Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4450)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4124)
Українці мої... (1659)
Резонанс (2120)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1847)
Крим - наш дім (1046)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (320)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (206)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ПОЕЗ╤Я ╤ ПРОЗА НАШОГО ЖИТТЯ
Третя зб╕рка поез╕╖ - «╥╖ написала в╕йна»…


НЕ ХОДИ НА ЛИСУ ГОРУ…
Наш╕ традиц╕╖


КАРИКАТУРИ БАТЬКА Й ЖИВОПИС СИНА
Карикатури батька викривають агресивну пол╕тику Москви, показують, що вона ╓ загрозою для всього...


РОЗПУСКА╢ТЬСЯ Л╤ЩИНА
Наш╕ традиц╕╖


ЛЮТЬ, НАД╤Я, ЛЮБОВ
На початку широкомасштабного вторгнення рос╕йських в╕йськ подруга художниц╕ попрохала ╖╖...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 18.01.2019 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 18.01.2019
ЙОГО ДУША В ПОЕЗ╤╥

12 с╕чня в Центральному Будинку культури м╕ста ╤рпеня на Ки╖вщин╕ в╕дбувся авторський концерт Джемал╕ Чочуа «Б╕л╕ з╕рки».
Д. Чочуа народився 25 грудня 1960 року в сел╕ Чхороцку в Груз╕╖. У доробку поета Чочуа к╕лька книг в╕рш╕в. В╕н – лауреат м╕жнародних поетичних фестивал╕в, очолював Л╕тературне товариство ╕мен╕ А.П. Чехова, керував Ялтинською л╕тературно-громадською сп╕лкою. Джемал╕ Чочуа – голова оргком╕тету М╕жнародного ялтинського музично-поетичного фестивалю «ЯЛОС», автор ╤нтернет-проекту ╕ видавець журналу «Литературный досуг». А ще в╕н майстер спорту СРСР з гребл╕ на каное, неодноразовий чемп╕он Туркмен╕╖ ╕ Узбекистану.
Чудова л╕рика в по╓днанн╕ з прекрасними мелод╕ями в авторському виконанн╕ захопила глядач╕в. Поез╕я Чочуа – це любов до ж╕нки ╕ тонке в╕дчуття краси природи. В╕н також осп╕ву╓ красу сво╓╖ батьк╕вщини Груз╕╖ ╕ Ялти. Джемал╕ вм╕╓ знайти красив╕ слова для висловлення почутт╕в, притаманних б╕льшост╕ людей. Водночас в╕н висловлю╓ переживання поетично╖ душ╕, розм╕ркову╓ для чого створюються в╕рш╕ ╕ да╓ дуже зворушливу в╕дпов╕дь. Власне, поет пише в╕рш╕, щоб люди в╕дчували себе людьми. Джемал╕ Чочуа пише й викону╓ п╕сн╕ рос╕йською ╕ грузинською мовами. Одну п╕сню в╕н написав ╕ укра╖нською мовою. Ще в одн╕й п╕сн╕ Джемал╕ об╕ця╓ вивчити французьку мову, аби т╕льки народи жили дружно ╕ тут же сп╕ва╓ французькою. Яскравий приклад для багатьох укра╖нц╕в та й для людей ╕нших нац╕ональностей, як╕ живуть в Укра╖н╕, ╕ н╕як не можуть заговорити укра╖нською мовою. Глядачам сподобалися ╕ п╕сн╕ у виконанн╕ 13-р╕чно╖ доньки барда Мар╕╖ Чочуа.
Голова ╤рп╕нсько╖ орган╕зац╕╖ Конгресу л╕тератор╕в Укра╖ни Володимир Симоненко запросив Джемал╕ Чочуа взяти участь у д╕яльност╕ цього осередку, а також у робот╕ л╕тературно╖ студ╕╖ «Дебют» при м╕ськ╕й б╕бл╕отец╕.
П╕сля концерту я поговорив ╕з Джемал╕ Чочуа.
- Як давно ви пишете в╕рш╕?
- З шести рок╕в. Мене шестил╕тнього в╕ддали до школи. А Пушк╕н спонукав мене писати поез╕ю. Нам читали казки Пушк╕на.
- Хто ви за осв╕тою?
- Я зак╕нчив Московський х╕м╕ко-технолог╕чний ╕нститут ╕мен╕ Д. Мендел╓╓ва.
- Ким працю╓те?
- Я приватний п╕дпри╓мець. Вирощував гриби у Гостомел╕, займався автомоб╕льною х╕м╕╓ю у Вишневому Ки╖всько╖ област╕. На хл╕б соб╕ ╕ родин╕ заробляю.
- Чому ви залишили Крим? Адже ви пишете рос╕йською мовою.
- Як не дивно, але коли Крим належав Укра╖н╕, держава допомагала нам, письменникам, б╕льше. В Рос╕╖ все занадто пол╕тизовано. Ми ран╕ше жили в Ки╓в╕. У Ялту пере╖хали в 2007 роц╕. М╕й тато – грузин, а мати – укра╖нка ╕з Шепет╕вського району. Я – грузин, а моя дружина - укра╖нка. Мама похована у Вишневому. У цьому м╕ст╕ живе моя т╕тка. Ран╕ше я м╕г в╕льно сюди при╖здити з Криму. Тепер ╓ певн╕ труднощ╕.
- А з чого розпочалися от╕ под╕╖ в Криму?
- Я не займаюся пол╕тикою. Поет повинен бути незалежним. За сво╖ми поглядами я ╕нтернац╕онал╕ст. Я шаную вс╕ нац╕╖. Я шаную рос╕ян. У мене багато друз╕в серед рос╕ян. Я шаную укра╖нц╕в, грузин╕в ╕ ╕нш╕ нац╕╖. Треба поважати будь-яку нац╕ю, на земл╕ яко╖ живеш. Без цього культури не буде. Кожна нац╕я ма╓ сво╖ традиц╕╖, на яких розвива╓ться культура. А якщо, наприклад, в╕дбува╓ться вес╕лля, але воно ╕ не грузинське, ╕ не укра╖нське, ╕ не рос╕йське… Коли нема╓ поваги до старших… Яка тод╕ може бути культура? Могила мого батька в Сухум╕. Але я не можу туди по╖хати. Найг╕рше в нин╕шн╕й ситуац╕╖, що гинуть люди. Нема╓ н╕чого дорожчого за людське життя.
- У Криму бюджетникам п╕двищили зарплату?
- Так, п╕двищили десь на м╕сяць. А пот╕м знову знизили. Хорош╕ зарплати у пол╕ц╕╖, ФСБ, в╕йськових.
- А ц╕ни рос╕йськ╕?
- Так, ц╕ни п╕дняли до р╕вня рос╕йських.
- Як╕ настро╖ у жител╕в Криму?
- Р╕зн╕. ╢ укра╖нськ╕ нац╕онал╕сти, як╕ переживають за долю Укра╖ни. ╢ люди ╕нших погляд╕в. Б╕льш╕сть дба╓ про виживання сво╖х родин.
- А чому ви пере╖хали саме в ╤рп╕нь?
- Мен╕ сподобався ╤рп╕нь. Красиве м╕стечко. У Ки╓в╕ шумно. Мен╕ подобаються ╕рп╕нськ╕ парки. Тут красиво ╕ затишно, хороше пов╕тря, пахне св╕ж╕стю.
 Анатол╕й Зборовський

Пропону╓мо уваз╕ читач╕в два в╕рш╕ Джемал╕ ЧОЧУА:

 ***
 Зоря горить в тво╖х очах,
 Я зачарований тобою,
 Душа як в сонячних в╕ршах
 П’ян╕╓ м╕цною любов’ю.
 Оч╕ як небо, оч╕ як море.
 Ех д╕воч╕, мил╕ оч╕.
 Оч╕ як небо, оч╕ як море,
 Ех д╕воч╕, мил╕ оч╕…
 В саду дерева в кольорах,
 Весна гуля╓ за в╕концем,
 ╤ пахнуть кв╕ти у дворах,
 ╤ як алмаз пала╓ сонце.
 В╕зьми мене в сво╖ сади,
 Де пахнуть ра╓м г╕лки вишн╕,
 Ковток роси, ковток води,
 Нехай пробачить нас Всевишн╕й.
 Оч╕ як небо, оч╕ як море.
 Ех д╕воч╕, мил╕ оч╕.
 Оч╕ як небо, оч╕ як море,
 Ех д╕воч╕, мил╕ оч╕…
 Нехай горить вогонь в очах,
 Нехай палають наш╕ будн╕,
 Нехай душа живе в в╕ршах,
 Нехай любов нам св╕тлом буде.
 Оч╕ як небо, оч╕ як море.
 Ех д╕воч╕, мил╕ оч╕.
 Оч╕ як небо, оч╕ як море,
 Ех д╕воч╕, мил╕ оч╕…

 ДЛЯ ЧЕГО СОЗДАЮТСЯ СТИХИ

 Для чего создаются стихи?
 Чтоб к мечтам от земли оторваться,
 Чтоб на время забыть про грехи
 И повыше на небо забраться.
 Чтобы тот, кто услышит тебя,
 Стал хотя бы немного добрее,
 Чтобы сердце забилось, любя,
 И чтоб в чувствах мы были храбрее.
 Чтоб подать многокрасочный мир –
 Без холста, но подобранным словом,
 Чтобы звуком загадочных лир
 Твой читатель вдруг был очарован.
 Чтобы кто-то любимой своей
 Подарил восхищенные строки,
 И чтоб звезды с небесных ветвей,
 Словно листья, ложились под ноги.
 Для чего создаются стихи?
 Чтоб мечты становились вдруг былью,
 Чтобы те, что еще не глухи,
 Хоть немного нежнее любили.

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 18.01.2019 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20774

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков