Версiя для друку Обговорити в форумi

Роздуми після інтерв'ю

18 вересня у виданні Детектор Медіа було опубліковане інтерв'ю пані Олени Холоденко  з відомими кримськими журналістами – Валентиною Самар, Гаяною Юксель, Володимиром Притулою – які, внаслідок окупації, були змушені залишити півострів і всі ці роки активно працюють в українському мідіа-просторі (див.: https://detector.media/community/article/141072/2018-09-18-yak-mi-mozhemo-chiniti-opir-okupantam-do-ostannogo-zalishatisya-zhiti-v-krimu/). Гарне інтерв'ю. Читаючи, слухаючи, дивлячись його, не раз ловив себе на думці, що гендерна диспропорція в нашій владі є таки непростимо великим злом.
 Заворожував сам заголовок інтерв’ю, взятий зі слів Валентини Самар:
«Як ми можемо чинити опір окупантам? До останнього залишатися жити в Криму».
- Господи, це ж про нас, - подумалось. Пам'ятаєте катрен зі Світличної заставки:

«На цій згорьованій землі
Стояти міцно, до останку,
Щоб наближать прихід світанку
Пліч-о-пліч з братом-к'иримли.»?

Проте, прочитавши інтерв’ю раз і вдруге, зрозумів, що утриматись від певних зауважень, буде просто неможливо. І то, не лише через те, що про "Кримську Світлицю" там згадали всього раз і то, якось дивно. Так, наче вона ... роздвоїлася, чи що. Роздвоїлася... Отакої! Ну, хай в Криму маємо десь езоповою мовою послуговуватися, але ж на материку нащо?
Неприємно вразило, що голова поважного мідіаголдингу Крим.Реалії навіть в цьому невинному інтерв'ю дозволяє собі, м'яко кажучи, перекручувати оті самі реалії. На жаль, неодноразово. Так, він напрочуд впевнено мовить про те, що непідконтрольних Кремлю мідіа на півострові не лишилося. Ну, хіба що якісь там писульки від пані Буджурової та "Кримський Терен", які під ЗМІ явно не підпадають. Що ж, голові аж цілого мідіаголдину видніше, що називати справжньою газетою. Але правда в тім, що ті писульки не десь там, а таки в Криму, що ті, хто їх пише, не зачаїлись, не мовчать. При тому, не співають дифірамби сьогоднішній кримській владі. Пишуть про історію, культуру, кухню? І що? Пишуть про те, про що мають можливість писати в умовах сьогоднішнього Криму. Це що - кидає якусь тінь на пані Буджурову? Хтось має сумніви в її професійності?
Не втрачати контакт з мешканцями Криму, продовжувати підтримувати їх в їх непростому сьогоденні - ось що важливо. І формати тут можуть бути різними. Фахівець, навіть рецептом приготування плову чи, скажімо, Кримського Інжиру, багато чого може сказати.
А хіба ж не ті самі теми на сторінках кримсько-київського листка, який видає себе за "Кримську Світлицю"? Дивно, відтак, що пана Притулу не розчаровує коли т.зв. головред начебто кримської київської світлиці, відповідаючи на питання кореспондента Крим.Реалій пана Максима Кошелєва каже: "Коли газету перевели на материк, змінилася сама мета видання. Тепер там менше матеріалів політичного профілю. Культура, спорт - так." (див. https://ua.krymr.com/a/28193824.html ) Але ж, базуючись на материку, можна було б і не бігати від тем політики. Хіба ні? Чи то така політика, щоб уникнути звинувачень у дискредитації ЗМІ? Кримська Світлиця, принаймні, не уникає тем, які хвилюють її читача.
Щодо згаданого "переведення". На жаль, гості шановної пані Олени якось так обійшли своєю увагою (чи ж вперше!) ганебну  історію з єдиною державницькою українськомовною газетою Криму "Кримська Світлиця", яку на третьому році окупації моя люба влада, поперед спецслужб окупанта, спробувала було викорчувати з Криму. Власне, зробила для того все: від наказів, виконати які не було ніякої можливості (до прикладу, пан гендиректор ДП НГЖВ, не перереєструвавши газету, наказував власкору "КС", окрім як на електронну пошту невідомої йому дами, пересилати кореспонденції з Криму до Київа ще й засобами звичайної пошти, по суті, через стіл московських спецслужб), аж до звільнення кримської редакції під облудні заяви про її переїзд до столиці.
Не з чуток знаючи реалії і стверджуючи при тому, що на півострові немає незалежних від кремлівської влади ЗМІ, пан Притула бере на свою душу чималий гріх. Тим не менш, попри небажання бачити цю, чомусь неприємну йому реальність, справжня "Кримська Світлиця" і далі продовжує існувати в інформаційному полі Криму, України і не лише. При тому, попри кримоцентричність її матеріалів, її кругозір не обмежується виключно Кримом. Ключову увагу "КС" приділяє процесам, які відбуваються в Україні. На наш погляд, саме від них залежить майбутнє України і перспективи півострова. Але наш тижневик не пропускає й того, що відбувається в світі. Так, саме "КС", чи не першою в Україні (2 серпня 2016), задовго до заяв пана Лещенка, подала статтю Стівена Лі Майерса та Ендрю Е. Крамера щодо скандальної справи Пола Менафорта, опубліковану в New York Times (31 липня 2016) .(див.: http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=17320 ). А матеріал про Марш Жінок, згаданий в КС в часі його проведення, отримав теплі відгуки від кількох його учасниць, зокрема, від колеги-письменниці Джоанни Дж. Кендрік. В подальшому "КС" публікувала надіслані нею матеріали щодо можливої дотичності планів однієї надто відомої американської компанії до окупації Криму. Джоанна цікавилась, чи звернула увагу на ту публікацію українська публіка, українська влада. Не звернула. 
Останніми роками матеріали "Кримської Світлиці" можна знайти виключно в Мережі, адже газета має лише українську реєстрацію (до слова, створений паном Щекуном київський клон "КС",  внаслідок невиконання ним ст. 20 закону Україну "Про друковані засоби масової інформації", в цьому сенсі взагалі перебуває поза законом). Але хіба те хвилює пана Притулу? Для нього, як видно, та газетка повноцінне ЗМІ, адже окрім перманентних вимог підвищення зарплат, команда пана Щекуна ніяк не критикує владу, а отже, й не дискредитує правильну, в баченні пана Володимира, українську пресу. Порушено закон, кажете? Ну, що ви! На фоні порушень базових законів з боку перших осіб держави, то такі дрібниці!
Звісно, до якості Кримської Світлиці, що видається в Криму може бути чимало претензій.Причина тому - ряд як об'єктивних так і суб'єктивних причин Тут і  окупація,  і припинення з весни 2014 року фінансової підтримки газети (після звільнення редакції в 2016 році, будь-якого фінансування взагалі) з боку держави, і те, що, як наслідок, випуски газети, замість повноцінної редакції, готує вкрай обмежене число осіб. Звідси, неможливість для кореспондента безпосереднього збору інформації для публікацій, неможливість виїзду на місце подій і т.п. Тим не менш, попри всі ті вади, Кримська Світлиця залишається незалежним виданням, яке окрім літературних тем (лише за останні три роки в газеті публікували свої твори більш ніж тридцять сучасних українських  письменників з України, Іспанії, Сполучених Штатів, Тунісу), не закриває очі на те, що відбувається в Криму, в Україні, в світі. 
Саме тому, з великим подивом прочитав коментар пана Притули на ФБ сторінці пані Лігачової про те, що звільнений паном Щекуном головред "КС" пан Качула  "дискредитує українську пресу". Це ж чим він її дискредитує, пане Володимире? Тим, що не перебрався до безпечного Київа, кинувши свого читача, для якого, власне і створювалася газета? Нагадаю, принагідно, що в той час як Кримська Світлиця, попри всю скруту, в якій опинилася,  продовжувала виходити щотижнево, неперереєстрована газета пана Щекуна з поцупленим в КС ім'ям в своєму паперовому варіанті для кримського читача недоступна, в Україні виходить мізерним накладом, з числом передплатників у кілька сотень, а в Мережі, принаймні до кінця 2017 року, вона з'являлась раз на кілька місяців, паками по 4-8 номерів. Відтак, в сенсі засобу масової інформації була цілковито імпотентною.
Щось не те, і не так, панове. Якась тут гібридність, їй-бо… Бо коли залишки качулинських недобитків в Криму з останніх сил впираються, виконуючи зафіксовані в Свідоцтві про реєстрацію "Кримської Світлиці" приписи її програмних цілей, а саме: "інформування населення Автономної республіки Крим та всієї держави про події в Криму та в Україні, сприяння розбудові державності та відстоювання засобом друкованого слова державницьких позицій в Автономній республіці Крим, сприяння відродженню та поширенню на півострові державної мови, української культури та духовності", а очільник Крим.Реалій пан Притула сприймає те не інакше як дискредитацію української преси, то виникає аж надто багато питань. Скажімо, про те чи пан Притула всерйоз вважає, що політика  закривання очей на помилки нашої влади (чи й одні лише помилки?!), які  дозволили агресивному сусідові розв'язати війну, загарбати величезні території, замість критики її незугарних дій і є завданням патріотичної преси. Невже він вірить в те, що однією лише критикою кремлівського режиму його можна довести до самоліквідації? Невже є надія на те, що одним лише голосінням про проблеми, які мають українські громадяни Криму, тих проблем можна позбутися? Ні, пане Володимире, наших проблем за нас не вирішить ніхто. Маємо не чекати доки прийде рудий Ганс з волохатими руками і вирішить їх за нас, а братися за них самі. Тоді і партнери поводитимуться зовсім інакше, і допомога буде належною. Але ж вони й досі в трансі від поведінки нашої влади. Ну, хіба справа іноземного посла, сенатора втирати носа моїй владі, прямим текстом кажучи про необхідність зміни генпрокурора? Хіба справа МВФ вимагати очищення структур влади від корупції? Якої допомоги чекаємо, коли іноземні експерти шоковані тим, що маючи інфраструктуру, потужності, фахівців, аби самим збудувати собі маринарку, продовжуємо нищити все те, побираємося натомість по світах, та й то про людське око (див.: https://apostrophe.ua/ua/article/politics/2018-08-26/ukraina-pokazyivaet-ssha-chto-ne-hochet-zaschischat-svoyu-territoriyu--amerikanskiy-ekspert/20176)? Ми потребуємо якісно нової влади, згуртованого, мислячого, діяльного суспільства. Але для їх формування формула "все-зло-від-диявола-свою-владу-чіпати-ніззя" виглядає вочевидь малопридатною. Саме тому я переконаний, що справа порятунку Краю, найперше, в наших власних руках. Саме тому я вважаю, що дискредитацією української преси є не критика нездарної влади з боку некерованих качул, а угодницька позиція притул.
Ні, я розумію, що для "картинки", за якою полюють справжні, добре оплачувані, добре продавані (боюся й використати слово "продажні") ЗМІ було б значно виграшнішим, якби той Качула, пошивши рекордної величини жовто-блакитний стяг, видерся з ним на годинникову вежу вже п'ятий рік летаргуючого залізничного вокзалу навпроти свого колишнього офісу і, будучи заарештованим за статею 205 КК РФ за зберіганні в задній кишені штанів ракетного комплексу Іскандер, долучився б в результаті того подвигу до числа голодуючих нині за гратками кримчан. Але тут все аж надто складно. Справа навіть не в тому, що статки пана Качули навряд чи дозволять йому нашкребти на більш-менш помітний прапор (за Іскандерами, думаю, затримки не було б). Справа в тому, що з пана  Качули руфер - як з горобця пава.
Тож, боюсь, єдиний вихід покласти край безсовісним цькуванням героїв і дискредитації української преси з боку вищезгаданого пана і його кримської банди - то написати листа на вулицю Київську, відправити його при тому, не лише електронною, але й за допомогою звичайної пошти. . З одного боку,  вже є почин з паном Тумгоєвим. З іншого, й  Мін'юст Московії затвердив нещодавно наказ МВС про виплату за таку допомогу відповідного числа срібняків. Слава Україні!

20 вересня 2018 р.
Валентин БУТ

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #38 за 21.09.2018 > Тема "Резонанс"