Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2943)
З потоку життя (6133)
Душі криниця (3379)
Українці мої... (1445)
Резонанс (1466)
Урок української (986)
"Білі плями" історії (1649)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«ЩО ЦАРЕВ╤ МОСКОВСЬКОМУ КОНЯ НАПО╥ЛА…»
Хто ще не бачив – перехрест╕ться ╕ не в╕рте очам сво╖м! Бо справжн╕ УКРА╥НЦ╤ Криму до...


ПРОГРАШ В ╤НФОРМАЦ╤ЙН╤Й В╤ЙН╤. КОМУ ЗАВДЯЧУ╢МО?
Оск╕льки заява пана головного прокурора Краю, та ще й на такому поважному форум╕, то не...


ГОЛА СЕРЕД ВОВК╤В
для того, аби укра╖нський уряд наважився на щось под╕бне, в╕н мав би бути д╕йсно нац╕ональним...


Г╤ДН╤СТЬ
Безперечно, зловорожа агрес╕я, загарбання Криму (за сприятливих обставин ╕ велико╖ частини...


КРИМСЬКА ОС╤НЬ
Список можна продовжувати, бо насправд╕, все що було об╕цяно мешканцям Нових Кримських Васюк╕в в...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 09.02.2018 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#6 за 09.02.2018
СЛОВО З АНЕКСОВАНОГО КРИМУ ДО МОВЧАЗНОГО БРАТА МОГО З КРАЙНЬО╥ ХАТИ

Ще не вмерла Укра╖ни н╕ слава, н╕ воля,
Але час вже, люб╕ браття, пом╕нять нам долю.
Чверть стол╕ття змарнувавши на догоду зухам,
Довели ми Незалежн╕сть ледь не до розрухи...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685393     

Анал╕з под╕й пол╕тичного життя Укра╖ни останн╕х в╕с╕мнадцяти рок╕в, в яких намагався брати посильну участь, не можуть не наводити на роздуми про те, а чи виносимо висновки з╕ сво╖х намагань облаштувати кра╖ну, незалежн╕сть яко╖ впала до н╕г переважно╖ б╕льшост╕ укра╖нського сусп╕льства великою м╕рою неждано, а для чимало╖ частини його ще й незатребувано. Мовлю про сусп╕льство в ц╕лому, адже — чого гр╕ха та╖ти? — як тод╕, в п'ятдесятим╕льйонн╕й Укра╖н╕ Щербицького, борц╕в проти комун╕стичного монстра було дуже небагато, так ╕ тепер, в сорокам╕льйонн╕й Укра╖н╕ Порошенка, тих, хто усв╕домлено намага╓ться очистити владу в╕д монстра маф╕озного, насправд╕, ганебно мало. Незадоволених, як тод╕шн╕м комуняцьким режимом, так ╕ тепер╕шн╕м маф╕озно-ол╕гарх╕чним, ясна р╕ч, було ╕ ╓ на порядок б╕льше. От, лишень, все ╖х невдоволення як не йшло, так ╕ дос╕ не йде дал╕ жал╕в та скарг за кухонними дверима. Як ран╕ше, коли розпинали Джем╕л╓ва, Лук'яненка, Синявського, Стуса, Хмару, Чорновола, так ╕ тепер вич╕кувально (а чим те все ск╕нчиться?) спостер╕гають вони за в╕дчайдушними намаганнями пас╕онар╕╖в вирвати кра╖ну з лабет минулого, до╓днатися до ╓вропейських ц╕нностей, до вигод в╕льного громадянського сусп╕льства.
Н╕би й розум╕ючи критичну необх╕дн╕сть зм╕н, особливо ж тепер, коли припекло майже до краю, коли роботи катма, а коли вона й ╓, то заробленого не вистача╓, щоб сплатити за ком╕рне, коли ехвективн╕ менеджери, сл╕дом за зданими на металобрухт заводами-фабриками, взялися здавати територ╕╖, вони, тим не менш, не надто посп╕шають докласти сво╖х власних зусиль, аби спинити вже очевидне кожному сповзання у пр╕рву.
Що то — вияв похвально╖ християнсько╖ терпимост╕, а чи психолог╕я лукавого раба, що м╕ня╓ волю з вигодами, як╕ треба застоювати, на гарантовану миску юшки?
Глоризац╕я Майдан╕в, за таких обставин, вигляда╓ надто сумною вт╕хою. Адже означа╓, що зам╕сть покроково╖, системно╖ зм╕ни контрольованого маф╕╓ю устрою на ефективну демократичну державу, кожного разу терпимо наругу над собою до останньо╖ можливост╕, а пот╕м, з╕рвавшись, намага╓мося стрибнути через голову. Чи ж дивно, що майданний рух, значно вир╕сши упродовж рок╕в Незалежност╕ к╕льк╕сно, не спром╕гся на в╕дпов╕дний як╕сний р╕ст, так ╕ не призв╕в до кардинальних зм╕н системи влади? Б╕льше того, якщо перший виступ — двотижнева Революц╕я на Гран╕т╕ 1990 року, чи м╕й перший Майдан — Укра╖на без Кучми 2000-2001 рр. — були акц╕ями, як╕ проводились без участ╕ ол╕гарх╕чного кап╕талу, його скандальна присутн╕сть ч╕тко просл╕дковувалась ╕ в Помаранчевому Майдан╕ (грош╕ Березовського ╕ Ко), ╕ в Майдан╕ ╢вропейському (грош╕ Ф╕рташа ╕ Ко). А це означа╓, що маф╕озна влада не лише знайшла спос╕б уникнення ц╕╓╖, досить нечасто╖ загрози для себе, але й навчилася досить вправно користуватися народним збуренням для вир╕шення сво╖х цехових протир╕ч.
Тож, доки будемо й дал╕ витанцьовувати перед приватизованими сценами, заглядаючи в рота крапленим валетам все з то╖ ж засмальцьовано╖ колоди, не ц╕кавлячись, хто те все проплатив, доки тягнутимемо руки за канапками в╕д чергових березовських-ф╕рташ╕в, доки користуватимемося ╖х наметами, ╖стимемо з послужливо п╕д╕гнаних ними польових кухонь, вдягатимемо ╖х одностро╖, маршируватимемо в п╕дживлюваних ними “народних” дружинах — доти жоден майдан не ув╕нча╓ться перемогою нац╕╖. Хто платить, той ╕ замовля╓ музику — забули?
Ризикуючи викликати невдоволення записних патр╕от╕в, змушений вкотре констатувати, що нац╕я, попри вс╕ знущання над нею маф╕озно╖ правлячо╖ верх╕вки ╕ ц╕ло╖ арм╕╖ шахра╖в та безпринципного бидла, що ╖╖ обслугову╓, ╕ дал╕ не робить усв╕домлених порух╕в, аби зм╕нити те кодло на державник╕в — людей порядних, чия профес╕йн╕сть не зводиться до голого патр╕отизму, набивання сво╖х кишень за чужий рахунок, а досв╕д не обмежу╓ться славним комсомольським минулим, створенням шахрайських схем чи рейдерством п╕д ег╕дою приватизованих державних структур.
Пора усв╕домити, що нар╕жним каменем ╓вропейських ц╕нностей, про як╕ так багато розпатякують наш╕ верховоди, ╓ те, чого ╖м найб╕льше браку╓ — порядн╕сть. А це означа╓: дотримання слова, повага до закону, в╕дпов╕дальн╕сть за р╕шення ╕ вчинки, в╕дпов╕дальн╕сть за нац╕ю, уособленням яко╖ ╓ створена нею держава, чесн╕сть та честь, зрештою, про як╕ наша так звана ел╕та, схоже, ╕ рожевого уявлення не ма╓. А ще — практичний, д╕╓вий патр╕отизм, коли незалежно в╕д парт╕йно╖ приналежност╕, а чи в╕дсутност╕ тако╖, вс╕ працюють не на власну кишеню чи ╕нтереси сус╕д╕в, а на благо сво╓╖ нац╕╖.
Погодьтесь, це дещо ╕нший р╕вень, ан╕ж внесення законопроект╕в щодо зведення в час╕ в╕йни (яку н╕як не зважаться визнати в╕йною) чергових мемор╕альних комплекс╕в, зокрема, Небесн╕й Сотн╕ (розсл╕дування вбивства яко╖ вс╕ чотири роки гальму╓ться на найвищому р╕вн╕), чи надривн╕ крики “Слава Укра╖н╕” в час╕, коли, де-факто, Край ставлять на кол╕на.
Зам╕сть того, аби сконцентрувати вс╕ сили на в╕дродженн╕ економ╕ки, ф╕нансово╖, банк╕всько╖ сфери, на поверненн╕ сотень м╕льярд╕в, виведених в офшори, наша чинна влада чинить шалений спротив намаганням громадськост╕ змусити ╖╖ виконувати прийняте нею ж зобов'язання реформувати кра╖ну, очистити ╖╖ в╕д корупц╕╖. Нонсенс, коли НАЗК з м╕льйона поданих декларац╕й за р╕к перев╕рила лише трохи б╕льше сотн╕, коли на замовлення АП вона хапа╓ться натом╕сть перев╕ряти декларац╕╖ антикорупц╕онер╕в — депутат╕в-╓врооптим╕ст╕в та член╕в громадських орган╕зац╕й, що викривають корупц╕ю у влад╕. Нонсенс, коли м╕н╕стр внутр╕шн╕х справ виводить спецпризначенц╕в супроти детектив╕в НАБ Укра╖ни, як╕ ведуть сл╕дство проти його сина, зав'язаного в корупц╕йн╕й афер╕ з м╕н╕стерством, очолюваним татом. Нонсенс, коли Генеральна прокуратура, очолювана невченим кумом Президента, лама╓ розсл╕дування того ж Антикорупц╕йного бюро, що вийшло на високопоставлених чиновник╕в, розсекречу╓ його агент╕в. Нонсенс ╕ ганьба, коли та ж Генпрокуратура заявля╓, що не ма╓ доказ╕в проти сп╕йманих в кра╖нах ╢вропи наших злодюг, що об╕брали Укра╖ну на м╕льярди долар╕в.
А х╕ба не божев╕лля, коли в час╕ запекло╖ ╕нформац╕йно╖ в╕йни, в час╕, коли ворог викривля╓ реальн╕сть, доклада╓ вс╕х зусиль, аби довести свою непричетн╕сть до в╕йни на Донбас╕ — ба, нав╕ть до анекс╕╖ Криму! — Укра╖на не ма╓ ЖОДНОГО каналу ╕нформац╕╖, який би дозволив св╕тов╕й сп╕льнот╕ хоч якось ор╕╓нтуватися в реал╕ях? Х╕ба не божев╕лля, коли редакц╕ю укра╖нсько╖ державницько╖ газети, яка залишилася в Криму, зв╕льняють за в╕дмову перебиратися до Ки╓ва, попри те, що вс╕ роки окупац╕╖ вона продовжу╓ безпереб╕йно видавати чергов╕ числа, оцифровувати арх╕в, проводить (вже втрет╓!) всеукра╖нський л╕тературний конкурс для д╕тей ╕ юнацтва? Х╕ба не божев╕лля в XXI стор╕чч╕, коли центр ваги ╕нформац╕╖ впевнено перем╕щу╓ться у Всесв╕тню Мережу, вважати, що видавана в Ки╓в╕ паперова газетка з краденим ╕менем та н╕кчемним накладом, яка, до того ж, не може бути поширеною на теренах Криму, матиме б╕льший вплив на кримського читача, ан╕ж та, звична йому «Кримська св╕тлиця», яку в╕н щотижня може в╕льно читати на ╖╖ оф╕ц╕йному сайт╕? Х╕ба не божев╕лля, що недолуга влада нав╕ть на звернення б╕льше трьох десятк╕в укра╖нських письменник╕в на п╕дтримку кримсько╖ редакц╕╖ «КС» реагу╓ неначе глухо-сл╕пий ╕мбецил? Сьогодн╕шня в╕дписка на те звернення в╕д М╕н╕стерства культури, в як╕й воно, окр╕м констатац╕╖ факту свого виходу з числа сп╕взасновник╕в газети, нав╕ть не намага╓ться дати пояснення тому абсурду, в якому брало безпосередню участь, не дозволя╓, як те не сумно, винести ╕накше судження.
Власне, х╕ба можна чекати чогось ╕ншого в╕д др╕бних чиновник╕в, коли Гарант Конституц╕╖ ╕ на четвертому роц╕ в╕йни вперто не викону╓ ╖╖ припис╕в, не прийма╓ на себе обов'язк╕в Верховного головнокомандувача, не створю╓ Ставку Верховного головнокомандувача, м╕сяцями, а в деяких випадках роками не признача╓ посл╕в до кра╖н, серед яких ╕ наш╕ ключов╕ партнери? Натом╕сть, вважа╓ ц╕лком прийнятним для себе насолоджуватись в кол╕ с╕м'╖ в╕дпочинком на теплих островах, в той час, як його солдати, як╕ сво╖х ж╕нок та д╕тей не бачать м╕сяцями, продовжують п╕дставляти лоби п╕д ворож╕ кул╕ та м╕ни в засн╕жених окопах.
Порядн╕сть... Як же далеко ця людська чеснота в╕д того, що демонстру╓ наш пан Президент, керована ним прокуратура, услужлив╕ суди ╕ в╕вцювата б╕льш╕сть ВР! Про яку г╕дн╕сть може йти мова, коли зам╕сть того, щоб працювати над нагальними проблемами, для вир╕шення яких ╖х, власне, й було обрано до вищого законодавчого органу влади, ц╕╓╖ середи б╕льше п╕всотн╕ депутат╕в ВР зам╕сть того подалися... на молитовний сн╕данок до Вашингтона, а решта банально прогуляли зас╕дання того ранку? Це з ними ми спод╕ва╓мось повертати здан╕ ворогу територ╕╖?
Чи ж дивно, що в╕дразливий дух потомственних пахолк╕в, яким далеко в╕дгонить в╕д нашо╖ зацно╖ влади, провоку╓ в╕дпов╕дну реакц╕ю? Вже давно забуте щире захоплення, з яким св╕т дивився на Укра╖ну в дн╕ ╢вромайдану. На зм╕ну теплим почуттям все част╕ше приходять жаль, прикр╕сть ╕ в╕дверте роздратування.
Нам непри╓мно? А як би поставились ми сам╕ до брудного, завошивленого сус╕ди, який зам╕сть того, щоб, засукавши рукава, навести лад у сво╓му власному дом╕, лише розпатяку╓ про сво╖ добр╕ нам╕ри, а насправд╕ ╕ дал╕ розводить щур╕в та тарган╕в, спускаючи вициганен╕ у нас грош╕ не на кап╕тальний ремонт сво╓╖ ру╖ни, а на ╖╖ прикрашання паперовими кв╕точками, не на забезпечення майбутнього замурзаним д╕тлахам сво╖м, а на сво╖ власн╕ розваги — брендов╕ костюми, блискуч╕ авто, дорогих хвойд?
Чи розум╕╓мо, що той образ, окр╕м в╕дрази, провоку╓ значно серйозн╕ш╕ непри╓мност╕? Закон, ухвалений польським парламентом ╕ п╕дписаний цього тижня президентом Андже╓м Дудою ╓ непомильною ознакою того, ким ми ста╓мо в очах св╕ту.
Кажуть, на похиле дерево вс╕ кози скачуть. Кл╕паючи на все те з╕ сво╖х крайн╕х хат, мовчкуючи, немов за╖жджене бидло, нав╕ть не намагаючись викурити геть жирних вошей та блискучих гнид, що так впевнено угн╕здилися в дорогих костюмах нашо╖ влади — а те можна зробити лише разом, гуртом — недовго чекати ╕ на територ╕альн╕ претенз╕╖ з боку зах╕дних сус╕д╕в. Ким будемо, якщо втратимо державн╕сть, незалежн╕сть, за як╕ наш╕ пращури змагались упродовж довгих в╕к╕в?
Тож не варто розб╕гатися, мов руд╕ миш╕, по сус╕дах. Але не варто ╕ в╕дсиджуватися в крайн╕х хатах, вич╕куючи чи то приходу Мес╕╖, чи нового Майдану. Ма╓мо, натом╕сть, згадати, що верховна влада в кра╖н╕ належить саме нам — нац╕╖. Ма╓мо вже сьогодн╕, не чекаючи осен╕, зими чи нових вибор╕в, виходити на протестн╕ акц╕╖ ╕ тиснути, найперше, на парламент, змушуючи його до прийняття ключових закон╕в, як╕ дозволять привести до влади тих, хто здатний зм╕нити Укра╖ну, повернути ╖╖ в ряд усп╕шних, процв╕таючих кра╖н. За нами правда ╕ право, забезпечене Конституц╕╓ю. Разом ми — сила. Пам'ятаймо лишень, що наша мета не зводиться до ╕мен╕ наступного президента чи прем'╓ра. Мова йде про принципи, як╕ ма╓ спов╕дувати наша влада. ╤ в основ╕ тих принцип╕в мають бути честь, г╕дн╕сть, порядн╕сть, профес╕йн╕сть ╕ д╕╓вий патр╕отизм.
Це тривалий шлях, але почина╓ться в╕н з першого кроку. Роб╕мо ж той крок, товариство, змушуймо нашу владу не затягувати з антикорупц╕йним законом, прийняття якого так бо╖ться наша вошива пол╕тична “ел╕та”. Вимагаймо зм╕ни виборчого законодавства, яке унеможливить присутн╕сть ол╕гархату у влад╕ . Вимагаймо його зм╕ни щонайшвидше, з тим, щоб майбутн╕ вибори вже в╕дбувалися зг╕дно з ним. Ма╓мо усв╕домити, що там, де ми опинилися сьогодн╕, це, без переб╕льшення, ╓ питанням бути чи не бути незалежн╕й Укра╖н╕. Чи варто казати, що в╕д його вир╕шення напряму залежить майбутне Донбасу ╕ Криму? Час не чека╓. В╕кно великих можливостей, в╕дкрите ╤стор╕╓ю для Укра╖ни в 1991 роц╕, ще не закрилося повн╕стю. Не чекаймо ж доки те станеться. Не марнуймо дорогоц╕нний час в лукавих спод╕ваннях, що хтось вир╕шить наш╕ проблеми за нас. Виборюймо сам╕ наш шанс на щасливе майбутн╓!

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 09.02.2018 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19659

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков