Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4446)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4117)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2114)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1031)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (311)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (203)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
╤РП╤НЬ ДВА РОКИ ТОМУ: «НАВКОЛО БУЛИ РУ╥НИ, ТЕМНИЙ ДИМ ТА БАГАТО РОЗСТР╤ЛЯНИХ АВТОМОБ╤Л╤В»
Розпов╕дь кримського татарина, який брав участь у визволенн╕ Ки╖вщини…


РОС╤Я НАМАГА╢ТЬСЯ ПОШИРИТИ СВОЮ ЗЛОЧИННУ СУТЬ НА ╤НШ╤ КРА╥НИ
Рос╕я – це велика тюрма. Нин╕ рос╕яни намагаються загнати в цю тюрму ╕ укра╖нц╕в…


НЕМА╢ СИЛ ТЕРП╤ТИ: НОБЕЛ╤ВСЬК╤ ЛАУРЕАТИ ВЛАШТУВАЛИ МАН╤ФЕСТ ПУТ╤НУ
П╕д зверненням п╕дписалося 39 ос╕б, всесв╕тньо в╕домих св╕тил науки…


ЗЕЛЕНСЬКИЙ ПРО ЗВ╤ЛЬНЕННЯ ДАН╤ЛОВА:
В╕н переводиться на ╕нший напрямок…


ПУТ╤Н ЗАГНАВ СЕБЕ У ПАСТКУ:
Дан╕лов попередив про наближення катастрофи в Рос╕╖…




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 02.02.2018 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#5 за 02.02.2018
ПЕРСПЕКТИВИ УКРА╥НСЬКОГО КРИМУ

О, цей вивихнутий св╕т! Наприк╕нц╕ минулого року в Мереж╕ з'явилося звернення до редакц╕╖ «Кримсько╖ св╕тлиц╕» ос╕б, як╕ п╕д нашим ╕менем видають в Ки╓в╕ газетку з «позиченою» в нас назвою. В числ╕ перекручувань, п╕дленьких натяк╕в, диких звинувачень, в тому числ╕ в пропаганд╕ еленер, ледь не в колаборац╕╖ з окупац╕йною владою(?!), нам вкотре закидають критику влади укра╖нсько╖. Оск╕льки та критика м╕ститься майже виключно в мо╖х статтях, хот╕в би акцентувати увагу — н╕, не тих панк╕в, що докоряють нам браком патр╕отизму через те лишень, що не кинули свою землю, намага╓мось боротися за укра╖нський Крим не з затишних ки╖вських каб╕нет╕в, прикрившись псевдон╕мами, а тут, в Криму, але — увагу нашого читача до ключових момент╕в, як╕ намагаються пересмикувати, викривляти, а чи й замовчувати.
Найперша ╕ основна причина того, що в мо╖х матер╕алах, зам╕сть б╕дкання про те, як живеться в сьогодн╕шньому Криму, з його занепалим б╕знесом, безправ'ям, невмотивованим тиском на дисидент╕в, з арештами, засудженнями, викраденнями, вбивстваи з пол╕тичних мотив╕в ╕ рештою “принад” життя-буття на анексован╕й територ╕╖, йдеться про проблеми з укра╖нською владою, ╓ пряма залежн╕сть, а точн╕ше сказати, насл╕дков╕сть того, що сталося з Кримом, Донбасом, в╕д ╖╖ якост╕.
Лише будучи фатально обмеженим розумово, можна спод╕ватись вирватися з ч╕пких лабет Москов╕╖ вив╕шуванням жовто-блакитних/б╕рюзових з тамгою прапор╕в, виряджанням у вишиванки чи орган╕зац╕╓ю партизанських загон╕в в степах Тарханкуту. Все значно серйозн╕ше, хлопц╕. Може, хто ще не здужав втямити, але тут, в Криму, ми потрапили п╕д владу пол╕цейсько╖ держави, п╕д владу правонаступник╕в кривавого кадебе. Москов╕я, яка ╕ на власн╕й територ╕╖ не надто церемониться з╕ сво╖м народом, тут, де вона в╕дчува╓ несприйняття себе з боку чимало╖ частини населення, д╕╓ жорстко ╕ безжально. Дол╕ Лемара Аляд╕нова, Решата Аметова, Едема Асанова, Олександра Кольченка, Олександра Костенка, Олега С╓нцова, Р╕ната Параламова, дол╕ так званих “кримських диверсант╕в”, нещодавн╓ судилище над Володимиром Балухом — аж надто очевидн╕ докази тому.
В╕дтак, думкою про те, що побороти те можна зсередини одиночними п╕кетами (бо ж будь-як╕ м╕тинги-демонстрац╕╖, не кажучи вже про майдани, п╕д забороною, а участь в них означа╓ як м╕н╕мум захмарн╕ штрафи), можуть т╕шитися лише особи надто далек╕ в╕д сьогодн╕шн╕х кримських реал╕й.
Не здатна ск╕льки-небудь сутт╓во зм╕нити щось в цьому план╕ ╕ м╕жнародна сп╕льнота, на яку дехто поклада╓ аж надто велик╕ спод╕вання. Стурбован╕сть висловлено, санкц╕╖ накладено. З “неймов╕рним” тягарем тих, що застосован╕ безпосередньо за анекс╕ю Криму, Москов╕я може спок╕йно жити до нового пришестя.
З ╕ншого боку, коли пригадати, що наша неймов╕рна влада, закликаючи Зах╕д до введення санкц╕й, сама тим часом санкц╕онувала ╕ забезпечила п╕дтримку окупанта створенням ВЕЗ Крим (не скасовано╖ до цього дня), постачанням йому харч╕в та товар╕в, самов╕дданою д╕яльн╕стю на користь окупац╕йного бюджету ф╕рташевих Титан╕в, ахметових Авл╕т, то вс╕ наш╕ гн╕вн╕ докори в б╕к Заходу, сказати б, шерхнуть на губах...
Воно ж очевидно, що найб╕льш зац╕кавленою стороною в поверненн╕ окупованих територ╕й мали б бути ми сам╕. ╤нша р╕ч, чи зац╕кавлена насправд╕ наша дивовижна влада в поверненн╕ окупованих ворогом територ╕й?
Нездари ╕ злочинц╕, як╕ в 2014 роц╕ здали Крим, як╕ сьогодн╕, в час╕ в╕йни, продовжують гендлювати з ворогом, наживатися в час╕ в╕йни, по сут╕, мародерствувати, чинячи водночас шалений спротив спробам здорових сил нац╕╖ очистити владу в╕д злод╕╖в, зрадник╕в ╕ корупц╕онер╕в — це на них ми ма╓мо покладати наш╕ над╕╖?!
Отямтеся, панове! Не зм╕нивши цю владу, нам не те, що не повернути втрачене — не втратити б те, що ще ма╓мо.
Але справа не лише в непорядн╕й влад╕. Справа ще й в наших стереотипах, якими та влада так вм╕ло користу╓ться. На жаль, серед значно╖ частини сусп╕льства — ╕, як я бачу, багато наших ки╖всько-кримських ем╕грант╕в серед них — ще продовжу╓ побутувати думка, що рано чи п╕зно Укра╖на якось таки поверне той Крим, який ми втратили в 2014 роц╕. Шкода розчаровувати, панове-мр╕йники, але не поверне. Бо того Криму вже не ╕сну╓. Той, доанекс╕йний, залишився, х╕ба що, в наш╕й пам'ят╕. Але ж як вперто ми ч╕пля╓мося за привиди, як не бажа╓мо бачити реал╕╖!
Державницька влада мала б ще в 90-х роках п╕дходити до кримського питання вдумливо ╕ системно. Мала б розум╕ти, що не загравання з совковою москвомовною б╕льш╕стю, а справедливе ставлення до кор╕нного народу Криму ╓ запорукою миру, безпеки ╕ стаб╕льност╕. ╤ то не лише на п╕востров╕. На жаль, того усв╕домлення не ма╓мо й дос╕. Так, щонайменше вже п╕втора роки продовжу╓ться тяганина довкола надання Кримськ╕й автоном╕╖ (яка, нагадаю, на час╕ не п╕дконтрольна укра╖нськ╕й влад╕) нац╕онально-територ╕ального статусу. Червнев╕ 2016 року парламентськ╕ слухання стали основою для рекомендац╕╖ Верховно╖ Ради Президенту в к╕нц╕ вересня того ж року, зм╕нити назву “Автономна Республ╕ка Крим” на “Кримськотатарська Автономна Республ╕ка”, позбавити Севастополь спец╕ального статусу ╕ визнати кримських татар, кара╖м╕в та кримчак╕в кор╕нними народами Укра╖ни.
Можна ск╕льки завгодно ╕рон╕зувати з перейменувань того, що нараз╕ не трима╓мо в руках, пор╕внюючи його з заочним засудженням — такою популярною нин╕ карою для злочинц╕в, яким спершу дають втекти — але рано чи п╕зно, за бажанням сьогодн╕шн╕х основних претендент╕в на нього, а чи й без такого, Крим таки буде кримським. Не важливо, при тому, зватиметься республ╕кою, чи автоном╕╓ю.
З огляду на це, виникають значн╕ сумн╕ви в адекватност╕ нашо╖ влади, яка продовжу╓ затягувати вир╕шення цього надважливого питання, с╕ючи сумн╕ви в душах qirimlar щодо щирост╕ ╖╖ нам╕р╕в. Схоже, хтось ще й дос╕ — св╕домо, з╕ знанням, для чого те робить, а чи п╕дсв╕домо, з одн╕╓╖ лише ностальг╕╖, про яку згадував вище — вперто ч╕пля╓ться за адм╕н╕стративно-територ╕альний статус автоном╕╖, який так ефективно був використаний Кремлем.
А х╕ба не виника╓ сумн╕в╕в в душах решти кримчан — як тих, хто перебрався на материк, так ╕ тих, хто лел╕╓ сво╓ укра╖нство на п╕востров╕ — коли ╖х обернено, по сут╕, на людей другого сорту в сво╖й же держав╕? Нерезидентство, яке позбавля╓ сутт╓во╖ частини громадянських прав, неможлив╕сть взяти банк╕вський кредит, принизлив╕сть перев╕рок за м╕сцем мешкання, принизлив╕ ╕дентиф╕кац╕╖, ганебне намагання обмежити в пересуванн╕, блокування соц╕альних виплат в раз╕ перетину будь-якого кордону — це як пересторога тим, хто хот╕в би прихилитися до Укра╖ни?
Автор цих рядк╕в, який, в╕дмовившись в╕д московського громадянства, ще в 2014 роц╕ перев╕в свою пенс╕ю на материк, спершу п╕втора роки чекав в╕дновлення пенс╕йних виплат (по сут╕, його ж грошей, в╕дкладених на стар╕сть), потому, менш н╕ж за р╕к, ╖х було припинено на п╕вроку, як кара за перевищення терм╕ну перебування вдома, в Криму (60 д╕б — на 30 д╕б менше, н╕ж дозволя╓ окупац╕йна влада), в подальшому ж, коли в╕н напол╕г на виход╕ з бази ТПО, йому ╕ зовс╕м було в╕дмовлено в виплат╕ його пенс╕йного забезпечення.
Не менш показова й ╕стор╕я пана Миколи Хавхуна, укра╖нського громадянина з ╢впатор╕╖, в якого незраджена ним держава, а точн╕ше, нег╕дники, яким ми делегували право управляти в╕д нашого ╕мен╕, силуються конф╕скувати перегнану ним з Криму яхту (https://www.youtube.com/watch?v=bCy8FtE42q8&feature=share).
Дуже хот╕лося б знати, чи все те робиться просто заради витончено╖ розваги, а чи задля того, аби у такий ориг╕нальний спос╕б прихилити бентежн╕ серця кримчан до неньки-Укра╖ни?
Окремо в цьому ряду ╕стор╕я з намаганням, поперед московських спецслужб, знищити ╓дину за вс╕ роки Незалежност╕ укра╖номовну газету на п╕востров╕, створивши натом╕сть ки╖вського клона, який перебрав ╖╖ ╕м'я. Нашому пост╕йному читачев╕, який сл╕дку╓ за намаганням св╕тличан достукатися якщо не до сов╕ст╕, то, бодай, до здорового глузду наших владоможц╕в, з сумом пов╕домля╓мо, що на звернення укра╖нських письменник╕в в╕д 28 грудня 2017 р. до п.п. Президента, голови Верховно╖ ради, м╕н╕стра культури на п╕дтримку «Кримсько╖ св╕тлиц╕», у строк, встановлений законом Укра╖ни “Про звернення громадян”, жодно╖ в╕дпов╕д╕ не отримано. ╢дина в╕дпов╕дь над╕йшла в╕д голови Ком╕тету ВР з питань свободи слова та ╕нформац╕йно╖ пол╕тики. Але з не╖ виплива╓, що пан╕ Сюмар, яка залишила п╕д нею св╕й автограф, листа... не читала. Сприйняла нас за прохач╕в грошей, попри те, що про жодн╕ грош╕ в лист╕ не йшлося. Може, й справд╕ — не потр╕бна Укра╖н╕ укра╖номовна газета в окупованому Криму? Мова ж не головне, чи не так? Головне — холодильник, який, як кажуть, завжди перемага╓ телев╕зор. А що вже та газета...
Якщо ж серйозно, то на мо╓ глибоке переконання, укра╖нськ╕ перспективи Криму величезною м╕рою пов'язан╕ з тим, зможе Укра╖на найближчим часом стати на шлях усп╕ху та процв╕тання, чи н╕. Адже жоден примус, жодн╕ об╕цянки ╕ клятви, жодн╕ закони й найпрогресивн╕ш╕ конституц╕╖ не мотивують так, як щире бажання кожного окремо взятого ╕ндив╕дууму жити в усп╕шн╕й, процв╕таюч╕й кра╖н╕.
Саме тому знову й знову наполягаю на необх╕дност╕ негайного припинення хижацького розграбування Краю, яке продовжу╓ться ╕ сьогодн╕ п╕д личиною реформ, на необх╕дност╕ реальних реформ, як╕ приведуть до створення нац╕╓центрично╖ держави ╓вропейського зразка з контрольованою сусп╕льством порядною, сов╕сною, фаховою владою. Але те ╓ можливим лише за умови очищення влади в╕д маф╕озного кодла, яке вже довший час контролю╓ практично вс╕ ╖╖ структури, висмокту╓ житт╓в╕ соки з Краю, по сут╕, нищить його.
Неп╕дйомн╕ тарифи ╕ роттердам-плюси, м╕зерн╕ зарплати одних ╕ м╕льйонн╕ ╕нших, жебрацьк╕ пенс╕╖ ╕ м╕льярди, виведен╕ в офшори — ск╕льки будемо толерувати нищення нац╕╖, товариство? Чи не пора, нарешт╕, позбутися отого Чужого всередин╕ нас?
В╕дродження Укра╖ни — економ╕чне, духовне — ось найпевн╕ший шлях до повернення втрачених територ╕й, до миру ╕ злагоди в Краю, до поваги нашого суверен╕тету з боку сус╕д╕в.
Щодо кримчан, то, як я те бачу, багатонац╕ональний Крим не менш патр╕отичний, ан╕ж будь-який ╕нший рег╕он Укра╖ни, нав╕ть попри те, що за безд╕яльност╕ нездар в╕д укра╖нсько╖ влади в ╕нформац╕йн╕й, осв╕тн╕й сферах, не кажучи вже про “подвиги” в сфер╕ економ╕ки, в╕н був в╕дданий на поталу "просв╕тителям” та “меценатам” в╕д облудних “брат╕в” наших. Та хоч ╖х патр╕отизм дещо ╕ншо╖ природи, ан╕ж той, до якого звикли, скаж╕мо, в Галичин╕, в╕н в╕д того не менш сильний ╕ щирий. Хот╕в би тут звернути увагу на ту ц╕лком очевидну ╕ незаперечну р╕ч, що патр╕отизм багатонац╕онального сусп╕льства тим м╕цн╕ший, чим комфортн╕ше, виг╕дн╕ше зручн╕ше жити в ньому перес╕чному громадянину. ╤ то не лише з огляду на вигоди виключно економ╕чн╕. Приклад Сполучених Штат╕в непоганий тому доказ, чи не так?
Цей же приклад доводить нам, що за таких умов зникають ╕ мовн╕ перепони. Найзатят╕ш╕ шанувальники “великого и могучего”, перебираючись до США, Н╕меччини чи Франц╕╖, легко ╕ невимушено переходять на англ╕йську, швидко вивчають н╕мецьку, ╕з задоволенням щебечуть французькою, нав╕ть на думц╕ не маючи висувати тамтешн╕м владам як╕сь претенз╕╖ щодо утиск╕в на мовному п╕дгрунт╕.
Ми ж, в час╕ в╕йни з Москов╕╓ю, ╕ дал╕ намага╓мось докричатися до окупованих територ╕й мовою ворога. Яка недолуг╕сть! Не варто надриватися, панове. Станьмо усп╕шними - ╕ нас почують укра╖нською, нав╕ть коли говоритимемо пошепки.
Саме тому дор╕кати мен╕ за несп╕вання панег╕рик╕в сьогодн╕шн╕й влад╕, за критику в ╖╖ б╕к - ╓ верхом цин╕зму ╕ недолугост╕.

З думкою про Крим -
Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #5 за 02.02.2018 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19642

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков