Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2877)
З потоку життя (6045)
Душі криниця (3351)
Українці мої... (1439)
Резонанс (1456)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1643)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ЯКА «КРАПЛИНА» В╤Д КРЕМЛЯ ПЕРЕПОВНИЛА ЧАШУ ТЕРП╤ННЯ ЗАХОДУ
Зашморг на ши╖ Рос╕╖ може бути знятий т╕льки в раз╕ принципово╖ зм╕ни рос╕йсько╖ зовн╕шньо╖...


ЧИ В╤ДМОВЛЯТЬСЯ РОС╤ЯНИ БУТИ «НОВОЮ НАФТОЮ» ДЛЯ СВО╥Х ПАН╤В?
Що б не казала з цього приводу рос╕йська влада, Навальному ╕ його команд╕ вда╓ться проводити в...


ВЕРХОВНИЙ СУД РФ ВИЗНАВ ЗАКОННИМ Р╤ШЕННЯ ПРО 12 РОК╤В УВ'ЯЗНЕННЯ ДЛЯ ПОЛ╤ТВ'ЯЗНЯ СУЩЕНКА
В╕дтак суд в╕дхилив у повному обсяз╕ апеляц╕ю захисник╕в.


СЕНЦОВ НАПИСАВ ЗАПОВ╤Т НА ТВОРЧ╤СТЬ НА ВИПАДОК СМЕРТ╤…
Сенцов голоду╓ у рос╕йськ╕й колон╕╖ понад 120 дн╕в.


«СПРАВА РЮКЗАК╤В»: ЛИТВИН ПОГОДИВСЯ «ВИКРИТИ» ПОМЕРЛОГО ТА СПЛАТИТИ ЗБИТКИ
Прокуратура просить засудити до одного року умовного покарання ╓диного обвинуваченого у так...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 02.03.2018 > Тема "З потоку життя"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 02.03.2018
Галина Яблонська, народна артистка Укра╖ни: ЦЕ НАРУГА НАД УКРА╥НОЮ, КОЛИ ПРЕДСТАВНИКИ ВЛАДИ РОЗМОВЛЯЮТЬ РОС╤ЙСЬКОЮ

Учениця Амврос╕я Бучми та ровесниця Натал╕╖ Ужв╕й, яка дос╕ раду╓ глядач╕в виконанням головно╖ рол╕ у вистав╕ «Самотня лед╕» – Галина Яблонська вперше вийшла на сцену театру Франка майже с╕мдесят рок╕в тому. В╕дтод╕ актриса майже безперервно гра╓, проте ╖╖ довге акторське життя не завжди складалося гладко, ╕нод╕ доводилося протистояти викликам дол╕ й переживати нелегк╕ часи. Вона пост╕йно в╕дкривала нов╕ сторони сво╓╖ особистост╕, ╕ зараз, окр╕м театру, знайшла себе в активн╕й громадськ╕й робот╕.

- Якою була ваша перша роль в театр╕ ╕мен╕ Франка, адже цей театр – це, насправд╕, майже все ваше життя?
- Мен╕ дуже пощастило, тому що це був Шевченко, я грала мою тезку Галю у вистав╕ «Назар Стодоля», яку ставив Амврос╕й Бучма. Це був великий режисер ╕ взагал╕ дуже ц╕кава людина. Все, що стосу╓ться мо╓╖ профес╕╖ й мо╖х суто людських надбань, багато в чому взято в╕д нього. Амврос╕й Максим╕л╕анович був дуже вимогливим митцем, але водночас – простою, доступною, ╕, як зараз сказали б, демократичною людиною, любив молодь, завжди був в оточенн╕ роб╕тник╕в сцени, м╕г ╕з ними й чарчинку випити. Його мистецька манера випереджала час, в╕н був не схожий на вс╕х ╕нших. Я тод╕ трохи сутулилася, а в╕н мен╕: Галю, ходи р╕вно, це – козачка, вона ма╓ ходити г╕дно! У мене не виходило одразу, а в╕н: «Я тоб╕ до коси гирю причеплю, щоб ти ходила р╕вно». В╕н заклав у мен╕ той фундамент, на якому все пот╕м наростало, я в╕д нього дуже багато взяла.
- Акторський шлях почався з Шевченка, ╕ ви, судячи з усього, з цим ╕м`ям по життю не розлучалися.  Читачам буде ц╕каво д╕знатися, що ви ╓ автором м╕жнародного проекту конкурсу «Тарас Шевченко ╓дна╓ народи».
- Шевченко пройшов через усю мою творч╕сть. Я багато рок╕в була в жур╕ Всеукра╖нського конкурсу Шевченк╕вських читань, у зв'язку з чим довелося опрацювати чимало матер╕алу. Його ж знають у всьому св╕т╕, в╕н перекладений майже на 300 мов, пам'ятник╕в Тарасу по планет╕ близько 1400, б╕льше ╓, мабуть, т╕льки Будд╕.
Так от, на конкурс╕ читань мен╕ доводилося вислуховувати багатьох читц╕в, як╕ виплакували Шевченка. Все Катерина й Катерина – ╕ закатеринило, ╕ засопливило, вибачте. Я кажу: Шевченко плаче горючими гн╕вними сльозами, а не оцими жал╕сливими, щоб пожал╕ли. В╕н був геро╓м ╕ протестантом. В╕н долею Катерини показував, як знущаються над нашими ж╕нками. Франко ж писав, що не зна╓ у св╕тов╕й л╕тератур╕ поета, який би був таким пост╕йним ╕ св╕домим заступником ж╕ночих прав на людське життя. Шевченко захищав, а не оплакував. Я зрозум╕ла, що треба виховувати зовс╕м ╕ншу його подачу. Зовс╕м ╕нший п╕дх╕д до його твор╕в. ╥х треба по-новому розкривати. Ми стали робити майстер-класи, я ставила виконавця, читав в╕н, а пот╕м я свою ╕нтерпретац╕ю пропонувала.
- Це ц╕каво.
- От зараз ми вже два роки проводимо конкурс «Тарас Шевченко ╓дна╓ народи». Основна мета – це входження Укра╖ни в широкий св╕товий прост╕р через Шевченка, через вияв культурно╖ дипломат╕╖.
- Як╕ форми ви пропону╓те?
- ╢ ном╕нац╕я «Наживо» – читаний, сп╕ваний ╕ театрал╕зований Шевченко. ╢ ще така п╕дном╕нац╕я «Д╕алог культур», де учасники з р╕зних кра╖н, кр╕м Шевченка – сво╓ю мовою читають твори свого св╕точа, нац╕онального поета, якого за р╕внем вважають достойним Шевченка. Це привернуло велику увагу. Для тих, хто не може при╖хати, ╓ ном╕нац╕я «В╕деоформат». Зараз, слава Богу, так╕ технолог╕╖, як╕ дозволяють це роботи. ╢ третя ном╕нац╕я – «М╕й Шевченко», де про Шевченка сп╕вають, пишуть поез╕╖, опов╕дання, представляють вишивки, портрети, живопис, який в╕добража╓ Шевченка ╕ його р╕зн╕ пер╕оди життя.
╢ п╕дном╕нац╕я «Пам'ять». Наприклад, у перший р╕к ми нагородили Серг╕я Н╕гояна посмертно, тому що в╕н читав Шевченка п╕д час Майдану, його нагороду в╕дправили й урочисто вручили батькам. Наступного року ном╕нанткою стала моя донька, Олена Богатирьова, у лютому буде р╕к, як вона од╕йшла, але як театральний художник вона оформлювала вистави за Шевченком у театр╕ Франка, мала сво╖ виставки костюм╕в. Прем╕ю ╖й присудили теж посмертно, у мене збер╕га╓ться цей диплом.
