"Кримська Свiтлиця" > #2 за 12.01.2018 > Тема "Душі криниця"
#2 за 12.01.2018
МЕЛАНКА ЗАПРОШУ╢ НА ЩЕДРУ КУТЮ
Наш╕ традиц╕╖
За церковним календарем, 13 с╕чня вшанову╓мо Святу Мелан╕ю. Вона народилася в християнськ╕й родин╕, дуже багат╕й ╕ знатн╕й. У 14 рок╕в д╕вчину видали зам╕ж за парубка Ап╕н╕ана, який теж походив ╕з знатно╖ родини. Сво╓ майно, чимал╕ грошов╕ статки ця молода с╕м'я часто використовувала для того, аби допомогти нужденним. П╕сля багатьох рок╕в богоугодно╖ прац╕ Мелан╕я оселилася на ╢леонськ╕ гор╕, де згодом заснували монастир. В╕домо, що достойниця померла 439 року. На Меланки (народна назва свята), щоб весел╕ше провести Старий р╕к ╕ зустр╕ти Новий, молодь ходить з вертепом, де д╕йовими особами ╓ Коза, Ведм╕дь, Журавель, Циган, Циганка... ╕, зв╕сно, сама Меланка. Акторами, як правило, виступають парубки, одягнувши в╕дпов╕дн╕ костюми. Д╕вчата теж ходять з вертепною ватагою, але вони лише щедрують п╕д в╕кнами хати, а в саме помешкання не заходять, бо традиц╕я не велить. До реч╕, хлопц╕ нав╕дуються не до кожно╖ осел╕, а до т╕╓╖, де можна зустр╕ти д╕вчину на виданн╕. Дозволу зайти з вертепом сл╕д просити у п╕сенн╕й форм╕: - Господине, Господарочку, Пусти в хату Меланочку. Меланочка чисто ходить ╤ н╕чого не пошкодить... (Ох, якби ж то знали, на що насправд╕ здатна Меланка!). Господар запрошу╓ до хати вертепник╕в, ╕ вся родина збира╓ться подивитися на театрал╕зоване д╕йство. Допоки роз╕груються сцени, Меланка тим часом робить шкоду: розкида╓ см╕ття, переверта╓ посуд, смика╓ кота за хвоста.., а Циган з Циганкою (сп╕льники Меланки) намагаються щось поцупити, скаж╕мо, шинку, ковбаску, або випросити у хазя╖на поб╕льше грошей. Все це — добр╕, дотепн╕ жарти. Тож на Меланку ображатися не можна, бо сьогодн╕ — ╖╖ веч╕р! Бува╓, що добрий господар запрошу╓ весь вертеп до столу, насамперед часту╓ кутею. Адже Щедрий веч╕р — Щедра кутя! У давнину д╕вчата цього вечора збиралися поворожити, так само, як ╕ в н╕ч на Андр╕я. А ось за легендою, д╕вчата-в╕дьми на Щедрий веч╕р збирають чаклунське з╕лля “нечуйв╕тер”. В╕рили, що у цей час воно ма╓ найб╕льшу силу, але знайти його можуть сл╕п╕ люди, або ж в╕дьми, бо знають так╕ пота╓мн╕ м╕сця. Вт╕м, хто випадково знайде чар-з╕лля, за власним бажанням може стати невидимим ╕ нечутним. Особливе д╕йство Щедрого вечора - “вод╕ння Кози” (для цього хтось перевдягався на домашню тварину, або виготовляли ╖╖ опудало). Коза в традиц╕йних в╕руваннях укра╖нц╕в в╕д╕гравала неоднозначну роль. З одного боку ця тварина вважалася породженням лихого, з ╕ншого — символ╕зувала родюч╕сть ╕ житт╓ву силу. Побутували уявлення, що в╕дьма бо╖ться кози ╕ н╕коли не в╕дбере у не╖ молока. Козла, наприклад, тримали у стайн╕ разом з к╕ньми для ╖х охорони в╕д нечистих сили, а також для того, щоб чорт ╖здив верхи на козл╕ ╕ не мучив коней. Загалом ця н╕ч, а вона, не забуваймо, Новор╕чна, сповнена маг╕чних д╕й, спрямованих на розгадування майбутнього, забезпечення родинного добробуту та щастя на весь наступний р╕к. Народн╕ пов╕р'я стверджують, що на Щедрий веч╕р аж до св╕танку небеса в╕дкрит╕ для людсько╖ молитви, тож можна просити в Бога про найпота╓мн╕ше.
З ВАСИЛЕМ — НОВИЙ Р╤К У ГОСТ╤
14 с╕чня християни сх╕дного обряду в╕дзначають одразу два величних церковних свята — Обр╕зання Господнього та Васил╕я Великого, а разом з ними зустр╕чають Новий р╕к за старим стилем... ╤сус Христос на восьмий день п╕сля свого Р╕здва прийняв обр╕зання в╕дпов╕дно до ╕удейського старозав╕тного закону для вс╕х немовлят чолов╕чо╖ стат╕. П╕сля виконання обряду йому дали ╕м'я, пров╕щене архангелом Гаври╖лом у день передання благо╖ в╕ст╕ Д╕в╕ Мар╕╖ — ╤сус. Васил╕й Великий — один з Отц╕в Церкви, арх╕╓пископ Кесар╕╖ Каппадок╕йсько╖, народився 329 року (за деякими джерелами — 330 року). Його знатна родина славилася щирою в╕ддан╕стю християнськ╕й в╕р╕. Одержавши блискучу (як на той час) юридичну осв╕ту, Васил╕й став на шлях духовного життя, залишивши мирську су╓ту та тимчасову славу, довол╕ марну ╕ примарну. В╕н був читцем у церкв╕, а пот╕м роздав усе сво╓ майно вбогим, вдовам, сиротам ╕ заснував обитель для ченц╕в, уклав строгий монаший устав, яким ╕ тепер послуговуються отц╕-васил╕яни. Написав багато богословських праць, лист╕в, послань, в╕н ╓ автором Свято╖ Л╕тург╕╖ (Служби Божо╖). Як арх╕╓пископ, стояв в оборон╕ Христово╖ Церкви в╕д поширення псевдовчень, ╓ретиканства, що заперечували Божественну Природу ╤суса Христа, Пресвято╖ Тр╕йц╕, ╖╖ ╓дност╕. За те зазнав пересл╕дувань з боку можновладц╕в, на яких вплинули хибн╕ теч╕╖. Помер Святий Отець Васил╕й Великий 1 (14) с╕чня 379 року. У давнину ╕снувала традиц╕я, зг╕дно з якою на свято Васил╕я мешканц╕ села збиралися на перехрест╕ дор╕г, де ще в дохристиянськ╕ часи в╕дбувалися р╕зн╕ колективн╕ церемон╕╖ з розвагами. Так╕ д╕йства в╕дом╕ п╕д назвами - “сх╕д”, “пляс”, “данець” (в╕д слова - “данина”). Класична форма ╖х орган╕зац╕╖ та проведення — коло. У його центр╕ стають тро╖ст╕ музики й парубки (останн╕ здеб╕льшого у масках, в╕дпов╕дних маскарадних костюмах). На певн╕й в╕дстан╕ в╕д них, також колом, стають д╕вчата. Танц╕ в╕дбуваються м╕ж внутр╕шн╕м ╕ зовн╕шн╕м колами. Специф╕ка новор╕чного “данцю” поляга╓ в тому, що хлопц╕ не т╕льки танцюють, а й змагаються у лицед╕йств╕; кожна маска старанно роз╕гру╓ свою роль, заздалег╕дь визначену. Сам ритуал символ╕зу╓ народження Нового Сонця. Тож його величають, в╕ддають «данину». Та все ж, головною особою на Новий р╕к вважався перший пос╕вальник (“полазник”), який приносив до осел╕ щастя. Такими ╓ малол╕тн╕ хлопчики. Тому цього дня вони прокидаються рано-вранц╕, бо в них вельми важлива справа — пос╕вати зернами хл╕бних злак╕в, що також в╕дображено у численних новор╕чно-р╕здвяних в╕ншуваннях: - С╕йся, родися на щастя, на добро!.. Народна традиц╕я велить спочатку пос╕вати в р╕дн╕й осел╕, а пот╕м ╕ти до сус╕д╕в, хресних батьк╕в, родич╕в, а дехто зумисне замовля╓ пос╕вальник╕в... В╕дпов╕дно до народних уявлень (але це — марнов╕рство, забобони), д╕вчата щастя не приносять, тому й не ходять пос╕вати. ╥хн╓ м╕сце на Васил╕я (чи то ╖хня участь) — сид╕ти вдома. Цього дня нав╕ть ж╕нки не заходять у чужу хату. Деяк╕ господин╕ не прибирають пос╕вальне зерно з п╕длоги ╕ не виносять його з хати аж до завершення вс╕х р╕здвяних свят, бо разом з цим зерном можна винести з осел╕ щастя й долю, принаймн╕, добр╕ побажання, те, чого назичили вам пос╕вальники. До реч╕, пос╕вальним зерном п╕сля свят годують домашню птицю. У дбайливого господаря н╕чого не пропаде! У деяких етнограф╕чних рег╕онах Укра╖ни на свято Васил╕я (чи то Старий Новий р╕к) парубки засилали сват╕в, спод╕ваючись на добр╕ насл╕дки у роц╕, що вже прийшов. Тут “спрацьову╓” маг╕я першого дня: як р╕к почнеш — так ╕ проживеш. Вес╕лля ж можна було в╕дгуляти п╕сля Святок, коли розпочинався новий сезон на шлюби, що тривав до Масляно╖. Зрештою, це не так вже й багато часу, тому нетерпляч╕ парубки посп╕шали... Над такими кепкували: “Сп╕шить вчепити хомут на шию...”. За народними пов╕р'ями, у цей день сл╕д засв╕тити спозаранку лампу (запалити св╕чку), щоб кури добре неслися, ╕ в╕дразу нагодувати ╖х. Т╕льки при цьому домашню птицю голосно не кликати, бо “можуть почути зл╕ сус╕ди ╕ наврочити...”. Одним з важливих д╕йств Новор╕чного свята ╓ сп╕льний об╕д за щедрим столом. Коли с╕м'я с╕да╓ об╕дати, батько пригоща╓ сина “чар╕вним” домашн╕м пирогом (його, як правило, готу╓ мама чи старша сестра), згадка про який допоможе в╕дшукати потр╕бну дорогу, якщо заблука╓ш... Тарас ЛЕХМАН
"Кримська Свiтлиця" > #2 за 12.01.2018 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19550
|