"Кримська Свiтлиця" > #40 за 05.10.2018 > Тема "Душі криниця"
#40 за 05.10.2018
СНИ ЯК Д╤ЙСН╤СТЬ В ОН-ЛАЙН╤
Хочете – в╕рте, хочете – н╕, але сни бувають дуже реал╕стичними ╕ в них у вс╕й повнот╕ в╕дбива╓ться наше справжн╓ сьогодення з його заплутаними проблемами та тривогами. А щоб пересв╕дчитися у цьому, давайте погорта╓мо стор╕нки ц╕каво╖, гостросюжетно╖ книги «Вам таке й не снилося!» запор╕зького сатирика-гумориста, члена НСПУ, автора численних поетичних зб╕рок Миколи Б╕локопитова. Це см╕хотворче видання вийшло цьогор╕ч ╕з запор╕зького видавництва «Дн╕провський металург». Наклад його хоч ╕ невеликий, зате бойовий у прямому ╕ переносному розум╕нн╕ цього слова. До зб╕рки ув╕йшли, як зазнача╓ автор, твори, подан╕ у форм╕ сн╕в. Деяк╕ публ╕кувалися в журналах «Всесм╕х» (Торонто, Канада), «Перець. Весела республ╕ка» (Ки╖в, Укра╖на) та частково в попередн╕х книгах сатирично-гумористичного спрямування. Зб╕рка склада╓ться ╕з п’яти цикл╕в – «П’яти ночей». ╤ що не н╕ч, то мандри автора у снах не лише Укра╖ною, а й ус╕╓ю планетою. Сни дозволяють йому блискавично перем╕щатися в час╕ та простор╕. ╤ таке йому ╕нколи насниться… См╕х наверта╓ться, коли чита╓ш чи слуха╓ш – як точно ╕ дошкульно, з використанням влучних пор╕внянь, метафор та афоризм╕в, автор розказу╓ про вади нашого сусп╕льства, його правител╕в. Наче фотографу╓ – т╕льки в карикатурному вигляд╕. Якщо ж подивитися на т╕ «сни» з ╕ншого боку, накочу╓ться гн╕в, розпач ╕ нав╕ть бажання поквитатися з╕ зловмисниками. От ╕ виходить, що автор, як кажуть у народ╕, одним постр╕лом убива╓ к╕лькох «зайц╕в»: змушу╓ ╕ реготати, ╕ гн╕ватися – ╕ в цьому особлив╕сть творчо╖ манери Миколи Б╕локопитова. До реч╕, у авторському виконанн╕ з╕ сцени його «сни» набувають маг╕чно╖ сили – слухач╕ просто «вмирають» в╕д см╕ху. Та що це я вас годую сентенц╕ями. Переконайтеся сам╕… Якось його сатиричний герой у першу ж н╕ч потрапля╓ не куди-небудь, а в антикорупц╕йний ком╕тет у рол╕ оч╕льника цього «принципового» закладу. Ясна р╕ч, для порядно╖ та чесно╖ людини – така нагода знищити корупц╕ю та ус╕ б╕ди, що з нею пов’язан╕. Попервах начальник справд╕ збира╓ться «банду нечестивую змити справжн╕м правовим дощем». В╕н попереджа╓: «Начувайтесь, митники-хабарники, прокурори, судд╕ ╕ менти»… Дуже гучн╕ слова. А на д╕л╕? Очолювана ним ╕нстанц╕я сп╕ймала лише «на хабар╕ десятигривнев╕м сволоцюгу-стр╕лочника». ╤ цю неймов╕рну «заслугу» ком╕тет розтрубив у вс╕х ЗМ╤. По сут╕, об╕цянки посадовця перетворилися в пустопорожн╕й барабанний б╕й. А чому? Бо йому, в╕дчайдушному «борцев╕» з корупц╕╓ю, вручили конвертика з багатьма маг╕чними циферками ╕ попросили н╕кого з╕ справжн╕х граб╕жник╕в не ч╕пати. Отака метаморфоза, надто характерна для контролюючих установ. А дал╕ сон переносить автора п╕д купол укра╖нського парламенту, де в╕н склада╓ присягу на в╕рн╕сть тим, кому прислужуватиме. «Ось трибуна – центр ус╕х ╕нтриг, ╤ рука, мов на свят╕м пергамент╕ – На конверт╕, як на Книз╕ Книг». Тим самим автор п╕дкреслю╓, що ╕ в парламент╕ практикуються п╕дкуп та хабар╕ за «правильне голосування» в ╕нтересах не народу, а купки ненаситних багат╕╖в. ╤ це в╕дверте злочинство прикрива╓ться депутатською недоторканн╕стю, Конституц╕╓ю та безл╕ччю закон╕в. Як мовиться, риба гни╓ з голови. В╕д такого сну автор – «геп ╕з л╕жка!» Та рад╕╓, що таке йому привид╕лося лише у сн╕. Хоч укра╖нц╕ тисяч╕ раз╕в переконувалися, що це дика реальн╕сть. Як бачимо, автор досить майстерно змалював отаку «роботу» за висок╕ зарплати наших контролюючих та управл╕нських орган╕в, що затуляють оч╕ на м╕льйонн╕ та м╕льярдн╕ дерибани ╕ розкрадання народного добра. Страшне це явище. ╤ нагаду╓ внутр╕шню окупац╕ю, яка здатна знищити державу на догоду зовн╕шн╕м загарбникам. Як з цим боротися? Микола Б╕локопитов використову╓ для цього см╕х та сарказм, зм╕шаний ╕з гн╕вом. Спод╕ва╓ться, що народ таки п╕дн╕меться на боротьбу з цим лихом не лише на р╕вн╕ майдан╕в. В ╕ншому сн╕ автор зображу╓ будн╕ звичайних громадян, яким, аби вижити, доводиться займатися нав╕ть др╕бною торг╕влею, тягаючи на сво╖х плечах важк╕ м╕шки чи клунки з добром, набутим десь на шару. Один з таких дотягався: «Грижа вил╕зла, угрався ╕ при цьому ледь не вмер». Т╕льки тепер, коли приключилося лихо, той неборака почина╓ замислюватися над казусами свого буття та розум╕ти, хто винуватець такого його становища. На питання, нав╕що в╕н ст╕льки нагр╕б т╕╓╖ шари, виправдову╓ться: «А у мене з вуст н╕ пари – Лиш думки об м╕зки труть: Та тому ж ╕ взяв, що шара, Бо на шару вс╕ беруть! Взять хоча би ол╕гарх╕в: Ск╕льки ╖х – десяток-два? А багатша за монарх╕в Невситима ця братва. Апетити мають хиж╕, Т╕льки шара на ум╕ (Весь народ у них в ярм╕!) ╤ при ц╕м у них н╕ гриж╕, Н╕ прописки у тюрм╕. ╢ под╕бн╕ ╕нтереси ╤ у владно╖ юрми: Шару пруть на мерседесах, А не п╕шки - так, як ми. Б╕ля них пасуться в шар╕ Неп╕дсудност╕ стовпи Мегабанк╕вськ╕ лихвар╕, Прокурори ╕ попи, Судд╕, мери, депутати»… ╤ таке замовчу╓ться. Якщо ж хтось надума╓ цьому крим╕нальному безладу надати огласку, того можуть в╕дправити туди, «де Макар телят не пас». Хоча, зрозум╕ло, вся ця брат╕я не що ╕нше як внутр╕шн╕ окупанти, як╕ визискують народ та доводять його до зубож╕ння. Про це колись писав ╕ наш ген╕альний Тарас Шевченко у сво╖х творах. Та мало що зм╕нилося. Тому Микола Б╕локопитов ╕ продовжу╓ т╕ давн╕ традиц╕╖ борн╕ у сво╖х творах. Б╕льше того, у см╕хотворн╕й карикатурн╕й форм╕ розкрива╓ схеми та механ╕зми пограбування населення: «Ось хитромудрий транш припхався ╤ вмить реструктуризувався У пра-пра-правнуч╕ борги. А урядовц╕ рад╕ й сит╕ Себе розхвалюють усяк – В кишенях ╓ ╕ в держкорит╕… Вс╕ справи ╖хн╕ шит╕-крит╕ – ╤ для них ╓ добрий знак!» А коли автор ненароком у сн╕ став прем’╓ром ╕ розпорядився «все, що вивели в офшори, повернути у бюджет», то у м╕н╕стр╕в пом╕тив «у руках т╕тушн╕ бити, а в очах кипуча лють». То в╕дчув, що «будуть бити. Н╕, не битимуть… Уб’ють!» Може б так ╕ сталося, якби сатиричний герой вчасно не проснувся. У ╕ншому сн╕ в╕н резюму╓: «Скаж╕мо, у як╕й держав╕, Без особливих перешкод, Ел╕ти скупчились лукав╕ – ╤ л╕берали, й л╕в╕, й прав╕, Щоб грабувати св╕й народ?... …Там влада обрано-чужа: У купу зм╕шано Гарантом В╕йну ╕ танц╕, ╕ фуршет! Народ вою╓ з окупантом, А в ол╕гарх╕в з ним гешефт! Жирують владн╕ мародери… А найдивн╕ша ╕з глупот: Там найбагатш╕ м╕льярдери ╤ на субсид╕ях народ? … Ох, м╕цно нас за щось взяли! Взяли чуж╕ у наш╕й хат╕: Ми ╕ незчулися – коли?» Б╕льше того, автор у сн╕ потрапля╓ на аукц╕он, де «державу «Укра╖на» пускають з молотка» ╕ на ньому «охочих достоб╕са – ╕ вроздр╕б, ╕ ц╕лком!» «А тут ще й об╕звався якийсь носатий хам: «А без народу можна? Удв╕ч╕ б╕льше дам!» Проблема ця д╕йсно ╕сну╓ – ╤нтернет нею переповнений. Чимало в╕тчизняних та закордонних «грошових м╕шк╕в» не проти скупити укра╖нськ╕ чорноземи. Зрозум╕ло, якщо, не дай Боже, таке станеться, укра╖нц╕в випруть з ╖хньо╖ р╕дно╖ земл╕. Схоже, чим дал╕, тим це питання поставатиме все гостр╕ше. Як протид╕яти? Зв╕сно, багато залежить в╕д р╕шень Верховно╖ Ради. Але й народ не повинен мовчати. Автор у гн╕в╕ мовить: «В носатого магната, що цю дурню гукнув, Якби була граната, ╖й-богу б кидонув!» Хоч розум╕╓: це не вих╕д, а лише емоц╕╖. Проте справедливо б╕дка╓ться: «Чому спецслужби сплять? За що ╖м грош╕ платять?» Фактично в кожному сн╕ автор наст╕йливо шука╓ вих╕д з╕ становища, в якому опинилися Укра╖на та ╖╖ народ. Бо йому остогидло дивитися, як багат╕ють ол╕гархи на нещаст╕ людей: «╤ з в╕йни у нас магнати Мають користь ╕ в╕дкати. Доки ╓ ця сарана – Не зак╕нчиться в╕йна». Це вони, як стверджу╓ автор, «вс╕ляк╕ мають благодат╕, але закон╕в не блюдуть». Це вони жирують, «наживши скарб на наших злиднях, зробивши з Ради балаган». ╤ от у четверту н╕ч у сьомому сн╕ в╕н зустр╕вся з фак╕ром, який ╕ пов╕дав, у чому причини б╕дност╕ та нещасть укра╖нц╕в: «Кра╖ну твою, як ос╕нн╕й город, Хтось чистить дощенту… п╕д ╕ншу культуру, А швидше за все – ╕ п╕д ╕нший народ. Та нас же м╕льйонно всиха╓ щороку – Хтось губить безжально розр╕знений р╕д, А найпрацьовит╕ш╕ пруть на вс╕ боки: На п╕вн╕ч ╕ п╕вдень, на зах╕д ╕ сх╕д… Вас втягу╓ хтось у н╕кчемн╕ дебати, У гру хитромудру заманю╓ вс╕х… Так можна державу, як в покер, програти, Й продати себе для чужинських ут╕х. Але ще не п╕зно, якщо заходитись Порядок наводити в хат╕ сво╖й ╤ в цьому вам мусить-таки знадобитись Не рабська молитва, а клич бойовий! ╤ зовн╕шн╕й враг, як ╕ внутр╕шн╕й ворог, Повинен вас бачить по-доброму злих, Готових непотр╕б з╕терти на порох! ╤накше все п╕де за планом чужих!» В к╕нц╕ зб╕рки Микола Б╕локопитов, набачившись сн╕в, з╕зна╓ться у в╕рш╕ «Постнеповторн╕сть», що служить сво╓р╕дним еп╕графом до книги: «Вт╕м, пан╕ ╕ панове, це не сон – усе вже в╕дбува╓ться в он-лайн╕». Тут ╕ додати н╕чого. Нам, читачам, залиша╓ться лише почитати, посм╕ятись, покепкувати з тих сюжет╕в. Та найголовн╕ше – робити все, щоб т╕╓╖ поган╕ в образах запроданц╕в, здирник╕в, пройдисв╕т╕в та загарбник╕в не було на наш╕й земл╕. Н╕коли! Во в╕ки в╕к╕в! В╕ктор СТУС, член НСПУ, заслужений журнал╕ст Укра╖ни, заслужений журнал╕ст АР Крим
"Кримська Свiтлиця" > #40 за 05.10.2018 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20433
|