хто те чита╓. Ще менше роблять висновки. Може тому, що не все так просто ╕ не кожна кухарка чи вод╕й автобуса здатен управляти державою?

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 01.02.2019 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20813

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков