Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції

Церковне свято Віднайдення, або Обертіння Голови Івана Хрестителя (9 березня) у народному побуті українців тривалий час зберігало язичницькі культи. Цей день приурочували зустрічі птахів, які щойно повертаються з вирію і несуть на крилах весну. Не дивно! Адже наші предки обожнювали цю пору року, зрештою, боготворили природу.
Однією з перших пташок, яка сповіщає нам про прихід  весни (не за днями календаря) є жайворонок. Вважають, що після його прильоту вже не буде тривалих різких похолодань. Саме про нього найбільше складено весняних пісень-величань.
Трохи раніше від жайворонків прилітають граки і відразу беруться до лаштування гнізд на високих деревах. Їхні колонії своїм шумом нагадують велелюдний ярмарок, гамірний-гамірний. Радіють люди і гракам, але зустрічають їх не так урочисто, як жайворонків.
Незаміжні дівчата з нетерпінням чекали повернення диких качок. Ховалися в очереті і, наслідуючи голос качки, кликали до себе качура (селезня). Якщо той озветься, то можна сподіватися на весілля.
17-19 березня повертаються з вирію наші улюбленці лелеки. Якщо вони прилетіли вчасно — весна буде теплою. Доброю прикметою вважалося, коли у господаря на стрісі хати чи на дереві, що росте на його подвір'ї, у садку, лелека облаштує гніздо. Такий господар відразу “набував поваги” у селі. Навіть зустрічав лелек хлібом-сіллю, кланявся до землі, дякував, що не обминули його господарства.
За народними уявленнями, зрештою, і за спостереженнями, саме на Обертіння синичка в'є гніздо. Знову ж, коли це побачить незаміжня дівчина, то може загадати бажання на шлюб...

СІМ ТИЖНІВ ВЕЛИКОГО ПОСТУ

Окремі дні та тижні Великого посту мають свої назви, глибоку символіку, сповнені певними обрядовими діями і навіть пересторогами...
Перший тиждень називається Збірним, за другим і третім назви не закріпилися, четвертий — Середопісним, п'ятий — Похвальним, шостий — Вербним (Квітним), сьомий — Білим.
Починається Великий піст Жилавим понеділком. У цей день не варили їжі і взагалі намагалися нічого не їсти, від чого “тягло жили”. Все ж у Жилавий понеділок дехто випікав прісні коржі на воді, які називали жиляниками, бо їх було важко жувати. У народі цей день мав ще одну назву — Полоскозуб. За звичаєм, “щоб гадюка не вкусила” та щоб у роті не залишилось і крихти скоромного, його полоскали горілкою. Ні-ні, не пили! Тільки полоскали! Господині, наприклад, набирали її кришкою від того горщика, у якому варили кашу, бо тоді “на пшениці не буде золи”. Утвердилася і така назва — Чистий понеділок. Адже господині нічого не готували, тому весь посуд залишався чистим. А для приготування пісних страв (і саме у Великий піст) тримали окремий посуд.
У першу суботу посту святили у церкві хліб, мед тощо. Існує звичай замовляти у цей день панахиду за упокій померлих родичів - “давати мисочку”. На молитву не можна спізнюватися!
Збірна неділя — перша неділя Великого посту. Дівчата виконували цього дня магічні дії: варили кашу з маком і закопували її у землю, щоб “відвернути нещастя”.
Четвертий тиждень — Середохресний, коли “піст ламається навпіл”. Середохресною є й середа, а завершує його Хрестопоклінна неділя. У Середохрестя господині сіяли капусту, помідори й мак (щоправда, тепер він під забороною). Вважалося, якщо розсаду засіяти у Середопістя, то вона не буде боятися морозу.
Похвальний — п'ятий тиждень Великого посту. У суботу на цьому тижні, як вважали наші предки, працювати не можна, бо це свято Похвали Пресвятій Богородиці. Дозволялося тільки сіяти розсаду.
Шоста субота — Вербна, або Лазарева, на честь воскресіння Ісусом Христом праведного Лазаря. Можемо її вважати святом дітей. Адже малеча йде заготовляти вербові галузки. Кому дістанеться найбільша — той буде щасливим!
У неділю на Вербному тижні святять вербу. Коли закінчилась церковна служба і священик окропив водою вербове гілля, люди поспішають додому, щоб виконати магічні ритуали. Наші пращури вважали вербу священним деревом. Тому її галузки ставили за іконами, садили у полі, вперше у сезоні виганяли свяченою вербою корів на пасовисько, бо тоді “відьма не буде їх доїти”. Та, насамперед, ще під церквою “шмагали” один одного вербою:
- Не я б'ю, верба б'є;
За тиждень — Великдень!
Спаси, Боже, сохрани,
Щоб здоровими були! -
звучали нагадування і щирі, теплі побажання.
У дні Білого тижня (останній тиждень Великого посту) годилося все прибрати у домі, на подвір'ї, побілити хату. Впоратися з цим слід до Чистого четверга. А у Чистий четвер стригли дітей, прали білизну, одягалися у все чисте і поспішали до храму на відправу Страстей Христових.
П'ятниця присвячувалася виносу плащаниці у церкві. Якихось важких фізичних робіт, зазвичай, не виконували.
У Великодню суботу пекли паски, готували крашанки, розписували останні писанки, і всі з нетерпінням чекали неділі — Великодня.
Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #10 за 09.03.2018 > Тема "Душі криниця"