Версiя для друку Обговорити в форумi

12 січня в Центральному Будинку культури міста Ірпеня на Київщині відбувся авторський концерт Джемалі Чочуа «Білі зірки».
Д. Чочуа народився 25 грудня 1960 року в селі Чхороцку в Грузії. У доробку поета Чочуа кілька книг віршів. Він – лауреат міжнародних поетичних фестивалів, очолював Літературне товариство імені А.П. Чехова, керував Ялтинською літературно-громадською спілкою. Джемалі Чочуа – голова оргкомітету Міжнародного ялтинського музично-поетичного фестивалю «ЯЛОС», автор Інтернет-проекту і видавець журналу «Литературный досуг». А ще він майстер спорту СРСР з греблі на каное, неодноразовий чемпіон Туркменії і Узбекистану.
Чудова лірика в поєднанні з прекрасними мелодіями в авторському виконанні захопила глядачів. Поезія Чочуа – це любов до жінки і тонке відчуття краси природи. Він також оспівує красу своєї батьківщини Грузії і Ялти. Джемалі вміє знайти красиві слова для висловлення почуттів, притаманних більшості людей. Водночас він висловлює переживання поетичної душі, розмірковує для чого створюються вірші і дає дуже зворушливу відповідь. Власне, поет пише вірші, щоб люди відчували себе людьми. Джемалі Чочуа пише й виконує пісні російською і грузинською мовами. Одну пісню він написав і українською мовою. Ще в одній пісні Джемалі обіцяє вивчити французьку мову, аби тільки народи жили дружно і тут же співає французькою. Яскравий приклад для багатьох українців та й для людей інших національностей, які живуть в Україні, і ніяк не можуть заговорити українською мовою. Глядачам сподобалися і пісні у виконанні 13-річної доньки барда Марії Чочуа.
Голова Ірпінської організації Конгресу літераторів України Володимир Симоненко запросив Джемалі Чочуа взяти участь у діяльності цього осередку, а також у роботі літературної студії «Дебют» при міській бібліотеці.
Після концерту я поговорив із Джемалі Чочуа.
- Як давно ви пишете вірші?
- З шести років. Мене шестилітнього віддали до школи. А Пушкін спонукав мене писати поезію. Нам читали казки Пушкіна.
- Хто ви за освітою?
- Я закінчив Московський хіміко-технологічний інститут імені Д. Менделєєва.
- Ким працюєте?
- Я приватний підприємець. Вирощував гриби у Гостомелі, займався автомобільною хімією у Вишневому Київської області. На хліб собі і родині заробляю.
- Чому ви залишили Крим? Адже ви пишете російською мовою.
- Як не дивно, але коли Крим належав Україні, держава допомагала нам, письменникам, більше. В Росії все занадто політизовано. Ми раніше жили в Києві. У Ялту переїхали в 2007 році. Мій тато – грузин, а мати – українка із Шепетівського району. Я – грузин, а моя дружина - українка. Мама похована у Вишневому. У цьому місті живе моя тітка. Раніше я міг вільно сюди приїздити з Криму. Тепер є певні труднощі.
- А з чого розпочалися оті події в Криму?
- Я не займаюся політикою. Поет повинен бути незалежним. За своїми поглядами я інтернаціоналіст. Я шаную всі нації. Я шаную росіян. У мене багато друзів серед росіян. Я шаную українців, грузинів і інші нації. Треба поважати будь-яку націю, на землі якої живеш. Без цього культури не буде. Кожна нація має свої традиції, на яких розвивається культура. А якщо, наприклад, відбувається весілля, але воно і не грузинське, і не українське, і не російське… Коли немає поваги до старших… Яка тоді може бути культура? Могила мого батька в Сухумі. Але я не можу туди поїхати. Найгірше в нинішній ситуації, що гинуть люди. Немає нічого дорожчого за людське життя.
- У Криму бюджетникам підвищили зарплату?
- Так, підвищили десь на місяць. А потім знову знизили. Хороші зарплати у поліції, ФСБ, військових.
- А ціни російські?
- Так, ціни підняли до рівня російських.
- Які настрої у жителів Криму?
- Різні. Є українські націоналісти, які переживають за долю України. Є люди інших поглядів. Більшість дбає про виживання своїх родин.
- А чому ви переїхали саме в Ірпінь?
- Мені сподобався Ірпінь. Красиве містечко. У Києві шумно. Мені подобаються ірпінські парки. Тут красиво і затишно, хороше повітря, пахне свіжістю.
 Анатолій Зборовський

Пропонуємо увазі читачів два вірші Джемалі ЧОЧУА:

 ***
 Зоря горить в твоїх очах,
 Я зачарований тобою,
 Душа як в сонячних віршах
 П’яніє міцною любов’ю.
 Очі як небо, очі як море.
 Ех дівочі, милі очі.
 Очі як небо, очі як море,
 Ех дівочі, милі очі…
 В саду дерева в кольорах,
 Весна гуляє за віконцем,
 І пахнуть квіти у дворах,
 І як алмаз палає сонце.
 Візьми мене в свої сади,
 Де пахнуть раєм гілки вишні,
 Ковток роси, ковток води,
 Нехай пробачить нас Всевишній.
 Очі як небо, очі як море.
 Ех дівочі, милі очі.
 Очі як небо, очі як море,
 Ех дівочі, милі очі…
 Нехай горить вогонь в очах,
 Нехай палають наші будні,
 Нехай душа живе в віршах,
 Нехай любов нам світлом буде.
 Очі як небо, очі як море.
 Ех дівочі, милі очі.
 Очі як небо, очі як море,
 Ех дівочі, милі очі…

 ДЛЯ ЧЕГО СОЗДАЮТСЯ СТИХИ

 Для чего создаются стихи?
 Чтоб к мечтам от земли оторваться,
 Чтоб на время забыть про грехи
 И повыше на небо забраться.
 Чтобы тот, кто услышит тебя,
 Стал хотя бы немного добрее,
 Чтобы сердце забилось, любя,
 И чтоб в чувствах мы были храбрее.
 Чтоб подать многокрасочный мир –
 Без холста, но подобранным словом,
 Чтобы звуком загадочных лир
 Твой читатель вдруг был очарован.
 Чтобы кто-то любимой своей
 Подарил восхищенные строки,
 И чтоб звезды с небесных ветвей,
 Словно листья, ложились под ноги.
 Для чего создаются стихи?
 Чтоб мечты становились вдруг былью,
 Чтобы те, что еще не глухи,
 Хоть немного нежнее любили.

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #3 за 18.01.2019 > Тема "Душі криниця"