"Кримська Свiтлиця" > #39 за 29.09.2017 > Тема "Резонанс"
#39 за 29.09.2017
«АЩЕ СМЕРДЪ УМРЕТЪ ЗАДНИЦА КНЯЗЮ»
СУД (Ч. I) «АЩЕ СМЕРДЪ УМРЕТЪ ЗАДНИЦА КНЯЗЮ»
Суд не люблять. Його уникають. А проте ж, навряд чи хто наважиться поставити п╕д сумн╕в важлив╕сть цього соц╕ального регулятора. ╤ тут не ма╓ значення н╕ соц╕ум, н╕ час. Без нього не обходились н╕ в дн╕ легендарного царя Соломона, н╕ в золот╕ л╕та Рус╕, тим б╕льше, неможливо уявити без нього наш г╕бридизований час. Недаремно ж Преамбула до Загально╖ декларац╕╖ прав Людини рече: “необхiдно, щоб права людини охоронялися силою закону з метою забезпечення того, щоб людина не була змушена вдаватися як до останнього засобу до повстання проти тиранi╖ i гноблення”. На жаль, влада надто часто спокуша╓ться використовувати суд задля зм╕цнення свого пан╕вного становища. Чи варто й казати, що про жодну справедлив╕сть у цьому раз╕ не йдеться... Похмурим прикладом того ╓ под╕╖, що розгортаються останн╕м часом в окупованому Криму. Показов╕ судилища — ╕накше й не назвати — спершу над “бомб╕стами” С╓нцовим, Кольченком, пот╕м над “терористами” Чийгозом, Асановим, Дегерменджи, дал╕ над “посягателями на територ╕альну ц╕л╕сн╕сть Москов╕╖” Семеною та Умеровим. ╤ це ж лише найгучн╕ше з того кримосуддя. Несправедлив╕сть судових р╕шень в кожн╕й з названих справ вража╓ нав╕ть закорен╕лих цин╕к╕в. К╕норежисер, засуджений на двадцять рок╕в за нам╕р (!) висадити в пов╕тря чи то кам'яну коп╕ю ╕лл╕ча, чи “в╕чний” вогонь; заступник голови Меджл╕су, якого засудили на в╕с╕м рок╕в колон╕╖ суворого режиму за намагання у мирний спос╕б не допустити державно╖ зради, захоплення свого краю захланними чужинцями; журнал╕ст, якому “впаяли” два з половиною роки умовно з випробувальним терм╕ном три роки за те, що в двох його статтях така соб╕ “л╕нгвоекспертеса” гебешного розливу пан╕ Ольга ╤ванова побачила ознаки невизнання належност╕ Криму до Москов╕╖ — все те вочевидь доводить те, що кримсько-кремл╕вськ╕ суди не б╕льше, н╕ж мар╕онетки в руках невр╕вноважено╖ захланно╖ влади, яка заради сво╖ ╕люзорних марень лама╓ дол╕ невинних людей, загарбу╓ територ╕╖ сус╕д╕в, п╕дштовху╓ до пекла в╕йни ц╕лий св╕т. При тому, ця влада демонстративно показу╓, що ╖й глибоко байдуже, як той св╕т ставиться до тих ╖╖ д╕й. Судилище над ╤льм╕ Умеровим, яке в╕дбулося на цьому тижн╕, нав╕ть в цьому ряду ╓ показовим. Так, кремл╕вськ╕ спецслужби, попри те, що в Криму н╕коли не бракувало тюрколог╕в, заангажувало для експертизи висловлювань пана Умерова, зроблених ним в ╕нтерв'ю кримськотатарському телеканалу АТР в час╕ його перебування на материку, абсолютно ялову в план╕ тюрколог╕╖ вже згадувану тут пан╕ Ольгу ╤ванову та “перекладача” Салед╕нова, який послужливо додав до замовленого перекладу модальне д╕╓слово, яке спотворило висловлювання пана Умерова, стало п╕дставою для висновку “експертеси” про те, що згадане ╕нтерв'ю м╕стить публ╕чн╕ заклики до д╕й, спрямованих на порушення територ╕ально╖ ц╕л╕сност╕ Москов╕╖. Як результат, “безсторонн╕й” суд п╕шов нав╕ть дал╕ вимог прокурора-обвинувачувача ╕ зам╕сть трьох рок╕в умовного терм╕ну, на якому той наполягав, присудив старому, тяжко хворому чолов╕ков╕ два роки ц╕лком реального строку в колон╕╖-поселенн╕. Чи треба бути особливо проникливим, аби зрозум╕ти, що руками мар╕онеткового суду кремл╕вська влада намага╓ться застрахати населення загарбаного нею п╕вострова, небезп╕дставно в╕дчуваючи не надто глибоку любов з його боку. Особливий акцент поклада╓ться при тому на кримських татар, як на найзгуртован╕шу групу кримського соц╕уму. Склада╓ться враження, що влада умисно провоку╓ протистояння. Безп╕дставн╕ заборони, невмотивован╕ обшуки помешкань ╕ нав╕ть мечетей, затримання, арешти, фанатичне намагання в╕дшукати ╕слам╕ст╕в-джихадист╕в в середовищ╕ кримського Хизб-ут Тахрир, а ще пол╕тично вмотивован╕ викрадення, вбивства. Нащадки творц╕в Великого Терору, не покладаючи рук, лупають кримську скелю, вишукуючи сво╖х ворог╕в. Чи завважують при тому, що такими д╕ями множать ╖х з кожним сво╖м порухом, що скеля та може бризнути гострими скалками? А може саме цього й добиваються, аби мати прив╕д знову вичистити з п╕вострова тих, хто не сприйма╓ “русск╕й м╕р” з його нав'язливими скр╓пами, вперто вважаючи цю землю сво╓ю? Он же й нал╕пки, небачен╕ за “фашисто-б╓нд╓ровской” Укра╖ни, з'явилися на пляжах, де на фон╕ чорно-жовто-б╕лих ╕мперських кольор╕в впевнено красу╓ться “Влада Б╕лих”. Дивно, але з╕гуюч╕ православн╕ ск╕нхеди, на в╕дм╕ну в╕д примарних ╕слам╕ст╕в, зда╓ться, ан╕трохи не хвилюють сьогодн╕шню кримську владу. Виб╕рков╕сть правосуддя завжди погано пахне, але в рази г╕рше, коли через ср╕блолюбство, страх, унасл╕док слабкодухост╕, п╕длост╕, неправильного розум╕ння патр╕отизму, зам╕шаному на рабському небажанн╕ брати на себе в╕дпов╕дальн╕сть за прийняття р╕шень, а чи й через ганебне неусв╕домлення важливост╕ залишатися окремою, незалежною г╕лкою влади, формально незалежн╕ суди зливаються в екстатичних об╕ймах з владою, яка закорен╕ла в сво╓му небажан╕ д╕литися будь з ким сво╖ми повноваженнями — владою, яка вт╕лю╓ в соб╕ ╕ страх, ╕ спокуси, ╕ ╕ндульгенц╕ю за будь-як╕ д╕╖ на ╖╖ користь. От лиш чи згадують при тому, що все в житт╕ ╓ скороминучим — ╕ вигоди ц╕ною зламаних доль, ╕ безкарн╕сть, а особливо ж прихильн╕сть збочено╖ влади?
Валентин БУТ
(Дал╕ буде)
"Кримська Свiтлиця" > #39 за 29.09.2017 > Тема "Резонанс"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=19089
|