Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2761)
З потоку життя (5872)
Душі криниця (3302)
Українці мої... (1427)
Резонанс (1444)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1623)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВОЗНЕС╤ННЯ, РОСТУТЬ ПОС╤ВИ...
В укра╖нськ╕й народн╕й традиц╕╖ свято Вознес╕ння пов'язане з багатьма обрядами, спрямованими на...


КОР╤НН╤
Пам’ять зрешечена кулями, але жива в навхрест забитих дошками товарних вагонах.


ДЛЯ ВАС, АВТОРИ Й ЧИТАЧ╤!
Вийшло друком десяте число художньо-л╕тературного журналу-п╕вр╕чника “М╤СЦЕВИЙ...


УКРА╥НСЬК╤ НАГОРОДИ ЗНАЙШЛИ КРИМСЬКИХ ПЕРЕМОЖЦ╤В!
Оргком╕тет Всеукра╖нського л╕тературного конкурсу «Ми – д╕ти тво╖, Укра╖но!»...


ПОЕТИЧНА СВ╤ТЛИЦЯ. Св╕тлана КОРОНЕНКО
Поетеса, проза╖к, есе╖ст Св╕тлана Короненко народилася в м. Фастов╕ Ки╖всько╖ област╕.




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 09.02.2018 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#6 за 09.02.2018
«МИ – Д╤ТИ ТВО╥, УКРА╥НО!» - Мирослава ТЕРЕЩЕНКО

Стор╕нки з майбутньо╖ книги переможц╕в Всеукра╖нського л╕тературного конкурсу ╕мен╕ Данила Кононенка, орган╕зованого «Кримською св╕тлицею» ╕з С╕мферополя.

Мирослава ТЕРЕЩЕНКО
ЩО МОЖНА ЗРОЗУМ╤ТИ ЗА 11 РОК╤В У ШКОЛ╤?

В╕йни виграють не генерали,
В╕йни виграють шк╕льн╕ вчител╕…
Отто фон Б╕смарк

Вс╕ ми, досягнувши певного в╕ку, почина╓мо в╕дчувати гран╕ м╕нливого життя ╕накше. Це може статись раптово. Або ж так, що ви нав╕ть не пом╕тите р╕зницю м╕ж до та п╕сля. Проте, напевно, ви будете здогадуватись про метаморфози, адже вони згодом починають докор╕нно перебудовувати ваш мозок ╕ змушують боротись з ус╕ма несправедливими др╕бницями навколо.
Я – звичайна д╕вчинка. 16 рок╕в. П╕дл╕ток. ╤ я навчаюсь в 11-му клас╕. З одного боку, це – весело, а з ╕ншого – обтяжливо. До того всього дода╓ться м╕й незвичайний характер. Я – творча особист╕сть. Б╕льш того – гуман╕тар╕й. Маю хорошу фантаз╕ю ╕ розум╕юсь в психолог╕╖ людей. ╤ я ненавиджу несправедлив╕сть, яка в нашому житт╕ почина╓ться з╕ школи.
Думаю, зараз н╕хто не бажатиме згадувати погане ╕ вс╕ почнуть згадувати власн╕ шк╕льн╕ роки лише в ракурс╕ при╓мних под╕й: весел╕ будн╕ з друзями, як╕сь божев╕льн╕ вит╕вки ╕ експерименти, контрольн╕ й неординарн╕ вар╕анти непом╕тно списати правильн╕ в╕дпов╕д╕, а ще вчител╕. Якими ж р╕зними вони бувають.
У мо╖й школи ця класиф╕кац╕я ╓ ч╕ткою: вчител╕ – хорош╕, як╕ розум╕ють сво╖х учн╕в ╕ намагаються п╕дготувати ╖х до самост╕йно життя; вчител╕ – поган╕, як╕ не проводять паралель м╕ж сво╖м предметом ╕ реальн╕стю, вони просто вимагають знання ╕ прогнозування учнями ╖х думок, якщо д╕ти починають думати самост╕йно – ╖х чека╓ приниження ╕ невт╕шн╕ оц╕нки.
Законом╕рно, що вчител╕ за 45 рок╕в, сприймають д╕тей як особистостей ╕ прислухаються до ╖х мислення, дискутують ╕ приймають здогадки маленьких ╕ндив╕дуальностей як нове бачення св╕ту. Вони керуються правилом: «Якщо я чогось не розум╕ю, то це не означа╓ неправильн╕сть чи╖хось думок». Так╕ вчител╕ не змушують в╕рити в стереотипи, натом╕сть ламають ╖х. Св╕й предмет в╕дкривають кр╕зь призму тепер╕шнього часу ╕ розпов╕дають матер╕ал захоплено. Вчать, але не нав’язують. Вкладають душу в д╕тей ╕ передають неоц╕ненний досв╕д. Можуть порадити щось ╕ розрадити. За одинадцять рок╕в, попри св╕й в╕к, стають справжн╕ми друзями. Жартують ╕ запитують, як справи. Обговорюють ситуац╕ю в кра╖н╕ ╕ св╕т╕, формують св╕тогляд ╕ вчать любити Укра╖ну понад усе. В╕рять у нас як у майбутн╓ покол╕ння, що неодм╕нно вряту╓ державу в╕д краху ╕ понев╕рянь. Так╕ вчител╕ – чудов╕, бо перш за все вони ╓ людьми ╕ не бояться показати свою слабк╕сть.
Чомусь так сталось, що в мо╖й школ╕ таких вчител╕в мало. До десяти. ╤ вони, як ви вже зрозум╕ли, переважно ╕з покол╕ння тих, хто вже не надто молодий (можливо, ╓ виключення, але в мо╓му навчальному заклад╕ ╖м за 45). ╤ вже зак╕нчуючи школу, я розум╕ю, чому саме ц╕ вчител╕ ╓ крутими людьми – вони бачили св╕т, пережили буремн╕ часи проголошення незалежност╕ Укра╖ни, революц╕╖ ╕ врешт╕, не втрачаючи над╕╖, йдуть дал╕ ╕ вкладають у нас, учн╕в, все те, що може знадобитись для в╕дродження нац╕онально╖ самобутност╕ нашо╖ держави.
Друга частина вчител╕в – це фактично молоде покол╕ння до 35-40, яке вважа╓ себе кимось на кшталт вищих сил ╕ ╓ уособленням несправедливост╕. На уроках поводять себе часом см╕шно. Не люблять пояснювати ╕ вкладати душу в д╕тей, бо ╖╖ просто не мають. ╤ чесно кажучи, нав╕ть коли ти добре в╕дпов╕да╓ш, вони можуть занизити оц╕нку на к╕лька бал╕в, бо ж у них хрон╕чно поганий настр╕й.
Що ж до цього настрою, то його стаб╕льно потр╕бно п╕дн╕мати д╕тям подарунками ╕ вс╕лякими под╕бними речами, типу кв╕т╕в ╕ шоколадом – для ж╕нок-вчител╕в, коньяком ╕ шоколадом – для чолов╕к╕в-вчител╕в. Оп╕сля на м╕сяць-п╕втора вчитель буде нормально ставитись до учн╕в без крик╕в ╕ образ. ╤ як бонус д╕ткам, як╕ дарують ц╕ подарунки в╕д класу, оц╕нки будуть вищ╕. А ти – дитина, яка вчить, н╕чого з цього не отрима╓ш, бо ж ти – вчиш, а не збира╓ш грош╕ на подарунок, натом╕сть – просто зда╓ш т╕ ж грош╕ ╕ мовчки сл╕ду╓ш с╕р╕й мас╕. Бо так заведено.
Маленька корупц╕я ╕ несправедлив╕сть зароджу╓ться в школ╕. Що б там не казали, але це – так. Н╕чого не виправиш ╕ не п╕деш проти. А коли йдеш – чекай, що тебе просто перетворять в дитину-вигнанця в очах вчител╕в.
Я не жартую, таке – д╕йсно було в 10-му клас╕. Я отримала з╕псован╕ нерви. ╤ зна╓те, я н╕коли себе так погано не почувала. Доходило просто до ╕стерик, я приходила додому ╕ плакала, поки н╕хто цього не бачив. Мене в╕дверто принижували одн╕ вчител╕ в школ╕ за власну думку ╕ за те, що я могла думати, а ╕нш╕ – п╕дтримували ╕ заспокоювали.
Тобто м╕ж вчителями за 45 ╕ тими, як╕ до 35-40 рок╕в, ╓ протир╕ччя ╕ вони фактично ворогують. Принаймн╕ так було в наш╕й школ╕. Т╕ молод╕ вчител╕ завжди пл╕ткували про старших. Це н╕би велика родина. А ще молод╕ вчител╕ любили пл╕ткувати про директоршу ╕ ╖╖ нововведення. Це в╕дбувалось на уроках, коли ми мали вчити новий матер╕ал. Дв╕ вчительки обговорювали директоршу, а пот╕м ╕ старших за себе вчител╕в, вживаючи як╕сь абсурдн╕ вислови при д╕тях. Це було нормою для них ╕ прикр╕стю для нас.
Зараз, будучи практично випускницею, я см╕юся з цього всього. Т╕ вчител╕, що мене принижували, в оч╕ говорили про ╖хн╓ небажання ставити вищу оц╕нку за абсолютно правильну в╕дпов╕дь… А коли я п╕дходила ╕ питала, чому це в╕дбува╓ться ╕ за що таке особливе ставлення, мен╕ просто говорили, що ти не ма╓ш права питати, бо ти – н╕кчема ╕ «з╕ сво╖м характером ╕ думками можеш ╕ти куди подал╕».
Це було так образливо. Але я терп╕ла. Просто плакала вдома. Це допомагало. М╕й 10-й клас був нестерпним. В 11-му я вже мовчала. Т╕ ж вчител╕ мене продовжують корити на уроках, але я не реагую.
Через к╕лька рок╕в оп╕сля зак╕нчення школи хочу прийти ╕ подякувати тим вчителям, що д╕йсно вчили ╕ виховували, за ц╕ уроки життя. За те, що п╕дтримували ╕, попри вс╕ т╕ утиски в╕д в╕дносно молодих ╕ «перспективних» вчител╕в, говорили про те, що я можу чогось досягти ╕ не маю звертати увагу на несправедлив╕сть – маю просто йти дал╕.
А ще дуже хочеться пот╕м п╕д╕йти до тих, хто не в╕рив ╕ ображав учн╕в, говорячи: «Що з тебе вийде? Ким ти станеш?» – ╕ запитати у них, чого вони досягли, принижуючи тих, кому б мали дати знання ╕ п╕дготувати до життя? Що вони в╕дчували, коли руйнували життя ╕ самооц╕нку маленьких несформованих д╕тей? Вони так самостверджувались? ╤ нарешт╕, нав╕що обрали роботу з д╕тьми, яких так в╕дверто ненавидять?
Вчител╕ повинн╕ вселяти в д╕тей в╕ру у майбутн╓, виховувати ╕ зароджувати в них натхнення до створення нових речей. Вони в╕дпов╕дальн╕ за нове покол╕ння ╕ тому мають йти на роботу за покликанням, а не просто через брак грошей…
Врешт╕, як нас навчать змалку, так ми ╕ створимо сво╓ життя, облашту╓мо побут ╕ буденну рутину. Якщо в наших головах будуть чуж╕ переконання в чомусь негативному, то так воно ╕ буде. А якщо ж будуть зерна сумн╕в╕в у цьому ж таки негатив╕ ╕ буде над╕я на краще, то ми зможемо перебудувати св╕т навколо на щось надзвичайно прекрасне.
В╕д тих, хто навча╓, залежить дуже багато. ╤ головним дос╕ ╓ те, щоб в дитинств╕ н╕хто не зламав дитячу псих╕ку ╕ щоб самооц╕нка п╕сля школи залишалась адекватною, не було комплекс╕в ╕ страху.
Я хочу подякувати тим, хто подарував мен╕ в╕ру в себе; говорив, що я зможу, ╕ я змогла. Я переборола вс╕ негаразди ╕ я готова до самост╕йного життя завдяки тим людям, як╕ були поряд з╕ мною одинадцять рок╕в ╕ стали друзями, попри ╖х в╕к. Вони давали поради, вчили мислити ╕ п╕дштовхували до неординарних думок. Без них зараз я б не змогла писати ╕ почуватись в╕льною. Я б не зрозум╕ла свого призначення ╕ не в╕дкрила для себе навколишн╕й св╕т у вс╕й його барвист╕й подоб╕.
Не навчайтесь у тих, хто вас не поважа╓. Обирайте тих, хто надиха╓ вас до нових звершень ╕ п╕д╕йма╓ вгору. А якщо у вас ╓ д╕ти, то прислухайтесь до них. Говор╕ть про школу, про вчител╕в й однокласник╕в. Не втрачайте зв’язок з маленькими коп╕ями вашо╖ особистост╕ ╕ сл╕дкуйте за тим, щоб школа не стала для них пеклом.
Все можна виправити, якщо робити спроби. Зм╕нюйтесь ╕ зм╕нюйте.
Майбутн╓ – за нами!

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 09.02.2018 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19665

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков