"Кримська Свiтлиця" > #39 за 29.09.2017 > Тема "Душі криниця"
#39 за 29.09.2017
ТРОХИМ ╤ДЕ — ЩАСТЯ НЕСЕ
Наш╕ традиц╕╖
2 жовтня, за церковним календарем, день, присвячений Святому мученику Трохиму, який п╕д час язичницького свята визнав себе християнином, зазнав багатьох страждань, тортур, а пот╕м його стратили. Це сталося 280 року в Мал╕й Аз╕╖. У народ╕ вважали, що Трохим ╓ покровителем пас╕чник╕в ╕ в цей день починали переносити вулики на зим╕вку. Хто ревно оп╕ку╓ться сво╖ми бджолами, говорили старш╕ люди, той обов'язково дочека╓ться в╕д Трохима допомоги та п╕дтримки, ╕ матиме вдосталь меду. Зг╕дно з давн╕ми укра╖нськими звичаями цей день вважали вдалим для остаточного вибору сво╓╖ пари. Тому “на Трохима не проходить щастя мимо, куди Трохим — щастя за ним; Трохим ╕де — щастя несе”. Особливо оч╕кували свята Трохима т╕ д╕вчата, як╕ збиралися зам╕ж, нав╕ть замовляли Богослуж╕ння у церкв╕. А збираючись на вечорниц╕ з нагоди свята, хлопц╕ ╕ д╕вчата засиджувалися до самого ранку, трет╕х п╕вн╕в. Зр╕дка яка д╕вчина поверталася на св╕танку додому сама, без парубка, що припав ╖й до душ╕. Деяк╕ хитр╕ д╕вки, бувало, вдавалися до послуг ворожок. Але так щастя не здобудеш, навпаки — змарну╓ш. Ворожбитство — це великий гр╕х! ╤нша справа, коли на Трохимових вечорницях д╕вчина могла продемонструвати, яка вона вправна газдиня. Адже д╕вчата, готуючи сп╕льну вечерю, частували нею парубк╕в, кр╕м того, кожна д╕вчина готувала щось ╕ сама. Шлях до парубочого серця лежить ╕ через шлунок... Народна прикмета говорить: “Якщо на Трохима бджоли старанно позал╕плювали в╕чка вулик╕в воском чи пропол╕сом — зима буде суворою, а злегка — теплою”.
КУДИ ДМЕ В╤ТЕР НА ДЕНИСА...
3-го жовтня — Денис╕в день. В╕н “славиться” сво╖ми в╕трами ╕, кажуть, т╕льки зр╕дка, коли природа в╕дступить в╕д цього правила, то в╕тер не дме. Зазвичай, за напрямком в╕тру селяни визначали погоду на найближчий час: п╕вн╕чний в╕тер в╕╓ — на холод, п╕вденний — на тепло, зах╕дний — на сльоту, мокречу, а сх╕дний в╕тер в╕щу╓ сонячну погоду, але прохолодну. Не дивно, адже ос╕нь господарю╓. Вдавалися ╕ до забобон╕в. Вважали, що сх╕дний в╕тер на Дениса сприятливий для р╕зного роду починань, добре щось планувати та задумувати. Отож у Денис╕в день молод╕, як╕ щойно побралися, розм╕рковували над сво╖м майбутн╕м сп╕льним життям, наприклад, розраховували с╕мейний бюджет, розплановували сп╕льне дозв╕лля, продумували, як ╕ де у недалекому майбутньому вони житимуть, як облаштуються у сво╓му с╕мейному гн╕здечку, забезпечуючи затишок та добробут у хат╕, тощо. Особливо при╓мн╕ клопоти для молодого подружжя, пов'язан╕ з продумуванням ╕нтер'╓ру свого житла. Адже у цю справу вклада╓ш душу, робиш справу на багато рок╕в, щоб у подальшому не в╕дчувати дискомфорту у власн╕й осел╕. Недарма кажуть: “Коли молишся, то молися так, наче завтра ма╓ш померти; коли щось буду╓ш, то будуй на тисячу рок╕в!”.
НА ПРЕДТЕЧ╤ ТУЛИСЯ ДО ПЕЧ╤
6 жовтня — церковне свято Зачаття ╤вана Предтеч╕. В╕н був останн╕м ╕з пророк╕в, який св╕дчив про Мес╕ю: “У пустел╕ готуйте дорогу для Господа, р╕вняйте стежки Йому”. До ╤вана Предтеч╕ приходили мешканц╕ вс╕╓╖ ╤уде╖ ╕ ╢русалиму, хрестилися в╕д нього у р╕ц╕ Йордан╕, визнавали гр╕хи ╕ щиро-щиро каялися. Це була сво╓р╕дна спов╕дь, т╕льки ще тод╕ без Святого Причастя. Натом╕сть в╕н ╖м промовляв: “Я хрещу вас водою на покаяння. Але Той, Хто йде п╕сля мене, сильн╕ший в╕д мене: я не достойний понести взуття Йому. В╕н хреститиме вас Духом Святим ╕ вогнем”. ...У народ╕ кажуть: “На Предтеч╕ тулися до печ╕”. Це тому, що ос╕нн╕ похолодання все част╕ше заглядають у гост╕. П╕сля Ос╕ннього ╤вана (ще так називають свято у побут╕) р╕дко коли випада╓ сонячна тепла днина. Як це не парадоксально звучить, але у саме свято (мова — про давнину) не раз вдавалися до марнов╕рства, ворож╕нь. Вважали, що цього дня можна д╕знатися, коли яке лихо минеться. Отож виходили до м╕сця злиття двох р╕чок, набирали по однаковому кухлю води з кожно╖ ╕ ставили у хат╕. Дал╕ спостер╕гали: якщо швидше випарову╓ться вода з б╕льшо╖ р╕чки, то лихо минеться не скоро. Однак, не вдавайтеся до таких ворож╕нь, гр╕ховних д╕й! На ╤вана Предтеч╕ н╕чого не заготовляли на зиму, бо, мовляв, почорн╕╓, пропаде. (Також марнов╕рство!). Д╕вчата ж бралися за рукод╕лля — пряли, ткали, шили, вишивали... Господин╕, знахар╕ готували р╕зн╕ насто╖. У народ╕ в╕рили, що “з водою ╤ван забира╓ усяк╕ хвороби ╕з собою”. Тарас ЛЕХМАН
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 29.09.2017 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19092
|