За радянського часу влада ╕деал╕зувала Шевченка, але його ╕деолог╕╖ боялася. Його зробили монументом, який наче в╕дд╕лився в╕д нац╕╖
Коли в 1964 роц╕ у Вашингтон╕ встановлювали пам'ятник Кобзарю, б╕ля нього виступали чотири президенти Сполучених Штат╕в. Ейзенхауер казав, що Шевченко борець не за свою волю – в╕н виступав проти окупац╕йно╖ пол╕тики Рос╕╖. Зна╓те, це наче про сьогодн╕шн╕й день. В╕н свою власну волю ставив п╕д удар, не за себе воював, а за Укра╖ну.
╤ сьогодн╕ ми визнача╓мо монумент Шевченка як символ того, що люди повинн╕ знати – т╕льки у вол╕ можна досягнути повного розкриття людських можливостей. За радянського часу постать Шевченка ╕деал╕зували, але разом ╕з тим – його ╕деолог╕╖ дуже боялися. Його зробили монументом, який наче в╕дд╕лився в╕д нац╕╖. Зробили з нього ╕дола, до якого можна прийти помолитися, а пот╕м п╕ти жити за сво╖ми правилами, як╕ н╕чого сп╕льного з Шевченковими ╕мперативами не мали. Тому в мене народилася ╕дея проекту «Тарас Шевченко ╓дна╓ народи».
Нав╕ть за цих два роки в ньому взяли участь представники понад сорока кра╖н св╕ту. Шевченкова поез╕я пролунала 44 р╕зними мовами, в тому числ╕ й укра╖нською.
- Саме мовного питання хочу торкнутися. Як зробити, щоб укра╖нською мовою заговорили вс╕ в кра╖н╕? Ваш колега по театру Богдан Бенюк припуска╓, що можливо варто створити мовну пол╕ц╕ю чи мовних ╕нспектор╕в. Як ви вважа╓те?
- Я вважаю, такий безкомпром╕сний п╕дх╕д до мови ма╓ бути стосовно державних д╕яч╕в. Тут однозначно. Це наруга над Укра╖ною, коли представники влади розмовляють рос╕йською мовою, тим б╕льше зараз, коли у нас таке протистояння. Людей старшого покол╕ння я б узагал╕ не торкала – це люди, сформован╕ у певний пер╕од, ╖м уже важко переходити. Мен╕ часто кажуть: «Я патриот Украины, но я не могу, мне очень трудно перейти». Я розум╕ю, що у такому в╕ц╕ перейти на укра╖нську мову може х╕ба що Яблонська.
А от в╕дносно молод╕, середнього та п╕дростаючого покол╕ння – це ма╓ бути форма. Особливо в╕дносно наших вояк╕в та арм╕╖. Свого часу була велика помилка в тому, що ми не провели реформування арм╕╖, наприклад, як Прибалтика, чи та ж сама Польща. Вони розпустили радянську арм╕ю, а пот╕м на зовс╕м ╕нших засадах почали формувати свою державну арм╕ю. ╤, наприклад, у Прибалтиц╕ стало престижним йти в арм╕ю, де ти повинен був знати свою мову, свою ╕стор╕ю, звича╖ й т╕льки за такими критер╕ями можна було стати в╕йськовим.
Укра╖нц╕в до власно╖ ╕стор╕╖ потр╕бно повертати через мистецьку форму
У нас цього не в╕дбулося, ми пом╕няли т╕льки вив╕ску, а сутн╕сть тривалий час залишалась рос╕йськомовна. Були винятки, наприклад, – перший м╕н╕стр оборони Костянтин Морозов, який, ставши на посаду, взяв репетитор╕в ╕ за три м╕сяц╕ вивчив укра╖нську мову.
Зараз мистецтво ма╓ з╕грати основну роль, тому що будь-як╕ д╕╖ силом╕ць будуть в╕дторгатися. Потр╕бно через душу. Саме оцю форму, про яку я говорила, через яку радянська влада вм╕ла вкладати в душ╕ людей ╕ в ╖хн╕й мозок потр╕бн╕ режимов╕ ╕де╖, оцю форму треба взяти, але наповнювати нашими ╕деями. Сковорода казав: мистецтво – не розвага, а шлях до пробудження живо╖ думки. Мистецтво народи з рабства п╕дн╕ма╓, а в╕льним велич нада╓.
Можна безл╕ч автор╕в цитувати: Гарс╕я Лорка писав, що через театр можна будь-який занепад у кра╖н╕ п╕днести, одухотворене, окрилене мистецтво п╕дн╕ме й сусп╕льство все. Але наша помилка в тому, ╕ я нав╕ть Явор╕вському про це казала, що коли т╕льки приймали Конституц╕ю ╕ вс╕ закони – звернули увагу т╕льки на економ╕ку, а мистецтво ╕ культуру в╕дклали на пот╕м...
Мо╓ творче життя складалося не дуже усп╕шно, початок був вдалий, я мала хорош╕ реценз╕╖, а пот╕м настав пер╕од, коли я стала не потр╕бною театру. Прийшов новий кер╕вник, який розчищав дорогу для сво╓╖ дружини, а за мо╓ю спиною н╕яко╖ п╕дтримки не було, була лише я ╕ мо╖ зд╕бност╕. Я н╕коли не була членом парт╕╖, хоча в комсомол╕ була активною, випускала газету, в╕рш╕ писала.
Коли настав цей пер╕од, я нав╕ть думала руки на себе накласти, але пот╕м, пройшов час, я зрозум╕ла, що це була просто школа, Господь допом╕г. Завдяки тому, що мене виштовхнули з театру, я змушена була шукати себе в чомусь ╕ншому, готувала концертн╕ програми, активно працювала на рад╕о ╕ телебаченн╕. ╤ власне, це привело до громадсько╖ роботи. В╕д Сп╕лки письменник╕в, коли за радянського часу там ще було бюро пропаганди укра╖нського слова, ми на р╕зних юв╕леях пропагували твори укра╖нсько╖ класики, сучасних укра╖нських поет╕в. Звичайно, ╕ Пушк╕на читали, ╕ Лермонтова, але основа – це була укра╖нська мова. Ми ╖здили до гуртожитк╕в, на п╕дпри╓мства, у вищ╕ навчальн╕ заклади, ╖здили по селах. ╤, ви зна╓те, в оцьому безпосередньому сп╕лкуванн╕ з глядачем (коли в╕н перед тобою, оч╕ в оч╕, не через велику в╕дстань, тому що в театр╕ – зовс╕м ╕нший спос╕б сп╕лкування з глядачем), ти бачиш ╕ в╕дчува╓ш – чують тебе чи не чують, сприймають тебе чи не сприймають. Це була колосальна школа, яка дала мен╕ нав╕ть б╕льше, н╕ж робота на велик╕й сцен╕ в театр╕ Франка. Комплектувалася група – актор, письменник ╕ якийсь сп╕вак чи бандурист, що ставив музичний номер. Першим завжди виступав письменник.
- Ви згадали про бюро пропаганди. А а як вважа╓те, чи не потр╕бно зараз знову вдатися до практики ведення певно╖ «╕деолог╕чно╖ роботи», в здоровому розум╕нн╕?
- Я з вами абсолютно згодна. Адже ╓ склянка ╕ ╓ наповнення, склянка – це форма, налити в не╖ можна ╕ прекрасний нап╕й, ╕ отруту. Так от, ми викинули ╕ склянку, ╕ те, що в не╖ можна налити. Нам цю форму треба було зберегти ╕ через форму мистецького донесення вже вкладати туди ╕нший зм╕ст.
Нам сьогодн╕ потр╕бний зм╕ст – повертати через мистецьку форму укра╖нц╕в до нашо╖ ╕стор╕╖, до наших геро╖в, до наших визначних под╕й, як╕ нам просто не дано було знати, бо вони були заборонен╕. ╤ ми цього не використали.
- У кожно╖ актриси рано чи п╕зно поста╓ виб╕р: гастрольна д╕яльн╕сть, репетиц╕╖, кар'╓ра чи нормальне спок╕йне с╕мейне життя. У вас був такий момент, коли доводилося обирати?
- Ви зна╓те, це д╕йсно створювало для мене внутр╕шн╕й дискомфорт ╕ саме припало на пер╕од, коли мене виштовхували з театру. Я догравала стар╕ рол╕, в новому репертуар╕ мене не було, або давали маленьк╕ еп╕зоди. Чолов╕к говорив, що я надто принижуюся, ╕ що я не потр╕бна театру. Тод╕ в нас було вже дво╓ д╕тей, в╕д ролей у к╕но я в╕дмовлялася, в╕дкидала сценар╕╖, нав╕ть не читаючи, бо знала, що якщо ще в к╕но п╕ду, то вже буде повне непорозум╕ння у родин╕. Власне, можна нав╕ть втратити с╕м'ю ╕ чолов╕ка.
Я стояла перед викликами, як╕ вимагали дуже жорстких р╕шень, треба було або – або. Але пот╕м я почула розмову свого чолов╕ка з╕ сво╖м другом, ╕ в╕н казав: «Я не люблю ее, я ее просто жалею». А я його дуже любила, можна сказати, що це була любов, про яку пишуть у романах. Коли йому робили операц╕ю апендициту, то я стояла п╕д в╕кнами х╕рург╕чного в╕дд╕лення ╕ молила Бога. Думаю: Господи, хай я залишусь без руки, без ноги, але щоб у нього все було добре. А таке казати – це великий гр╕х, бо за господн╕ми запов╕дями: не сотвори соб╕ кумира, а я сотворила. У мене були шанувальники, але вони б╕льше дратували, думаю – ви що, не бачите, що я зам╕жня, у мене с╕м'я, мен╕ це не потр╕бно. ╤ коли я почула, що мене т╕льки жал╕ють, а не люблять – моя любов померла. Я дв╕ч╕ подавала на розлучення, але ми залишилися разом, в╕н уже не хот╕в мене кидати, не люблячи залишався з╕ мною.
- Як ви справилися з цим?
- Я зв╕льнила себе в╕д пост╕йного напруження, але деяк╕ реч╕ вже були втрачен╕. Мен╕ стало порятунком поринання в громадську роботу, в концертну д╕яльн╕сть. Це стало для мене простором, де я могла себе утверджувати. Я мала дуже багато реценз╕й про сво╖ виступи, про громадську роботу, кр╕м того, я першою п╕дняла питання Крут, ще у 1998 роц╕. Ми вже тод╕ почали роботу, ходили на Аскольдову могилу, ╖здили в Крути сам╕. В 2000 роц╕ в╕д нашо╖ орган╕зац╕╖ в Будинку вчителя був колосальний зах╕д про крутянськ╕ под╕╖, я перерила купу документ╕в, сама написала сценар╕й, був повний зал людей, ╕ п╕сля вистави ми зачитали листа до Президента Укра╖ни Леон╕да Кучми, прем'╓р-м╕н╕стра В╕ктора Ющенка ╕ до мера м╕ста Олександра Омельченка, щоб 29 с╕чня зробити святом – Днем молодого патр╕ота Укра╖ни. Звичайно, тод╕ н╕яких в╕дпов╕дей ми не отримали, але перед 2003 роком Леон╕д Кучма раптом видав указ широко в╕дзначити день Геро╖в Крут.
- Зараз вже майже готовий до виходу ф╕льм про под╕╖ у Крутах. Ви вже знайомилися з ним? Свою думку про патр╕отичне укра╖нське к╕но скажете?
- Ф╕льм я бачила т╕льки уривками. Там вийшли трошки доросл╕ш╕ вс╕ ц╕ крутянц╕. Вони ж були г╕мназисти, 15-р╕чн╕.
Звичайно, це перш╕ кроки, то слава Богу, що вони хоч уже ╓. Але ск╕льки часу загублено! Ви зна╓те, якби це було з самого початку закладено в основи нашо╖ державност╕, то не було б ╕ сепаратист╕в. Ран╕ше з Зах╕дно╖ Укра╖ни ╖здили на Сх╕д, виступали, зв╕дти забирали д╕тей до себе на р╕зн╕ традиц╕йн╕ свята, налагоджувались контакти. Це все було знизу, держава до цього н╕як не докладалася. Якби цей процес розвивався дал╕ на державному р╕вн╕, було б добре, але комусь було виг╕дно – «разделяй и властвуй», почали д╕лити: це Сх╕дна Укра╖на, а це Зах╕дна, вбили клин м╕ж ними ╕ почали натравлювати одне на одного.
Я думаю, що зараз все ма╓ розвиватися. Ми збира╓мося провести 2 березня стартову прес-конференц╕ю нашого м╕жнародного проекту-конкурсу «Тарас Шевченко ╓дна╓ народи». З╕брати науковц╕в, осв╕тян, представник╕в преси, щоб вони сво╖м авторитетом донесли, що цей конкурс дуже потр╕бний не просто як культуролог╕чний зах╕д, а як зах╕д налагодження контакт╕в з ус╕ма кра╖нами, нехай св╕т зна╓ Укра╖ну як кра╖ну, що хоче жити в мир╕, в злагод╕, в справедливост╕, тому що Шевченко – це наш пророк, який боровся за св╕тову справедлив╕сть ╕ осп╕вував не лише св╕й народ, а й ╕нш╕ народи. В╕н любив ус╕х. В╕н ненавид╕в царське самодержавство, але в╕н молився на Лермонтова, в╕н його мало не святим вважав. В╕н п╕дтримував, називав сво╓ю донечкою рос╕йську письменницю, яка стала укра╖нською письменницею – Марко Вовчок. Розум╕╓те, в╕н не любив польську шляхту, не любив ╖╖ пол╕тику по в╕дношенню до Укра╖ни, але в нього було безл╕ч друз╕в серед поляк╕в. Я ск╕льки про нього вивчала, що якби була науковцем, то вже науковий ступ╕нь могла б захистити!
- Може ╓ думки книгу написати?
- Думки ╓, часу нема за цим потоком под╕й, ви соб╕ нав╕ть не уявля╓те – ск╕льки часу забира╓ конкурс. Ми ж ус╕ працю╓мо на громадських засадах, мен╕ кажуть: це ми заради вас цим займа╓мося, а я кажу – не вигадуйте, я бачу, як вам це самим подоба╓ться! Що це за образа Шевченка? Це ви не заради мене, це заради Шевченка ╕ заради Укра╖ни ми працю╓мо!
- Ми вам дуже вдячн╕ за ц╕каву розмову, але наостанок не можу втриматися: ви неймов╕рно вигляда╓те – скаж╕ть, у чому секрет вашо╖ краси ╕ молодост╕?
- Зна╓те, секрет напевно в тому, що за все сво╓ життя я лише дв╕ч╕ була в косметичному каб╕нет╕: один раз – коли сильно обгор╕ла на сонц╕ й н╕чого не допомагало, а другий раз – коли мен╕ подарували абонемент до салону краси. Я п╕шла, лягла, вони щось там почали робити. Я кажу: а це довго? Та  потр╕бно хвилин 40 полежати. Та ви що? Я за 40 хвилин ск╕льки вс╕ляких справ можу зробити! ╤ оце один раз я п╕шла – ╕ б╕льше я вже не користалася.
Любов Баз╕в
(Укр╕нформ)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 02.03.2018 > Тема "З потоку життя"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19745

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков