Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3197)
З потоку життя (6418)
Душі криниця (3506)
Українці мої... (1465)
Резонанс (1503)
Урок української (988)
"Білі плями" історії (1672)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
СПОГАДИ ПРО ╤ВАНА КЛИМ╤ВА-ЛЕГЕНДУ
пропону╓мо спогади Григор╕я Петровича ВАШК╤ВА (1912 р.н., мешканця с. С╕лець) про ╤вана...


«В╤Н БУВ СПРАВЖН╤М ПАТР╤ОТОМ...»
У ц╕ скорботн╕ дн╕ висловлю╓мо щире та глибоке сп╕вчуття близьким пок╕йного, кохан╕й дружин╕...


«ТАКЕ П╤Д СИЛУ Т╤ЛЬКИ КОЗАКУ: СВО╢ РОБИТИ МУДРО Й ТЕРПЕЛИВО...»
Нашому кримському укра╖нському побратиму Олександру Польченку цими днями виповню╓ться 65 л╕т!


Данило КОНОНЕНКО: «НЕХАЙ ЖИТТЯ ЙОГО Н╤КОЛИ НЕ ЗАСТУПА╢ СМУТКУ ДИМ. ЛИШАЙТЕСЬ НАЗАВЖДИ, МИКОЛО, ВКРА╥НЦЕМ ЧЕСНИМ ╤ ПРЯМИМ!»
З╕ святом, Миколо ╤вановичу! Хай в╕риться й можеться!


ЩЕДР╤СТЬ ДУШ╤, ЩЕДР╤СТЬ ТАЛАНТУ В╤РИ РО╥К
25 кв╕тня в б╕бл╕отец╕-ф╕л╕╖ № 22 ╕мен╕ Т. Г. Шевченка в м. Ялта в╕дбулась етнограф╕чна...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 23.11.2018 > Тема "Українці мої..."
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#47 за 23.11.2018
╤ВАН БОБЕРСЬКИЙ: «ДЕ СИЛА, ТАМ ВОЛЯ ВИТА╢»

Серед ╕мен, як╕ поступово повертаються з небуття, яскравою з╕ркою ся╓ ╕м’я ╤вана Боберського, роль ╕ значення якого для укра╖нсько╖ ф╕зично╖ культури важко переоц╕нити.
╤ван Боберський походив з╕ славетного роду, кор╕ння якого сягало княжих час╕в. Народився 14 серпня 1873 року в сел╕ Доброгост╕в, що на Дрогобиччин╕. Зак╕нчивши г╕мназ╕ю та студ╕╖ у льв╕вському ун╕верситет╕, ╤ван Боберський продовжив сво╓ навчання у Грац╕ (Австр╕я). Саме тут в╕н запалю╓ться ╕де╓ю ф╕зично╖ культури, розум╕ючи, що «руханка» - то не лише вправа для т╕ла, а й гартування духу. «Виховання т╕ла – то виховання духу», - нагадував ╤ван Боберський, сам того не пом╕чаючи, що його висловлювання перетворюються на афоризми. Ц╕ афоризми не втратили сво╓╖ актуальност╕ ╕ нин╕, ба б╕льше, вони надзвичайно актуальн╕. Х╕ба не правий був ╤ван Боберський, коли писав: «Кр╕пи сво╖ сили, бо як ти слабий, то св╕т скрутить тоб╕ карк»? Здогадатися нескладно. Взяти за карк означа╓ поставити у скрутне, безвих╕дне становище, утискувати когось.
Отож, зрозум╕вши роль ф╕зично╖ культури у справ╕ гартування нац╕онального характеру, ╤ван Боберський п╕д╕йшов до сво╖ осв╕ти в╕дпов╕дально. Спочатку сам склав ╕спит на вчителя руханки (ф╕зичного виховання), а дал╕ вирушив у подорож ╓вропейськими кра╖нами, аби перейняти тамтешн╕й досв╕д. У таких кра╖нах, як Н╕меччина, Швец╕я, Чех╕я, Франц╕я Боберський уважно придивлявся до напрям╕в та метод╕в ф╕зично╖ культури. Зв╕сно, можлив╕сть залишитися ╕ працювати в ╢вроп╕ у нього була, проте сво╓ покликання ╤ван Боберський вбачав в ╕ншому. Його переповнювали блискуч╕ ╕де╖, а енерг╕╖ було ст╕льки, що вистачило би на к╕лькох людей.
