Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РОБИМО ВСЕ, ЩОБ У НАШИХ ВО╥Н╤В БУЛО Б╤ЛЬШЕ МОЖЛИВОСТЕЙ, Б╤ЛЬШЕ ЗБРО╥; ЦЕ БУДЕ
Звернення Президента Укра╖ни.


ЗЕЛЕНСЬКИЙ: РОС╤Я ГОТУ╢ НОВИЙ НАСТУП
Нав╕ть завтра рос╕йськ╕ ракети можуть долет╕ти до будь-яко╖ держави…


╢ВРОПА МА╢ БУТИ ЩИТОМ ДЛЯ УКРА╥НИ
Президентка ╢вропейсько╖ ком╕с╕╖ Роберта Мецола - за п╕дсумками зустр╕ч╕ у Брюссел╕…


НАШ╤Й ╢ВРОП╤ ПОТР╤БНА РЕАЛЬНА ОБОРОННА САМОДОСТАТН╤СТЬ
Виступ Президента Укра╖ни на зас╕данн╕ ╢вропейсько╖ ради.


У ДЕНЬ УКРА╥НСЬКОГО ДОБРОВОЛЬЦЯ МИ ДЯКУ╢МО КОЖНОМУ Й КОЖН╤Й, ХТО СТАВ НА ЗАХИСТ УКРА╥НСЬКО╥ ДЕРЖАВИ ТА СУСП╤ЛЬСТВА
Президент вручив нагороди во╖нам…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 07.09.2018 > Тема "З перших уст"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#36 за 07.09.2018
Синавер Кадиров, останн╕й пол╕тв'язень СРСР: МЕДЖЛ╤С ╤ КУРУЛТАЙ МАЮТЬ СТАТИ ДЕРЖАВНИМИ ╤НСТИТУТАМИ В КРИМУ

Тридцять один р╕к тому в Москв╕ на Красн╕й площ╕ в╕дбулися безпрецедентн╕ акц╕╖ протесту кримських татар, як╕ ще б╕льше послабили СРСР ╕ зм╕нили стратег╕ю повернення на батьк╕вщину кор╕нного народу Криму. Незважаючи на вс╕ явн╕ й прихован╕ перекоси в економ╕чн╕й, пол╕тичн╕й ╕ соц╕альн╕й систем╕ г╕гантсько╖ кра╖ни (а горбачовська перебудова, що розпочалася в 1985 роц╕, ╖х ╕ще б╕льше оприявнила), тод╕, вл╕тку 1987-го, н╕кому  й на думку не могло спасти, що всього за чотири з половиною роки, в грудн╕ 1991-го, Михайла Горбачова буде усунено в╕д влади ╕ СРСР розвалиться як картковий будиночок.
Але це було пот╕м, а тод╕ акц╕╖, що тривали з к╕нця червня до початку серпня, дали зрозум╕ти кримським татарам, що н╕хто, кр╕м них самих, повертати ╖х до Криму не збира╓ться. П╕сля цих под╕й, усупереч настановам Кремля, почався масовий стих╕йний вих╕д кримських татар до Криму.
Сп╕врозмовник «Укр╕нформу» - останн╕й пол╕тв'язень СРСР Синавер Кадиров. Ул╕тку 1987 року за участь у кримськотатарському нац╕ональному рус╕ в╕дбував терм╕н у якутськ╕й в'язниц╕, але п╕д час московських под╕й, що синхронно проходили у вс╕х м╕стах, де жили кримськ╕ татари, разом ╕з плакатами "Батьк╕вщина або смерть!" було п╕днято й плакат "Свободу Решату Абла╓ву ╕ Синаверу Кадирову!"
П╕сля окупац╕╖ Криму 2014 року ФСБ депортувала його з п╕вострова, формально - за в╕дмову в╕д рос╕йського громадянства, а фактично - за створення правозахисно╖ орган╕зац╕╖, яка почала активно в╕дстежувати вс╕ факти порушення Рос╕╓ю прав людини в Криму.

НА ОКУПОВАН╤Й ТЕРИТОР╤╥ ВАЖКО ДИХАТИ
- Синавер, не було в╕дчуття дежавю, повернення в минуле, коли 2014 року Москва знову «прийшла» в Крим?
- Напевно, все-таки було. Я вперше в╕дчув, що на окупован╕й територ╕╖ дуже важко диха╓ться. З рос╕йською окупац╕╓ю в лютому 2014 року Крим знову охопила шов╕н╕стична ╕стер╕я. Почали пропадати люди, яких пот╕м знаходили мертвими з╕ сл╕дами насильства, багатьох не знайшли й донин╕. Р╕дн╕ й зараз не знають, що сталося з ╖хн╕ми близькими - жив╕ вони чи н╕. У цих умовах ми вир╕шили створити Ком╕тет захисту прав кримських татар, який почав ф╕ксувати випадки свав╕лля та порушення прав людини, що чинилися окупац╕йними властями Криму, й ╕нформував м╕жнародн╕ ╕нститути про беззаконня на п╕востров╕. Ми орган╕зували телефон "гарячо╖ л╕н╕╖", куди можна було дзвонити в будь-який час доби ╕ залишати ╕нформац╕ю про випадки порушень громадянських прав або ╕нш╕ форми беззаконня.
Влаштовували прес-конференц╕╖, проводили зустр╕ч╕ з╕ сп╕вв╕тчизниками, на яких, кр╕м ╕ншого, розпов╕дали про насл╕дки отримання рос╕йських паспорт╕в ╕ закликали не брати участь у виборах, проведених окупац╕йним режимом. Нам неодноразово виписували попередження про «неприпустим╕сть» проведення того чи ╕ншого заходу. Незважаючи на це, 17 с╕чня 2015 року в С╕мферопол╕ ми змогли провести Конференц╕ю, на як╕й були прийнят╕ Звернення до ООН, ОБС╢, а також до глав держав Укра╖ни й Туреччини. Але вже 23 с╕чня 2015 року, прямуючи в Херсон у справах Ком╕тету, на ви╖зд╕ з територ╕╖ Криму я був затриманий рос╕йськими прикордонниками ╕ доправлений до "суду" Армянська. Того ж дня р╕шенням "суду" я був видворений з Криму.
- Коли ╕ за що вас позбавили вол╕ в Узбекистан╕?
- Як студент факультету кримськотатарсько╖ мови ╕ л╕тератури Ташкентського пед╕нституту, я орган╕зовував ╕нформац╕йну роботу серед кримськотатарсько╖ молод╕. У мо╖й справ╕ ф╕гурувало п'ять еп╕зод╕в, зокрема - «орган╕зац╕я масових правопорушень». Йшлося про студентськ╕ виступи в Ташкентському пед╕нститут╕ навесн╕ 1984 року, а також виступи на ташкентському судовому процес╕ над Мустафою Джем╕л╓вим. Кр╕м того, мен╕ ╕нкрим╕нували передачу ╕нформац╕╖ за кордон про дискрим╕нац╕ю кримських татар у СРСР.
Перший обшук у мене проходив по справ╕ радянського дисидента Григор╕я Александрова - автора поеми «Факел над Кримом» про самоспалення Муси Мамута. Тод╕ вилучили мо╖ рукописи, як╕ лягли в основу справи ╕ через як╕ мене збиралися восени 1983 року виключити з ╕нституту. У грудн╕ 1985 року мене засудили Ташкентським м╕ським судом за статтею 191 прим 4 КК Узбецько╖ СРСР (у Рос╕╖ це була стаття 190). Це так звана пол╕тична стаття «за виготовлення ╕ розповсюдження документ╕в наклепницького характеру, що ганьблять парт╕йн╕ органи ╕ державний лад СРСР».
- Ви були таким небезпечним для радянсько╖ влади? Чим конкретно ви ╖й так допекли?
