Версiя для друку Обговорити в форумi

На кафедрі української філології колишнього Таврійського національного університету, в аудиторії, що носить ім’я професора ТНУ О. І. Губаря, пройшов вечір пам’яті Олександра Івановича і Майї Олександрівни Губарів. «До самої своєї смерті Майя Олександрівна - дружина, помічниця, соратниця Олександра Івановича – щороку організовувала такі заходи, але ось цього вересня її не стало, - сказав завідувач кафедри, професор Віктор Гуменюк. – Тож наш обов’язок – вшановувати й передавати далі в майбутнє пам’ять про цих прекрасних людей».
В. Гуменюк розповів студентам-філологам про значний внесок педагога, письменника, літературознавця О. І. Губаря у розвиток українського літературного процесу в Криму, про його книги і численних учнів, котрим він дав путівку у творче літературне життя. Відомий кримськотатарський письменник Аблязіз Велієв відзначив визначну роль професора Губаря у наведенні духовних «аркодужних мостів» (за П. Тичиною), зокрема, між українською і кримськотатарською літературами, а отже, і між народами. Член Національної спілки письменників України із Сімферополя Віктор Стус також говорив про об’єднавчу, синтезуючу роль літератури і діяльність на цій ниві О. І. Губаря, що дуже важливо вивчати і знати студентам, особливо у нинішні непрості часи.
Власне, інтернаціональна родина Губарів (про це свого часу розповідала «Кримська світлиця» - див.  http://svitlytsia.crimea.ua/index.php?section=article&artID=12472) – також є прикладом такого духовного синтезу й порозуміння між представниками різних «національних материків», що дає нам надію подолати ту страшну прірву, яка розділила нині народи. Що й підтвердила своїм виступом дочка Майї Олександрівни Губар-Копиткіної – пані Наталя, котра спеціально приїхала на цей пам'ятний захід з Москви. Вона прочитала вірш улюбленої кримсько-української поетеси О. І. Губаря – Галини Хмільовської «Білі хризантеми», строфа з якого вибита на гранітній плиті на могилі її батьків.
Пані Наталя вибачалась за можливі помилки у вимові – все-таки української мовної практики у неї, москвички, нема. Але усім й так зрозуміло, що не це головне, а те почуття поваги до нашої мови, культури, до духовних наших українських цінностей, яке заронив у її душу Олександр Іванович Губар.
Втім, послухаймо саму пані Наталю й переконаймося, що читає вона українською зовсім без московського акценту. Усім би «старшобратам» отак!

Віктор Руденський

(Див. відео та фоторепортаж на Фейсбук-сторінці «КС» - https://www.facebook.com/krymskasvitlytsia)

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #39 за 29.09.2017 > Тема "Українці мої..."