Версiя для друку Обговорити в форумi

Наші традиції

Головосіки — народна назва церковного свята Усікновення Голови Святого Пророка Предтечі та Хрестителя Господнього Івана, яке християни східного обряду відзначають 11 вересня, сповнене не тільки багатьох церковних “табу” (передусім -  обов'язкового строго посту), а багатьох народно-побутових пересторог.
Цього дня практикуючі християни справді дотримуються строгої дієти. Цікавий факт: Усікновення — єдиний день у році, коли варити та їсти борщ стає гріхом, бо і грішно нарізати для нього різні овочі (капусту, буряк, картоплю, моркву...). У цей день взагалі нічого не можна споживати, що зовні нагадує людську голову. Також не можна нічого різати та гострити, брати до рук ріжучі предмети — ніж, сокиру, сікач, серп... Навіть хліб треба ламати руками. (Щоправда, тепер у магазинах продають заздалегідь нарізаний хліб). Картоплю варили лише в мундирах, та й то зрідка, бо і вона нагадує людську голову. На обід найчастіше споживали кашу.
Люди вірили, якщо у цей день зрізати головку капусти, то може з'явитися кров, а коли з'їсти круглі овочі, що нагадують голову, то “з ними нечестивий вселиться у людину”.
Брати лопату до рук і працювати на городі — також не велено. Це вже за церковною традицією, бо свято належить до великих поминальних.
На Гуцульщині у день Головосіки намагалися не полювати на дичину. Хто порушить табу — залишиться без мисливських трофеїв аж на сім років. А от поліщуки, навпаки, цього дня збиралися полювати на вовків.
Вважали, якщо зібрати “святоянське зілля” (лікарські трави), залити його горілкою (але саму горілку споживати на Усікновення — борони Боже!) та добре настояти, то воно лікуватиме від багатьох недуг.
На Головосіки — період останніх гроз. Народна прикмета стверджує: “Як чути на Усікновення грім, то має бути довга і тепла осінь”.

СЕМЕН САДОВИТЬ ДІТЕЙ НА КОНЕЙ

14 вересня — свято преподобного Симеона Стовпника і його матері Марфи. Саме з цього дня (у народному побуті — Семена) починається новий церковний рік. У давнину на Семена зустрічали ще й новий календарний рік. Якщо врахувати двотижневу різницю у літочисленні, то тепер це початок нового навчального року (1 вересня). Отож саме він кличе діточок до школи...
Симеон Стовпник (IV-V століття) до 18 років був пастухом овець у своїх багатих родичів. Згодом таємно втік до монастиря. Строго дотримуючись аскетизму, смирення, дивуючи всіх чудесним умінням читати чужі думки, відданістю Богові, він започаткував новий вид монашого подвижництва — стовпництво. Прожив на стовпі заввишки 4 метри у хижі, облаштованій на нім, майже 50 років, віддаючи весь час молитвам та пророцтвам. Поради просили у нього навіть вельможі.
Колись в Україні це свято було сповнене цікавими народними традиціями. У багатьох козацьких та селянських громадах на Семена влаштовували пострижини хлопців і вперше садовили їх на коней. Приповідали: “На Семена дитя підстригай, на коня саджай і на лови виїжджай”. Цей звичай походить ще з княжих часів, коли князі, воєводи, бояри садовили на коней своїх синів, везли їх до храмів, де після церковної відправи ієрархи здійснювали пострижини. Серед “нижчих” верств населення це робили хресні батьки.
У містах на Семена починали ярмаркувати. Оскільки його вважають покровителем вогню, то влаштовували обряд “весілля свічки”.  Тип паче цієї пори робили багатий запас свічок на довгі зимові ночі, що наближаються. Запрошували гостей, готували весільні страви, прикрашали велику воскову свічку барвистими стрічками, добували “живий вогонь” (тертям поліна до поліна), запалювали “весільну” свічку і веселилися. Так могло тривати весь тиждень. Зокрема цього обряду строго дотримувалися ремісники. І тільки після належного виконання всіх ритуалів бралися до праці, набирали учнів.
Тим часом жінки влаштовували вечірні “посиденьки” у хаті котроїсь з господинь. Зносили своє ремісниче знаряддя. Згодом, після святкувань, будуть на ньому прясти, ткати... Молодь з вуличних вечорниць також перебиралася до хати, яку винаймали найчастіше у вдовиці, старих самотніх господарів. Але парубки і дівчата не тільки веселилися, а й не забували допомагати власникам помешкання по господарству, частували принесеними гостинцями.
Існує стародавнє повір'я: цього дня злітаються в очерет горобці, а чорти їх ловлять і на мірки міряють; що в мірці — то чортяче, що понад мірку — відпускають. Тому з дня Семена горобців меншає.
У деяких регіонах України цього дня проводили обряд очищення оселі від комах. Їх “вимітали” з хати полином, що зберігали із Зелених свят у троїцькому букеті.
За народними уявленнями, якщо на Семена спекти у полі на відкритому вогні картоплю з нового врожаю і погріти нею руки, то вони не будуть мерзнути всю зиму...
Та все ж, краще не забувайте про рукавиці взимку!
Тарас ЛЕХМАН

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #36 за 08.09.2017 > Тема "Душі криниця"