- Наприклад, наша ╕н╕ц╕ативна група проводила велику ╕нформац╕йну роботу з «мубарекськ╕й справ╕». В середин╕ 70-х рок╕в узбецька влада за вказ╕вкою Москви намагалася створити на баз╕ м╕ста Мубарек Кашкадар'╖нсько╖ област╕ автоном╕ю для кримських татар ╕ таким чином "укоренити" ╖х в Узбекистан╕. До Мубарека стали направляти кримських татар - випускник╕в узбецьких вуз╕в. Ми зробили все, щоб з╕рвати цей план. Якщо в окремих вузах, де випускалися по одному-два кримських татарина, ╕нод╕ вдавалося змусити ╖х туди по╖хати, то в нашому ╕нститут╕ повн╕стю весь курс демонстративно в╕дмовився в╕д роботи в Мубареку. Наших випускник╕в не спокушали ан╕ ключ╕ в╕д нових квартир, ан╕ висок╕ зарплати й посади. ╥х не налякали й погрози позбавлення диплому. Випускник╕в п╕дтримали батьки. На ╖хн╕й б╕к встали вс╕ студенти молодших курс╕в. Нашим «кураторам» з КДБ дали знати, що в жоден Мубарек кримськ╕ татари не по╖дуть. Таким чином, проект «кримськотатарська автоном╕я в Мубареку», незважаючи на те, що на нього були кинут╕ величезн╕ грош╕, з тр╕ском провалився.
- Перебуваючи у в'язниц╕, як ви д╕зналися про под╕╖ в Москв╕? Як сприйняли ╖х?
- Я в╕дбував покарання в колон╕╖ загального режиму в м╕ст╕ Ленську Якутсько╖ АРСР. У дн╕, коли почалися московськ╕ акц╕╖, я перебував у штрафному ╕золятор╕. Час в╕д часу мене в╕дправляли туди за найменш╕ порушення, щоб зламати м╕й дух. Перебуваючи там, я опинявся у повн╕й ╕золяц╕╖ як в╕д зовн╕шнього св╕ту, так ╕ в╕д само╖ колон╕╖. Та все ж один ╕з сп╕вроб╕тник╕в не витримав ╕ проговорився, мовляв, вся Москва «гуде» в╕д кримських татар.
Нарешт╕, подумав я тод╕. Мене розривало в╕д того, що я не м╕г бути корисним п╕д час таких важливих под╕й. Водночас я був дуже радий, що наста╓ якась розв'язка наших проблем. Под╕╖ в Москв╕ мене дуже надихали.
- У чому вони були реал╕зован╕ ╕ завдяки молод╕жно╖ орган╕зац╕╖ кримських татар? Чимось ╖хн╕ д╕╖ в╕др╕знялися в╕д традиц╕йних п╕дход╕в у кримськотатарському нац╕ональному рус╕?
- Традиц╕йною формою боротьби у кримських татар за повернення на батьк╕вщину були петиц╕╖ на адресу ЦК парт╕╖, в яких, як правило, розпов╕далося про те, що ми, мовляв, теж воювали на фронт╕, тому перераховувалися наш╕ геро╖ ╕ так дал╕.
До мого арешту в 1985 роц╕ я теж був у числ╕ тих, хто возив до Москву так╕ заяви з п╕дписами кримських татар. Тод╕ я вже представляв молод╕жний рух кримських татар. В╕д старшого покол╕ння ми в╕др╕знялися тим, що, по-перше, в╕д╕йшли в╕д форми довгих лист╕в - пояснень ╕ об╜рунтувань незаконност╕ д╕й влади, яка орган╕зувала злочинну депортац╕ю народу. Для молод╕жного руху, до якого я себе в╕дносив, було неприйнятно виправдовуватися ╕ як би випрошувати те, що нам належить по праву. Ми розум╕ли, що влада краще за нас зна╓, хто, де воював ╕ ск╕льки у кого геро╖в ╕ колаборант╕в. Н╕хто не заважав ╖й провести розсл╕дування за якимось фактам зам╕сть того, щоб звинувачувати весь народ. Але суд╕в не було, н╕ п╕сля в╕йни, н╕ п╕зн╕ше, п╕сля висилки.
Для нас було очевидним, що першопричиною нашо╖ депортац╕╖ було приведення в д╕ю стратег╕╖ Кремля «Крим без кримських татар». Тому наш╕ заяви були короткими ╕ лакон╕чними. Кр╕м традиц╕йного перел╕ку наших вимог - повернення народу до Криму, в╕дновлення його державност╕ й компенсац╕╖ за незаконно вилучене майно - ми вимагали зв╕льнення кримськотатарських пол╕тв'язн╕в.
- Як до цього поставилися старш╕ товариш╕?

- Вони наполягали на перших трьох вимогах. Плюс - просили, щоб повернення в Крим було орган╕зованим. Що стосу╓ться пол╕тв'язн╕в, вони вважали, що у нас ╖х не було. Хоча до того часу вже були засуджен╕ ╕ сид╕ли Мустафа Джем╕л╓в, Юра Османов, Зеври Курбединов, ╤сма╖л Белялов, а також Александров Григор╕й Матв╕йович. Ул╕тку 1985 року в приймальн╕ ЦК парт╕╖ наш╕ старш╕ актив╕сти запропонували п╕дготувати сп╕льний документ ╕ для того, щоб в╕н виглядав вагом╕ше, об'╓днати вс╕ п╕дписи п╕д ним. Ми в╕дпов╕ли, що не проти цього, якщо одним з пункт╕в буде стояти вимогу про зв╕льнення пол╕тв'язн╕в. Але тод╕ ми не знайшли вза╓морозум╕ння, ╕ заяви були в╕дправлен╕ окремо.

"ОСТАНН╤Й ПОЛ╤ТВ'ЯЗЕНЬ СРСР"
- Чому вас називають «останн╕м пол╕тв'язням СРСР»?
- З приходом до влади Горбачова в СРСР почалася так звана перебудова ╕ гласн╕сть. П╕д впливом Заходу в╕н узяв на себе зобов'язання про зв╕льнення вс╕х радянських пол╕тв'язн╕в. Треба сказати, що цьому передувала смерть унасл╕док голодування у рос╕йськ╕й в'язниц╕ м. Чистоп╕ль дисидента Анатол╕я Марченка, який вимагав зв╕льнення вс╕х пол╕тв'язн╕в. П╕сля цього траг╕чного випадку список, що включав близько 300 пр╕звищ, було надано радянському кер╕вництву всесв╕тньо╖ орган╕зац╕╓ю «М╕жнародна амн╕ст╕я».
- У ньому було й ваше пр╕звище?
- Я був у цьому списку разом з Решатом Абла╓вим, з яким проходив по одн╕й справ╕. Був у цьому списку й Мустафа Джем╕л╓в, але його зв╕льнили трохи ран╕ше. Ми стежили за под╕ями, знаючи, що якщо Мустафу зв╕льнять, то ╕ нас п╕сля в╕дсидки випустять. Якщо н╕, то могли отримати нову крим╕нальну справу, не виходячи з в'язниц╕.
Мене зв╕льнили 8 грудня 1988 року - всього за чотири дн╕ до «дзв╕нка». Пам'ятаю, в день зв╕льнення мене супроводили на л╕так рейсом Ленськ - Усть-Кут, це до найближчо╖ зал╕знично╖ г╕лки, яка знаходилася в Усть-Кут╕. Там, зупинившись в готел╕, б╕льше схожому на гуртожиток, я почув по телев╕зору ╕нформац╕ю про виступ Горбачова в ООН. Так он воно що, подумав я, пов'язавши наше визволення з його промовою перед св╕товими л╕дерами. В к╕нц╕ 1988 року в╕домий правозахисник Олександр Подраб╕нек збирав у Москв╕ вс╕х зв╕льнених ╕з цього списку пол╕тв'язн╕в, ╕ там я д╕знався, що був зв╕льнений останн╕м. П╕сля цього мене почали називати «останн╕м радянським пол╕тв'язням».
- А заяву про помилування не змушували писати у зв'язку ╕з зв╕льненням?
- У лютому 1987 року мен╕ запропонували написати звернення до Горбачова в тому сенс╕, що надал╕ я не зводитиму наклепи на радянську владу, ╕ об╕цяли, що через к╕лька м╕сяц╕в буду вдома. Але я не вважав, що займався наклепом, тому в╕дмовився писати заяву, ╕ б╕льше до мене з цим питанням не зверталися.
- Якби вл╕тку 1987 року ви були на вол╕, напевно, були б на Красн╕й площ╕ у Москв╕?
- Най╕мов╕рн╕ше. А може бути, сп╕льно з ╕ншими, перебуваючи у Ташкент╕, займався б орган╕зац╕йною роботою. До реч╕, Мустафу-ага було зв╕льнено напередодн╕ московських под╕й, але був неви╖зним, ╕ його не було на Червон╕й площ╕. В╕н брав участь в орган╕зац╕╖ ╕ координац╕╖ акц╕й з Узбекистану. Частково в╕н змушений був перебувати там, оск╕льки ще перебував п╕д наглядом ╕ не м╕г залишити м╕сце проживання - м╕сто Янг╕юль Ташкентсько╖ област╕. Але м╕г реально впливати на под╕╖, зв'язуючись з учасниками акц╕й по телефону.
- Ск╕льки й зв╕дки тод╕ при╖хало кримських татар до Москви?
- Наск╕льки мен╕ в╕домо, до Москви тод╕ при╖хали до п╕втора тисяч чолов╕к. В основному це були люди, як╕ традиц╕йно при╖жджали до Москви як представники народу. Так╕ по╖здки були регулярними, на ╖х орган╕зац╕ю народ спец╕ально збирав кошти. Цього разу серед прибулих було багато молод╕. У 1987 роц╕ на Красн╕й площ╕ з╕бралися кримськ╕ татари з ус╕х рег╕он╕в, де вони проживали - Узбекистану, Таджикистану, Херсонсько╖ област╕, Краснодарського краю. Та й у Москв╕ були кримськ╕ татари. Завдяки ╖м орган╕зовувалися явочн╕ квартири - вони ╕снували вже п╕сля зняття комендантського режиму, з к╕нця 60-х рок╕в, що полегшувало перебування в Москв╕. ╤нформац╕ю про кримських татар почали в╕дправляти за кордон. З кожною новою по╖здкою там зм╕цнювалися й розширювалися контакти з дисидентськими колами. Так, кримськ╕ татари «брали» Москву.

НЕГАТИВН╤ РЕЗУЛЬТАТИ ТАКОЖ НАБЛИЖАЮТЬ ДО МЕТИ
- Р╕вно 50 рок╕в тому, в серпн╕ 1968 року на Красн╕й площ╕ в Москв╕ дисиденти протестували проти введення радянських в╕йськ у Чехословаччину. Вони простояли з плакатами не б╕льше п'яти хвилин, п╕сля чого були жорстоко побит╕, засуджен╕, закатован╕ в психл╕карнях. Яким же був загальний настр╕й протестуючих кримських татар, чи не було побоювань, що ╖х також швидко розженуть?
- Я думаю, коли ти щодня знаходишся у процес╕ досягнення мети, а нашою метою було повернення в Крим, коли цей процес ста╓ щоденною рутинною роботою, ╕, нарешт╕, наста╓ кульм╕нац╕я, вона ста╓ частиною загального процесу. Не треба забувати, що московськ╕ под╕╖ на Красн╕й площ╕ були п╕дготовлен╕ численними акц╕ями протесту кримських татар в м╕сцях ╖х проживання. ╥м передували, наприклад, масов╕ виступи на судах над актив╕стами нац╕онального руху, голодування ташкентських студент╕в проти виключення з ╕нституту актив╕ст╕в кримських татар, самоспалення в Криму Муси Мамута, страйки кримських татар у Таджикистан╕, Краснодарському кра╖ та багато ╕нших. Так, на Красн╕й площ╕ була кульм╕нац╕я под╕й, саме тому в Москву для п╕дкр╕плення й на зм╕ну людям, як╕ вибували, безперервно прямували нов╕ делегац╕╖ кримських татар, адже м╕л╕ц╕я пост╕йно в╕дловлювала людей ╕ вивозила подал╕ в╕д Москви.
Але люди не просто стояли на площ╕. Вони вимагали зустр╕ч╕ з Горбачовим. Вони зустр╕чалися з державними чинами, парт╕йними функц╕онерами, розмовляли з письменниками, журнал╕стами, правозахисниками. Зранку визначався маршрут - сьогодн╕ куди йти ╕ з ким розмовляти. Стояло завдання - довести до московсько╖ громадськост╕ проблему кримських татар. Результатом таких зустр╕чей стали статт╕ та заяви письменник╕в Анатол╕я Приставк╕на, ╢вгена ╢втушенка, Булата Окуджави. Але найб╕льш резонансними були висновки так звано╖ ком╕с╕╖ п╕д кер╕вництвом Андр╕я Громико.
- Вона якраз мала негативний результат?
- Чому ж, н╕. Насправд╕ результати ком╕с╕╖ Громико, в яких ╕шлося про недоц╕льн╕сть в╕дновлення Кримсько╖ АРСР «тому що там утворилося ╕нша сп╕льнота», п╕дштовхнули народ до самост╕йного процесу повернення до Криму. Нац╕ональний рух змусив радянську владу розкритися ╕ показати свою сутн╕сть. Люди зрозум╕ли, що уряд не збира╓ться вир╕шувати питання повернення кримських татар до Криму ╕, тим б╕льше, створювати ╖м умови для пере╖зду на батьк╕вщину. ╤ в цьому сенс╕ негативний результат для нас був також результатом, що в╕д╕грав ключову роль у нов╕й фаз╕ нашо╖ боротьби.
Аналог╕чний резонанс у т╕ дн╕ мало в╕доме «пов╕домлення ТАРС» про «татар, як╕ ран╕ше проживали в Криму», що ╖х влада ще раз облила брудом, виправдовуючи депортац╕ю народу. Водночас з'явився «лист 17-ти», який наробив багато шуму, - заява в╕д ╕мен╕ кримських татар, як╕ розпов╕дали про те, як добре ╖м живеться в Узбекистан╕. Таким чином влада намагалася зробити все, щоб народ став манкуртом, укоренився в депортац╕╖ ╕ «не л╕з до Криму». Але вся ця «д╕яльн╕сть» парт╕йних бонз СРСР ще б╕льше п╕дняла протестний дух народу, що кинув все заради повернення до Криму.
- Як ви вважа╓те, под╕╖ на Красн╕й площ╕ 1987 року прискорили розвал СРСР?
- Безсумн╕вно. Акц╕╖ на Красн╕й площ╕ вл╕тку 1987 року з вимогою вир╕шити нац╕ональне питання кримських татар показали, що влада вже не та, що ран╕ше, а головне - що вона не в силах ╕ дал╕ ╕гнорувати проблеми в кра╖н╕ й протиставляти себе м╕жнародн╕й сп╕льнот╕. Виступи наших сп╕вв╕тчизник╕в стали прикладом ╕ сво╓р╕дним сигналом до д╕╖ для демократично налаштованих громадян СРСР, насамперед, у Прибалтиц╕ та закавказьких республ╕ках. Тод╕ на Красн╕й площ╕ був запущений ╕ дуже скоро приведений у д╕ю таймер розпаду СРСР.

КРИМСЬКИМ ТАТАРАМ П╤СЛЯ ДЕОКУПАЦ╤╥ БУДУТЬ ПОТР╤БН╤ ДЕСЯТИЛ╤ТТЯ НА В╤ДНОВЛЕННЯ
- Чи здатна сьогодн╕ Рос╕я в╕дродити ╕мпер╕ю?
- Рос╕я намага╓ться «встати з кол╕н» ╕ стати ╕мпер╕╓ю, але сьогодн╕ вона не може ╕накше проявити свою значущ╕сть у св╕т╕, окр╕м як через шантаж, п╕дкуп ╕ загарбання. На м╕й погляд, ментально рос╕яни не ╓ ╕мперською нац╕╓ю, в тому сенс╕, що ╖м не притаманн╕ якост╕ сильних, поблажливих бог╕в-покровител╕в людей. Нав╕ть у рамках СРСР - адже ми не вимагали незалежност╕ - ми вимагали в╕дновлення сво╓╖ державност╕. Як, власне, ╕ сьогодн╕ - ми не вимага╓мо державност╕ за межами Укра╖ни. Але окрем╕ пол╕тологи, депутати, державн╕ муж╕ говорять про можливий розвиток у майбутньому кримськотатарського сепаратизму. Але кримськотатарського сепаратизму апр╕ор╕ бути не може, якщо у народу, зг╕дно з╕ Статутом ООН, ╓ право на самовизначення. ╤нша справа, що це не в наших ╕нтересах.
- Чому?
- З одн╕╓╖ просто╖ причини. У сьогодн╕шньому св╕т╕ в процес╕ глобал╕зац╕╖ питання ╕снування держави з класично╖ точки зору, як це було в 20-му стол╕тт╕, втрача╓ свою значущ╕сть ╕ актуальн╕сть. Св╕т, навпаки, намага╓ться об'╓днуватися за ╕нтересами. Наприклад, ╢С сьогодн╕ нагаду╓ якусь федерац╕ю, де ╕сну╓ ун╕ф╕кована правова база з урахуванням нац╕ональних особливостей кра╖н. Brexit? В╕н саме й показу╓, що в правилах ╓ винятки, що в св╕т╕ ще ╓ сили, як╕ тяж╕ють до самост╕йност╕, ╕ за певного зб╕гу обставин вони перемагають. Коли ми говоримо про нац╕онально-територ╕альну автоном╕╖юкримських татар у межах Укра╖ни, ми ан╕ск╕льки не лукавимо, не обманю╓мо ╕ не вводимо сусп╕льство в оману з метою отримати, а завтра в╕д'╓днатися. Зрештою, ми могли б ╕ сьогодн╕ проголосити у сво╖й боротьб╕ мету - незалежну кримськотатарську державу, ╕ нам н╕хто в цьому не може перешкодити. Але для нас як для народу, що пережив геноцид, сьогодн╕ дуже актуальне питання часу, необх╕дного для в╕дновлення генофонду.
- Ск╕льки часу може тривати в╕дновний пер╕од?
- Все залежить в╕д конкретних умов ╕, на жаль, 23 роки укра╖нсько╖ незалежност╕, на м╕й погляд, для нас теж були втраченим часом. Давайте визна╓мо, що кримськ╕ татари змогли повернутися в Крим не тому, що нас тут чекали, а тому що Укра╖нська РСР була не в змоз╕ нас зупинити. Ми просили: «Дайте нам землю, якщо ви не можете повернути нам наш╕ будинки!» - а землю нам довелося брати самим. Ми називали цей процес самоповерненням, хоча влада квал╕ф╕кувала наш╕ д╕╖ як захоплення. Був такий терм╕н в законодавств╕, ╕ п╕д нього намагалися п╕двести наш╕ д╕╖, хоча замовчувалося те, що перед «захопленнями» ми подавали заяви з проханням про вид╕лення д╕лянок п╕д ╕ндив╕дуальне буд╕вництво. ╤ т╕льки п╕сля в╕дмови орган╕в влади ми сам╕ визначали в╕льн╕ земл╕ ╕ забивали на них к╕лочки.
Ви говорите, що п╕зн╕ше була державна програма, - але я вважаю, що ця держпрограма не повертала, а ставила п╕д контроль наше повернення в Крим. А як ╕ще пояснити, що держпрограма передбачала обмежену к╕льк╕сть кошт╕в на оплату багажу, буд╕вництво житла, створення робочих м╕сць? Якщо б ми поверталися зг╕дно з держпрограмою, 90% кримських татар були б ╕ще в Узбекистан╕. Грош╕ вид╕лялися невелик╕ й за залишковим принципом. Найчаст╕ше на них будували дороги, ферми, свинарники, що не мали жлдного стосунку до кримських татар. Кр╕м того, за словами експерт╕в, 70% в╕д кошт╕в держпрограми у вигляд╕ податк╕в поверталися до бюджету. Я вже не кажу, що розпод╕л ф╕нанс╕в м╕ж представниками депортованих - в╕рменами, болгарами, греками, н╕мцями й кримськими татарами - в╕дбувався не пропорц╕йно чисельност╕ цих народ╕в. Тобто кримськ╕ татари, як╕ значно перевищували к╕льк╕стю вс╕х ╕нших репатр╕ант╕в, при розпод╕л╕ кошт╕в держпрограми отримували найменшу частку в розрахунку на кожну людину. До того ж, п╕д виглядом депортованих в Криму з'явилося багато р╕зного народу, що не ма╓ до Криму жодного стосунку.
- Попри це, Крим у склад╕ Укра╖ни 23 роки жив п╕д мирним небом.
- Коли в Ки╓в╕ говорили, що мир у Криму вс╕ ц╕ роки ╕снував завдяки укра╖нськ╕й влад╕, хочу зазначити, що в етнопол╕тичних конфл╕ктах не були зац╕кавлен╕, перш за все, ми - кримськ╕ татари. Тому що будь-який конфл╕кт на м╕жнац╕ональному ╜рунт╕ дозволив би влад╕ посилити режим ╕ закрити нам повернення.
- Р╕к тому в Ки╓в╕ на прес-конференц╕╖ представник╕в кримськотатарсько╖ громадськост╕ ви критикували процес зм╕н до Конституц╕╖ Укра╖ни про статус Криму.
- Ми критикували не процес, а саме бачення тих зм╕н, як╕ передбача╓ться внести в Конституц╕ю Укра╖ни. Ми не згодн╕ з баченням член╕в Робочо╖ групи того обсягу прав, якими над╕ляються в ╖х проект╕ кримськ╕ татари, оск╕льки ╖х пропозиц╕╖ створюють лише видим╕сть реал╕зац╕╖ прав народу, а не реальне самовизначення. Ми не бачимо в╕дм╕нност╕ запропоновано╖ ними кримськотатарсько╖ автоном╕╖ в╕д т╕╓╖, яка була прийнята для б╕льшост╕ рос╕йськомовних кримчан. Не винятком ╓ й надання для кримських татар, як кор╕нних, одн╕╓╖ третини в парламент╕. При цьому наш╕ нац╕ональн╕ ╕нститути, Меджл╕с ╕ Курултай, вводяться в правове поле як структури, з якими лише узгоджуються важлив╕ питання, тобто в╕дносини з ними суто консультативно-дорадч╕.
- Як╕ ваш╕ пропозиц╕╖?
- Я вважаю, що якщо ми самовизнача╓мося, то наш╕ нац╕ональн╕ ╕нститути стають державними ╕нститутами в Криму. Кр╕м того, для реального захисту кор╕нних народ╕в (а створена в Криму штучно демограф╕чна ситуац╕я унасл╕док депортац╕╖ кримських татар та завезеного зам╕сть них населення гра╓ проти них) необх╕дне введення двопалатного парламенту - палати кор╕нних народ╕в ╕ палати, що представля╓ загальне населення. Такий парламент м╕г би балансувати ╕ вр╕вноважувати ситуац╕ю. Тод╕ в нас був би шанс долати пост╕йн╕ перешкоди на шляху в╕дновлення мови, культури, осв╕ти ╕ всього ╕ншого, що втрачено в результат╕ депортац╕╖. В ╕ншому раз╕ час, який ми повинн╕ витрачати на творення, ми знову витрачатимемо на боротьбу.
- Ви в╕рите в деокупац╕ю Криму?
- Я переконаний у н╕й. ╤нша р╕ч: припустимо, повернуть ситуац╕ю до 2014 року. Але проблеми Криму не зникнуть, а ще б╕льше загостряться, якщо Укра╖на розглядатиме п╕востр╕в як якийсь об'╓кт, територ╕ю, яка задовольня╓ пол╕тичн╕ амб╕ц╕╖ та економ╕чн╕ ╕нтереси. Для нас Крим - це ареал нашого ╕снування, земля, пов'язана з нашою ╕стор╕╓ю, культурою, з нашим походженням ╕, нарешт╕, з нашим майбутн╕м. Для них Крим - це насамперед дач╕ на ПБК, курорти, в╕лли та фазенди. Т╕, хто продовжують не пом╕чати цього, мислять злочинно, тому що час - наш найб╕льший противник сьогодн╕. Нам п╕сля деокупац╕╖ потр╕бно буде майже 30 рок╕в, щоб народ спок╕йно в╕дновлювався, а поки кожен день працю╓ проти кримських татар.
...На завершення ╕нтерв'ю, у розмов╕ про майбутн╓ Криму наш герой показав у телефон╕ фотограф╕ю свого онука - Ем╕р-Рахмана. В╕н народився в Ки╓в╕ та перспектив потрапити в Крим у нього поки дуже мало, тому що син Кадирова - Бек╕р - ╕ нев╕стка Сусана, в╕дома п╕д ╕м'ям Джамала, до Криму по╖хати поки не можуть.
Синавер спод╕ва╓ться, що це тимчасово.
Гульнара Куртал╕╓ва
https://www.ukrinform.ua

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #36 за 07.09.2018 > Тема "З перших уст"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20353

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков