"Кримська Свiтлиця" > #29 за 20.07.2018 > Тема ""Білі плями" історії"
#29 за 20.07.2018
ПАТР╤АРХ, ПИСЬМЕННИК ╤ ПОЛ╤ТИК ПРО УКРА╥НУ
12 липня в столичн╕й книгарн╕ «╢» в╕дбулася презентац╕я книги «Три розмови про Укра╖ну». Видання м╕стить три розмови з видатними укра╖нцями про Укра╖ну. Це не просто сух╕ факти, це багатогранн╕ розпов╕д╕ з автоб╕ограф╕чними матер╕алами та ун╕кальними св╕тлинами, як╕ ран╕ше н╕де не публ╕кувалися. Це д╕алоги з людьми, як╕ у сво╖й царин╕ доклали багато зусиль для становлення Укра╖ни. Книжка розпочина╓ться бес╕дою з Патр╕архом Ки╖вським ╕ вс╕╓╖ Руси – Укра╖ни Ф╕ларетом про розвиток церкви п╕сля здобуття Укра╖ною незалежност╕. Предстоятель укра╖нсько╖ церкви зверта╓ увагу: «Константинопольський патр╕архат 141 р╕к не визнавав Московську митропол╕ю як автокефальну церкву. Не визнавав, але церква ця ╕снувала. Тобто, якщо ми подивимось на ╕стор╕ю утворення автокефальних церков, то вс╕ вони пройшли шлях невизнання в╕д 18-20 рок╕в до 140». Патр╕арх Ф╕ларет розкрива╓ причини боротьби: «Йде боротьба за те, щоб Укра╖ну при╓днати до Рос╕╖, щоб була ╕мпер╕я могутня, ╕ паралельно йде боротьба церкви Рос╕йсько╖ за при╓днання Укра╖нсько╖ церкви, щоб Рос╕йська церква була могутньою ╕ впливала на все православ’я». Свят╕йший Патр╕арх Ки╖вський ╕ вс╕╓╖ Руси – Укра╖ни Ф╕ларет наголошу╓: «34-те апостольське правило велить кожному народу знати свого першого ╓пископа. Тому ╕ укра╖нський народ, отримавши свою державн╕сть, ма╓ право на автокефал╕ю». Патр╕арх Ф╕ларет народився в сел╕ Благодатне Амврос╕╖вського району Донецько╖ област╕. В╕н згаду╓: «На Донбас╕ в ус╕х селах розмовляли укра╖нською мовою, збер╕гали укра╖нськ╕ звича╖, рел╕г╕йн╕ ╕ народн╕. Школи були укра╖нськ╕, а ось в м╕стах, на шахтах, на заводах – там переважала рос╕йська мова. Чому? А тому що, коли почалась ╕ндустр╕ал╕зац╕я Донбасу, то при╖жджали роб╕тники з ус╕х кра╖в ╕ Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖, ╕ Радянського Союзу, ╕ при╖жджали з╕ сво╓ю рос╕йською мовою. ╤ тому таким чином на Донбас╕ рос╕йська мова стала переважати. А село говорило ╕ говорить до цього часу укра╖нською мовою, ╕ це ╓ доказ, що Донбас – це укра╖нська земля. Ось я задумувався над тим, чому п╕д час Голодомору на цементному завод╕, де працював м╕й батько, не давали роб╕тникам хл╕б, а на шахтах роб╕тникам давали. Я став вивчати це питання ╕ прийшов до того висновку, що на цементному завод╕ працювали люди ╕з села – ╕з Благодатного – укра╖нц╕, ╖м хл╕ба не давати, а на шахтах працювали рос╕яни, ╕ тому рос╕янам хл╕б давали. ╤ тому батько покинув цементний завод ╕ пере╖хав ╕з с╕м’╓ю на шахту, де давали хл╕б, ╕ ми вижили п╕д час Голодомору, а д╕дов╕ мо╓му не давали хл╕б, ╕ в╕н ╕з голоду помер. Отака була радянська пол╕тика. Батько м╕й – укра╖нець, але оск╕льки в╕н серед рос╕ян, то не можна було вже так в╕дкрито нищити тих поодиноких укра╖нц╕в, як╕ там працювали». Письменник Василь Шкляр д╕литься думками про л╕тературний процес у контекст╕ пол╕тики, про те, як ╕ чому форму╓ться новий архетип укра╖нського Героя, а ще розпов╕да╓ про свою позал╕тературну д╕яльн╕сть та особисте життя. Василь Шкляр, говорячи про написання ним книг про укра╖нських повстанц╕в висловив вдячн╕сть в╕домому досл╕днику, президенту ╤сторичного клубу «Холодний Яр» Роману Ковалю: «Я вельми вдячний Романов╕ за близьке сп╕лкування, за сп╕льн╕ польов╕ досл╕дження на Звенигородщин╕, за те, що в╕н проклав мен╕ стежку до Галузевого арх╕ву СБУ. Зрештою, Роман Коваль став мо╖м консультантом ╕ згодом редактором «Чорного Ворона». З великим усп╕хом пройшли зустр╕ч╕ письменника Шкляра з читачами у Львов╕, Одес╕, Дн╕пр╕, Кривому Роз╕, Черкасах. На фронт╕ захисники Укра╖ни читають книги Василя Шкляра «Чорний Ворон», «Маруся», «Троща». Засновник ╕ екс-командир батальйону «Азов» Андр╕й Б╕лецький, виступаючи в Острозьк╕й академ╕╖, говорив, що серед його хлопц╕в, котр╕ першими п╕шли на Донбас, був великий в╕дсоток тих, хто прочитав «Чорного Ворона». Василь Шкляр розпов╕да╓ про Олега Аксьоненка: «Олег, юний ультрас лугансько╖ «Зор╕», коли почалася Революц╕я Г╕дност╕, почав збиратися на Ки╖в. Батьки сказали, що якщо в╕н ╕з бандер╕вцями заодно, то такий син ╖м не потр╕бен. ╥дь, але б╕льше не повертайся, сказали йому, ти нам не син. Не знаю, як у так╕й родин╕ м╕г вирости хлопець ╕з чистим укра╖нським серцем. Ультрас – хлопц╕ особлив╕. П╕сля Майдану Аксьон п╕шов на в╕йну. В╕н загинув в ╤ловайську разом з╕ сво╖м товаришем – волинянином Хомою, в╕с╕мнадцятир╕чним Геро╓м Укра╖ни Андр╕╓м Сн╕тком. Вони були друз╕-нерозлийвода, волинянин ╕ луганчанин. ╤ загинули разом». Третя розмова – це ╕нтерв’ю популярного журнал╕ста ╕ телеведучого Миколи Вересня з в╕домим укра╖нським пол╕тиком В’ячеславом Кириленком. Пол╕тик Вячеслав Кириленко п╕дкреслю╓ значення мови ╕ культури: «Там, де не було укра╖нсько╖ мови, там тепер нема╓ Укра╖ни, тимчасово звичайно, але ж нема╓. Там тепер в╕йна. А де була укра╖нська мова, то т╕ райони, м╕сцевост╕, област╕ вистояли. Там, де була увага до цих питань, там був значно б╕льший оп╕р агресору». Книга «Три розмови про Укра╖ну» буде корисною вс╕м, хто прагне зрозум╕ти сучасний стан нашо╖ Батьк╕вщини. Анатол╕й Зборовський *** В╤Д «КРИМСЬКО╥ СВ╤ТЛИЦ╤» У С╤МФЕРОПОЛ╤: про те, яка була «увага до цих питань», щоби «був значно б╕льший оп╕р агресору» з боку самого п. Кириленка, можна побачити, зокрема, за посиланням: http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=18147
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 20.07.2018 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20182
|