До Львова невтомний «п╕онер укра╖нського т╕ловиховання», як називали Боберського, повернувся у 1901 роц╕. Для того, щоб уявити, в яких умовах доводилося йому працювати, варто процитувати Едварда Жарського: «Щоб виразно уявити роль Боберського в дово╓нному етап╕ нашо╖ ф╕зично╖ культури, мусимо хоч поб╕жно подати ╖╖ стан в Зах╕дн╕й Укра╖н╕. Назагал це був час повно╖ ╕нертност╕ та дуже малого зац╕кавлення ф╕зичною культурою, яка робила тод╕ перш╕ несм╕лив╕ кроки. Це був час, коли в Укра╖н╕ одна частина громадянства не мала н╕якого погляду на ф╕зичну культуру, а друга була думки, що ставати в лави й триматися просто – це нижче нашо╖ г╕дност╕… Палк╕ дискус╕╖ в Зах╕дн╕й ╢вроп╕ щодо в╕дновлення ол╕мп╕йських ╕гор, велике значення ф╕зично╖ культури у вихованн╕ та для народного здоров’я, в╕дкриття нових метод╕в та поширення ф╕зично╖ культури на велику галузь спортових ╕гор, розв╕й сок╕льства в Чех╕╖ – все це не знаходило жодного в╕дгомону в наш╕й Батьк╕вщин╕». Саме в цьому сонному, аморфному середовищ╕ доводилося розпочинати працю невтомному Боберському. Здавалося, в╕н кинув виклик не лише св╕тов╕, а й самому соб╕. Ус╕м сво╖м виглядом прагнув довести, що зм╕нюватися варто й потр╕бно, а загартування власного т╕ла приносить неабияк╕ результати.
Хтось в╕дгукувався про нього з повагою, хтось називав диваком. Ще б пак! Взимку цей г╕мназ╕йний професор ходив без верхнього одягу й капелюха, а вл╕тку б╕гав разом з молоддю, тим самим демонструючи ф╕зичну форму. Не дивно, що пан професор невдовз╕ завоював соб╕ авторитет серед молодого покол╕ння. Вихований на ╓вропейських традиц╕ях, Боберський не м╕г не бачити наск╕льки р╕зниться становище укра╖нського народу в╕д народ╕в в╕льного св╕ту. Професор Боберський мав на мет╕ амб╕тну мету: використати культуру як один ╕з засоб╕в до пробудження нац╕онально╖ св╕домост╕ свого народу. Зрештою, вирвати св╕й народ з того аморфно-сонного стану та покликати до нового життя.
«Де сила, там воля вита╓», - наголошував ╤ван Боберський. Цей афоризм в╕н см╕ливо вт╕лював в життя. Едвард Жарський, анал╕зуючи д╕яльн╕сть професора, зазначав, що в╕н активно взявся до «орган╕зац╕╖ руханкових товариств, плекання патр╕отизму». Як ╕н╕ц╕ативна та вольова людина, вм╕в запалити сво╓ю в╕рою товариство. «В╕н н╕коли не боявся перешкод, його не жахали найтяжч╕ завдання, - зазначав Едвард Жарський. – Коли льв╕вська польська сусп╕льн╕сть не хот╕ла давати йому виступити на сокольськ╕й площ╕, Боберський влаштував його в ╕ншому м╕сц╕. Властив╕сть Боберського – це в╕двага в самост╕йн╕й ╕н╕ц╕атив╕ та посл╕довност╕ у виконанн╕, сполучен╕ з в╕рою у власн╕ сили та глибоким патр╕отизмом. За тод╕шн╕х час╕в, австр╕йського сво╓р╕дного феодал╕зму, важко було ясно показати збайдуж╕лим укра╖нським масам найпрост╕ший шлях, коли пропаганду змагань за соборну й незалежну Укра╖ну вважали за державну зраду».
Здобутки ╤вана Боберського були справд╕ вагомими. У серпн╕ 1908 року в╕н очолив льв╕вський «Сок╕л-Батько» - головну структуру ц╕╓╖ масово╖ спортивно-г╕мнастично╖ орган╕зац╕╖. Саме п╕д його кер╕вництвом (1908-1914 рр.) сок╕льство сягнуло свого розкв╕ту. Якщо в 1908 роц╕ в Галичин╕ було 400 сок╕льських «гн╕зд», то в 1914 роц╕ нараховувалося 974 ф╕л╕╖ «Сокола-Батька», в яких перебувало близько 70 тис. член╕в. Укра╖нський «Сок╕л» згуртував укра╖нську громаду – селян, м╕щан, рем╕сник╕в, ╕нтел╕генц╕ю. Серед член╕в льв╕вського «Соколу» в р╕зн╕ роки були так╕ в╕дом╕ постат╕, як тод╕шн╕й редактор видання «Д╕ло» ╤. Белей, в╕домий композитор Д. С╕чинський, видатний ╕сторик ╤. Крип’якевич, майбутн╕й л╕тератор Б. Лепкий, майбутн╕й композитор Ярослав В╕нцковський (Ярославенко). Останн╕й, до реч╕, написав слова ╕ мелод╕ю «Сок╕льського г╕мну»: «Соколи, соколи, ставаймо в ряди! Нас поклик «бор╕мось» взива╓. В здоровому т╕л╕ здорова душа, Де сила, там воля вита╓. Як славно бувало, козацьк╕ сини боролись до смерт╕-загину, боротись будемо, соколи, вс╕ ми за нашу святу Укра╖ну!»
Професор Боберський велике значення прид╕ляв творч╕й прац╕, а також активно працював над створенням укра╖нсько╖ спортивно╖ терм╕нолог╕╖. Вперше укра╖нською мовою з’явилися книжки з описами дитячих рухливих забав, пос╕бники для занять футболом, хоке╓м, тен╕сом, а також п╕дручники для п╕дготовки фах╕вц╕в з ф╕зичного виховання. У 1904 роц╕ виходять його п╕дручники «Забави ╕ гри рухов╕», «В╕с╕мнадцять м’ячевих ╕гор”, «Копаний м’яч”(футбол), «Ситк╕вка» (тен╕с), «Гак╕вка» (хокей), «Виряд» (стройов╕ команди), «В╕льноручн╕ вправи», «Прорух», «Нов╕ шляхи ф╕зичного виховання». За сприяння професора Боберського 6-8 кв╕тня 1913 року у Львов╕ в╕дбувся Перший з’╖зд пластових орган╕зац╕й Галичини. З його ╕н╕ц╕ативи та його ж таки коштом виходить друком п╕дручник «Пласт» Олександра Тисовського. Пластовий вишк╕л пройшли тисяч╕ галичан, а чимало з них, зокрема Степан Бандера та Роман Шухевич стали визначними пров╕дниками у визвольн╕й боротьб╕ укра╖нського народу.
Коли тод╕шня польська влада в╕дмовила у наданн╕ «соколам» площ╕ для пост╕йних занять, то саме професор Боберський розпочав масову акц╕ю збору кошт╕в для куп╕вл╕ власного стад╕ону (його називали «Укра╖нським Городом»). Пожертви надходили з╕ вс╕╓╖ Галичини, з-за Збруча ╕ нав╕ть з-за океану, що дало змогу придбати на вулиц╕ Стрийськ╕й площу (6 га), де в╕дбувалися масов╕ заходи укра╖нських спортсмен╕в. «Завершенням невсипущо╖ прац╕ ╤вана Боберського був величезний юв╕лейний шевченк╕вський здвиг 1914 року у Львов╕. 12 тисяч руховик╕в, гост╕ з-над Дн╕пра, безл╕ч глядач╕в – ось под╕я, що про не╖ заговорив зах╕дний руханковий св╕т. Для нас значення цього здвигу полягало в тому, що це була перша великих розм╕р╕в ман╕фестац╕я ╓дност╕, орган╕зованост╕, - згадував Едвард Жарський. – На цьому здвигу виступили й духовн╕ д╕ти ╤вана Боберського – Укра╖нськ╕ С╕чов╕ Стр╕льц╕ – перш╕ зав’язки нов╕тньо╖ укра╖нсько╖ збройно╖ сили. В ╖хньому формуванн╕ та вишколюванн╕ в╕д╕грав Боберський одну з перших ролей. В╕н ставив справу ясно: сьогодн╕шн╕й спортсмен-руховик завтра ма╓ стати бойовиком. Ставлячи перед сво╖ми вихованцями–руховиками найвищий обов’язок змагатися за добро Батьк╕вшини, Боберський ╕ сам не зв╕льня╓ себе в╕д цього: з вибухом св╕тово╖ в╕йни в╕н сам опиня╓ться в управ╕ стр╕лецтва ╕ ста╓ його невтомним оп╕куном», - писав Едвард Жарський.
Коли розпочалася Перша св╕това в╕йна, тисяч╕ «сокол╕в», «с╕човик╕в», «пластун╕в» масово влилися в лег╕он Укра╖нських С╕чових Стр╕льц╕в. ╤ван Боберський обира╓ться членом Бо╓во╖ Управи УСС ╕ викону╓ функц╕ю скарбника лег╕ону УСС та шефа в╕дд╕лу в╕йськово╖ преси. З початком в╕йськово-пол╕тичних под╕й листопада 1918 року ╤ван Боберський працю╓ в секретар╕ат╕ в╕йськових справ уряду Зах╕дно-Укра╖нсько╖ Народно╖ Республ╕ки (ЗУНР) п╕д кер╕вництвом ╢вгена Петрушевича. У 1919 роц╕ перебува╓ у Кам’янц╕-Под╕льському, зв╕дки ви╖жджа╓ в США для орган╕зац╕╖ допомоги стр╕лецькому в╕йську. Цьому пер╕оду життя Боберського якнайкраще пасують його ж таки слова, яким також судилося стати афоризмом: «Не плачем, а мечем».
В травн╕ 1924-го, коли представництво ЗУНР перестало д╕яти, ╤ван Боберський активно допомага╓ нов╕й хвил╕ ем╕грац╕╖, залучаючи новоприбулих до громадського та сусп╕льного життя. «Перебуваючи в Америц╕, Боберський брав активну участь у житт╕ укра╖нсько╖ д╕аспори. Його д╕яльн╕сть була р╕зноман╕тною – в╕д популяризац╕╖ у прес╕ д╕яльност╕ кер╕вника школи укра╖нського танцю Василя Авраменка у Нью-Йорку до збору матер╕ал╕в про укра╖нськ╕ часописи, книги, друкарн╕, укра╖нськ╕ школи, церкви на американськ╕й земл╕ та проведення статистики укра╖нсько╖ ем╕грац╕╖», - зазнача╓ у статт╕ «П╕онер укра╖нського т╕ловиховання ╤ван Боберський» досл╕дниця Оксана Вацеба. До реч╕, ╖╖ стаття ув╕йшла до ун╕кально╖ зб╕рки «Сок╕л-Батько»: спортивно-руханкове товариство у Львов╕» (1996 р.) Це справд╕ ун╕кальне видання, в якому з╕бран╕ спогади, фотоматер╕али колишн╕х «сок╕льц╕в», однодумц╕в та посл╕довник╕в ╤вана Боберського. У передмов╕ до видання упорядниця Анна Благ╕тка в╕дзнача╓ заслуги спортивно-руханкового товариства «Сок╕л», заснованого 1894 року. Зрештою, понад 50 рок╕в було заборонено нав╕ть згадувати про нього! П╕д заборону потрапило ╕мена багатьох видатних людей, громадських актив╕ст╕в, як╕ сво╖ми справами в умовах бездержавност╕ плекали укра╖нський дух.
Ця доля не оминула також ╤вана Боберського, проте нав╕ть на ем╕грац╕╖ в╕н не припиняв сво╓╖ громадсько╖ та видавничо╖ д╕яльност╕. У кв╕тн╕ 1932 року Боберський пере╖хав ближче до р╕дного краю ╕ поселився у словенському м╕ст╕ Тржич, зв╕дки походила його дружина. Прагнув, аби Укра╖на не лишалася осторонь м╕жнародного ол╕мп╕йського руху, в╕рив, що настане час, коли укра╖нський прапор майор╕тиме на найвищих ол╕мп╕йських щаблях. Професора Боберського не стало у жовтн╕ 1947 року, останн╕й спочинок знайшов у м╕ст╕ Тржич╕.
«Чи досягнув ╤ван Боберський сво╓╖ мети? – розм╕ркову╓ Едвард Жарський. – В складних умовах, серед майже ворожого оточення виховав Боберський нове покол╕ння руховик╕в ╕ спортовц╕в; покол╕ння, для якого ф╕зична культура стала щоденною потребою, св╕домого щодо свого народу ╕ Батьк╕вщини. Сталевий вояк, крицево-кришталевий характер, велике, повне любов╕ до р╕дного краю серце, здорова душа – все це в здоровому т╕л╕. Ось що ставив в╕н за ╕деал укра╖нсько╖ молод╕. Цей дев╕з стояв перед Боберським у його невтомн╕й прац╕ п╕д час творення буд╕вл╕ укра╖нсько╖ ф╕зично╖ культури. В╕н ясно сформулював ╕ на всю велич п╕дн╕с перед нами гасло: «Ф╕зична культура на служб╕ нац╕╖». В╕н показав нам шлях, яким ма╓мо йти, «все вперед, вс╕ враз». ╤де╖ Боберського впали на благодатний грунт. ╤деал укра╖нського вояка з╕ сталевим характером та гарячим серцем – через роки – вт╕лився у сучасних сок╕льцях.
Зрештою, кр╕зь роки ста╓ зрозум╕лим, що «Сок╕л» завжди гартував патр╕отичну молодь, поставивши за мету ╖╖ м╕л╕тарне виховання. Мета лишалася незм╕нна – здобуття Укра╖нсько╖ держави. В умовах бездержавност╕, у ворожому оточенн╕ «Сок╕л» виховував майбутн╕х вояк╕в укра╖нського в╕йська. Серед член╕в Лег╕ону УСС, УГА, а згодом ╕ УПА були спортсмени-руховики, як╕ вт╕лили в життя запов╕т ╤вана Боберського: «Лише орган╕зована ф╕зична сила запевню╓ народов╕ свободу та незалежн╕сть».
…Згадаймо славних сок╕льц╕в сучасно╖ рос╕йсько-укра╖нсько╖ в╕йни, як╕ брали участь в боях п╕д Дебальцевим, у склад╕ «Карпатсько╖ С╕ч╕» пройшовши через П╕ски, оборону Донецького аеропорту. Серед сок╕льц╕в ╕ укра╖нський вояк, командир взводу окремо╖ зведено╖ штурмово╖ роти «Карпатська С╕ч» 93-о╖ ОМБр Мирослав Мисла, який загинув 2 жовтня 2016 року поблизу села Кримське Лугансько╖ област╕. Боротьба за Укра╖ну трива╓… Зрештою, чин сучасних геро╖в бере початок у минулому, а завершити цю боротьбу мають прийдешн╕ покол╕ння.
Афоризми ╤вана Боберського, як╕ не втратили сво╓╖ актуальност╕ й сьогодн╕.
- Байдуж╕ гинуть!
- Виховання т╕ла – шлях до виховання духа.
- Д╕лами, а не словами!
- Не лебед╕ти, але стрем╕ти.
- Все вперед! Вс╕ враз!
- Змаг гарту╓ волю.
- Хто сам сво╓╖ чест╕ не ц╕нить, того н╕хто не ц╕нить.

Натал╕я ОСИПЧУК, письменниця, член НСПУ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #47 за 23.11.2018 > Тема "Українці мої..."


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20591

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков