Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції

Цього року у християн східного обряду Петрів піст (або ж Петрівка) розпочинається 4 червня. Його початок і тривалість залежать від “рухомого” свята Великодня. Бо “стартує” Петрівка через два тижні після Трійці, дата святкування якої також залежить від Великодня. Зате завершується піст завжди 12 липня — у свято Верховних Апостолів Петра і Павла.
Раніше на Петрівку урочисто відзначали поховання язичницького бога Ярила, який уособлював весняне сонце. Йому на зміну приходив Купайло — бог літнього сонця, літнього сонцевороту.
Наші предки були упевнені, що у перший день Петрівки не можна ходити до лісу, оскільки цього дня звірі стають надзвичайно агресивними і становлять небезпеку. Така пересторога була особливою щодо плазунів.
Відбувалися також проводи русалок. Дівчата готували урочистий обід на честь русалок, самі частувалися і “частували” їх — отих загадкових істот, а потім гуляли полем, лугом, лісом, берегом водойми, співали русалкам прощальних пісень... (Інколи такі дійства виконували дещо раніше — через тиждень після Трійці). У деяких регіонах України виготовляли із соломи опудало русалки, виносили його у поле, де розривали на шматки і розкидали за вітром.
За старих часів заміжні жінки збиралися у шинку “проганяти шуліку” (яструба), щоб хижий птах курчат не крав. Ця забава передбачала вживання напоїв, але не оковитої (!), а слабоалкогольних, а то й безалкогольних, до яких належать квас і мед (мова не про канунний мед-пиво). Найчастіше квас виготовляли самі із житнього хліба, а також із фруктів та ягід. У цей час жінок не можна було турбувати. Тож подобалося це чоловікам чи ні, але змушені були змиритися з такою участю.
Все ж, попри народні традиції, строго дотримувалися церковних правил — щиро молилися і постили!

ПОСІЙ ЛЬОН НА ОЛЕНИ...

Народний аграрний календар українців чітко регламентував дні посіву тих чи інших городніх та польових культур. Наші предки строго його дотримувалися, щоб потім не нарікати на неврожай. Наприклад, вважали, що льон доцільно сіяти у свято Костянтина та Олени (3 червня), тим паче, що воно не належить до великих церковних свят, отож можна працювати в полі. Тому в народі (зокрема мешканці Полісся) цей день називали льоносівка.
Тієї пори земля вже остаточно набиралася сили, закінчувалися останні приморозки (а такі інколи траплялися), чого льон не любить, відтак — кидай насіння у родючу землю. А щедрий врожай льону забезпечував сім'ю продуктами харчування (олією), ліками, тканиною для пошиття одягу.
Розпочинаючи посів льону, господиня (здебільшого це була жіноча праця) примовляла: “Боже, допоможи посіяти рідко, а вродити густо!”. Без молитви і звернення до Бога селянин не починав жодної роботи!
За цим днем прогнозували й погоду:
- Якою буде льоносівка, то такою видасться й осінь — сонячною або дощовою.
Хоч і казали: “До Олени вже царює зелене”, тобто — буйнотрав'я, тепло, все ж раніше сівбу не починали, бо добре пам'ятали, що тільки “Олена з Костянтином уміють сіяти льон”.

СТЕРЕЖИСЯ РОСИ НА ІВАНА!
 
7 червня — церковне свято Третього віднайдення Голови Івана Хрестителя-Предтечі. У народі за цим днем закріпилася назва — Івана Головатого. Вважали, що це сприятливий час садити капусту. А коли садили, то примовляли:
- Дай же, Боже, час добрий, щоб моя капусточка прийнялася і в голови складалася; щоб була з кореня коренаста, з листя головаста; щоб не росла високою, а тільки широкою.
На Івана Головатого особливо стереглися роси, адже були упевнені, що вона спроможна погубити все живе. (Мова, звісно, про городину, посіви). Тому сходи аграрних культур інколи вкривали лляною тканиною. Навіть корів цього дня не випасали, аби ті не натрапили на таку росу і не захворіли. Але, насамперед, пильно-пильно стежили за тим, щоб жодна дитина не пробіглася босоніж по “Івановій росі”, бо тоді може така хвороба трапитися, що всі найкращі знахарі виявляться перед нею безсилими. Однак це аж ніяк не заважало знахарям саме на Івана Головатого збирати лікарські трави...
Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #22 за 01.06.2018 > Тема "Душі криниця"