Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3277)
З потоку життя (6514)
Душі криниця (3530)
Українці мої... (1470)
Резонанс (1508)
Урок української (992)
"Білі плями" історії (1679)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
«АСАНЧИК ╤ КАШКАЧИК» НА ВОЛИН╤
Цього тижня пров╕дав найпершу свою «альма матер» - р╕дну Рудко-Козинську 8-р╕чну...


ЧУДО ЗВЕРШИВ ╤ МОРОЗОМ ПРИГРОЗИВ...
19 вересня церква згаду╓ про чудо, зд╕йснене в Хонах самим Арх╕стратигом Миха╖лом - з кам'яно╖...


«РАНО ЖИТИ МАЙБУТН╤М»
В сьогодн╕шньому числ╕ «КС» пропону╓ читачам доб╕рку в╕рш╕в Юр╕я Щербика -...


╤ВАН П╤СНИЙ — ОСЕН╤ БАТЬКО ХРЕСНИЙ
На ╤вана Хрестителя журавл╕ потягнулися на п╕вдень - до ранньо╖ зими.


ДОПОМОЖ╤ТЬ ВИДАТИ ЗБ╤РКУ ПЕРЕМОЖЦ╤В КРИМСЬКО-УКРА╥НСЬКОГО Л╤ТЕРАТУРНОГО КОНКУРСУ ДЛЯ ШКОЛЯР╤В «МИ – Д╤ТИ ТВО╥, УКРА╥НО!» ╤МЕН╤ ДАНИЛА КОНОНЕНКА!
П╕дготовлена до друку зб╕рка з кращими творами переможц╕в 4-го Всеукра╖нського л╕тературного...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook

Twitter





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 21.07.2017 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#29 за 21.07.2017
ЧЕРЕЗ ПРИГОДИ У ПОШУКАХ ╤СТИНИ

Стус В.╤. Вольному – воля. Пов╕сть-верс╕я про пригоди Тараса Шевченка на Миргородщин╕ восени 1845 року. – Дн╕про, Lizunoff-прес, 2017.

Узявши цю книгу до рук, одразу в╕дчува╓ш ╖╖ вагу. Спочатку в прямому сенс╕: добротний пап╕р, блискуча обкладинка з репродукц╕╓ю малюнка художника Мирослава Добрянського. Що ж до значення переносного, то одним реченням тут не скажеш. Адже хоч би ск╕льки не читав-перечитував, ╖╖ ц╕нн╕сть щоразу зроста╓, дивуючи ╕ захоплюючи водночас. Сама лише назва чого варта, та й п╕дзаголовок не менш ╕нтригуючий.
╤ ще таке спостереження. У творчому доробку В╕ктора Стуса тринадцять книг, що побачили св╕т у пер╕од з 2011-го по 2017-й роки, а саме: три ╕сторико-пригодницьк╕ романи - «Помста атлант╕в. Стр╕ла для мудреця», «Ар╕йський Спас», «Зловити характерника», одинадцять пов╕стей – б╕льш╕сть на ╕сторичн╕ теми. А ще три п’╓си, що також в╕дображують под╕╖ нашого роду-народу в р╕зн╕ епохи. Сл╕д зазначити, кожен ╕з його твор╕в – нев╕дома або не досить в╕дома стор╕нка в ╕стор╕╖ Укра╖ни, давньо╖ чи нов╕тньо╖. Сам по соб╕ цей ╕сторико-пригодницький жанр чомусь нап╕взабутий у сучасн╕й наш╕й проз╕. Йдеться не про пригодницьку белетристику (╖╖ нин╕ – хоч греблю гати, на вс╕ смаки ╕ кольори), а якраз про ╕сторико-пригодницьк╕ твори.
Взявши на озбро╓ння цей жанр ╕, по сут╕, ступивши на територ╕ю забутого, В╕ктор Стус взявся ╖╖ орати. ╤ не випадково. На переконання письменника, щоб позбутися укра╖нського комплексу меншовартост╕, сьогодн╕шньому читачев╕, особливо д╕тям ╕ юнацтву потр╕бна динам╕чна л╕тература, огорнута пеленою романтики та ╕сторично╖ та╓мничост╕. Така л╕тература да╓ змогу знайти власну точку духовно╖ опори серед облуд споживацько╖ психолог╕╖.
Дивом диву╓шся: у художньому св╕т╕, що його витворив В╕ктор Стус, нав╕ть за╖жджен╕ догми аж н╕як не дратують, позаяк продиктован╕ в╕дпов╕дною стил╕стикою «п╕д давнину». Автор ум╕╓ вести за собою читача у р╕зн╕ ╕сторичн╕ епохи, спонука╓ сп╕вставляти з реальним часом ╕ змусити переживати за долю персонаж╕в – чи то см╕ливо╖, з незвичайною долею Берегин╕ (пов╕сть «Та╓мниця Берегин╕», чи благородно╖ цариц╕ сарматських амазонок (пов╕сть «Цариця Амага – донька мага»), чи легендарного ╤вана С╕рка (роман «Зловити характерника»), чи решти геро╖в художн╕х твор╕в автора.
В тих епохах письменник пристрасно шука╓ ╕стину, що базу╓ться на скрижалях правди, добра ╕ лицарства. ╤ хоча не завжди вда╓ться все те осягнути, захоплю╓ прагнення автора по-новому висв╕тлити одв╕чний антагон╕зм двох полярних начал: добро – зло, правда – кривда, любов – ненависть, в╕рн╕сть – зрада. В пов╕ст╕ «Вольному – воля» проза╖к не зраджу╓ соб╕ – разом з головним геро╓м дошуку╓ться правди, спов╕дуючи оту в╕ков╕чну парадигму дуал╕стично╖ ╓дност╕ життя. Та й сама деф╕н╕ц╕я жанру – пов╕сть-верс╕я – передбача╓ «лови» омр╕яно╖ жар-птиц╕ – ╤СТИНИ.
В книз╕ голос В╕ктора Стуса звучить п╕днесено-л╕рично, кращ╕ ╖╖ стор╕нки нагадують поез╕ю в проз╕. В них багато музики, яка досяга╓ться простотою ╕ ясн╕стю фраз, що до снаги лише справжньому майстров╕. Напрочуд тонко та виважено автор опов╕да╓ про перебування Тараса Шевченка у Миргород╕ восени 1845 року. Варто сказати, що про життя ╕ художн╕й св╕т нашого ген╕я Еверест написаного ╕ створеного у р╕зних видах мистецтва. Та, як мовиться, «неосяжного не осягнути». Чимало «б╕лих плям» зокрема ╕ в пер╕од в╕дв╕дин Тарасом Шевченком популярного Миргороду. Проза╖к скористався по крихт╕ з╕браними св╕дченнями м╕сцевих кра╓знавц╕в ╕, напруживши уяву, написав пов╕сть-верс╕ю. Сл╕д зазначити, що саме та ос╕нь стала найпл╕дн╕шою в багатогранн╕й творчост╕ митця. Вт╕м, як д╕зна╓мося з авторсько╖ передмови, б╕льш╕сть персонаж╕в пов╕ст╕ – реальн╕ особи. З ними Тарас зустр╕чався в Миргород╕ та ╕нших навколишн╕х селах Полтавщини.
Найц╕кав╕ш╕ й найбагатш╕ стор╕нки пов╕ст╕ – це, безперечно, т╕, де змальову╓ться образ Тараса Шевченка не «канон╕зованого», в кожус╕ та смушев╕ шапц╕, а звичайного, проте ген╕ального, з його думами, переживаннями, уподобаннями, без ретуш╕ ╕ прикрас. Часом сприймати ╖х не просто, бо це не розважальне чтиво на сон грядущий, а, сказати б, проза високо╖ проби, що в╕дтворю╓ з пильною увагою до деталей ╕ нав╕ть незначних еп╕зод╕в сутн╕сть неординарного людського буття, становлення душ╕, входження в чар╕вний св╕т мистецтва.
Тарас Шевченко чимало розм╕ркову╓ над ╕стор╕╓ю Укра╖ни та ╖╖ красою: «Яка ж справд╕ живописна Полтавщина! Як ╕ вся Укра╖на! Т╕льки щастя та дол╕ нема╓. В╕д╕брали, украли, продали… Чуж╕ ╕ сво╖ злод╕╖…А ц╕ пейзаж╕ так ╕ просяться на полотно… Я п╕дготую офорти… ╤ створю альбом, при перегляд╕ якого панам стане соромно… За те, що на тл╕ цих красот у ярм╕ та б╕дност╕ тримають народ». ╤ тут же заперечу╓: «Н╕, не офортами можна ╖х переконати. А гн╕вним словом, протестами… Якщо не поможе, то вилами чи сокирою!»
Довол╕ докладно автор опов╕да╓ про любовн╕, глибоко драматичн╕ пригоди нашого поета в Миргород╕. Власне, вузлов╕ моменти сюжету ╕ на тл╕ його в╕дносин з священиком Кошицем, пом╕щиками Шершевицьким ╕ таким соб╕ ╤гнатов╕чем, нерозд╕леного кохання до Феодос╕╖, стосунк╕в з миргородського молодицею Маланкою. Останн╕ дещо обтяжують текст, проте зрим╕ше виявляють благородство поета. Тарас не прийма╓ ╖╖ любов╕: «Аж раптом в╕н здригнувся ╕ загукав у сн╕: «Тодосю, щастя мо╓, рад╕сть моя, кохання мо╓! Як я за тобою знудився! О Тодосю!». Зв╕сно, Маланка зрозум╕ла, хто зайняв серце поета ╕, як мовиться, в╕д╕йшла уб╕к.
Психолог╕чною деталлю все сказано. ╤ взагал╕ як досв╕дчений письменник В╕ктор Стус щедро користу╓ться цим художн╕м засобом – основи прози. Ще приклад: «А молодиця, спроквола мнучи в руках рушник, яким витирала посуд, просто дивилася на нього великими карими очима, н╕би зачарована. Тарас зрозум╕в той погляд – погляд закохано╖ ж╕нки».
Автор пов╕ст╕ уважний, вдумливий читач Шевченкових твор╕в. В цьому переконують наведен╕ уривки з поез╕й Кобзаря. Сам в╕н з╕зна╓ться у сво╖й передмов╕: «Чимало його поез╕й цитую. ╤ це теж роблю зумисно, аби нагадати сучасникам твори Шевченка та переконати, наск╕льки в╕н був далекоглядний, як безкомпром╕сно боровся за кращу долю свого народу ╕ Укра╖ни в ц╕лому – за визволення з-п╕д нац╕онального та соц╕ального гн╕ту. Недарма його називають укра╖нським Пророком».
Насамк╕нець хочеться трохи пом╕ркувати. Як в╕домо, основний критер╕й в л╕тератур╕, звичайно ж, - ц╕каво чи н╕. Тв╕р може бути бездоганно стил╕стично виписаний, але якщо в╕н нудний ╕ в’ялий, то не полонить, не зачарову╓. Не скажу, що все у творчост╕ В╕ктора Стуса бездоганне, одначе даром приваблювати читача в╕н волод╕╓.
На превеликий жаль, рецензована пов╕сть вийшла надзвичайно малим накладом – всього сто двадцять прим╕рник╕в. (Прикро, але на це сьогодн╕ приречен╕ чесн╕ й талановит╕ твори). Хоч ╕ в╕риться, що вона не загубиться у книжковому мор╕, що доля у не╖ буде щаслива й довга.

Василь ЛАТАНСЬКИЙ,
член Нац╕онально╖ сп╕лки письменник╕в Укра╖ни, Крим

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #29 за 21.07.2017 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18825

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков