Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2761)
З потоку життя (5872)
Душі криниця (3302)
Українці мої... (1427)
Резонанс (1444)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1623)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
РОЗДУМИ НА ТЕМАТ ДЕПОРТАЦ╤╥ ╤ НАШИХ КРИМСЬКИХ ПЕРСПЕКТИВ
Сьогодн╕, в день пам’ят╕ жертв депортац╕╖ 1944 року, ми згаду╓мо те пекло, у яке...


ВИКУВАТИ ГОЛКУ ДЛЯ КОЩ╤Я
перше, що ма╓мо зробити – це в╕дновити дов╕ру до влади.


ПРО ДУРНОГО ЯСЬКА, МИРШАВИХ КРИМСЬКИХ ОВЕЦЬ ╤ КРЕЙСЕР «УКРА╥НА»
Туп-туп, туп-туп, туп-туп – ╕де товариство. Дол╕ шука╓. Омр╕яно╖. Щастям в╕нчано╖. Тихою...


ХТО В╤ДСТОЮ╢ УКРА╥НСЬКИЙ КРИМ
А що ж моя влада? Спершу, застосувавши сумнов╕домий ще з Майдану лозунг «Стояти ╕ не...


НЕ МИНУЛО Й ДВОХ РОК╤В!
Тамарa Федор╕внa Соловей наприк╕нц╕ кв╕тня 2018 р. – нарешт╕! - отримала розрахунок ╕ свою...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 19.01.2018 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#3 за 19.01.2018
КРИМ: БАЖАННЯ БАЧИТИ ПРАВДУ

Вже б╕льше чотирьох рок╕в, затиснутий в лещата обставин нав'язаною нам в╕йною, окупац╕╓ю, не маю часу не те що на написання нових твор╕в — як поетичних, так ╕ прозових, але нав╕ть на завершення незак╕нчених, не кажучи вже про публ╕кац╕ю вже готових. До кращих час╕в (чи й настануть коли?) залишена дизайнерська робота, житт╓в╕ плани, благополуччя с╕м'╖. Чи то велика жертва в час╕ коли десятки тисяч молодих житт╕в вже перемелено в пащец╕ кривавого монстра в╕йни, коли поруйновано дол╕ м╕льйон╕в? Навряд чи. Бо ж якби можна було, в╕дмовившись в╕д того всього, порятувати бодай к╕лька житт╕в, зробив би те не вагаючись. Власне, роблю. В час╕ випробувань, в час╕, коли ворог топче твою землю, кожен мусить робити все можливе, аби наблизити час перемоги, час визволення. Не маючи ф╕зично╖ можливост╕ наближати той час збройною рукою, намагаюся робити те в доступний мен╕ спос╕б — словом.
Починаючи ще з грудня 2013 року, мо╖ “св╕тличн╕” статт╕ були мо╖м намаганням достукатися до людсько╖ св╕домост╕, звернути увагу на нависаюч╕ загрози. Ще в передмов╕ до сво╓╖ книжки “Павло Михнович Бут, лицар зраджено╖ вол╕”, зак╕нчено╖ в кв╕тн╕ 2013 року, звертав увагу на зрадницьк╕, антидержавн╕ д╕╖ тод╕шньо╖ укра╖нсько╖ влади, на заз╕хання Москов╕╖, на те, що в╕йни в сучасному св╕т╕ ведуться далеко не за допомогою одн╕╓╖ лише традиц╕йно╖ збро╖. В╕йна, по сут╕, вже велася на той час: економ╕чна, ╕нформац╕йна, дипломатична. Лише сл╕пий не пом╕чав того. Та люди р╕дко дослухаються до попереджень, нав╕ть коли вони очевидн╕. Бажання не бачити того, що нам не подоба╓ться, начебто й невеликий гр╕х, та ╕нод╕ в╕н приводить до тяжких насл╕дк╕в. Так, надм╕р дов╕рливост╕ уможливив, зокрема, те, що на м╕сце злод╕йського режиму В╕ктора Януковича до влади прийшла не нова генерац╕я пол╕тик╕в, а конкуруючий клан то╖ ж само╖ маф╕╖. В╕дсутн╕сть державницького мислення, захланн╕сть, посп╕х, з яким рвалися до контролю над грошовими потоками ц╕ людц╕, робив ╖х глухими до прямих вимог, в тому числ╕ й автора цих рядк╕в, звернути увагу на сепаратистськ╕ тенденц╕╖ на Сход╕ та П╕вдн╕, найперше, в Криму. За таких обставин не було, зв╕сно ж, жодного шансу, що якась тонка душа з-посеред того кодла в╕дчу╓ наростаючу загрозу в поетичних рядках писаних в тому час╕: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468639 http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473495
Злочинне невиконання ╕мперативних припис╕в Конституц╕╖ Укра╖ни та закону “Про оборону Укра╖ни” найвищими посадовцями держави, невчинення ними д╕й по зупиненню повзучого захоплення п╕вострова Москов╕╓ю, б╕льше того, як тепер стало в╕домо ╕ широкому загалу, — ╖х пряма протид╕я тим, хто намагався зупинити агрес╕ю, привели до окупац╕╖ Криму та в╕йни на Донбас╕. Кажуть, що найголосн╕ше “тримай злод╕я” кричить сам злод╕й. Так воно й сталося, що головними винуватцями безславно╖ здач╕ Криму були оголошен╕ зраджене сво╖м головнокомандувачем кримське в╕йсько та “зрадлив╕ крисьчани”, як╕ зам╕сть кинутися гол╕руч проти БТР╕в, в кращому випадку вимахували жовто-блакитними прапорцями.
Так воно п╕шло й дал╕: зам╕сть введення во╓нного стану лукава вигадка з АТО, паради на Хрещатику в час╕ нищення добробат╕в п╕д ╤ловайськом, мутна м╕нська дипломат╕я... За два м╕сяц╕ до Дебальц╕вського котла я звертав увагу на очевидну нав╕ть для мене, людини цив╕льно╖, загрозу оточення п╕дрозд╕л╕в Збройних сил Укра╖ни в тому район╕. Про те мо╓ попередження згадував нав╕ть полковник В.╤. Лазорк╕н в сво╖й книз╕ “Деяк╕ стор╕нки з ╕стор╕╖ творення Збройних сил Укра╖ни”. Чи була хоч якась реакц╕я? Жодно╖.
Чи треба пояснювати, що така “фахов╕сть” нашо╖ влади стосу╓ться не лише окремих нег╕дник╕в на найвищих посадах? Бацилою нездарност╕, непорядност╕, в╕русом войовничого цин╕зму, синдромом “я начальник — ти дурак”, не кажучи вже про тотальну корумпован╕сть, вражена майже вся ╖╖ система.
Приклад з «Кримською св╕тлицею» в цьому сенс╕ ╓ дуже показовим. Опинившись в окупац╕╖, газета не припинила д╕яльност╕ ╕, що дуже важливо, не зм╕нила тон — ╕ дал╕ залишалася укра╖нською державницькою газетою. Щоправда, видавець — державне п╕дпри╓мство Нац╕ональне газетно-журнальне видавництво, пославшись на неможлив╕сть доправлення на п╕востр╕в друкованого накладу, а також на заборгован╕сть перед друкарнею, на початку лютого 2015 року припинив ╖╖ друк. Це зам╕сть того, щоб пров╕вши активну передплатну кампан╕ю на материку, забезпечити бодай часткову ф╕нансову самоокупн╕сть, зберегти газету в паперовому вар╕ант╕. Адже ╕нтерес до Криму ╕ дос╕ збер╕га╓ться в Укра╖н╕ на досить високому р╕вн╕. Натом╕сть, газету було переведено в електронний вар╕ант ╕ вже в березн╕ в╕дбулася перша спроба перевести ╖╖ до Ки╓ва. Але тод╕ все якось об╕йшлося. Наказ про переведення було скасовано. Зате новий генеральний директор взявся до того впритул. Кримську редакц╕ю було поставлено перед вибором: або перебиратися до столиц╕, або бути зв╕льненими. Св╕тличани, з одного боку обтяжен╕ неп╕дйомним арх╕вом, який не було жодно╖ можливост╕ вивезти на материк, та с╕мейними обставинами к╕лькох член╕в редакц╕╖, як╕ не дозволяли ╖м пере╖хати, з ╕ншого ж, не бажаючи втрачати безпосередн╕й контакт з Кримом, де залишався основний читач газети — читач, який п╕дтримував ╖╖ в найтяжч╕ ╖╖ часи, вир╕шили залишитися. То було не просте р╕шення. Скаж╕мо, автор цих рядк╕в, в╕дмовившись в╕д нав'язуваного московського громадянства, перев╕вши свою пенс╕ю на материк, був ╕ так змушений щотрим╕сяц╕ ви╖жджати з дому. Здавалося б, для нього докази оч╕льника НГЖВ були ц╕лком резонними, адже писати для сво╓╖ газети, сидячи в затишному каб╕нет╕ на Васильк╕вськ╕й, прикрившись колоритним псевдон╕мом та отримуючи якусь там зарплату, зам╕сть того, щоб ризикувати опинитися на м╕сц╕ Семени, а чи й десь дал╕, ╕ спок╕йн╕ше, ╕ виг╕дн╕ше. Так би воно, може, й було за мирно╖ доби, але в час╕ в╕йни м╕ркування спокою ╕ особисто╖ вигоди не для вс╕х ╓ пр╕оритетними. Натом╕сть, збереження на п╕востров╕, нехай ╕ в електронному вар╕ант╕, державницько╖ укра╖нсько╖ газети, газети, яка мала хай ╕ невелику, але в╕ддану читацьку аудитор╕ю, бачилося р╕ччю важливою. ╤накше, нащо вс╕ т╕ байки про важлив╕сть ╕нформац╕йного спротиву? Нагадаю принаг╕дно ще раз, що ан╕ АТР, н╕ Лале, н╕ Рад╕о-Мейдан не п╕шли з Криму добров╕льно. Були змушен╕ до того. Не Меджл╕сом. Меджл╕с qirimlar, якщо хто не зна╓, навпаки, закликав народ вс╕ма силами триматися на р╕дн╕й земл╕. Нас же, поперед московських спецслужб, взялася викорчовувати з Криму неймов╕рна ки╖вська влада!
Зам╕сть того, щоб створити “в екзил╕” окрему газету кримсько-ки╖всько╖ д╕аспори, яка б стала ще одним баст╕оном боротьби за Крим ╕ зробити все, щоб якомога довше уможливити д╕яльн╕сть на п╕востров╕ «Кримсько╖ св╕тлиц╕», новий оч╕льник НГЖВ, натом╕сть, умовивши перебратися до Ки╓ва одну-╓дину особу з редакц╕╖ «КС», оголосив про те, що «Кримську св╕тлицю», мовляв, усп╕шно переведено на материк. Вс╕х ╕нших член╕в бунт╕вливо╖ кримсько╖ редакц╕╖ зв╕льнено. Набрано нових, покладистих та в╕дданих. Р╕шення, як розум╕╓мо, вельми сумн╕вне з точки зору закону, не кажучи вже про мораль ╕ порядн╕сть. Сумно, якби виявилось, що визначальним його мотивом була непереборна спокуса у вигляд╕ напрацьованого бренду «КС» та вид╕леного на не╖ бюджетного ф╕нансування.
Вс╕ ц╕ невесел╕ роздуми вихлюпнулися тут мимовол╕, коли товариш звернув мою увагу на пару публ╕кац╕й на сайт╕ «Крим.Реал╕╖», де особа, яка п╕дпису╓ться кримчанином Немиричем, намага╓ться виставити нас чи то колаборантами, чи й агентами московських спецслужб. Прочитавши опуси того борзописця, спершу не знав, чи см╕ятися, чи плакати. Суд╕ть сам╕, м╕й читачу: «Кримську св╕тлицю» звинувачено у висв╕тленн╕ юв╕лейного заходу в Музе╖ укра╖нсько╖ вишивки ╕мен╕ Героя Укра╖ни В╕ри Ро╖к — майстрин╕, творч╕сть яко╖ газета популяризувала упродовж довгих рок╕в, ще за ╖╖ життя. Пан Немирич не пол╕нився досл╕дити, що на тому заход╕ були присутн╕ придворн╕ хохли в╕д “Украинской общины Крыма”, а пильне око ще одного пана ще й пом╕тило на якомусь з фото абрев╕атуру ЛНР у книз╕ в╕дгук╕в. Яка пожива для вбого╖ фантаз╕╖! Пом╕ж докор╕в щодо використання словосполучення “кримська влада” без лапок та не дуже гречних натяк╕в з'явилася нав╕ть пропозиц╕я прибрати фото, аби не популяризувати самопроголошену “республ╕ку”. Якби ж то можна було вир╕шити вс╕ проблеми, пане Немиричу, простим прибиранням фото, чи взяттям нелюбо╖ влади в лапки! На жаль, реальне життя далеке в╕д в╕ртуальних реал╕й, де можна самому вибирати, що читати, чи як╕ фото розглядати. Газета ж, якщо вона не пропагандистська, в╕ддзеркалю╓ все. Небажання бачити те, що нам не подоба╓ться, ╓ ознакою незр╕лост╕, або ж синдромом страуса. На жаль, тут, в Криму, музей В╕ри Ро╖к не в╕льний вибирати соб╕ в╕дв╕дувач╕в. Те ж саме, як я розум╕ю, ╕ з орган╕зац╕ями, як╕ долучаються до його заход╕в. Але ж як безсов╕сно наш борзописець одну лише присутн╕сть кореспондента «КС» в час╕ то╖ под╕╖ представля╓ як доконаний доказ колаборац╕╖, пор╕вню╓ нашу критику корумповано╖ маф╕╖ в укра╖нськ╕й влад╕, з якою борються сьогодн╕ справжн╕ патр╕оти Укра╖ни, з гавканням пса на короткому ланцюгу у б╕к колишньо╖ батьк╕вщини.
Тут важко п╕д╕брати як╕сь чемн╕ слова. Хот╕в би лише зауважити, що Батьк╕вщина ╕ корумпована влада — то трохи р╕зн╕ реч╕. Дуже сумно, що пан Немирич, чи як там в╕н насправд╕ зоветься, сприйма╓ ╖х як тотожн╕сть. Батьк╕вщина не бува╓ колишньою. ╤, зв╕сно ж, вона нами не забута, адже не кинули ╖╖ ╕ в час╕ б╕ди. Ми тут — нев╕дд╕льна частина ╖╖. А ще пану Немиричу варто б затямити, що лише по-справжньому люблячи свою Батьк╕вщину в╕дмовляються в╕д чужого громадянства, в╕д вчетверо б╕льшо╖ пенс╕╖, спалюючи рештки зору, роками працюють на ╖╖ перспективу, не отримуючи за те жодно╖ коп╕йки, терплять при тому приниження на материку у вигляд╕ ганебних ╕дентиф╕кац╕й, нерезидентства, позбавлення виборчих прав, позбавлення пенс╕йного забезпечення, аби лишень вона стала знову ╓диною, сильною ╕ усп╕шною — р╕вною серед р╕вних. Але того не добитися н╕ вбиранням в лапки окупац╕йно╖ влади, н╕ маршами в вишиванках з вимахуванням прапорами та скандуванням “Слава Укра╖н╕!”, н╕ апологетикою привладно╖ маф╕╖, яка продовжу╓ мародерствувати, нищити Край нав╕ть в час╕ в╕йни, н╕ намаганням побудувати сво╓ маленьке щастя на чужих к╕стках, н╕ п╕дл╕стю, н╕ брехнею.
Ми тут, в Криму, в╕римо, що Укра╖на, зрештою, скине з себе те прокляте павутиння, в╕дчахне в╕д себе кодло злод╕╖в, шахра╖в, р╕зного роду лукавих попул╕ст╕в-╕м╕татор╕в та ╖х джинсових апологет╕в. Лише позбувшись то╖ захланно╖ нечист╕, зможемо в╕дродити кра╖ну, зробити ╖╖ економ╕чно усп╕шною, потужною, реально незалежною. Лише за таких умов ма╓мо шанс повернути бездарно здан╕ ними ворогов╕ наш╕ територ╕╖. Ключ до повернення ╖х знаходиться не в Б╕лому Дом╕, як лукаво спод╕ваються одн╕, не в Кремл╕, як на╖вно вважать ╕нш╕, ╕ вже точно не в С╕мферопол╕ чи Донецьку. В╕н в Укра╖н╕. Саме тому, ми, як вже можемо, намага╓мось п╕дтримати Укра╖ну нову в ╖╖ боротьб╕ проти маф╕озного спрута, який намага╓ться не випустити ╖╖ з лабет минулого. В ╖╖ перемоз╕ вир╕шення ╕ нашо╖ б╕ди. А про Крим ми пишемо. Може не те, що до вподоби немиричам, але те, що вважа╓мо справд╕ важливим. Шкода, що укра╖нська влада (до м╕сцево╖, з╕ зрозум╕лих причин апелювати не можемо) не дослуха╓ться. Так, скаж╕мо, нам так н╕хто й не пояснив, чому вантаж╕ з укра╖нських порт╕в безсоромно перевозилися до п╕дсанкц╕йного п╕вострова, чому, принаймн╕, один порт до сьогодн╕ так ╕ закрито, або куди под╕лося одне з найб╕льших кранових суден св╕ту ТитанII. Н╕-н╕, ми таки пишемо про Крим ╕ шукати т╕ статт╕ п╕д м╕кроскопом не треба. ╤нша р╕ч, що при виб╕рковому бажанн╕ щось бачити, а щось не пом╕чати, то й справд╕ може становити певну проблему.

Валентин БУТ

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #3 за 19.01.2018 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19577

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков