"Кримська Свiтлиця" > #24 за 15.06.2018 > Тема "З потоку життя"
#24 за 15.06.2018
В╤ДРЯДЖЕННЯ НА В╤ЙНУ
Серед видань
Четверта книга ╤горя Даха, який добров╕льно взяв на себе обов'язки в╕йськового журнал╕ста, “Сл╕дами в╕йни” (Червоноград: Додаток до газети “Л╕тературний Червоноград”, 2018. - 64 с.), як ╕ три попередн╕, народжена численними по╖здками на Сх╕д Укра╖ни ╕ розпов╕да╓ про б╕йц╕в АТО. Саме АТО. Бо коли автор завершував роботу над нею, Президент Укра╖ни Петро Порошенко щойно проголосив нову формац╕ю боротьби з ворогом п╕д об'╓днаним командуванням. Однак, ус╕ ми добре розум╕╓мо, що кардинально це ситуац╕╖ не м╕ня╓. Х╕ба що перекидають в╕дпов╕дальн╕сть з одним плечей на ╕нш╕. Але так чи ╕накше, укра╖нськ╕ во╖ни, б╕йц╕-добровольц╕ тримають зброю в руках й ╕нколи ц╕ною власного життя, здоров'я не дають ворогу просунутися вперед ╕ крок за кроком зв╕льняють нашу землю в╕д московського окупанта та сепаратист╕в. Не суд╕мо ╖х, що цей “поступ уперед” надто пов╕льний. Не в╕д рядового б╕йця таке залежить. У нього стр╕ляють, а в╕н ще ма╓ просити дозволу в╕йськового начальства, чи можна “пальнути” у в╕дпов╕дь... 24-та механ╕зована бригада ЗСУ (тут, до реч╕, багато в╕йськовослужбовц╕в з нашого Прибузького краю, шахтар╕в), добровольчий батальйон ОУН, сапери, розв╕дники, польова кухня, волонтери, цив╕льн╕... Де т╕льки не побував ╕ з ким т╕льки не зустр╕чався ╤гор Дах, збираючи матер╕али для публ╕цистично╖ книги. В╕н, чита╓мо в анотац╕╖, “продовжу╓ д╕литися враженнями в╕д побаченого та почутого в зон╕ бойових д╕й ╕ на прилеглих до не╖ територ╕ях. Замальовки жах╕ть, як╕ с╕╓ в╕йна, переплетен╕ розпов╕дями про будн╕ арм╕йського життя та геро╖чн╕ вчинки наших захисник╕в, ╓ ╖хн╕ми власними роздумами про укра╖нськ╕ реал╕╖. Окрем╕ частини присвячен╕ льв╕вським та червоноградським волонтерам, як╕ з╕ вс╕х сил допомагають фронтовикам, демоб╕л╕зованим во╖нам та ╖хн╕м родичам”. В╕дносно невелика за обсягом книга (але аж н╕як не “м╕зерна” за глибиною зм╕сту, фактами, публ╕цистичним роздумами!) ╕люстрована понад 70 фотограф╕ями. На них — укра╖нськ╕ б╕йц╕ та мешканц╕ прифронтово╖ зони, священики ╕ волонтери, а ще — беззастережн╕ факти злочин╕в рос╕йських окупац╕йних в╕йськ та ╖хн╕х пос╕пак-перевертн╕в: зруйнован╕ будинки, вирви в╕д ворожих снаряд╕в, пон╕вечен╕ вибухами сади... Часом на так╕ фото страшно дивитися, а що вже мовити, коли бачиш таке вочевидь. Якось у розмов╕ з╕ мною ╤гор Дах з╕знався: “Коли с╕даю писати чергову книжку про в╕йну, насамперед розкладаю перед собою фотограф╕╖, що назн╕мав. ╤ т╕ люди, под╕╖, пейзаж╕ в╕дразу заново оживають перед╕ мною. Розкладаю св╕тлини посл╕довно (хронолог╕чно), все як, де, що ╕ коли бачив, фотографував. Пот╕м переглядаю нотатки у записниках, слухаю диктофон ╕... пишу”. А ось про це автор не сказав, бо важко ╕ прикро говорити. Але достеменно знаю, що на його св╕тлинах ╓ б╕йц╕, як╕ востанн╓ дивилися у фотооб'╓ктив журнал╕ста. Пот╕м св╕й фотооб'╓ктив нац╕лила на них смерть... Н╕, вони не померли! Вони знову ╕ знову оживають з╕ стор╕нок книг, численних публ╕кац╕й ╤горя Даха. Вони — наш╕ Геро╖! У цьому огляд╕ хочу процитувати слова передмови до четверто╖ книги “Сл╕дами в╕йни”, написан╕ журнал╕стом Мар╕╓ю Луценко: “╤гор Дах кожну по╖здку на фронт назива╓ для себе останньою. Але, повернувшись, через деякий час знову пряму╓ на сх╕д у пекельне м╕сиво в╕йни. Його мета — залишити для ╕стор╕╖ Укра╖ни хоча б краплинку правди про загарбницьку в╕йну Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ на теренах Укра╖ни. А це десятки в╕деозапис╕в, сп╕лкування з во╖нами, як╕ ще в недалекому минулому жили мирною працею, а сьогодн╕ стали на захист Батьк╕вщини. Автор в╕рить у перемогу над московським окупантом й робить усе для того, щоб п╕сля перемоги жоден во╖н чи волонтер не були обд╕лен╕ даниною поваги в╕д громадян та увагою держави. З кожно╖ по╖здки автор привозить безц╕нн╕ документальн╕ св╕дчення тих, хто нин╕ несе важкий тягар в╕йни”. Завершу╓ книгу низка в╕рш╕в, написаних автором п╕д враженням перебування на передов╕й. В одному з них в╕н довол╕ неоптим╕стично пише: “Сюди весна не скоро ще загляне, В поораний траншеями Донбас. Посив╕╓ вона, як т╕льки гляне, ╤з докором подивиться на нас”. Побажа╓мо ╤горю Даху, щоб у сво╖й наступн╕й книз╕ (а над такою працю╓) в╕н написав: “Все! Б╕льше не ╖ду на фронт! Ми — перемогли! Донбас зв╕льнено! Донбас — укра╖нський!”. ...Так воно ╕ буде!
Тарас ЛЕХМАН, журнал╕ст м. Червоноград
"Кримська Свiтлиця" > #24 за 15.06.2018 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=20071
|