Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2816)
З потоку життя (5952)
Душі криниця (3327)
Українці мої... (1435)
Резонанс (1446)
Урок української (985)
"Білі плями" історії (1634)
Крим - наш дім (531)
"Будьмо!" (259)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
БЕЗ ПРАВА НА ЖИТТЯ?
...бачимо, як н╕кчеми, що узурпували владу в держав╕ Укра╖на, нищать тих, хто ту державу...


БОЛ╤СН╤ КОРЕН╤ ПРОБЛЕМИ: ЯК ╥Х ВИТЯГТИ?
Ш╕стдесят восьмий день голодування Володимира Балуха, дванадцятий – Олега Сенцова…...


РОЗДУМИ НА ТЕМАТ ДЕПОРТАЦ╤╥ ╤ НАШИХ КРИМСЬКИХ ПЕРСПЕКТИВ
Сьогодн╕, в день пам’ят╕ жертв депортац╕╖ 1944 року, ми згаду╓мо те пекло, у яке...


ВИКУВАТИ ГОЛКУ ДЛЯ КОЩ╤Я
перше, що ма╓мо зробити – це в╕дновити дов╕ру до влади.


ПРО ДУРНОГО ЯСЬКА, МИРШАВИХ КРИМСЬКИХ ОВЕЦЬ ╤ КРЕЙСЕР «УКРА╥НА»
Туп-туп, туп-туп, туп-туп – ╕де товариство. Дол╕ шука╓. Омр╕яно╖. Щастям в╕нчано╖. Тихою...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 12.01.2018 > Тема "Резонанс"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#2 за 12.01.2018
УКРА╥НА: ЧАС ЖИТИ

«╤стинне призначення людини — жити а не ╕снувати»
Джек Лондон

Наближення Нового року, як ╕ день народження, тим б╕льше, юв╕лей, це завжди добра нагода озирнутися назад, на пройдений шлях, зробити висновки, нам╕тити ор╕╓нтири завтрашн╕х крок╕в. На жаль, висновки здеб╕льшого невесел╕, а ор╕╓нтири - як не туманн╕, то дуже невт╕шн╕. Причина того ц╕лком очевидна: на в╕дм╕ну в╕д 90-х, коли вперше прийшло ясне усв╕домлення того, що не облаштувавши людську державу, не можна й мр╕яти про якийсь особистий усп╕х в н╕й, а над╕╖ на швидк╕ позитивн╕ зм╕ни Краю бачилися такими можливими, сьогодн╕, через чверть стол╕ття, бажана мета видн╕╓ться чи не дал╕, н╕ж на початку.
 - То неможливо, — скажуть мен╕. — Раз ск╕льки там вже пройдено, мета у будь-якому раз╕ ма╓ бути ближчою.
 Так би й було, безперечно, якби ми сво╓ю байдуж╕стю сам╕ щоразу не в╕ддаляли ╖╖. Найб╕льшою помилкою, поза всяким сумн╕вом, було залишення при влад╕ вчорашн╕х вершител╕в доль — комун╕ст╕в, уможливлення ╖х об'╓днання з крим╕налом.
 - Чому не прибрали ╖х?
 Найперше, тому, що комун╕стичний режим, а перед тим царська влада, дуже ретельно вичистили нац╕ональну ел╕ту. Непок╕рних якщо не винищували ф╕зично, то безжально гн╕тили. Податливих, натом╕сть, приручали, пригр╕вали, ощасливлювали увагою, п╕льгами, вирощуючи з того яничарського кодла напрочуд м╕цн╕ п╕дпорки сво╓му владарюванню. Чи не те ж саме ╕ з сусп╕льством в ц╕лому: за три чверт╕ стол╕ття п╕д каблуком одного з найзапекл╕ших тотал╕тарних режим╕в вижити вдалося майже виключно конформ╕стам. Розд╕ляй ╕ владарюй — н╕чого нового. Але ж як д╕╓во...
 Не можна сказати, що в Краю не було розумних, порядних людей, яких можна було б поставити до керма влади — згадати хоча б Вячеслава Чорновола. Не сказати, що ╖х нема╓ нин╕. Та чи сприймало/сприйма╓ ╖х переформатоване сусп╕льство, яке упродовж трьох п╕днев╕льних в╕к╕в не мало стосунку до формування влади, фактично втратило в╕дчуття хазя╖на у сво╖й кра╖н╕? На жаль, в╕длучен╕ в╕д самоврядност╕, якою так захоплювалися ╕ноземц╕ середньов╕ччя, ми й дос╕ не можемо повернутися до не╖, усв╕домити ╖╖ виключну важлив╕сть для усп╕шного розвитку сусп╕льства, його безпеки ╕ добробуту. Те, як в╕дбува╓ться сьогодн╕ формування територ╕альних громад — по стар╕й схем╕, за указкою згори — зайвий тому доказ. Але ж те, що створене не нами, не нами й управлятиметься, не на нас працюватиме. Це ж так очевидно.
 Але, розчарован╕, ми дов╕рливо погоджу╓мося з хитро-нав'язаною нам тезою, що вс╕ пол╕тики, мовляв, одним мирром мазан╕, що пол╕тика сама по соб╕ брудна справа, тож триматися в╕д не╖ треба якнайдал╕, що в╕д нас н╕чого не залежить. Найпоширен╕шою формою протесту проти вибор╕в без вибору за час╕в есересеру було ╖х ╕гнорування з альтернативною акц╕╓ю у вигляд╕ саджання/обгортання/викопування картопл╕ на присадибн╕й д╕лянц╕. Окр╕м дул╕ в кишен╕ для влади, те давало сумн╕вну ╕люз╕ю економ╕чно╖ незалежност╕ в╕д ╖╖, влади, виверт╕в, слугувало якою-не-якою сатисфакц╕╓ю за приниження убог╕стю, безправ'ям. Те, що до ц╕╓╖ крайньохато╖ тактики велике число укра╖нц╕в продовжу╓ вдаватися ╕ сьогодн╕, св╕дчить лише про одне: б╕льш╕сть не сприйма╓ цю владу ан╕ порядною, н╕ г╕дною дов╕ри, н╕ сво╓ю.
 Це багато що поясню╓, але не ╓ в╕дпов╕ддю на питання, чому зам╕сть об'╓днатися ╕ вс╕м разом очистити авг╕╓в╕ стайн╕ нашо╖ влади, ми й дос╕ тупця╓мо на м╕сц╕, ходимо по колу, мов т╕ зашорен╕ в╕слюки, обираючи соб╕ щоразу зам╕сть порядних людей, фахових управл╕нц╕в з державницьким мисленням, як не в╕двертих злод╕╖в, то профес╕йних шахра╖в.
 Ми будемо ще ближчими до розум╕ння проблеми, якщо не будемо ховати оч╕ й в╕д того, що серед нас аж надто багато мудрагел╕в, як╕ за сьогодн╕шню коп╕йчану вигоду, за пакунок “дармово╖” гречки чи заслинену асигнац╕ю щоразу м╕няють ╕ майбутн╓ сво╖ д╕тей, ╕ перспективи ц╕лого Краю.
 Власне, сказане стосу╓ться не одних лише адепт╕в освяченого паном першим Президентом заклику “брати, що дають, але голосувати по-сво╓му”, а вс╕х, хто так чи ╕накше намага╓ться облаштувати св╕й персональний “рай” за рахунок лоповухих ближн╕х. ╤м'я ╖м — лег╕он. Це ╕ згов╕рлив╕ члени виборчих ком╕с╕й (включно з членами нелег╕тимно╖ вже к╕лька рок╕в ЦВК), ╕ джинсов╕ журнал╕сти, як╕ за в╕дпов╕дний гонорар ╕ д╕дька лисого за невинне янголя видадуть, ╕ масляноок╕ п╕ховшики, як╕ в програмах скуплених ол╕гархами телеканал╕в готов╕ зм╕шувати з брудом кожного, на кого вкаже бос, ╕ проплачен╕, “правильно” ор╕╓нтован╕ пол╕тологи, пол╕ттехнологи, голови р╕зномастих центр╕в пол╕тичних досл╕джень, як╕, концентруючи нашу увагу зам╕сть реально╖ опозиц╕╖ на виплеканих владою ялових ляшках-рабиновичах, п╕дштовхують нас до думки, що альтернативи д╕юч╕й влад╕ не ╕сну╓. Д╕йшло вже до того, що до зрежисованого хору п╕дпрягли й соц╕олог╕в. Медово-компл╕ментарн╕ для влади ╕ так╕ ж далек╕ в╕д реал╕й рейтинги кандидат╕в на майбутнього президента, виставлен╕ на початку грудня минулого року трьома соц╕олог╕чними центрами — Порошенко-Тимошенко-Вакарчук — св╕дчать багато про що. Найперше, про те, що Петро Олекс╕йович, добре св╕домий реальних шанс╕в подовжити терм╕н свого перебування на президентськ╕й посад╕, хот╕в би мати за сво╖х опонент╕в ос╕б гарантовано безпечних. Адже ц╕лком зрозум╕ло, що п╕дписання свого часу далеко неоднозначних “газових” угод, а ще б╕льше — р╕ки лайна, вилит╕ внасл╕док того на л╕дерку “Батьк╕вщини” з одного боку ╕ в╕дмова, свого часу, в╕д депутатського мандата, повернення до гастрольно╖ д╕яльност╕ пана Вакарчука, сприйняття його виключно як естрадного сп╕вака з ╕ншого, означа╓ гарантоване неголосування як за ту, так ╕ за ╕ншу кандидатуру великого числа виборц╕в.
 Чи усв╕домлю╓мо ми, що т╕ шахрайськ╕ ман╕пуляц╕╖ ведуть до повноц╕нного повернення у владу п'ято╖ колони, до подальшого кружляння ╕нфернальним колом, яке вже й так звело нас до р╕вня найслабших африканських кра╖н?
На жаль, усв╕домлення помилковост╕ тако╖ повед╕нки приходить надто пов╕льно. Переважна б╕льш╕сть укра╖нського електорату нав╕ть сьогодн╕, п╕сля чотирьох Майдан╕в, жоден з яких н╕якою революц╕╓ю в сенс╕ зм╕ни системи так ╕ не став, не може в╕двести зачарованих очей в╕д засмальцьовано╖ колоди краплених валет╕в, якую трясуть перед його очима, продовжу╓ ц╕лком серйозно сприймати пол╕тичною ел╕тою Краю безсоромне кодло нездар, шахра╖в, злодюг, во╓нних злочинц╕в та зрадник╕в, що нищать його.
Як же вибратись нам з того триклятого кола? Можна, зв╕сно, за прикладом пана Вакарчука, здати наданий кожному з нас ╤стор╕╓ю мандат на облаштування власно╖ усп╕шно╖ держави, зануритись у сво╓, займатися тим, що до душ╕, до серця, тим, що, окр╕м задоволення, дозволя╓ забезпечити г╕дне людини життя, а не жебракування. Можна по╖хати в усп╕шн╕, облаштован╕, безпечн╕ св╕ти, шукати там можливост╕ для сво╓╖ реал╕зац╕╖. Адже життя в кожного одне ╕ час, в╕дведений долею на досягнення усп╕ху, вкрай обмежений. ╤ те справедливо не лише для людини творчо╖. Адже ви╖жджа╓ вже не одна лише високочола ел╕та — конструктори, ╕нженери, л╕кар╕, програм╕сти — в чуж╕ св╕ти подаються автомехан╕ки, кран╕вники, зварювальники, слюсар╕, фрезерувальники, масово ви╖жджають буд╕вельники. Ви╖жджа╓ цв╕т будь-яко╖ нац╕╖ — молодь. Сотн╕ тисяч укра╖нц╕в, як╕, втративши над╕ю реал╕зувати себе на р╕дн╕й земл╕, щороку залишають батьк╕вщину, ╓ не просто знаком б╕ди, але надзвичайно загрозливим явищем для перспектив ╕ самого ╕снування держави Укра╖на.
Чи не зависока ц╕на за допущення до влади президент╕в-злод╕╖в, президент╕в-б╕знесмен╕в, прем'╓р╕в з фальшивими дипломами, кум╕в-неосв╕чених-прокурор╕в, ручних гол╕в парламенту, державних зрадник╕в в РНБО, п'ято╖ колони у вищому законодавчому орган╕ кра╖ни?
Може, пора прокидатися, панове? Спод╕вання на те, що каштани з жару повитягу╓ для вас купка пас╕онар╕╖в на черговому Майдан╕, не ст╕льки на╖вне, ск╕льки цин╕чне. Не г╕дною людини безчесн╕стю, непорядн╕стю, рабською ниц╕стю в╕дгонить в╕д нього. Нам можуть не подобатися некерован╕ семенченки-парасюки-савченки, самовпевнен╕ ╓горкисобол╓ви, самозакохан╕ саакашв╕л╕, адже не об╕цяють п╕льг, не об╕цяють скорого настання раю, навпаки, розбуркують в╕д солодкого медитування про скорий прих╕д всього того, але вони, на в╕дм╕ну в╕д влади, на в╕дм╕ну в╕д фейково╖ опозиц╕╖, як╕ сприймають вас маленькими укра╖нцями, дурними дов╕рливими дядьками, засобом забезпечення свого збагачення, сприймають вас за ЛЮДЕЙ. Адже людина, на в╕дм╕ну в╕д байдужого раба, за якого все вир╕шу╓ благод╕йник-хазя╖н, САМА визнача╓ свою долю, САМА буду╓ сво╓ майбутн╓.
Можна, зв╕сно, полишити занехаяну, завошивлену свою хату й шукати сво╓╖ дол╕ десь у св╕тах. Варто лишень розум╕ти при тому, що то не буде укра╖нський св╕т, що нащадки ваш╕ ран╕ше чи п╕зн╕ше асим╕люються, зватимуться поляками, португальцями, ╕тал╕йцями. Тож х╕ба не достойн╕ше навести лад у власному дом╕, аби почуватися в св╕т╕ р╕вними серед р╕вних, а не прохачами, не наймитами, якими вигляда╓мо сьогодн╕?
Щонайшвидше усунення в╕д влади сьогодн╕шн╕х нездар, шахра╖в, злодюг ╕ зрадник╕в — найперша д╕я на цьому шляху. Влада, яка, роз╕кравши, роззбро╖вши кра╖ну, залишила ╖╖ беззахисною перед ворогом, уможливила тим самим агрес╕ю захланного сус╕ди, влада, яка без жодного спротиву здала величезн╕ територ╕╖, яка й дос╕, на четвертому роц╕ в╕йни, вперто не визна╓ ╖╖ в╕йною, дозволяючи ворогов╕ представляти ╖╖ внутр╕шньоукра╖нським конфл╕ктом, влада, яка попри ту в╕йну залюбки гендлю╓ з ворогом, оголошу╓ захоплений Крим в╕льною економ╕чною зоною, яка зам╕сть концентрац╕╖ вс╕х ресурс╕в на реан╕мац╕╖ економ╕ки, створенн╕ сучасного, добре оснащеного ╕ навченого в╕йська, натом╕сть, в╕дгородившись в╕д народу пол╕цейськими щитами та ручними судами, продовжу╓ грабувати кра╖ну, наживати велик╕ м╕льйони та вивозити ╖х в оффшори, влада, яка чинить шалений спротив спробам реформувати ╖╖ — така влада ╓ злочинною ╕ потребу╓ негайно╖ зам╕ни. Затягуючи з тим, ризику╓мо не лише розпрощатися з над╕╓ю на повернення вже втрачених територ╕й, але втратити укра╖нську державн╕сть на загал.
╤стине призначення людини жити, а не ╕снувати. Починаймо жити, товариство?

Валентин БУТ

 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 12.01.2018 > Тема "Резонанс"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19568

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков