Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2788)
З потоку життя (5915)
Душі криниця (3315)
Українці мої... (1431)
Резонанс (1445)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1629)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤СТОР╤Я ФЕОДОС╤ЙСЬКО╥ «ПРОСВ╤ТИ» (1989-2012)
В 1994 роц╕ головою Феодос╕йсько╖ "Просв╕ти" обрали З. М. Багатову.


БЕЛЬГ╤Я В СТЕПАХ УКРА╥НИ
Перш╕ бельг╕йськ╕ п╕дпри╓мства з’явилися на територ╕╖ Укра╖ни у 1880-т╕ роки.


СМОЛЕНСЬКА КАТАСТРОФА: ПОЛЬСЬКА КОМ╤С╤Я ЗНАЙШЛА СЛ╤ДИ ВИБУХ╤ВКИ
За ╕нформац╕╓ю п╕дком╕с╕╖, завершено вивчення доказ╕в, що стосуються виявлення вибухових...


Оксана К╕сь, ╕сторик, автор досл╕дження про укра╖нок – пол╕тв'язн╕в ГУЛАГу: У ТАБОРАХ РОЛЬ СВЯЩЕНИКА БРАЛИ НА СЕБЕ Ж╤НКИ, НА ЩО В НОРМАЛЬНИХ УМОВАХ У ЖОДН╤Й ЦЕРКВ╤ НЕ МАЛИ Б ШАНСУ
Вистояли ╕ вижили т╕, хто мав незламну волю, хто чинив спротив гнобителям, хоча б др╕бний ╕...


Гульнара Бек╕рова, ╕сторик, кандидат пол╕тичних наук: ДЕПОРТАЦ╤Ю КРИМСЬКИХ ТАТАР У 1944 РОЦ╤ МОЖНА ПОР╤ВНЯТИ З╤ ЗНИЩЕННЯМ РОС╤╢Ю КРИМСЬКОГО ХАНСТВА
18 травня 1944 року - траг╕чний день в ╕стор╕╖ кримських татар. Пам'ять про нього завжди буде...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 16.02.2018 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#7 за 16.02.2018
ВОЛИНЬ В╤ДКРИВА╢ ТА╢МНИЦ╤

В Укра╖н╕ багато прекрасних м╕ст та м╕стечок, як╕ варто в╕дв╕дати. Останн╕м часом в╕дкривати нев╕дом╕ стор╕нки укра╖нсько╖ ╕стор╕╖ стало ознакою гарного смаку. Ми все част╕ше зверта╓мося до тем, як╕ тривалий час збер╕галися за семи печатками. Укра╖на incognita, яку ми прагнемо п╕знати. ╤ все ж таки туристичн╕ маршрути, що пролягли на Волинь, ╓ довол╕ популярними. ╤стор╕╓ю краю ц╕кавляться, вивчають, прагнуть п╕знати. Пропону╓мо зд╕йснити в╕ртуальну мандр╕вку волинською землею, аби розгадати та╓мницю цього чудового краю.
Синьоока Волинь осп╕вана у п╕снях ╕ поез╕ях. Ц╕каво, що назва «Волинь» як означення територ╕╖ вперше з’явилася у л╕топис╕ 1077 року. Деяк╕ ╕сторики вважають, що назва походить в╕д м╕ста «Велинь» або «Волинь», про яке згадують давн╕ л╕тописи. Волинь розташовувалася за 20 км на зах╕д в╕д нин╕шнього Володимира-Волинського, поблизу гирла р╕чки Гучив, яка впада╓ в Зах╕дний Буг. В╕д назви м╕ста походить ╕ назва краю та племен╕, що його населяло. Вже у 10 стол╕тт╕ на Волин╕ виникають м╕ста Буськ, Луцьк, Червен, Белз, а згодом – Холм, Кременець, Житомир. За час╕в князювання Володимира Святославовича засновано м╕сто Володимир-Волинський. У друг╕й половин╕ 11 стол╕ття волинськ╕ княз╕ почали освоювати нов╕ територ╕╖ на сх╕д в╕д м╕ст Дорогобуж, Острог, Вигощ╕в. У 1117 роц╕ Волинь перейшла до волод╕нь Володимира Мономаха.
╤ ось – перша в╕ртуальна зупинка. Перед нами – затишне, охайне м╕стечко. Знайомтеся: Корець ╕з наголосом на першому склад╕. М╕стечко розташований на шляху Ки╖в-Льв╕в. Якщо в╕дверто, подорожн╕х тут не так вже ╕ багато, на в╕дм╕ну в╕д Кам’янець-Под╕льського, що славиться сво╖ми палацами ╕ фортецями. А дарма: у пров╕нц╕йному Корц╕ ╓ на що подивитися ╕ чому подивуватися. М╕стечко славиться сво╓ю минувшиною: вперше згаду╓ться в ╤пат╕╖вському л╕топис╕ у 1150 роц╕. Корець бачив багато княз╕в: Данила Галицького, Федора Острозького (який, власне, ╕ звел╕в поставити укр╕плений замок на м╕сц╕ старого городища). Починаючи з 15 стол╕ття м╕стечко перебувало у власност╕ княз╕в Корецьких, Л╕щинських Чарторийських. До реч╕, саме завдяки останньому з володар╕в, Юзефу Чарторийському, наприк╕нц╕ 18 стол╕ття Корець вважався одним з найб╕льших промислових м╕ст Волин╕. У передм╕ст╕ Юзеф збудував порцелянову фабрику, яка п╕д кер╕вництвом французьких майстр╕в Гейзер╕в не поступалася саксонськ╕й ╕ була кращою за в╕денську. На жаль, 1796 року пожежа знищила п╕дпри╓мство, а п╕сля смерт╕ Юзефа Чарторийського н╕хто не м╕г в╕дродити його колишньо╖ слави. Та й саме м╕стечко на к╕лька стол╕ть втратило свою славу. ╤ хоча вироби з порцеляну залишилися у минулому, нам ╓ чому подивуватися. Кожен, хто хоча б раз побував у Корц╕, згадуватиме його окрасу – Свято-Тро╖цький монастир (р╕к заснування – 1620). Нин╕ монастир вважа╓ться чи не найб╕льш заселеною ж╕ночою обителлю ╕ ╓ ун╕кальним у сво╓му род╕, бо не припиняв свого ╕снування за жодно╖ влади! Головна його святиня – ╕кона «Сподручниця гр╕шних», яку ще 1622 року передав Ян-Карл Корецький. Щороку б╕ля ╕кони збираються тисяч╕ прочан. Славиться монастирський сад бджолиною пас╕кою. Черниц╕ працюють у монастир╕ не покладаючи рук, наче справжн╕ бдж╕лки! При обител╕ готують кер╕вник╕в церковних хор╕в.
Увагу турист╕в приверта╓ доглянута могила Анни Олекс╕╖вни Оленино╖ (Андро) (11 серпня 1808 р., Санкт-Петербург - 18 грудня 1888 р., Корець Р╕вненсько╖ област╕), яка надихнула 29-р╕чного Олександра Пушк╕на на ген╕альну поез╕ю. Ганна, графиня де Лонжерон, дочка президента Петербурзько╖ академ╕╖ мистецтв Олекс╕я Олен╕на, була справжньою красунею. З родиною Олен╕них Пушк╕н був знайомий ще в╕д 1818 року. Поет часто в╕дв╕дував петербурзький д╕м Олен╕них, який був сво╓р╕дним осередком л╕тературного та мистецького життя м╕ста. Частими гостями тут були Карамз╕н, Блудов, Гнед╕ч, М╕цкевич, Брюлов, Батюшков, Глинка. Закоханий Пушк╕н присвятив красун╕ Ганн╕ цикл поез╕й: «Я вас любил…», «Что в имени тебе моем», «Не пой красавица при мне», «Ее глаза». У 1829 роц╕ Олександр Пушк╕н попросив руки Ганни, але мати кохано╖ р╕шуче в╕дмовила. П╕сля смерт╕ поета, на 32-му роц╕ життя, Ганна Олекс╕╖вна вийшла зам╕ж за оф╕цера лейб-гвард╕╖ гусарського полку Федора Андро. У 1844 року подружжя пере╖здить до Польщ╕. На Ганну чека╓ слава, адже ╖╖ чолов╕к впродовж 14 рок╕в був президентом Польщ╕! Ут╕м, поважна пан╕ не забула про р╕дний край. П╕сля смерт╕ чолов╕ка, у 1885 роц╕, вдова пере╖здить до села Середня Деражня, Новоград-Волинського пов╕ту Волинсько╖ област╕, в ма╓ток сво╓╖ молодшо╖ дочки графин╕ Уварово╖. Згодом вона прийняла постриг в Корецькому Свято-Тро╖цькому ж╕ночому монастир╕. У пам’ят╕ нащадк╕в Ганна Олекс╕╖вна залишилася щедрою доброд╕йницею, яка пожертвувала чимало орно╖ земл╕ ╕ л╕с для монастиря. Дарувала вона ╕ сво╖ кошти для утримання школи-притулку для д╕вчаток-сир╕т, що д╕яла при монастир╕. Ось чому благод╕йниця похована на територ╕╖ монастиря, а ми вдивля╓мося в портрет молодо╖ ж╕нки на гран╕тному надгробку ╕ повторю╓мо безсмертн╕ рядки: «Я вас любил…»
Залиша╓мо стародавн╕й Корець ╕ посп╕ша╓мо на зустр╕ч ╕з оповитим легендами м╕стом Острогом. Справд╕, не кожне м╕сто може похвалитися такою дивовижною ╕стор╕╓ю. Майже три стол╕ття Острог був резиденц╕╓ю ╕ «домоначальним градом» княз╕вського роду Острозьких, що дав Укра╖н╕ видатних полководц╕в, меценат╕в, буд╕вничих, покровител╕в православно╖ церкви, «некоронованих володар╕в Рус╕». Вперше Острог згаду╓ться в ╤пат╕╖вському л╕топис╕ у 1100 роц╕. У середин╕ 14 стол╕ття Острог переходить до плем╕нника короля Данила Романовича, князя Данила – основоположника славетного роду княз╕в Острозьких. У 1396 роц╕ його син Фед╕р одержав п╕дтверджувальну грамоту на його волод╕ння в╕д князя В╕товта. Вже у 14 стол╕тт╕ Острозьк╕ збудували у м╕ст╕ замок, Богоявленську церкву. Першу згадку про замок датовано 1836 роком. Близько 1430 року навколо Острога було збудовано потужн╕ укр╕плення-мури з вежами, оточен╕ ровом ╕ валом. Завдяки фортиф╕кац╕╖ м╕сто не раз в╕дбивало напади татар, а у 1508 роц╕ п╕д Острогом князь Костянтин розбив велике татарське в╕йсько ╕ захопив багато полонених. У 16 стол╕тт╕ Острог став визначним осередком ремесел ╕ торг╕вл╕, важливим центром православ’я Укра╖ни. У 1576 роц╕ поста╓ Острозька слов’яно-греко-латинська академ╕я – перша вища школа в Укра╖н╕, що водночас була ╕ першою в╕тчизняною науковою установою. На запрошення Василя Костянтиновича до Острога прибули видатн╕ науковц╕ з Укра╖ни, Польщ╕, Балканського п╕вострова, Грец╕╖. Навколо академ╕╖ об'╓дналися видатн╕ науковц╕ ╕ педагоги – Г. Смотрицький, Й.Борецький, Д.Наливайко. Друкарня, що д╕яла при академ╕╖, у 1581 роц╕ зд╕йснила перше в св╕т╕ повне видання книг Старого ╕ Нового Зав╕ту церковнослов’янсько╖ мовою. В академ╕╖ навчалися П.Сагайдачний, вчений ╕ письменник М.Смотрицький. 16 стол╕ття – час розкв╕ту Острога. Тут сходилися торгов╕ шляхи з Польщ╕, Молдав╕╖, кра╖н Зах╕дно╖ ╢вропи, Балкан, Б╕лорус╕╖, Криму, Литви, Рос╕╖. Жвав╕ економ╕чн╕ зв’язки сприяли економ╕чному зростанню Острога. Пор╕вняно з 14 стол╕ттям його територ╕я зб╕льшилася в 10 раз╕в! Острог став п’ятим за величиною м╕стом Укра╖ни, поступаючись лише Ки╓ву, Львову, Луцьку ╕ Кам’янець-Под╕льському. У друг╕й половн╕ 16 стол╕ття магнатов╕ Острозькому належала третина ус╕╓╖ Волин╕.
Кожен, хто побував в Остроз╕, милувався б╕лосн╕жними корпусами Нац╕онального ун╕верситету «Острозька академ╕я». Тут охоче навчаються студенти з ус╕╓╖ Укра╖ни; не браку╓ також ╕ киян. Ун╕верситет оснащений за останн╕м словом техн╕ки: тут сучасн╕ комп’ютерн╕ класи, м╕жнародна мережа ╤нтернет, найнов╕ш╕ л╕нгафонн╕ каб╕нети, наукова б╕бл╕отека. А заснував навчальний заклад, який називали «Волинськими Аф╕нами», як ми зна╓мо, оп╕кун православ’я Василь-Костянтин Острозький. Розвитков╕ академ╕╖ сприяла та особлива духовна атмосфера, яка панувала в Остроз╕ наприк╕нц╕ 16 стол╕ття. В основу д╕яльност╕ Острозько╖ академ╕╖ було покладено традиц╕йне для середньов╕чно╖ ╢вропи, проте ц╕лком незвичне для укра╖нського шк╕льництва, вивчення семи наук (граматики, риторики, д╕алектики, арифметики, геометр╕╖, музики, астроном╕╖), а також вищих наук: ф╕лософ╕╖, богослов'я, медицини. Ун╕кальн╕сть та ориг╕нальн╕сть цього вищого закладу осв╕ти виявилося й у тому, що тут вперше по╓дналися два типи культур: в╕зант╕йська та зах╕дно╓вропейська. Безперечно, що саме з Острозькою академ╕╓ю пов’язу╓ться Ренесанс укра╖нського народу. Недаремно Михайло Грушевський називав Острозьку академ╕ю «першим огнищем ново╖ осв╕ти, нового шк╕льництва, нового духовного життя».
Велику суму кошт╕в на розбудову академ╕╖ пожертвувала його плем╕нниця – княжна Гальшка Острозька, ╕м’я яко╖ ов╕яно багатьма легендами ╕ переказами. Послухаймо деяк╕ з них, щоб хоча б уявно намалювати портрет благод╕йниц╕, яка, попри багатство ╕ славу, так ╕ не зазнала звичайного щастя. Отже, погляньмо на генеалог╕чне дерево Острозьких. Як в╕домо, князь Костянтин Острозький – володар незл╕ченних багатств ╕ найгучн╕ших титул╕в – одружувався дв╕ч╕ (старший син – ╤лля – в╕д першого шлюбу з Тетяною Гольшанською, другий син Василь – син Олександри Слуцько╖). Князь ╤лля вважався першим красенем ╕ окрасою корол╕вською двору, улюбленцем корол╕всько╖ пари. 3 вересня 1538 року в╕дбувся шлюб ╤лл╕ Острозького з Беатою Костелецькою. В╕дразу п╕сля вес╕лля подружжя Острозьких в╕д'╖хало у сво╖ волинськ╕ волод╕ння. Здавалося, н╕чого не в╕щувало б╕ди, натом╕сть запов╕далося на щасливе життя. Раптова смерть князя ╤лл╕ у 1539 роц╕, через п╕вроку п╕сля одруження, приголомшила ус╕х. Адже ╤лля був таким молодим! В тому ж роц╕, 19 червня, народилася його ╓дина донька – ╢лизавета. ╥╖ називали то Ельжбетою, то Альжбетою, то Альшбетою, - зрештою, ╕м’я перетворилося на Гальшку. Так вона ╕ ув╕йшла в ╕стор╕ю. Перед смертю князь ╤лля встиг запов╕сти сво╖ величезн╕ волод╕ння дружин╕ ╕ ще не народжен╕й дитин╕, призначивши оп╕куном свого брата Василя-Костянтина.
Гальшка п╕дростала, ╕ д╕м Острозьких почали атакувати наречен╕ з найзначн╕ших магнатських род╕в, щоб домогтися ╖╖ прихильност╕! Що ж, наречених можна було зрозум╕ти: Гальшка була не лише красунею, а найбагатшою спадко╓мицею Реч╕ Посполито╖! За одн╕╓ю з легенд, серед претендент╕в був ╕ Дмитро Вишневецький, в╕домий як Байда. Зг╕дно з ц╕╓ю легендою, почуття Вишневецького до Гальшки були наст╕льки сильними, що в╕н так ╕ не одружився. Але особливу прихильн╕сть красун╕ Гальшки здобув князь Дмитро Сангушко, теж неабиякий красень. До того ж, особист╕сть геро╖чна: в╕н геро╖чно боронив Житомир в╕д татар, а у мирному житт╕ був старостою кан╕вським ╕ черкаським. Зрештою, все схилялося на користь по-╓вропейськи вихованого ╕ осв╕ченого Дмитра, до того ж – сина найкращого друга пок╕йного князя ╤лл╕. ╤ раптом мати Гальшки, Беата, в╕дмовля╓ князев╕! Зв╕сно, аргументи матер╕ могли видатися переконливими (доньц╕ не було ще 14-ти рок╕в), проте найб╕льш переконливим аргументом був такий: мати не хот╕ла втрачати право на управл╕ння ма╓тками Гальшки. Сангушко, не спод╕ваючись на мил╕сть примхливо╖ Беати, зверта╓ться по допомогу до дядька Гальшки – князя Василя-Костянтина. Острозький не лише пооб╕цяв йому руку Гальшки, а переконав Дмитра в тому, що п╕дступна Беата ╕ не думала в╕ддавати за нього доньку. ╤ тод╕ Сангушко вир╕шив… помститися. Не встиг князь Дмитро з╕ збройним загоном прибути до Острога, як слуги пов╕домили про це княгиню. Беата розпорядилася зачинити браму, та марно. Люди Сангушка вже встигли обеззбро╖ти охорону! Дал╕ под╕╖ розвивалися, наче у гостросюжетному детектив╕. Беату, яка голосно кликала на допомогу, зачинили у к╕мнат╕ п╕д вартою. А Гальшку тим часом в╕двели до замково╖ каплиц╕, де привезений ╖╖ дядьком священик швиденько… обв╕нчав з князем Дмитром Сангушком. Все в╕дбулося так митт╓во, що д╕вчина не встигла злякатися. П╕сля в╕нчання Сангушко в╕дв╕з юну княгиню в Кан╕в. Василь Острозький залишився господарем Острога ╕ лише суворий наказ короля змусив його в╕дпустити Беату. Попри ус╕ обставини цього «дивного» шлюбу, Гальшка зовс╕м не в╕дчувала неприязн╕ до свого новоспеченого чолов╕ка. Адже, погодьтеся, що бути дружиною першого лицаря Рус╕ не так вже ╕ погано. Проте ╖╖ мати була зовс╕м ╕ншо╖ думки. Трохи оговтавшись п╕сля пережитого, Беата вирушила до корол╕вського двору. Там вона, впавши в ноги королю ╕ королев╕-матер╕, благала не лише повернути ╖╖ доньку, а суворо покарати непок╕рного Сангушка. Король призначив суд на початок 1554 року, проте Сангушко на нього не з’явився. Сангушка обвинувачували у свав╕лл╕, а також у «зухвальств╕, зрад╕, жад╕бност╕, жорстокост╕». Король оголосив вирок: Сангушка стратити. Сво╓ життя князь Дмитро збереже лише тод╕, коли згодиться на роз╕рвання шлюбу з Гальшкою.
Проте Сангушко не збирався розлучатися з дружиною ╕, як виявилося, не боявся можливого покарання. В╕н д╕яв блискавично: з╕брав найц╕нн╕ше майно, наказав Гальшц╕ переодягнутися в чолов╕чий одяг. ╤ от одного морозного с╕чневого ранку подружжя вирушило до чеського кордону. Саме там князь Сангушко спод╕вався знайти притулок у тестя Василя Острозького, гетьмана Тарновського. Сповнений над╕╖ на порятунок, Сангушко не думав про небезпеку. А вона вже чатувала на нього - за князем вже вислали погоню. Беата не шкодувала грошей, прагнучи будь-якою ц╕ною помститися Дмитров╕. Пересл╕дувач╕ зум╕ли переконати мешканц╕в села, в якому заночували вт╕кач╕, що тут перехову╓ться… небезпечний злочинець! Вранц╕, коли Сангушко спустився в кухню замовити сн╕данок, пролунав постр╕л. Князь був беззбройним, тому чимдуж поб╕г вгору по сходинках до к╕мнати, де були Гальшка з╕ слугами. Пересл╕дувач╕ схопили його, побили ╕ тяжко поранили. Даремно Сангушко звертався до ╖х християнських почутт╕в, даремно Гальшка просила про помилування! Тяжко пораненого Сангушка зачинили в хл╕в╕, де в╕н помер в н╕ч з 3 на 4 лютого 1554 року. Сп╕вчутлив╕ городяни поховали Дмитра у м╕сцевому костьол╕, а на надгробн╕й плит╕ вибили напис: «Тут спочива╓ прах славного литовського князя ╕з знаменитого дому Ольгерда, старости черкаського ╕ ки╖вського, по-зрадницьки ╕ в╕роломно убитого Мартином Зборовським».
А що Гальшка? Не встигла молода вдова оговтатися п╕сля потряс╕ння, як при двор╕ розпочалися… торги ╕ змагання за руку княгин╕ Острозько╖. А може, ╖╖ придане ╕ багатство примушували швидше битися серця потенц╕йних наречених? Хоча б як не було, але раптово Беата з дочкою д╕стали наказ прибути до корол╕вського двору, де ╖м ╕ проголосили височайшу волю. Вирок короля приголомшив Беату. Зам╕сть того, щоб вберегти дочку, вона власними руками п╕дштовхнула ╖╖ до пр╕рви! Новим чолов╕ком б╕долашно╖ Гальшки мав стати Лукаш Гурка, старший в╕д не╖ на 35 рок╕в. До того ж, владний ╕ непоступливий тиран! Мати ╕ донька протестували, як могли. Коли прибув ╓пископ, щоб пов╕нчати Гальшку з нареченим, б╕долашна вирвалася ╕… зачинилася у власн╕й к╕мнат╕. Дал╕ – знову розпочина╓ться детективна ╕стор╕я, пов'язана ╕з втечею Беати до Львова. Опинившись у м╕ст╕ Лева, Беата попросила притулку в монастир╕ дом╕н╕канц╕в. Достойн╕ отц╕ вагалися. З одного боку, вони вже знали про невдале сватання ╕ жал╕ли Гальшку, але… кому хот╕лося викликати гн╕в короля? Зрештою, дом╕н╕канц╕ впустили Беату й Гальшку, спод╕ваючись помирити ╖х з королем. Спочатку все складалося непогано. Королю було не до любовних ╕стор╕й, ╕ вт╕качки провели у Львов╕ к╕лька рок╕в. Тод╕ ще Гальшка не знала, що Лукаш Гурка в╕зьме монастир в облогу, а ╖╖ п╕дпри╓млива мати Беата знайде ╖й нового чолов╕ка – князя Симона Слуцького. Попри те, що Гальшка вкотре вийшла зам╕ж, король наказав повернути ╖╖ Гурц╕. Жорстокий Лука, перев╕зши Гальшку в родовий замок у Шамотулах, даремно намагався завоювати ╖╖ прихильн╕сть. Але вона не скорилася. Розлючений граф Гурка замкнув непок╕рну дружину в шамотульськ╕й веж╕, яку називали Чорною. Там вона провела в ╕золяц╕╖ майже 12 рок╕в. Лише у 1573 роц╕, п╕сля смерт╕ Лукаша Гурки, Гальшка здобула свободу. Разом з дядьком Василем княгиня ви╖хала в Дубно ╕ переписала йому б╕льш╕сть свого майна. У 1579 роц╕ Гальшка склала запов╕т, зг╕дно з яким ╖╖ майно п╕сля смерт╕ мало бути под╕леним м╕ж родичами й слугами. Окремо вона запов╕дала 6000 к╕п литовських грошей на заснування ╕ облаштування в Остроз╕ л╕карн╕ ╕ академ╕╖. Останн╕ роки Гальшка провела в Закриничч╕ на Под╕лл╕, де й померла у 1852 роц╕. Н╕ слава, н╕ багатство, н╕ врода не принесли княгин╕ омр╕яного щастя. Сучасник Гальшки залишив промовистий запис: «Доля вилила на цю ж╕нку повну чашу скорботи. Не було в не╖ н╕ хвилини щастя». ╤м’я Гальшки Острозько╖ ╕ сьогодн╕ ов╕яне багатьма легендами, переказами. За р╕внем популярност╕ Гальшка поступа╓ться х╕ба що знаменит╕й Роксолан╕. За прикладом княжни вже ╕нша Гальшка – знатна ки╖вська шляхтянка Гулевич╕вна – заклала основи Ки╓во-Могилянсько╖ академ╕╖. Проте це вже зовс╕м ╕стор╕я, не менш ц╕кава та яскрава.
В╕дкриваймо забут╕ факти з нашо╖ минувшини – вони допоможуть нам краще зрозум╕ти наше сьогодення. ╤ замислитися над майбутн╕м.

Натал╕я Осипчук,
письменниця, член НСПУ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #7 за 16.02.2018 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19672

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков