Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції

4 грудня християни східного обряду святкують Введення у храм Пресвятої Богородиці Діви Марії.
Її батьки Яким та Анна довго не мали дітей. Подружжя було в розпачі і дало  обітницю посвятити народжену дитину служінню Богу. І народилася у них донечка Марія. Коли дівчинці виповнилося три роки, її привели до Єрусалимського храму. Первосвященик зустрів Марію у храмі і повів до святая святих, у те приміщення, до якого заходив лише сам з очисною жертовною кров'ю. Від цього дня дитини жила у храмі, присвячуючи свій час богоугодним справам, ретельно вивчала Святе Письмо.
На Сході України подекуди зберігається звичай  святити воду в ніч перед Введенням. Для цього ставлять глечик з водою просто неба. Добре, коли воно усіяне зорями.
Свято Введення за старих часів було пов'язане з початком нового року, а з плином часу відбулося його злиття з циклом християнських свят. Тому, як вважали, важливо, хто цього дня першим  увійде до хати («перший полазник»). Насамперед очікували хлопчика (він ж бо - Новий Рік), потім вродливого юнака та ще й з грішми у кишені. Такий гість особливо бажаний, коли на виданні дівчата. А от з жінок до хати не пускали  нікого і нічого не позичали.
Вважається, що до Введення можна копати землю лопатою, а від Введення до Благовіщення - ні. Бо земля також має відпочити, набратися сил для народження нового врожаю. Оскільки це велике церковне свято, то заборонена будь-яка важка фізична праця, навіть побутові роботи (окрім догляду з худобою). Стверджували: хто на Введення буде прати білизну, то накличе бурю на своє поле...
У народі кажуть:
- Скільки на Введення води - стільки на Юрія трави.
- Якщо є на Введення вода, то буде в мисці молока.

У КАТЕРИНИ — ІМЕНИНИ...

Серед численних свят церковного календаря у народному побуті чи не найбільш “жіночим” вважалося Катерини, 7 грудня. Адже в Україні ставлення до Катерини, як і до інших святих великомучениць, було особливим: її називали повелителькою дівочої долі. Найчастіше до неї зверталися дівчата, щоб вона дала добру пораду й ощасливила подружнім життям. Тож дівчата і молилися, і ворожили, закликаючи свою долю. А парубки напередодні свята строго постили, бо також сподівалися, що тоді доля пошле їм гарну дружину.
Один з найпоширеніших способів дівочих гадань. До сходу сонця слід піти до саду і зрізати гілочку вишні. Потім поставити її у глечик з водою. Якщо до Меланки (13 січня) вишня зацвіте - добра прикмета, а якщо засохне, то доведеться ще рік дівувати.
Зранку на Катерини незаміжні дівчата зносили до однієї з осель продукти,готували з них борщ та кашу, але пісні. А ввечері влаштовували вечорниці. На спільну трапезу парубки приходили без запрошення. За столом їм годилося сідати парою з дівчиною. Веселилися, співали пісень, переважно колядки, у яких згадувалося про долю. Тільки танцювати цього вечора не можна було, бо триває Різдвяний піст, Пилипівка.
Перед світанком дівчата загортали залишки спільно приготовленої вечері новим рушником і прямували до воріт закликати долю: «Доле, доле, іди до мене вечеряти!». Якщо у відповідь заспіває півень, значить, доля відгукнулася. Кепська справа, коли півень не заспіває.
У народі кажуть:
- Як Катерина по воді, то Різдво по льоді.
- Як на Катерину холодно, то буде голодно.
- На Святу Катерину ховайся під перину.
Підготував Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #49 за 07.12.2018 > Тема "Душі криниця"