Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2973)
З потоку життя (6161)
Душі криниця (3396)
Українці мої... (1450)
Резонанс (1470)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1656)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
МАФ╤Я
Здавалося б, що може пов’язувати навколотарифн╕ танц╕, вибори Президента та плани Кремля?


БРЕХНЯ, ЩО НЕ ДОЖИЛА ДО СТАРОСТ╤.
наша влада не стомлю╓ться запевняти нас, що Крим було загарбано з одн╕╓╖ лише причини: в Укра╖н╕...


НЕДОВ╤РА - ЯК ТРОЯНСЬКИЙ К╤НЬ КРЕМЛЯ
Традиц╕╖, як бачимо, живуч╕. Ц╕лком можливо, що й сьогодн╕шн╕м «героям» посиплють...


SI VIS PACEM, PARA BELLUM (З ДУМОЮ ПРО ФЛОТ)
Г╕бридна ╕стор╕я з окупац╕╓ю/здачею Криму рано чи п╕зно випливе на св╕т. В тому нема╓ сумн╕ву. Це...


«ЩО ЦАРЕВ╤ МОСКОВСЬКОМУ КОНЯ НАПО╥ЛА…»
Хто ще не бачив – перехрест╕ться ╕ не в╕рте очам сво╖м! Бо справжн╕ УКРА╥НЦ╤ Криму до...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 16.02.2018 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 16.02.2018
ШПИГУНОФОБ╤Я

“При╓днуюсь до вс╕х укра╖нц╕в, як╕ прийшли сьогодн╕ до Кримського дому п╕дтримати Володимира Балуха, незаконно засудженого кремл╕вським режимом. Разом – сила!”
Петро Порошенко

12 лютого суддя Лефорт╕вського суду Москви Олена Гал╕ханова задовольнила клопотання сл╕дчих про взяття п╕д варту громадянина Укра╖ни Костянтина Давиденка, схопленого в С╕мферопол╕ московськими спецслужбами. Чолов╕ка, якого звинувачують в шпигунств╕ на користь Служби безпеки Укра╖ни, р╕шенням пан╕ судд╕ заарештовано на час сл╕дства на два м╕сяц╕, себто, до 11 кв╕тня. Зас╕дання суду, як пов╕домляють «РИА Новости», в╕дбулося в закритому режим╕, щоб уникнути розголошення в╕домостей, що охороняються державою.
Пана Давиденка звинувачують у збиранн╕ секретно╖ ╕нформац╕╖, яка становить державну та╓мницю. Яко╖ саме? Важко пов╕рити, але п╕дступний бандер╕вець вив╕дував ╕нформац╕ю не про Збройн╕ сили РФ, не про структури Чорноморського флоту чи протипов╕тряну оборону РФ в Криму, а... про сп╕вроб╕тник╕в ФСБ та про частини Росгвард╕╖, дислокован╕ на п╕востров╕. Аби читач усв╕домив неадекватн╕сть звинувачення, загляньмо до В╕к╕пед╕╖: “Федеральна служба в╕йськ нац╕онально╖ гвард╕╖ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖ (Росгвард╕я) — федеральний орган виконавчо╖ влади Рос╕йсько╖ Федерац╕╖, спецслужба, створена 5 кв╕тня 2016 року. В структуру служби входять в╕йська нац╕онально╖ гвард╕╖ Рос╕йсько╖ Федерац╕╖, створен╕ на баз╕ ВВ МВС Рос╕╖. В╕дноситься до державних во╓н╕зованих орган╕зац╕й, як╕ над╕лен╕ правом мати бойову ручну стр╕лкову та ╕нш╕ види збро╖.
До завдань ц╕╓╖ структури входить участь в охорон╕ громадського порядку, забезпечення громадсько╖ безпеки;
забезпечення територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕ ╕ оборони Рос╕╖;
напрацювання ╕ реал╕зац╕я, регулювання в сфер╕:
д╕яльност╕ В╕йськ нац╕онально╖ гвард╕╖;
об╕гу збро╖;
приватно╖ охоронно╖ д╕яльност╕;
позав╕домчо╖ охорони;
контроль за д╕яльн╕стю в╕домчо╖ охорони (за винятком в╕домчо╖ охорони М╕ноборони Рос╕╖).
Така пильна ц╕кав╕сть Служби безпеки Укра╖ни до цього, по сут╕, жандармського формування, якби вона ╕снувала в д╕йсност╕, була б дуже дивною, чи не так? Легше уявити, що й цей рецидив шпигуноман╕╖ ╓ черговим маренням сиво╖ кобили, як те було у випадку з т.зв. “шпигунсько-диверс╕йною групою” Штибл╕кова-Бесарабова-Дудки чи “диверсантами” Панова-Захтея. Поб╕чними доказами облудност╕ звинувачень ╓ категоричне небажання московсько╖ влади допустити до звинувачуваних у шпигунств╕ та диверс╕йн╕й д╕яльност╕ заарештованих укра╖нських громадян незалежних адвокат╕в та очевидний тиск на них, як психолог╕чний, так ╕ ф╕зичний. Про такий тиск зна╓мо в╕д пана Панова, який у судовому зас╕данн╕ в╕дмовився в╕д св╕дчень, наданих ним в ход╕ попереднього сл╕дства, заявивши, що вони були, по сут╕, вибит╕ з нього. Под╕бн╕ ж заяви чули ╕ з боку пана Захтея. Неважко здогадатися, що “в╕дмова” в╕д незалежного адвоката паном Штибл╕ковим та укладення ним, за сприяння призначеного йому адвоката, угоди з╕ сл╕дством, зг╕дно яко╖, визнавши повн╕стю приписувану йому вину, в╕н отримав в╕д щедрот судд╕ Севастопольського м╕ського суду пана Н╕к╕т╕на Г.В. “полегшений” вар╕ант покарання — “всього” п'ять рок╕в колон╕╖ суворого режиму та якихось дв╕ст╕ тисяч рубл╕в штрафу, ╓ результатом такого ж тиску. Для будь-яко╖ незаангажовано╖, критично мислячо╖ людини ц╕лком очевидно, в╕дтак, що кожне з╕ згаданих тут звинувачень щодо “шпигунсько-диверс╕йно╖” д╕яльност╕ укра╖нських громадян на теренах Криму ╓ притягнутим за вуха. Адже докази, якими оперу╓ сл╕дство, нав╕ть на недосв╕дчене око перес╕чного обивателя виглядають явно п╕длаштованими, п╕дкинутими, сфальшованими, на загал. Ми ж не забули нещодавн╕й процес над фермером-«терористом» з╕ степово╖ Серебрянки Володимиром Балухом, якого було засуджено н╕бито за те, що на горищ╕ будинку, в якому в╕н мешкав, раптом виявились набо╖ та вибух╕вка? В тому випадку вразило не те, що виписуючи дозв╕л на обшук за м╕сяць до самого обшуку, суддя, за словами журнал╕ста Антона Наумлюка, точно знав, де саме шукати компрометуюч╕ докази. Нав╕ть не те, що “знайден╕” дев'яносто патрон╕в та к╕лька тротилових заряд╕в були походженням зовс╕м не з бандер╕вського Львова чи Тернополя, а з далеко╖ московсько╖ глибинки. Вражало те, що в╕шаючи ту явну локшину на вуха обивателя, окупац╕йна влада ц╕лком впевнена в тому, що ╖╖ буде спожито.
Зв╕сно, на всякий продукт, в тому числ╕, й на рабськ╕ нашийники ╓ попит. Не виключення ╕ кримська громада, в як╕й упродовж довгих десятил╕ть насаджувались певн╕ установки та фоб╕╖.
“Крим не Укра╖на,” чули ми не раз. Але й не Москов╕я, зауважимо. Крим — в╕н св╕й, кримський. ╤гнорування того факту ╓ недалекоглядним, таким, що загрожу╓ непри╓мними насл╕дками.
Владц╕ Московсько╖ держави, п╕д╕м'явши п╕д себе Кримське ханство в XVIII стор╕чч╕, чудово усв╕домлювали т╕ загрози. Але сп'ян╕ння в╕д перемоги над багатол╕тн╕м супротивником, в╕дчуття власно╖ сили диктували дещо ╕ншу повед╕нку. Саме з в╕дчуття зверхност╕ ╕ безкарност╕ сили, як на мене, проростали корен╕ приниження ╕ гн╕ту, як╕ випали на долю кримц╕в. Приниження, несправедлив╕сть, утиски, попрання прав з боку завойовник╕в були, певно ж, нестерпними. Не дивно, що якась частина кримц╕в за першо╖ ж нагоди, якою стала Кримська в╕йна, виступили проти Москов╕╖ на боц╕ Велико╖ Британ╕╖, Туреччини та Франц╕╖. Покаранням за ту “зраду” був розстр╕л та висилка двох тисяч кримц╕в. Репрес╕╖, що впали на ╖х голови, попри п╕дписання Москов╕╓ю Паризького мирного договору, в якому м╕стилася стаття про амн╕ст╕ю для вс╕х ос╕б, що брали участь у в╕йн╕, стали причиною того, що велика ╖х частина — до 140 тисяч, за оф╕ц╕йними даними на 1863 р╕к — була вимушена залишити батьк╕вщину та рятуватися на чужин╕.
Усв╕домлення безперечного права кор╕нного народу на самореал╕зац╕ю на сво╖й етн╕чн╕й територ╕╖ ╕... категоричне небажання того з боку Москов╕╖ час╕в стал╕нського режиму призвела до виселення кримц╕в в 1944 роц╕. До слова, перше р╕шення вищого радянського кер╕вництва про застосування щодо кримц╕в заход╕в колективно╖ в╕дпов╕дальност╕, коли за сп╕впрацю з н╕мецькими окупантами зам╕сть конкретних ос╕б було ухвалено покарати весь народ, було п╕дписане Йосипом Стал╕ним р╕вно 74 роки тому.
╤ знову народ звинувачено у зрад╕. Але задумаймось — яко╖ лояльност╕ може вимагати завойовник в╕д завойованого, але не зломленого супротивника? Яку зраду можна закинути тому, хто змушений терп╕ти в сво╓му дом╕ зайду?
В будь якому випадку, несприйняття частиною кримц╕в Московського владарювання не мало б стати причиною репрес╕й проти ц╕лого народу, як╕ за масштабами сво╖ми ╕ насл╕дками н╕чим не кращ╕ за геноцид, адже в результат╕ одного лише останнього переселення загинуло щонайменше двадцять в╕дсотк╕в кримц╕в. А ск╕льки ╖х змушено було ви╖хати з Криму нин╕?
Чи ж варто дивуватися, що упереджене ставлення до кор╕нного народу, прищеплюване упродовж стол╕ть, попри всю облудн╕сть ╕ несправедлив╕сть звинувачень, так м╕цно прижилося серед певно╖ частини слов'янського люду, переселеного за ц╕ в╕ки на терени Криму? Чи варто дивуватись, що попри оф╕ц╕йно декларовану пол╕тику р╕вност╕ вс╕х етнос╕в Криму, Москов╕я ╕ сьогодн╕ ч╕тко вир╕зня╓ серед них р╕вних ╕... не дуже. Це виявля╓ться не лише у забезпеченн╕ фактичного панування на п╕востров╕ московсько╖ мови, не лише у зачистц╕ його ╕нформац╕йного та пол╕тичного простору, але й в репрес╕ях проти реальних, а чи гаданих дисидент╕в.
Зв╕дси гон╕ння на Х╕зб-ут-Тахр╕р — мусульманську рел╕г╕йну меншину, яка за вс╕ роки укра╖нського Криму не спричинила до жодних проблем, яка ╕ нин╕, в “нов╕й гаван╕”, жодного разу не була пом╕чена н╕ у викраденн╕ московит╕в, н╕ у вбивствах, н╕ в нав'язлив╕й пропаганд╕ свого бачення св╕ту.
Зв╕дси кампан╕я шпигунофоб╕╖, над якою можна було б посм╕ятися, якби в результат╕ не страждали ц╕лком конкретн╕ ╕, як можна здогадатися, вочевидь невинн╕ люди. Не лише т╕, як╕, н╕ с╕ло, н╕ впало, опинилися в руках “заплечных дел мастеров”, але не меншою м╕рою й т╕, у св╕дом╕сть яких под╕бними ман╕пуляц╕ями приживлюють образ ворога. Укра╖на наче прикле╖лась до язика метких ведучих кримських рад╕о- та телепрограм. ╥╖ згадують ╕ до д╕ла, ╕ без д╕ла. А вже як, то чи й варто пояснювати...
На жаль, окр╕м гарно╖ м╕ни при н╕кчемн╕й гр╕, наша влада мало що може протиствити тому потоку шельмування. Зам╕сть нагально╖, ц╕лком конкретно╖ д╕яльност╕ по виведенню кра╖ни з затяжного, щодал╕ загрозлив╕шого п╕ке, ми чу╓мо здеб╕льшого лише лунке пустосл╕в'я. Зам╕сть створення реальних умов для приходу ╕нвестиц╕й — а це реформування не лише податкового законодавства, ф╕нансово╖, банк╕всько╖ сфери, а в першу чергу судово╖ г╕лки влади — ми знову, зам╕сть закону, який дозволив би зм╕нити проол╕гарх╕чну виборчу систему, чу╓мо в╕д голови ВР заклики голосувати, натом╕сть, за створення мемор╕алу героям Небесно╖ Сотн╕, а зам╕сть якнайшвидшого запуску справд╕ незалежного Антикорупц╕йного суду, наш Президент вчора зранку розводився про створення музею Майдану, об╕цяв до червня створити музей революц╕╖ Г╕дност╕. А нещодавно, в день народження Володимира Балуха, в╕н не забув згадати його в допис╕ на сво╖й стор╕нц╕ Фейсбуку, в╕ртуально до╓днавшись до тих, хто з╕брався з то╖ нагоди в Укра╖нському дом╕.
До Володимира певно ж д╕йде зв╕стка ╕ про увагу до нього першо╖ особи держави, про те, що ст╕льки людей бажають йому щонайшвидшого визволення. На жаль, в цьому не╕деальному св╕т╕ одн╕ лише добр╕ нам╕ри найчаст╕ше ведуть - можна здогадатися куди. Реальн╕ вчинки — ось чого чека╓ Укра╖на в╕д свого кер╕вництва. Не буд╕вництво музе╖в ╕ мемор╕ал╕в в час╕ в╕йни, а реальн╕ вчинки, пане Президенте — ось чого хоче укра╖нський народ, ось на що спод╕ва╓мося ми тут, в Криму, включно з Володимиром Балухом ╕ “диверсантами”, яких Ви, я впевнений, не посилали. ╤ то треба робити негайно, бо ж день за гратами для тих хлопц╕в - як р╕к...

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 16.02.2018 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19695

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков