Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
У В╤ДНОСИНАХ З ПОЛЬЩЕЮ НЕ ВАРТО НАТИСКАТИ НА ╤СТОРИЧН╤ “МОЗОЛ╤”, ЩО НАТЕРЛИСЯ ЗА 400 РОК╤В
Юр╕й Щербак, письменник, дипломат…


╤СТОР╤Я ОДН╤╢╥ РОДИНИ НА ТЛ╤ КРИМСЬКОТАТАРСЬКОГО НАЦ╤ОНАЛЬНОГО РУХУ
Вс╕ сто в╕дсотк╕в грошей в╕д продажу книги буде направлено на потреби ЗСУ…


ВЖЕ ЗАРАЗ ТРЕБА ДУМАТИ, ЯК БУДЕМО В╤ДНОВЛЮВАТИ КРИМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥
Обговорення комплексних питань щодо в╕дновлення Криму п╕сля його деокупац╕╖ в╕д рос╕йських сил...


МОЖЕ ТАК СТАТИСЬ, ЩО КРИМ ПОВЕРТАТИМЕТЬСЯ ДИПЛОМАТИЧНИМ ШЛЯХОМ
Наша держава зможе спок╕йно жити, коли поверне соб╕ ус╕ сво╖ земл╕, зокрема ╕ Крим.


БИТВА ЗА УКРА╥НУ
День дв╕ст╕ одинадцятий…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 04.01.2019 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#1 за 04.01.2019
ПОДОРОЖ ДО П╤ВДЕННОАМЕРИКАНСЬКИХ УКРА╥НЦ╤В

Черн╕г╕вський мандр╕вник пройшов шляхом геро╖в «Д╕тей кап╕тана Гранта»

В╕домий мандр╕вник-автостопник, журнал╕ст ╕ письменник Олександр Волощук – ╓диний житель Черн╕г╕вщини, який в╕дв╕дав 55 кра╖н св╕ту, водночас досл╕джуючи при цьому теми стал╕нських репрес╕й та життя укра╖нсько╖ д╕аспори за кордоном. Мандр╕вку в П╕вденну Америку чолов╕к не планував (надто далеко й дорого), та фортуна повернулася так, що в╕н отримав таку можлив╕сть. Поштовхом стало в╕дкриття у столиц╕ Аргентини Буенос-Айрес╕ мандр╕вницького "Дому для вс╕х", де можна було зупинитися. Туди черн╕г╕вець ╕ "направив сво╖ стопи" наприк╕нц╕ лютого 2018 року. Два л╕таки, 30 годин часу – ╕ 13 тис. к╕лометр╕в подолано.
Латинською Америкою Волощук подорожував 9 м╕сяц╕в. За час перебування на материку в╕н побував у шести кра╖нах – Аргентин╕, Парагва╖, Бразил╕╖, Бол╕в╕╖, Чил╕ та Перу.
На одн╕й ╕з зустр╕чей з╕ сво╖ми шанувальниками в Черн╕гов╕ Олександр под╕лився враженнями про життя на далекому континент╕ та побаченого там. Кореспондент «Укр╕нформу» чула й записала ту ц╕каву розпов╕дь.

АРГЕНТИНЦ╤ – ЛЮДИ ВЕСЕЛ╤
З╕ сл╕в мандр╕вника, аргентинц╕ ╓ дуже веселими людьми, як╕ люблять влаштовувати вс╕ляк╕ акц╕╖, м╕тинги, демонстрац╕╖. Вс╕ заходи в них супроводжуються музикою, петардами, барабанним бо╓м, асадо (щось на зразок наших шашлик╕в), нав╕ть акц╕╖ протесту проходять весело. Бува╓ так, що на одному к╕нц╕ площ╕ збираються прихильники якогось сусп╕льного явища, а на ╕ншому – противники, на сус╕дн╕й вулиц╕ протестують таксисти, десь – ╕ще якесь д╕йство, – ╕ скр╕зь весело. Там нема н╕яких заворушень, ╕ пол╕ц╕╖ фактично не видно.
Проживаючи в "Дом╕ для вс╕х", Волощук мав можлив╕сть знайомитися з Буенос-Айресом, Аргентиною в ц╕лому та ╖╖ жителями, ╕, перш за все, – з колишн╕ми нашими сп╕вв╕тчизниками.
Укра╖нськ╕й громад╕ Аргентини ­– вже понад 100 рок╕в. Перша хвиля переселення укра╖нц╕в сюди була наприк╕нц╕ 19-го стол╕ття, коли жител╕, здеб╕льшого – Галичини, ╖хали на в╕льн╕ земл╕. Вони були дуже важкими для осво╓ння – п╕д л╕сом (субтроп╕чною сельвою з отруйними зм╕ями й комахами), який треба було вирубувати. Багато людей тод╕ загинуло й померло, але т╕, хто вижив, в╕двоювали у природи землю, створили власн╕ господарства, облаштувалися й асим╕лювалися – ╕ живуть досить непогано. Волод╕ють плантац╕ями мате (п╕вденноамериканського чаю), тютюну, рису... Через високий вм╕ст м╕д╕ земля там ма╓ коричнево-червоний кол╕р, але при цьому вона дуже благодатна для ведення с╕льського господарства.
У Буенос-Айрес╕ ╓ к╕лька укра╖нських громад, як╕ займаються, переважно, культурною роботою. Ран╕ше було к╕лька газет, зараз уже нема╓ жодно╖.
- Як мен╕ сказав один ╕з оч╕льник╕в укра╖нсько╖ громади в Аргентин╕, до 1991 року д╕яльн╕сть громад була спрямована на отримання Укра╖ною незалежност╕. П╕сля 1991-го року мета зникла, ╕ в укра╖нськ╕й д╕аспор╕ Аргентини виникла якась внутр╕шня криза, – розпов╕да╓ Волощук.
Четверта хвиля ем╕грац╕╖ укра╖нц╕в була в пер╕од президентства Леон╕да Кучми. П╕д час в╕зиту в П╕вденну Америку в╕н домовився з тод╕шн╕м президентом Аргентини Карлосом Менемом про те, що ця кра╖на прийматиме наших сп╕вв╕тчизник╕в ╕ надасть ╖м роботу. К╕лькасот людей ризикнули переселитися, однак Аргентина не змогла ╖х забезпечити ан╕ роботою, ан╕ житлом. Допомогу укра╖нцям тод╕ надала греко-католицька церква, яка розселила ╖х на сво╖х площах. Та згодом багато людей ви╖хало до б╕льш благополучних ╓вропейських кра╖н.
- П╕д час перебування в Аргентин╕ я зустр╕чався з майже десятком ем╕грант╕в 4-╖ хвил╕ (1990-2000 роки) – ╕ жодно╖ людини, яка була б задоволена тим, що вона ем╕грувала туди, мен╕ не трапилось. Перша-друга-третя хвил╕ – задоволен╕, але тод╕ Аргентина була ╕ншою. А зараз це кра╖на перманентно╖ економ╕чно╖ кризи, яка трива╓ 25 рок╕в, ╕ укра╖нцям там не дуже добре живеться, – зауважив мандр╕вник.
П╕д час перебування в Аргентин╕ Волощук здолав частину шляху геро╖в роману Жуля Верна "Д╕ти кап╕тана Гранта", як╕ йшли в╕д Тихого океану до Атлантичного по 37-й паралел╕. Велик╕ аргентинськ╕ р╕внини, Патагон╕я, спека...
- Я побачив Аргентину, якою вона була, мабуть, 150 рок╕в тому. Дуже багато худоби – кор╕в, овець, вся земля приватна, обгороджена парканами, в╕льних д╕лянок майже нема╓. На великих р╕внинах населення дуже мало, дороги ╜рунтов╕, я ╖х долав де п╕шки, де автостопом, д╕стався Атлантики й уже зв╕дти повернувся до Буенос-Айреса, – розпов╕в Олександр.
Через 2 м╕сяц╕ Олександр залишив "Д╕м для вс╕х" ╕ вирушив у самост╕йну подорож. На п╕вноч╕ Аргентини пров╕дав нащадк╕в тих укра╖нц╕в, як╕ вирубували сельву, ╕ по╖хав дал╕.

ВОЛОЩУК: ВЛАДА ПАРАГВАЮ Н╤КОЛИ НЕ ЗАВАЖАЛА ЛЮДЯМ ЖИТИ
У Парагва╖ Волощук побачив так╕ ж, як ╕ в Аргентин╕, червон╕ ландшафти. Найб╕льше укра╖нц╕в – 2 тисяч╕ родин – прожива╓ у п╕вденн╕й частин╕ кра╖ни, в департамент╕ ╤тапуа. Парагвайська д╕аспора, зазначив Волощук, дуже в╕др╕зня╓ться в╕д бразильсько╖, аргентинсько╖ ╕ чил╕йсько╖ тим, що туди група переселенц╕в прибула т╕льки в друг╕й половин╕ 30-х рок╕в минулого стор╕ччя. Це були вих╕дц╕ з Волин╕ та Галичини, як╕ в╕дчували наближення в╕йни й не хот╕ли залишатися м╕ж фашистами та б╕льшовиками. Тод╕ Волинь була п╕д Польщею, а в Парагва╖ якраз зак╕нчилася кровопролитна Чакська в╕йна. Втрати були велик╕, ╕ уряд Парагваю домовився з владою к╕лькох ╓вропейських кра╖н про орган╕зоване переселення людей для компенсац╕╖ людських втрат. Були укладен╕ угоди з Н╕меччиною, Польщею, ╤тал╕╓ю, Швейцар╕╓ю, Австр╕╓ю – ╕ багато людей переселилося.
- Сьогодн╕ у Парагва╖ живуть д╕ти й онуки тих укра╖нц╕в, як╕ пере╖хали сюди 80 рок╕в тому. ╤ ц╕ люди створили тут таку Укра╖ну, про яку мр╕яли ╖хн╕ д╕ди й батьки. Особлив╕сть Парагваю в тому, що його влада н╕коли не заважала людям жити. У влади тут сво╖ ╕нтереси, у людей – сво╖. ╤ тому Парагвай – ун╕кальна кра╖на. Ем╕гранти (укра╖нц╕, поляки, н╕мц╕, швейцарц╕, нав╕ть японц╕) займалися с╕льським господарством, ╕ держава н╕коли не душила ╖х податками. П╕сля Чакського конфл╕ку н╕яких в╕йн чи революц╕й у кра╖н╕ не було.
╤з того, що побачив мандр╕вник, в╕н зробив висновок – основою тамтешньо╖ економ╕ки ╓ контрабанда – доходи в╕д не╖ складають 60% економ╕ки держави (за усталеними енциклопедичними даними, Парагвай — аграрна кра╖на, один з найб╕льших у св╕т╕ виробник╕в со╖, ╓ одн╕╓ю з найв╕дстал╕ших кра╖н П╕вденно╖ Америки. За ном╕нальним ВВП на душу населення в 2015 роц╕, за даними МВФ, займав 105-е м╕сце у св╕т╕, Укра╖на – 133-╓, - ред.). Якщо при Стресснер╕ (колишн╕й л╕дер держави) переважала контрабанда наркотик╕в, тютюну й алкоголю, то зараз це – електрон╕ка й одяг. Народ вирощу╓ продовольство, держава його купу╓ – ╕ вс╕ ц╕лком пристойно живуть.
Укра╖нц╕ нав╕ть зберегли ту мову, яка була на Волин╕ в 30-х роках. Вони не дуже мене розум╕ли, тому що багатьох сл╕в, як╕ ми вжива╓мо зараз, тод╕ не було. Наприклад, сл╕в "працювати" або "зд╕йснювати" вони не знають – кажуть "робити". Зам╕сть сучасного "ремонтувати" кажуть "лагодити". Ловити рибу – це "лапати" рибу. "Рад╕о вп╕ймало американську рад╕охвилю" – "рад╕о злапало Америку". Мова там законсервована, бо н╕яких вплив╕в на не╖ нема╓. Адже п╕сля ц╕╓╖ хвил╕ переселенц╕в з Укра╖ни б╕льше не було. ╤ ось т╕ укра╖нц╕ не т╕льки стали багатими людьми, а й зберегли пом╕ж себе дружн╕ родинн╕ стосунки ╕ завжди приходять на допомогу одне одному. Це те, чого нема в Аргентин╕, – розпов╕в Волощук.
За словами мандр╕вника, неоф╕ц╕йною столицею укра╖нц╕в у Парагва╖ вважа╓ться м╕стечко Фрам у тому ж департамент╕ ╤тапуа. Волощук при╖хав туди, аби зустр╕тися з укра╖нським консулом Андресом Троцюком – найвпливов╕шим там укра╖нцем. В╕н, каже, Олександр, – дуже багата людина, п╕дтриму╓ укра╖нську культуру ╕ завдяки йому зараз м╕ж Укра╖ною ╕ Парагва╓м – безв╕зовий режим. Ще до зустр╕ч╕ з Троцюком мандр╕вник познайомився з ╕ншими представниками укра╖нсько╖ д╕аспори, зокрема, ╤реною Савчук з ╤вано-Франк╕вська. За два м╕сяц╕ вона орган╕зувала земляку 40 зустр╕чей ╕з укра╖нцями р╕зних покол╕нь ╕ р╕зного соц╕ального статусу – ╕ з впливовими людьми, ╕ з простими хл╕боробами. Ц╕ контакти допомогли Олександров╕ значною м╕рою п╕знати "укра╖нську ╕стор╕ю Парагваю" ╕ з╕брати ст╕льки матер╕алу, що в╕дразу можна писати книгу.
- Отже, в Парагва╖ укра╖нц╕ живуть добре. По-перше, як я казав, тому, що влада ╖м н╕коли не заважала, а по-друге, тому що туди ╖хали хл╕бороби, як╕ хот╕ли працювати на земл╕. ╤ тому там люди на сво╓му м╕сц╕. Вони мають десятки гектар╕в земл╕ у власност╕. Я гостював у простих укра╖нських хл╕бороб╕в – у родин╕ Григор╕я Ребрука, який ма╓ у волод╕нн╕ 250 га земл╕. А загалом, простий укра╖нець у Парагва╖ трима╓ 20-30 кор╕в, ма╓ комбайн, пару трактор╕в, к╕лька машин ╕ щор╕чний дох╕д 300-400 тис. долар╕в США. Укра╖нськ╕ селяни можуть т╕льки мр╕яти про те, як живуть ╖хн╕ сп╕вв╕тчизники у Парагва╖. Там люди створили ту Укра╖ну, про яку мр╕яли ╖хн╕ д╕ди ╕ батьки, ╖дучи на парагвайську землю. Декому з них вдалося з’╖здити в Укра╖ну, побувати в м╕сцях, де жили ╖хн╕ предки, а коли вони поверталися, то йшли в церкву ╕ дякували Богов╕ за те, що прив╕в ╖хн╕х пращур╕в на землю Парагваю.

У БРАЗИЛ╤╥ УКРА╥НЦ╤В ОБ’╢ДНУ╢ ЦЕРКВА
У Бразил╕╖ Волощук був т╕льки в одному департамент╕ – штат╕ Парана, де живе найб╕льша к╕льк╕сть укра╖нц╕в. А ╖х там – приблизно 400 тисяч. Це – нащадки тих, хто переселився у Бразил╕ю наприк╕нц╕ XIX - на початку XX стол╕ття, в основному, з територ╕╖ нин╕шн╕х Льв╕всько╖, ╤вано-Франк╕всько╖, Терноп╕льсько╖ областей. Там людей об’╓дну╓ греко-католицька церква, де працюють ченц╕ Васил╕анського ордену. Служба у храмах правиться укра╖нською мовою ╕ лише частково – португальською. В одному з м╕ст – Прудентопол╕с╕, яке було засноване укра╖нцями ╕ яких ╕ зараз там б╕льш╕сть, ╓ нав╕ть двомовна укра╖нська газета "Праця". Функц╕онують у м╕ст╕ також три укра╖нських храми. Поза межами церкви мало хто з укра╖нц╕в говорить р╕дною мовою, д╕ти ╖╖ вже взагал╕ не знають.
Серед наших колишн╕х сп╕вв╕тчизник╕в у Бразил╕╖, додав Волощук, теж чимало людей, яким пощастило стали заможними.

ПОВ╤ТРЯНЕ МЕТРО ТА ╤НД╤АНЦ╤
Повернувшись до Парагваю, Олександр перетнув його з╕ сходу на зах╕д ╕ в’╖хав до Бол╕в╕╖. Спочатку ця кра╖на планувалася як транзитна, та коли мандр╕вник потрапив туди, вир╕шив прид╕лити ╖й б╕льше часу – наст╕льки вона виявилась незвичайною ╕ красивою. Дуже гарна природа – бол╕в╕йськ╕ гори Анди, найб╕льший у св╕т╕ солончак Уюн╕ площею 10 тис. кв. км ╕ дуже багато ╕нд╕анц╕в, традиц╕йно вбраних у нац╕ональний одяг.
- Мен╕ Бол╕в╕я дуже сподобалась, тому я пробув там майже м╕сяць. Зм╕нив св╕й маршрут ╕ за╖хав до столиц╕ – Ла-Паса. Це ун╕кальне м╕сто, розташоване у кратер╕ величезного, погаслого м╕льйони рок╕в тому вулкана. Над Ла-Пасом прокладена система "пов╕тряного метро" – к╕лька л╕н╕й канатних дор╕г, як╕ виконують функц╕ю метропол╕тену. ╤ коли ти п╕дн╕ма╓шся над Ла-Пасом, то бачиш, що м╕сто справд╕ розм╕щу╓ться у кратер╕ й майже по колу оточене скелями. У мо╖й мандр╕вницьк╕й практиц╕ – б╕льше тисяч╕ м╕ст, але такого я ще не бачив! – захоплено зауважив Волощук.
Укра╖нц╕в у Бол╕в╕╖ в╕н не знайшов, принаймн╕, – об’╓днаних у громади. Чув лише про старов╕р╕в, як╕ ем╕грували з Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖. ╥хн╓ середовище асим╕ляц╕╖ не п╕ддалося, вони повн╕стю в╕дсторонен╕ в╕д сусп╕льства ╕ зберегли свою мову. З ними Олександр не зустр╕чався, зате в одному з населених пункт╕в – Ель Чорро – випадково потрапив на свято ╕нд╕анц╕в племен╕ кечуа. Коли припорошений сн╕гом мандр╕вник ╕з великим напл╕чником неспод╕вано постав перед юрбою, та в╕д неспод╕ванки завмерла. Коли ж отямилися ╕ п╕д╕йшли до нього, а в╕н ╖м ламаною ╕спанською назвався, м╕сцев╕ розказали, що в них велике свято – день святого апостола Сантьяго. Вони запросили ╕ноземця до гурту, одягнули йому на шию намисто з м'ясом лами, шматочком моркви, часником...
З ╕нд╕анцями Волощук танцював ритуальн╕ танц╕, пив м╕сцевий нап╕й, уперше в житт╕ скуштував м’ясо лами... Про Укра╖ну жител╕ Ель Чорро н╕коли ран╕ше не чули.
- Мен╕ пощастило, що я потрапив до них. Це було дуже атмосферно ╕ дуже ц╕каво – побувати на ╕нд╕анському свят╕ в Бол╕в╕╖. Н╕яка турф╕рма тоб╕ такого не орган╕зу╓. За що я й люблю так╕ в╕льн╕ мандр╕вки – за те, що вс╕ р╕шення тут ти прийма╓ш сам ╕ потрапля╓ш до тих людей, для яких ти ╓ справжн╕м гостем ╕ як╕ виявляють до тебе справжню гостинн╕сть. Не за грош╕, як у туризм╕. ╤ це вза╓мно ц╕каво, – зазначив мандр╕вник.
Пройшов Волощук ╕ в╕домою бол╕в╕йською "дорогою смерт╕" (ель кам╕но де ля муерте), яка проляга╓ м╕ж м╕стами Ла-Пас ╕ Коройко. Вона була прокладена полоненими парагвайцями п╕д час Чаксько╖ в╕йни. Це майже прямовисна скеля з вирубаною "поличкою" для про╖зду машини. Протяжн╕сть дороги – 28 км, ╕ вона дуже небезпечна. Майже на кожному поворот╕ там висять хрести або таблички з написами про те, що хтось з╕рвався тут у пр╕рву й загинув. Ущелина там – сотн╕ метр╕в углиб, шанс╕в вижити нема. Водночас, зауважу╓ опов╕дач, дорога дуже красива, ╕ дода╓, що за вс╕ роки мандр╕в таких гарних дор╕г ╕ще не бачив. ╥здять нею т╕льки м╕сцев╕, ╕ то дуже пов╕льно – машинами або велосипедами. Хоча для зручност╕ й безпеки рок╕в 30 тому в тих краях б╕льш-менш нормальну дорогу таки збудували.
"Бол╕в╕я – надзвичайно красива кра╖на, ╕ туди варто ╖хати. Як ╕ в Перу", – наголосив мандр╕вник.
Перу, щоправда, в╕н про╖хав транзитом, бо часу на огляд кра╖ни не мав. Побував лише на знаменитому озер╕ Т╕т╕кака та остров╕ Сонця древньо╖ цив╕л╕зац╕╖ ╕нк╕в.

ЧИЛ╤ЙЦ╤ ДУЖЕ ЛЮБЛЯТЬ УКРА╥НОК
Наприк╕нц╕ серпня Волощук в’╖хав до Чил╕ – ще одн╕╓╖ ун╕кально╖ (за географ╕╓ю) кра╖ни Латинсько╖ Америки, протяжн╕стю 5 тис. км з п╕вноч╕ на п╕вдень, ╕з гарною природою ╕ прекрасними людьми. Одразу в╕н потрапив у найсух╕шу на Земл╕ пустелю Атакама. Вона – мертва ╕ безпл╕дна, там нема╓ води, комах, н╕яких зв╕р╕в, там десятки рок╕в, а в деяких м╕сцях ╕ сотн╕, не було дощу. Це тому що з обох бок╕в пустеля заблокована Андами з 5-6-тисячниками та Чил╕йським прибережним хребтом, тож н╕яка волога в не╖ не потрапля╓. Пустелю мандр╕вник про╖хав автостопом по д╕агонал╕.
У Чил╕ в╕н пройшов ╕ще одну д╕лянку 37-╖ паралел╕ – в╕д Тихого океану до кордону з Аргентиною, всього 270 км. У пор╕внянн╕ з аргентинською частиною шляху д╕тей кап╕тана ╫ранта, зазначив Олександр, чил╕йська була значно гарн╕ша й ц╕кав╕ша.
- М╕сто Консепсьйон, наприклад, не раз було зруйноване землетрусами. Потужн╕ землетруси з цунам╕ та руйнац╕ями в кра╖н╕ в╕дбуваються раз на 25 рок╕в. Великий чил╕йський землетрус був у 1960 роц╕, наступн╕ – в 1985 ╕ 2010, тепер чекають у 2035-му, – под╕лився ╕нформац╕╓ю мандр╕вник.
╤з Консепсьйона в╕н п╕шов у б╕к Анд, до вулкана Антуко та озера Лаха. Там, сказав, – повне безлюддя, тиша й неполохан╕ тварини ╕ птахи…
В╕дв╕дав в╕н також еп╕центр Великого чил╕йського землетрусу 1960 року, який вважа╓ться найпотужн╕шим у св╕т╕ за всю ╕стор╕ю сейсм╕чних спостережень. Тод╕ загинуло багато людей, а хвиля цунам╕ д╕йшла до Япон╕╖ та американсько╖ Кал╕форн╕╖.
Еп╕центр виявився не в горах, як хтось, можливо, уявля╓, а на горбист╕й р╕внин╕ з л╕сами ╕ двома поселеннями – м╕стечком Лумако ╕ селом Кап╕тан Пастене. В останньому живуть етн╕чн╕ ╕тал╕йц╕, як╕ переселилися сюди в 1908 роц╕. Еп╕центр припав якраз на п╕вденно-зах╕дну околицю цього села. М╕сцев╕ казали, що тод╕ лише тр╕шки зм╕нився ландшафт ╕ було зруйновано к╕лька кам’яних буд╕вель, хоча 9 бал╕в – це дуже серйозно. М╕ста, розташован╕ за к╕лькасот к╕лометр╕в в╕д еп╕центру, були зруйнован╕ вщент, а от еп╕центр майже не постраждав.
Укра╖нська д╕аспора Чил╕ дуже в╕др╕зня╓ться в╕д тих, що сформувалися в ╕нших латиноамериканських кра╖нах. Перш за все тим, що вона – наймолодша. У т╕ часи, коли в П╕вденну Америку з Укра╖ни ╖хали тисяч╕ людей, безземельна Чил╕ мало кого ц╕кавила. ╤ тому перш╕ наш╕ ем╕гранти з'явилися там лише в 1990-2000-х роках. Зараз ╖х у Чил╕ 400 чолов╕к. Це або ж╕нки, як╕ вийшли зам╕ж за чил╕йц╕в, або ж т╕ укра╖нц╕, як╕ по╖хали туди працювати ╕ там залишилися. До реч╕, чил╕йськ╕ чолов╕ки, зауважив Олександр, люблять укра╖нських ж╕нок. Вони визнають ╖х дуже вродливими ╕ знайомляться через ╤нтернет.
За сприяння дипломатично╖ м╕с╕╖ Укра╖ни в Сантьяго, мандр╕вник мав велику зустр╕ч ╕з представниками укра╖нсько╖ д╕аспори в Чил╕. На не╖ прийшло майже 20 чолов╕к, ╕ серед них (о, диво!) був давн╕й товариш Волощука, з яким вони в молодост╕ грали у футбол, Валентин Зозуля.
- Я про Валентина н╕чого не чув рок╕в ╕з 20. ╤ от зустр╕вся з ним у Чил╕ – за 14 тис. км в╕д Черн╕гова, на ╕ншому к╕нц╕ Земно╖ кул╕! Це лише зайвий раз доводить: наск╕льки т╕сний св╕т! В╕н живе у Чил╕ з 2011 року з дружиною, ╕ в них там уже народився син, – розпов╕в мандр╕вник.
За його словами, у Чил╕ також прожива╓ онук в╕домого черн╕г╕вського письменника Олекси Десняка – Олекс╕й Руденко-Десняк. Зустр╕тися з ним Олександров╕ не вдалося, але земляки активно сп╕лкувалися телефоном та через ╕нтернет.
- Олекс╕й – як ходяча енциклопед╕я – про Чил╕ зна╓ все, – зауважив опов╕дач.

ДРУЖН╤ СОБАКИ ОСТРОВА ЧИЛОЕ
Прагнучи оглянути кра╖ну повн╕стю, Волощук вирушив на п╕вдень, зокрема, – на найб╕льший остр╕в чил╕йського арх╕пелагу Чилое. Там йому запам'яталися 100-200-р╕чн╕ дерев’ян╕ храми, як╕ нав╕ть на н╕ч не зачиняються, гостинн╕ люди ╕… дружелюбн╕ пси.
- Нав╕ть собаки на остров╕ Чилое видалися мен╕ добр╕шими, н╕ж на материку. Справа в тому, що чил╕йц╕ дуже люблять собак ╕ дозволяють ╖м усе. Бездомн╕ пси на вулицях м╕ст живуть зграями, люди ╖х п╕дгодовують. У Сантьяго на мене, людину з напл╕чником, вони кидалися не раз. На Чилое ж цього не було, вони там спок╕йн╕, флегматичн╕. П╕сля зустр╕чей ╕з материковими цих собак мен╕ ц╕лувати хот╕лося, – з╕знався мандр╕вник.
Особливе враження на нього справила триденна поромна подорож на п╕вдень кра╖ни уздовж берег╕в Чил╕ – в╕д Пуерто-Монта до Пуерто Наталеса. Квиток на пором коштував 400 долар╕в США ╕ це за весь пер╕од мандр╕вки черн╕г╕вця була найб╕льша витрата (не рахуючи квитк╕в на л╕таки). Але побачене, зазначив в╕н, було того варте. Дика природа, ф╕орди, гори, як╕ постають ╕з води… Кити, п╕нгв╕ни, котики, морськ╕ леви на берегах. Куток справд╕ незаймано╖ природи. Протяжн╕сть маршруту становила п╕втори тисяч╕ к╕лометр╕в.
В╕д Пуерто-Наталеса Волощук автостопом д╕стався найп╕вденн╕шого м╕ста Чил╕ Пунта-Аренаса (колись воно мало статус найп╕вденн╕шого м╕ста св╕ту, але тепер таким ╓ аргентинська Ушуайя). Зв╕дти в╕н збирався д╕йти до найп╕вденн╕шо╖ точки материка – мису Фроуорд. Але дорога виявилась наст╕льки важкою, що забрала значно б╕льше часу, н╕ж оч╕кувалось.
- Це, мабуть, ╓дине в ц╕й мандр╕вц╕, сприйняте мною за особисту поразку – те, що я втратив стежку, заблукав, втратив час ╕ можлив╕сть д╕йти до мису.
Але якщо я колись знову, дасть Бог, побуваю в П╕вденн╕й Америц╕, то мис Фроуорд у мене буде на першому м╕сц╕, – сказав Олександр.
╤з Пунта-Аренаса – знову на пором╕ через Магелланову протоку Волощук д╕стався м╕ста Порвен╕р острова Вогняна Земля, в╕дкритого Магелланом у 1520 роц╕. Зв╕дти без зупинок 5 дн╕в ╖хав до Буенос-Айреса – 2800 км в╕с╕мнадцятьма машинами. А 2 грудня повернувся до Ки╓ва. У столиц╕ спец╕ально затримався на один день, аби побити св╕й же рекорд тривалост╕ мандр╕вки, який на той час становив 288 дн╕в. ╤ от тепер в╕н ма╓ новий – 289 дн╕в далеких мандр╕в.
Загальний к╕лометраж, який Волощук здолав у П╕вденн╕й Америц╕, становить 22 тис. 700 км. ╤з них 1140 км в╕н пройшов п╕шки. Причому, в одн╕й лише пар╕ взуття – у чоботах з╕ свинячо╖ шк╕ри, придбаних на базар╕ в Черн╕гов╕. П╕вроку вони витримали без проблем, а пот╕м вимагали пост╕йного ремонту.
Купити ж нове взуття у Чил╕ черн╕г╕вець дозволити соб╕ не м╕г, тому що це – економ╕чно найусп╕шн╕ша ╕ найдорожча кра╖на П╕вденно╖ Америки.
Натал╕я Потапчук, Черн╕г╕в
https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2610695-podoroz-do-pivdennoamerikanskih-ukrainciv.html
***
На фото: Парагвай, О. Волощук б╕ля пам'ятника у Фрам╕ на честь 200-р╕ччя незалежност╕ Парагваю та 20-р╕ччя незалежност╕ Укра╖ни;
Олександр Волощук (л╕воруч) ╕ льв╕вський кореспондент «КС» Серг╕й Лащенко в редакц╕╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕» у С╕мферопол╕, 2013 р╕к
Мандр╕вник О. Волощук не раз пров╕дував Крим ╕ нашу «Кримську св╕тлицю», газета ран╕ше також розпов╕дала про його мандри, ось посилання на деяк╕ публ╕кац╕╖ в електронному «Св╕тличному» арх╕в╕:
http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=11613
http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=13301
http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=10261
http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=9618
http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=7309

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #1 за 04.01.2019 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20733

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков