"Кримська Свiтлиця" > #3 за 18.01.2019 > Тема "Душі криниця"
#3 за 18.01.2019
ЙОГО ДУША В ПОЕЗ╤╥
12 с╕чня в Центральному Будинку культури м╕ста ╤рпеня на Ки╖вщин╕ в╕дбувся авторський концерт Джемал╕ Чочуа «Б╕л╕ з╕рки». Д. Чочуа народився 25 грудня 1960 року в сел╕ Чхороцку в Груз╕╖. У доробку поета Чочуа к╕лька книг в╕рш╕в. В╕н – лауреат м╕жнародних поетичних фестивал╕в, очолював Л╕тературне товариство ╕мен╕ А.П. Чехова, керував Ялтинською л╕тературно-громадською сп╕лкою. Джемал╕ Чочуа – голова оргком╕тету М╕жнародного ялтинського музично-поетичного фестивалю «ЯЛОС», автор ╤нтернет-проекту ╕ видавець журналу «Литературный досуг». А ще в╕н майстер спорту СРСР з гребл╕ на каное, неодноразовий чемп╕он Туркмен╕╖ ╕ Узбекистану. Чудова л╕рика в по╓днанн╕ з прекрасними мелод╕ями в авторському виконанн╕ захопила глядач╕в. Поез╕я Чочуа – це любов до ж╕нки ╕ тонке в╕дчуття краси природи. В╕н також осп╕ву╓ красу сво╓╖ батьк╕вщини Груз╕╖ ╕ Ялти. Джемал╕ вм╕╓ знайти красив╕ слова для висловлення почутт╕в, притаманних б╕льшост╕ людей. Водночас в╕н висловлю╓ переживання поетично╖ душ╕, розм╕ркову╓ для чого створюються в╕рш╕ ╕ да╓ дуже зворушливу в╕дпов╕дь. Власне, поет пише в╕рш╕, щоб люди в╕дчували себе людьми. Джемал╕ Чочуа пише й викону╓ п╕сн╕ рос╕йською ╕ грузинською мовами. Одну п╕сню в╕н написав ╕ укра╖нською мовою. Ще в одн╕й п╕сн╕ Джемал╕ об╕ця╓ вивчити французьку мову, аби т╕льки народи жили дружно ╕ тут же сп╕ва╓ французькою. Яскравий приклад для багатьох укра╖нц╕в та й для людей ╕нших нац╕ональностей, як╕ живуть в Укра╖н╕, ╕ н╕як не можуть заговорити укра╖нською мовою. Глядачам сподобалися ╕ п╕сн╕ у виконанн╕ 13-р╕чно╖ доньки барда Мар╕╖ Чочуа. Голова ╤рп╕нсько╖ орган╕зац╕╖ Конгресу л╕тератор╕в Укра╖ни Володимир Симоненко запросив Джемал╕ Чочуа взяти участь у д╕яльност╕ цього осередку, а також у робот╕ л╕тературно╖ студ╕╖ «Дебют» при м╕ськ╕й б╕бл╕отец╕. П╕сля концерту я поговорив ╕з Джемал╕ Чочуа. - Як давно ви пишете в╕рш╕? - З шести рок╕в. Мене шестил╕тнього в╕ддали до школи. А Пушк╕н спонукав мене писати поез╕ю. Нам читали казки Пушк╕на. - Хто ви за осв╕тою? - Я зак╕нчив Московський х╕м╕ко-технолог╕чний ╕нститут ╕мен╕ Д. Мендел╓╓ва. - Ким працю╓те? - Я приватний п╕дпри╓мець. Вирощував гриби у Гостомел╕, займався автомоб╕льною х╕м╕╓ю у Вишневому Ки╖всько╖ област╕. На хл╕б соб╕ ╕ родин╕ заробляю. - Чому ви залишили Крим? Адже ви пишете рос╕йською мовою. - Як не дивно, але коли Крим належав Укра╖н╕, держава допомагала нам, письменникам, б╕льше. В Рос╕╖ все занадто пол╕тизовано. Ми ран╕ше жили в Ки╓в╕. У Ялту пере╖хали в 2007 роц╕. М╕й тато – грузин, а мати – укра╖нка ╕з Шепет╕вського району. Я – грузин, а моя дружина - укра╖нка. Мама похована у Вишневому. У цьому м╕ст╕ живе моя т╕тка. Ран╕ше я м╕г в╕льно сюди при╖здити з Криму. Тепер ╓ певн╕ труднощ╕. - А з чого розпочалися от╕ под╕╖ в Криму? - Я не займаюся пол╕тикою. Поет повинен бути незалежним. За сво╖ми поглядами я ╕нтернац╕онал╕ст. Я шаную вс╕ нац╕╖. Я шаную рос╕ян. У мене багато друз╕в серед рос╕ян. Я шаную укра╖нц╕в, грузин╕в ╕ ╕нш╕ нац╕╖. Треба поважати будь-яку нац╕ю, на земл╕ яко╖ живеш. Без цього культури не буде. Кожна нац╕я ма╓ сво╖ традиц╕╖, на яких розвива╓ться культура. А якщо, наприклад, в╕дбува╓ться вес╕лля, але воно ╕ не грузинське, ╕ не укра╖нське, ╕ не рос╕йське… Коли нема╓ поваги до старших… Яка тод╕ може бути культура? Могила мого батька в Сухум╕. Але я не можу туди по╖хати. Найг╕рше в нин╕шн╕й ситуац╕╖, що гинуть люди. Нема╓ н╕чого дорожчого за людське життя. - У Криму бюджетникам п╕двищили зарплату? - Так, п╕двищили десь на м╕сяць. А пот╕м знову знизили. Хорош╕ зарплати у пол╕ц╕╖, ФСБ, в╕йськових. - А ц╕ни рос╕йськ╕? - Так, ц╕ни п╕дняли до р╕вня рос╕йських. - Як╕ настро╖ у жител╕в Криму? - Р╕зн╕. ╢ укра╖нськ╕ нац╕онал╕сти, як╕ переживають за долю Укра╖ни. ╢ люди ╕нших погляд╕в. Б╕льш╕сть дба╓ про виживання сво╖х родин. - А чому ви пере╖хали саме в ╤рп╕нь? - Мен╕ сподобався ╤рп╕нь. Красиве м╕стечко. У Ки╓в╕ шумно. Мен╕ подобаються ╕рп╕нськ╕ парки. Тут красиво ╕ затишно, хороше пов╕тря, пахне св╕ж╕стю. Анатол╕й Зборовський
Пропону╓мо уваз╕ читач╕в два в╕рш╕ Джемал╕ ЧОЧУА:
*** Зоря горить в тво╖х очах, Я зачарований тобою, Душа як в сонячних в╕ршах П’ян╕╓ м╕цною любов’ю. Оч╕ як небо, оч╕ як море. Ех д╕воч╕, мил╕ оч╕. Оч╕ як небо, оч╕ як море, Ех д╕воч╕, мил╕ оч╕… В саду дерева в кольорах, Весна гуля╓ за в╕концем, ╤ пахнуть кв╕ти у дворах, ╤ як алмаз пала╓ сонце. В╕зьми мене в сво╖ сади, Де пахнуть ра╓м г╕лки вишн╕, Ковток роси, ковток води, Нехай пробачить нас Всевишн╕й. Оч╕ як небо, оч╕ як море. Ех д╕воч╕, мил╕ оч╕. Оч╕ як небо, оч╕ як море, Ех д╕воч╕, мил╕ оч╕… Нехай горить вогонь в очах, Нехай палають наш╕ будн╕, Нехай душа живе в в╕ршах, Нехай любов нам св╕тлом буде. Оч╕ як небо, оч╕ як море. Ех д╕воч╕, мил╕ оч╕. Оч╕ як небо, оч╕ як море, Ех д╕воч╕, мил╕ оч╕…
ДЛЯ ЧЕГО СОЗДАЮТСЯ СТИХИ
Для чего создаются стихи? Чтоб к мечтам от земли оторваться, Чтоб на время забыть про грехи И повыше на небо забраться. Чтобы тот, кто услышит тебя, Стал хотя бы немного добрее, Чтобы сердце забилось, любя, И чтоб в чувствах мы были храбрее. Чтоб подать многокрасочный мир – Без холста, но подобранным словом, Чтобы звуком загадочных лир Твой читатель вдруг был очарован. Чтобы кто-то любимой своей Подарил восхищенные строки, И чтоб звезды с небесных ветвей, Словно листья, ложились под ноги. Для чего создаются стихи? Чтоб мечты становились вдруг былью, Чтобы те, что еще не глухи, Хоть немного нежнее любили.
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 18.01.2019 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20774
|