"Кримська Свiтлиця" > #45 за 10.11.2017 > Тема ""Білі плями" історії"
#45 за 10.11.2017
ЯК ╤ ЧОМУ В 2017 РОЦ╤ РОС╤Я НЕ В╤ДЗНАЧИЛА СТОР╤ЧЧЯ РЕВОЛЮЦ╤╥
В хат╕ пов╕шеного не говорять про мотузку, а в нин╕шн╕й РФ мовчать про революц╕ю…
В останн╕ роки в Рос╕╖ традиц╕йно яскраво ╕ весело в╕дзначають колись траг╕чне «свято з╕ сльозами на очах» - пам'ятну дату 9 травня. Кожен р╕к. А вже раз на п'ять рок╕в, в юв╕ле╖ р╕зно╖ м╕ри круглост╕, пишн╕сть цих урочистостей просто зашкалю╓. Стол╕ття вступу Рос╕╖ у Першу св╕тову в╕йну в 2014 роц╕ було в╕дзначено не так бурхливо, але теж вельми пом╕тно, з концептуальними пам'ятниками ╕ виступами. Щось под╕бне апр╕ор╕ оч╕кувалося ╕ в 2017 роц╕ – до стор╕ччя Революц╕╖. Але н╕чого такого не було ╕ нема╓. Найкраща рефлекс╕я з цього приводу опису╓ться словосполученням «безпритульна революц╕я». Саме безпритульна, нин╕шн╕й влад╕ не потр╕бна, або й небезпечна. Адже цю революц╕ю не можна засудити, як сл╕д, оск╕льки з не╖ вироста╓ радянський режим, ностальг╕чну любов до якого влада використову╓. Водночас ╖╖ не можна ╕ звеличувати. ╤ не т╕льки з╕ страху образити Поклонську та ╕нших царебожник╕в. Революц╕ю в сьогодн╕шн╕й Рос╕╖ не можна хвалити за визначенням, оск╕льки вона завжди – п╕дсумок краху режиму. А нин╕шн╕й режим, впевнено йдучи до пр╕рви, про це згадувати ╕ думати не хоче. Тому влад╕ та контрольованим нею пропагандистам доводиться крутитися, мов вужев╕ на вилах, кажучи так, щоб н╕чого не сказати. А головне – не проговоритися про демократичн╕ альтернативи Рос╕╖, що тод╕ в 1917-му, що зараз.
ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ-2017 П╕сля того, як у 2014 роц╕ Рос╕я розв'язала в╕йну в Укра╖н╕ ╕ з Укра╖ною, пор╕вняння з под╕ями стол╕тньо╖ давнини стали повсюдними ╕ пост╕йними. Як ╕ оч╕кування велико╖ в╕йни. Щоправда, до к╕нця року стало очевидно, що г╕бридна в╕йна в св╕тову все ж не перейшла. Однак традиц╕я пор╕вняння залишилася. ╤ вже з 2015 року вс╕ подумки почали прим╕ряти до рос╕йських реал╕й революц╕йн╕ под╕╖. При тому, що п╕дстав для цього було небагато. Але маг╕я круглих цифр – 100 рок╕в – дуже д╕╓ва. Банальними стали слова про якийсь революц╕йний дух, який в 2017 роц╕ неодм╕нно прокинеться в Рос╕╖. До того ж, пам'ятаючи про традиц╕╖ пишних юв╕ле╖в у РФ, вс╕ тут чекали чогось надзвичайного в╕д влади. ╤ ось 2017-й настав. Дивно, але знову щось трапилось в березн╕ (якщо не за юл╕анським, а за григор╕анським календарем, то Лютнева революц╕я теж була в березн╕). 26-го числа на вулиц╕ Рос╕╖ тисяч╕ людей вийшли на недозволен╕ м╕тинги, ходи. Прив╕д, по сут╕, був не такий важливий (зараз, коли пройшло вже б╕льше п╕вроку, зда╓ться, ╕ не вс╕ згадають, що це було – через медвед╓вськ╕ палаци, крос╕вки ╕ «будиночок для качечки» на ставку). В╕дтод╕ под╕бн╕ акц╕╖ стали регулярними. Щоправда, як╕сного вибухопод╕бного стрибка не в╕дбулося. Але й замирення, спаду активност╕ нема╓. Тож чи можна в п╕дсумку говорити про особливий революц╕йний дух, який мав прокинутися в Рос╕╖ в 2017-му? ╤ так, ╕ н╕. В╕н виявився приблизно т╕╓ю же м╕рою, якою у 2014-му в св╕т╕ повторилася св╕това в╕йна. Тобто, в дуже-дуже полегшеному вар╕ант╕, не в гарячому, а холодному вигляд╕. В╕дпов╕дно – поки у кремл╕вського режиму все н╕би п╕д контролем. Особливо з появою Росгвард╕╖. Тут уже н╕яке «Пол╕ц╕я з народом» не спрацю╓. Схоже, влада ду-у-уже серйозно сприйняла розпов╕д╕ пок╕йного Н╓мцова ╕ живого Навального про те, як легко п╕ддаються пропаганд╕ пол╕цейськ╕ р╕зних звань, як легко вони вимовляють фразу, звернену до нин╕шн╕х опозиц╕онер╕в: «Коли ви прийдете до влади...». Висновки були зроблен╕. Створена п╕втора роки тому Росгвард╕я вже перев╕рена в справ╕ ╕ показала свою над╕йн╕сть. Вона без розбору «гвинтить» тих ╕ ст╕льки, ск╕льки накажуть. А др╕бниц╕, формальн╕ дурниц╕, на зразок оформлення папер╕в, пред'явлення обвинувачення залишають на пол╕ц╕ю, яка тепер лише в рол╕ п╕дручно╖...
ТЕЛЕФАНТАЗ╤╥ ЗАМ╤СТЬ ОСМИСЛЕННЯ Що ж до ╕деолог╕╖, то стратег╕я Кремля також стала зрозум╕лою майже в╕дразу. Революц╕йний юв╕лей не те, щоб замовчувався, але приглушувався. Тому що саме слово «революц╕я» в сучасн╕й Рос╕╖ стало небезпечним для влади. В╕дпов╕дно, ╕ в рос╕йських ЗМ╤, передус╕м на ТБ - найпотужн╕ш╕й збро╖ масового ураження - воно стало непристойним. ╤ зовс╕м не випадково, що найяскрав╕шою под╕╓ю у святкуванн╕ 100-р╕ччя Рос╕йсько╖ революц╕╖, особливо Жовтневого перевороту стали телепрем'╓ри на двох головних каналах. «Демон революц╕╖» на Рос╕╖-1, «Троцький» на Першому канал╕. Телебачення, яскрава, придумана картинка – це ╓дине, що за нин╕шнього режиму вм╕ють робити. Але невже ж це д╕йсно все, що зробила Рос╕я до 100-р╕ччя ц╕╓╖ под╕╖? Практично – так. Ну, х╕ба що ще хода КПРФ – пот╕шно╖ зюгановсько╖ комун╕стично╖ опозиц╕╖. Ну, х╕ба що став уже традиц╕йним парад на Красн╕й площ╕ – на честь параду 1941 року, який проводився на честь «Великого Жовтня». Але це, скор╕ше, вже частина культу Поб╓добес╕я, н╕ж в╕дзначення власне революц╕╖. Чи треба уточнювати, що зах╕д – з обов'язковим показом по телеящику. Але поверн╕мося до ╕нших телефантаз╕й. «Демон революц╕╖» ╕ «Троцький» окремо – це не тавтолог╕я, не повтор, хоча «Демоном революц╕╖» насправд╕ називали саме Троцького. Те, що тепер у «демони» перейменували Парвуса (Олександра Гельфанда), який брав грош╕ на революц╕ю у н╕мц╕в, у Другого рейху – дуже важливо. Як ╕ те, що в одному сер╕ал╕ Парвус – головний герой, а в ╕ншому – один з геро╖в. Основна ╕дея, яку виробила нин╕шня Рос╕я – це те, що головне у кожн╕й революц╕╖ – грош╕, дан╕ революц╕онерам для ╖╖ зд╕йснення якою-небудь ворожою державою (це сама суть «Демона революц╕╖»; в «Тро╖цькому» все хитр╕ше, але ╕ там ця тема – одна з пров╕дних). А що ще могло з'явитися в кра╖н╕, режим яко╖ так злякався Революц╕╖ Г╕дност╕ в сус╕дн╕й кра╖н╕, що з╕ страху тут же оголосив ╖╖ ворожою ╕ фашистською.
╤СТОР╤Я ЯК «ГРА ПРЕСТОЛ╤В РСДРП» Назван╕ телесер╕али, сам╕ по соб╕, не наст╕льки важлив╕ ╕ значн╕, щоб говорити про них окремо. Але вони добре показують важливий елемент механ╕зму влади в Рос╕╖ – суть ╕ стиль роботи ╖╖ «творчо╖ прислуги». У цьому сенс╕ хотиненк╕вський «Демон революц╕╖» – продукц╕я б╕льш банальна. Звичний ╕сторичний сер╕ал. Ось вам план м╕ста з висоти пташиного польоту, титр поясню╓, що це за м╕сто. ╤ дал╕ – зйомка в обмеженому набор╕ ╕нтер'╓р╕в. Що характерно, ╢вген Миронов в рол╕ Лен╕на – це справжн╕й "╕д╕от", в сенс╕ князь Мишк╕н (який ╕ був ран╕ше кращою роллю Миронова). Не думаю, що це якось сп╕вв╕дноситься з ╕сторичною правдою, натом╕сть виклика╓ пол╕тичн╕ алюз╕╖ з сучасн╕стю. Коли сьогодн╕ в Н╕меччин╕, в ╢вроп╕, в св╕т╕, масово ╕ небезкоштовно вербують профес╕йних «пут╕на треба зрозум╕ти», пут╕нферште╓р╕в, у рос╕ян хочуть посилити позиц╕╖ лен╕нферште╓р╕в. Тобто людей, як╕ розум╕ють безжального тотал╕тарного вождя ╕ сп╕вчувають йому. ╢ ╕ приманка для глядач╕в: Лен╕н в кадр╕ ц╕лу╓ться. Причому з ц╕лком звабливою ╤нессою Арманд. Хоча з ╕ншого боку, в деяких ракурсах «товариш ╤несса» б╕льше схожа на стару Шапокляк або депутатку Ярову. ╢ ╕ м╕ра авторсько╖ см╕ливост╕: народу в╕дкрили давно приховану в╕д нього правду. З класики Лен╕н любив, виявля╓ться, не т╕льки Бетховена, а й Вагнера (начебто, ╓ цьому п╕дтвердження). Б╕льш, н╕ж лог╕чно. Для владних виродк╕в Вагнер – як спусковий гачок. (Констатац╕я ╕ показ цього, треба визнати, – очевидний плюс). Сл╕дом до глядача прийшов ╕ «Троцький» в╕д в╕домого продюсера, колишнього сп╕вака ╕ ком╕ка Цекало. За заставкою, за загальним зм╕стом, сценарно-операторсько-режисерським напором я б його назвав «Бронепо╖зд "Троцький"». Ф╕льм пре на нас ╕ агресивно змушу╓ дивитися себе, н╕би п╕д загрозою децимац╕╖ (розстр╕л кожного десятого в п╕дрозд╕л╕, що в╕дступив – одна ╕з звичайних практик Троцького). ╤ спочатку зда╓ться, що це крут╕ше за «Демона революц╕╖»: монтажна см╕лив╕сть, чар╕вна, до гротеску, р╕зк╕сть актор╕в. Але так т╕льки до того моменту, поки не накопичаться достатньо нестиковки з реальною ╕стор╕╓ю. Знаменитий проза╖к ╕ сценарист Юр╕й Наг╕б╕н говорив: щоб писати сценар╕й про когось, потр╕бно знати або все, або н╕чого. Нов╕ рос╕йськ╕ сценаристи вибирають друге. Практично впевнений, що просунут╕ автори "Троцького" об'╓мну його автоб╕ограф╕ю не читали. А нав╕що? В одному з анонс╕в сер╕алу побачив «Троцький, б╕дний ╓врейський хлопчик». ╤ з ц╕╓╖ нап╕ванекдотично╖ фрази фактично вироста╓ образ героя. Що ╓ н╕сен╕тницею. Сер╕альний Троцький, до зустр╕ч╕ з майбутньою дружиною С╓довою – естетично незаймана, художньо незаймана людина – теж н╕сен╕тниця. Льовушка жив ╕ доросл╕шав в Одес╕, четвертому м╕ст╕ ╕мпер╕╖. В╕н ходив там в театри, кафешантани ╕ обчитав ус╕ б╕бл╕отеки. Його батько був чималим землевласником на п╕вдн╕ Укра╖ни. Його одеський кузен, у якого в╕н жив, був купцем друго╖ г╕льд╕╖ ╕ в╕домим видавцем (у тому числ╕ л╕тератури з науковим ухилом). Його плем╕нниця (╕ майже ровесниця) була багатооб╕цяючою поетесою В╕рою ╤нбер. Чи ма╓ це щось сп╕льне з сер╕альними "Троцьким" в косоворотц╕, пров╕нц╕йним ╕ зашуганим на початку житт╓вого шляху, Льовчиком, якого напористий хул╕ганський Лен╕н мало не спуска╓ з даху. Н╕! Але авторам так потр╕бно. Нав╕що? Щоб Парвус на н╕мецьк╕ грош╕ почав л╕пити св╕й вар╕ант Франкеншт... тобто вибачте, Броншт... тобто вибачте – Троцького. ╤ дал╕ в╕дкрива╓ться ще один непри╓мний момент... А саме – мотивац╕йна, психолог╕чна прим╕тивн╕сть ╕нших геро╖в, вс╕х без розбору – хул╕гана Лен╕на, старого ╕д╕ота Пл╓ханова, бандита Стал╕на, хитрого цин╕ка Парвуса. ╤ це приводить до сумного висновку, що ми дивимося н╕сен╕тницю, пустушку – в яскрав╕й, приваблив╕й, шарудлив╕й обгортц╕. То що ж це, б╕с забирай таке? А це «Гра престол╕в РСДРП». ╤ все! Не чекайте осмислення ╕ розум╕ння чогось п╕сля зак╕нчення ф╕льму. Вас т╕льки непогано розважать. ╤ крапка. А ви, дурн╕, чого ще чекали в╕д рос╕йського телебачення?..
АНАРХ╤Я ЧИ ДИКТАТУРА – ПОМИЛКОВИЙ ВИБ╤Р ДЛЯ РОС╤╥ П╕сля цих сер╕ал╕в багато що ста╓ ясн╕ше ╕ щодо розлого╖ журавлини "Мат╕льди". Я б взагал╕ об'╓днав "Мат╕льду", "Демона революц╕╖" ╕ "Троцького" в трилог╕ю «Наздоженемо ╕ переженемо Голл╕вуд ╕ Netflix». В межах лояльност╕ Кремлю, зв╕сно. ╤ все, н╕чого ╕ншого там нема╓. При цьому не виключаю, що творча ╕нтел╕генц╕я на цей самодур яскравого лушпиння попадеться. Надихнувшись к╕лькома великими планами улюблених актор╕в, вона сама багато довигада╓, захопитися, вжахнеться. Тобто наповнить показану розважальну порожнечу сенсом. Вт╕м, н╕. Про повну порожнечу ╕ безглуздя я погарячкував. Повторюся – Парвус! На наших очах вироста╓ нова титан╕чна ф╕гура св╕тового революц╕йного руху (за верс╕╓ю Рос╕йсько╖ Федерац╕╖). Ось вже ╕сторична знах╕дка для Кремля – революц╕онер-комерсант, патолог╕чно любив грош╕ ╕ брав ╖х, не озираючись на принципи. Думаю, негативний культ Парвуса в Ереф╕╖ т╕льки зростатиме. В╕н так добре вписався в кремл╕вське пояснення вс╕х под╕й рос╕йсько╖ ╕стор╕╖: ╕ колишн╕х, ╕ тепер╕шн╕х, - що загрожу╓ вирости в ╖╖ головного сп╕вгероя: Парвус-Березовський. Найстрашн╕ше, що ц╕ сер╕али не роблять щеплень проти тотал╕таризму. Зам╕сть Лен╕на, який сльозливо слухав Вагнера з Крупською, так легко уявити Г╕тлера з Браун. А зам╕сть стильного Троцького у всьому чорному ╕ в крутому бронепо╖зд╕ – Г╕ммлера у всьому чорному ╕ в крутому замку. Етика представлених сер╕ал╕в так рухлива, що вона не да╓ елементарного розум╕ння: людян╕сть – це добре, а розлюдян╕сть – це огидно. ╤ в цих сер╕алах, ╕ в ╕нш╕й сьогодн╕шн╕й телепродукц╕╖ рос╕йському глядачев╕ не показують позитиву демократ╕╖, ховають в╕д нього демократичну альтернативу Рос╕╖ (за одниму з радянських апокриф╕в-1937 колеги по видавництву Academia Камен╓в ╕ Бухар╕н незадовго до арешту ╕ розстр╕лу говорили один одному: «А може, й не варто було нам розганяти Установч╕ збори...»). У п╕дсумку рос╕йському телеглядачев╕ дають такий оманливий виб╕р: або безмежна анарх╕я при безпорадному Керенському, або сильна влада п╕д жорсткими царями/жорстокими б╕льшовиками. Вибирайте, хлопц╕, ╕ не каж╕ть пот╕м, що у нас нема╓ демократ╕╖. Найдивовижн╕ше, що б╕льш╕сть рос╕йських критик╕в з анал╕тиками, не завжди нав╕ть куплених, вибирають. Схоже, що в╕дучування в╕д системного мислення в Рос╕╖ да╓ сво╖ все б╕льш зр╕л╕ плоди... У в╕дмов╕ в╕д спроб рефлексац╕╖ революц╕╖ Кремль в╕двернувся ╕ в╕д Лютого, ╕ в╕д Жовтня. Як чогось сутн╕сного, усв╕домленого, для Кремля нема╓ н╕ того, н╕ ╕ншого. Тому що для нин╕шнього рос╕йського режиму вони – по ситуац╕╖ – можуть бути поганими, можуть бути хорошими. Або, ще краще, н╕якими – не бути... Зняли два дорогих сер╕али, зняли п'ять документальних ф╕льм╕в. ╤ все – забули, про╖хали, б╕льше н╕яких революц╕й. На Рос-ТБ вже прийшов новий наказ – напередодн╕ «Вибор╕в-2018» показувати б╕льше позитиву. Див╕ться ╕ рад╕йте. Вс╕ зрозум╕ли, все зрозум╕ли?! Якщо н╕, то ╓ Росгвард╕я.
Олег Кудр╕н (Укр╕нформ)
"Кримська Свiтлиця" > #45 за 10.11.2017 > Тема ""Білі плями" історії"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19270
|