Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції

У неділю, за тиждень до Великодня, християни урочисто відзначають свято Входу Господнього в Єрусалим, яке у народі найчастіше називають Вербною, Квітною, Шутковою неділею. Але у Новому Завіті читаємо, коли Ісус Христос їхав у місто на ослі (символ покірної тварини), то мешканці радо зустрічали Його — Сина Божого, встеляли перед Ним дорогу пальмовим гіллям. Чому саме пальмовим, а неділя таки зветься Вербною?..
Стародавні євреї щорічно вшановували осіннє свято “кущів-наметів”, яке займало в побуті іудейського народу значне місце. Воно тривало аж сім днів! У перший день свята люди приносили пучки пальмових гілок і хльоскали ними по підлозі до тих пір, поки не відпало все листя. Такий обряд був пережитком ще більш давніх магічних дій, які мали б забезпечити передачу землі сили, наділити рослинність духом родючості.
У багатьох народів, на території проживання яких пальма не росте, вважалося, що верба, яка приживається у вологих місцях, біля водойм, має магічну силу та здатність забезпечити сади й поля вологою. Так само вважали й давні українці.
Господарі, повертаючись з церкви з посвяченою вербою, не відразу заходили до хати, а спершу йшли на поля, на городи, аби посадити кілька вербових галузок, “щоб росли Богові на славу, а людям на вжиток”. “На вжиток”, бо вербою лікувалися, з верби плели кошики, нею скріплювали греблі... Решта гілочок несли до хати і ставили на покуті біля ікон. Якщо, увійшовши до хати, заставали когось, хто проспав церковну заутренню, то “били” такого посвяченою вербою “на здоров'я” і з нагадуванням “за тиждень — Великдень!”. Мовляв, не проспи! Зрештою, таке “побиття” застосовували до кожного, бажаючи того ж таки здоров'я. Молоді хлопці та дівчата “лупцювали” один одного відразу на подвір'ї храму. Діти ковтали вербові “котики”, аби горло не боліло.
Посвяченій вербі приписується особлива магічна сила. Як уперше весною виганяють худобу на пасовище, то конче посвяченою у церкві лозою верби, “щоб добре паслася і нечисть не чіплялася до тварин”. Викидали гілля посвяченої верби за поріг хати під час граду, “щоб стихія вщухла і городину не побила”.
Верба (тим паче — посвячена) має велике значення в народній медицині. Її відваром вмивають голову при болях, лікують від пропасниці та ревматизму. Використовують вербу і в науковій медицині.

НАВІТЬ ВОРОН ДІТЕЙ КУПАЄ...

Білий тиждень — останній перед святом Великодня. У його дні годилося прибрати і побілити хати, бо в цей час навіть ворон своє гніздечко чистить і купає дітей-воронят у річці. А у Чистий четвер, до сходу сонця, слід було закінчити наводити порядок у господарстві, хліві, на подвір'ї й самому помитися, скупатися, бо це дасть здоров'я на весь рік.
Вдень у Чистий четвер на городах, у садку господарі спалювали торішнє листя і бадилля. Своєрідний ритуал очищення людини і земля вогнем та водою супроводжувався примовляннями:
- Смерте, смерте, іди на ліси, іди на безвість, іди на море!
Або ж:
- Смерть з морозом танцювала, танцювала і співала, і за море почвалала...
У Чистий четвер також стригли дітей, прали білизну, одягалися у все чисте, святкове. Увечері, після відправи у храмах Страстей, несли додому запалену свічку чи лампадку, та так обережно, щоб вогонь не погас. Полум'ям цієї свічки випалювали хрест на сволоку хати, який ставав оберегом від злої сили. Сама свічка також вважалася оберегом і її запалювали під час грози, повені чи тоді, коли хтось важко захворів, читали молитву.
У Стасну п'ятницю, до виносу плащаниці у церкві, не виконували жодних робіт. Опісля, вважали, можна пекти паску та... садити капусту, бо тоді “вона буде головаста”.
У Великодню суботу готували крашанки. За повір'ям, пофарбовані цього дня у лушпинні цибулі крашанки мають зберігатися протягом року, аж до наступного Великодня.

ПРОКИНЬСЯ, БДЖІЛКО!

30 березня — церковне свято Олексія. У народні його називають Теплим Олексою. Цей день знаменує початок роботи пасічників. Якщо погода вже тепла, сніг зійшов, крига скресла, то пасічники виносять вулики з бджільника, замовляють словесними звертаннями бджіл, щоб інших господарів не шукали, а потім моляться, щоб Бог послав гарне літо, бо тоді буде багато меду. Якщо ж сніг ще не зійшов, дошкуляють морози, то пасічники обмежуються примовляннями, зверненнями до бджіл, аби ті потроху прокидалися й готувалися до роботи.
Народна традиція велить пасічникам, випускаючи бджіл на Теплого Олекси, викопати посеред пасіки невеличку дернину, тричі обійти з нею навколо всіх вуликів, кожного торкаючись цією дерниною, і примовляти:
- Як земля не зрушає зі свого місця, так і бджоли мої не зрушать від мене, їхнього хазяїна!
Вважають, що цього дня щука розбиває хвостом лід. Якщо спіймати цю щуку, попросити про щось у неї, а потім відпустити, то протягом року буде удача в усьому, і самі бажання здійснюватимуться “за щучим велінням”. Лихо, коли цю щуку не відпустити. Тоді прощайся з удачею, особливо на рибалці. У повір'ї прихована глибока мудрість. Наприкінці березня щука нереститься. Тому ловити її не слід!
За фенологічними спостереженнями, на Теплого Олекси починає співати вівсянка, прилітають журавлі з вирію.

НЕ ПРОГАВТЕ ЗАХІД СОНЦЯ!

4 квітня у народному календарі українців — свято Василя Теплого. У давнину вважали: тому, хто опікується врожаєм, слід на Василя Теплого не прогавити захід сонця, а уважно спостерігати за ним. Народна прогностична прикмета стверджує:
- Коли на Василя Квітневого (ще так називають у народі цей день) навколо сонця при заході з'явилися червоні кола, то господарю нема чим перейматися, адже літо обов'язково буде погідним, врожайним. Лихо, коли дощ накрапає. Він нічого доброго не віщує.
- Якщо весь день на Василя Теплого стоїть тиха тепла погода, - говорить інша прикмета, - то й усе літо можна буде насолоджуватись лагідним сонячним промінням.
Аби задобрити Василя, їли жовтки яєць, які якраз нагадують і символізують сонце, або споживали яйце цілком, якщо білки нікуди подіти. Тим паче, що яйце є дуже поживним продуктом. Тож заради Василя інколи навіть нехтували строгими приписами Великого посту.
Господині цього дня обходили всіх курочок-несучок, збирали яйця (для приготування неодмінно мали бути свіжі!), варили їх і роздавали всім членам родини. Якщо цього дня до оселі завітав гість, то його також пригощали стравами з яєць. Так веліла народна традиція!
Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #13 за 30.03.2018 > Тема "Душі криниця"