Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (2482)
З потоку життя (5564)
Душі криниця (3160)
Українці мої... (1407)
Резонанс (1396)
Урок української (980)
"Білі плями" історії (1596)
Крим - наш дім (528)
"Будьмо!" (258)
Ми єсть народ? (233)
Бути чи не бути? (69)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (125)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (829)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
В╤Д Л╤РИКИ ДО ШРАПНЕЛЬОК
В с╕мферопольськ╕й б╕бл╕отец╕ ╕мен╕ Олександра Пушк╕на на зас╕данн╕ гумористичного творчого...


П╤СЛЯ ПОКРОВИ — ВЕС╤ЛЬНИЙ СЕЗОН
14 жовтня — Покрови. Повна назва цього величного церковного свята — Покров Пресвято╖...


МАРКИ ╤ КОНВЕРТИ НАШО╥ ГЕРО╥ЧНО╥ ╤СТОР╤╥
Колекц╕онер прекрасно розум╕╓ значення ╕сторичних знань для розвитку сусп╕льства.


ДАРУНОК Б╤БЛ╤ОТЕЦ╤
Н╕на Микола╖вна зробила розк╕шний подарунок Кримськ╕й республ╕канськ╕й науков╕й б╕бл╕отец╕


ГЕН╤Й ╤ МОРЕ
Bиставка влаштована з нагоди 200-р╕ччя в╕д дня народження пейзажиста, яскравого ╕ пл╕дного...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #28 за 14.07.2017 > Тема "Душі криниця"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#28 за 14.07.2017
«ЩО В КОГО БОЛИТЬ...», АБО «╤ ЗНОВУ ПРО ДЕРЖАВНУ МОВУ»

Щойно писала “мову про державну мову”, та тема ця наст╕льки актуальна ╕ болюча, що доводиться ╖╖ продовжувати ╕ продовжувати. Тим б╕льше, що життя (а точн╕ше, телебачення) п╕дкида╓ все нов╕ аспекти ц╕╓╖ проблеми.
Ось ╕ зараз. Почула про ╕нтерв’ю, на яке спочатку погодилась, а пот╕м заборонила його публ╕кувати лауреат нобел╕всько╖ прем╕╖ Св╕тлана Алекс╕╓вич. Та з ╖╖ згодою чи забороною журнал╕сти з Рос╕╖ ╕ не збиралися рахуватися - це не в ╖хн╕х правилах.
Але ма╓мо те, що ма╓мо, як сказав колись президент Леон╕д Кравчук. Мабуть, добре, що це ╕нтерв'ю з'явилось. Воно, правда, скор╕ше нагадувало “допит з пристраст╕╓м”, особливо, коли журнал╕ст намагався доказати, що коли лауреат Нобел╕всько╖ прем╕╖ сама не ╖де дивитись на ту бойню, яку влаштову╓ Рос╕я на Донбас╕, то вона й не ма╓ права мати свою думку про те, що там д╕╓ться. ╤ н╕як╕ пояснення, чому вона це робить чи не робить, його не ц╕кавили.
Власне, мене зачепила приведена в ╕нтерв’ю думка, що, можливо, нав’язану колись ╕ нав’язувану зараз державну мову ╕ншо╖ держави можна нав╕ть заборонити на якийсь час в кра╖н╕, яка намага╓ться вирватися з колон╕ально╖ економ╕чно╖ ╕ духовно╖ залежност╕, намага╓ться стати справд╕ ╓вропейською кра╖ною, якщо це необх╕дно для згуртування, зм╕цнення нац╕╖.
В ╕стор╕╖ ╓ немало приклад╕в, коли держави змушен╕ були користуватися таким, можливо, не зовс╕м демократичним способом. Досить згадати ╕стор╕ю повернення в с╕м’ю ╓ропейських народ╕в трьох Прибалт╕йських республ╕к. Вони, правда, ╕ в СРСР були не дуже “сов╓цькими”. Я побувала в цих республ╕ках в 1979 роц╕, Вже тод╕ мене вразили хорош╕ (як на той час) дороги, склян╕ телефонн╕ будки вздовж дор╕г, гарно, хоч ╕ дуже просто оформлен╕ м╕сця для в╕дпочинку десь в л╕с╕, б╕ля траси, назви вулиць в м╕стах, написан╕ ╖хн╕ми мовами, меню в кафе теж нац╕ональними, наповнен╕ товарами магазини, де можна було купити ╕ одяг, ╕ взуття непогано╖ якост╕.
Я тод╕ жила в Криму, ╕ якщо сама ще могла досить непогано одягатися, бо все соб╕ шила сама, а от хлопчики мо╖ ╕ чолов╕к... Одягти ╖х по-людськи було неможливо, бо н╕ курток, н╕ костюм╕в, н╕ взуття в кримських магазинах не було. Дещо можна було “д╕стати” на ринку, десь за м╕стом, та, живучи “на точц╕”, в 40 км в╕д м╕ста, попасти туди я не мала можливост╕.
Вже тод╕ в Прибалт╕йських республ╕ках в╕дбувалось нац╕ональне в╕дродження. Нас, укра╖нських “турист╕в,” вразило, з якою горд╕стю розпов╕дала д╕вчина-екскурсовод в замку Тракай частинку ╕стор╕╖ Литви, яка була колись сильною ╕ могутньою. Екскурсовод пишалась, що саме Литва врятувала ╢вропу в╕д вторгнення Золото╖ Орди, ╕ вона ж врятувала Рос╕йську ╕мпер╕ю в╕д вандал╕зму хрестоносц╕в. А ще мене вразило, з якою повагою ставляться прибалт╕йськ╕ народи до сво╓╖ ╕стор╕╖, як дбайливо збер╕гають буд╕вл╕ стародавн╕х час╕в, в╕дбудовують ╕ в╕дновлюють ╖х. Щоб повернути перв╕сний вигляд баштам ╕ замкам Тракаю, вони почали нав╕ть виробляти цеглу таку, яка виготовлялась в давнину.
У нас, в Криму, ╕ особливо в Феодос╕╖, як╕й вже б╕льше як 2500 рок╕в, немало залишк╕в древньо╖ арх╕тектури. Деяк╕ з них нав╕ть входять до перел╕ку Юнеско. Та чи бережемо ми ╖х, чи охороня╓мо? Якийсь час, коли мером Феодос╕╖ був О. Шайдеров, в м╕ськвиконком╕ була створена колег╕я з представник╕в громадських орган╕зац╕й, чи просто громадсько активних людей. На зас╕даннях колег╕╖ ми розглядали р╕зн╕ соц╕альн╕ ╕ культурно-осв╕тн╕ проблеми м╕ста. На одному з зас╕дань торкнулись ╕ теми залишк╕в генуезьких фортець Феодос╕╖. Я розпов╕ла тод╕ про замок Тракай, про те, як в╕н збер╕га╓ться ╕ ск╕льки турист╕в можуть там знайомитися з ╕стор╕╓ю цього краю, ц╕╓╖ кра╖ни. Я запитала, а що ми робимо, щоб зберегти ╕стор╕ю? ╤ чи ц╕каво туристам “любуватися” залишками розвалин, де пасуться корови ╕ кози, а люди перетворюють ╖х в громадськ╕ туалети? Чи не варто було б ╕ нам скористатися досв╕дом замку Тракай?
Прац╕вник виконкому (В. Болотський, зда╓ться) пояснив, що якщо зайнятись якоюсь реставрац╕╓ю цих фортець, то Феодос╕я разом з ними буде виключена з╕ списку ╕сторичних м╕сць Юнеско. Може, це й так, але коли залишити все так, як ╓, то спочатку люди почнуть помаленьку розбирати залишки ст╕н на матер╕али для буд╕вництва дач чи огорож╕, ╕ тод╕ вже для Юнеско н╕чого не залишиться. З такими ╕стор╕ями я вже стикалася в Криму.
Коли я при╖хала в Севастополь в 1958 роц╕, м╕й чолов╕к показав мен╕ ц╕каве м╕сце - Максимову дачу. Колись - в 19 чи на початку 20 стол╕ття багатий чолов╕к Максимов створив там щось под╕бне до казково прекрасного парку Соф╕╖вка в Уман╕ (на жаль, там я не побувала, але маю альбом та й чула розпов╕д╕ про це диво). На Максимов╕й дач╕ виростили л╕с, побудували гроти з мальовничими струмочками, печери, посадили екзотичн╕ дерева ╕ кущ╕. Як все це виглядало колись, можна було лише нафантазувати, бо в той час це була ру╖на... ╤ все ж я уявляла соб╕ романтику цього м╕сця, коли сид╕ла в нап╕взруйнованому грот╕ ╕ слухала тихенький шеп╕т ще не замерзлого струмочка... В╕ддати б це м╕сце в хорош╕ руки, господарев╕, який в╕дродив би давню красу... Та за радянських час╕в таких господар╕в не було, а якщо б ╕ були, то н╕хто не займався б такими “дурницями”, коли треба було в╕дбудовувати м╕сто, створювати в╕йськов╕ бази, “точки” ППО ╕ т. ╕н.
Коли людям почали вид╕ляти землю для сад╕вництва, всю Максимову дачу роз╕брали на кам╕нчики для буд╕вництва дач, бо буд╕вельн╕ матер╕али до “перестройки” можна було т╕льки десь “д╕стати”, а не купити, от ╕ д╕ставали...
Та повернуся до мови. Прибалт╕йськ╕ республ╕ки сво╓ю “╓вропейськ╕стю” - культурою, побутовими умовами, забезпечен╕стю тод╕шн╕м ╕мпортом деф╕цитних товар╕в, харчовими продуктами, як╕ тут вирощувались ╕ вироблялись м╕сцевим людом, зробили ╖х меккою для народ╕в Рос╕╖. Так, оф╕цери, як╕ йшли “у в╕дставку”, обирали соб╕ м╕сця для пост╕йного проживання в таких ласих м╕сцях, як родюч╕ Укра╖на ╕ Молдова, Прибалтика, чи в╕дроджений Укра╖ною п╕сля депортац╕╖ 1944 року Крим. Вони (╕ не т╕льки оф╕цери, а й роб╕тники ╕ чиновники) так густо заселили “злачн╕” м╕сця, а точн╕ше, м╕ста, насадивши там свою мову, св╕й знаменитий на весь св╕т рос╕йський мат, св╕й алкогол╕зм, що м╕сцевих абориген╕в виявилось менше, н╕ж “гостей”, бо ж ╕ перекинчик╕в-манкурт╕в ╕ серед “сво╖х” було чимало.
П╕сля розпаду Союзу в Естон╕╖ кор╕нних жител╕в-естонц╕в лишилось чи не якихось 10%. Та прибалти на це не зважали, а прийняли закони про державн╕, сво╖ мови, ╕ не дарували пришельцям сво╓ громадянство, коли вони не знають державно╖ мови.
Пригадую, як протестували проти тако╖ “наруги над демократ╕╓ю” пришельц╕, як в Естон╕╖ утворювались “фронти” за утвердження рос╕йсько╖ мови, як друго╖ державно╖.
Та прибалти тримались мужньо ╕ твердо. Правда, ╖м було легше, бо при╓днання ╖х до СРСР в ╢вроп╕ вс╕ п╕сляво╓нн╕ роки вважалось окупац╕╓ю. От ╕ ма╓мо те, що ма╓мо: ма╓мо три в╕льн╕ ╕ незалежн╕ республ╕ки з╕ сво╖ми р╕дними державними мовами. ╤ ма╓мо Укра╖ну, н╕бито незалежну, але з фактично чужою державною мовою. Ма╓мо Крим, який ще до Незалежност╕ Укра╖ни зробили Автономною республ╕кою. А якою? До в╕йни була Кримсько-татарська, а так як татар ще не повернули, то вона ╕ стала фактично рос╕йською, а маючи на вс╕й територ╕╖ Криму рос╕йську окупац╕йну арм╕ю, яка називалась базою Рос╕йського Чорноморського флоту, говорити щось про укра╖нську державну мову було зовс╕м не коректно. Це дозволяла соб╕ х╕ба що ╓дина в Криму газета “Кримська св╕тлиця”, бо газети “Кримська правда” ╕ “Крымские известия”, як╕ в СРСР виходили укра╖нською ╕ рос╕йською мовами, з проголошенням Незалежно╖ Укра╖ни повн╕стю перейшли на рос╕йську мову.
Та ╕ в столиц╕ Укра╖ни фактично вс╕ газети почали друкувати рос╕йською мовою. (В газетних к╕осках Ки╓ва укра╖номовних газет я н╕ разу не знайшла). А сво╓ю, державною, х╕ба що “Слово Просв╕ти”, яке боролось за укра╖нську мову, не зважаючи на те, рентабельно це, чи н╕.
Укра╖на подарувала вс╕м сво╖м жителям укра╖нське громадянство, нав╕ть запеклим противникам-ворогам, не вимагаючи в╕д них н╕ поваги до свого прапора, н╕ знання держано╖ мови, н╕ хоча б формально╖ об╕цянки виконувати закони держави, в як╕й вони живуть. Та чи були вони вдячн╕ за це матер╕-держав╕? Н╕. ╤ не просто “н╕”, а ще й з образою, що “нам нав’язали укра╖нське громадянство”. А в Севастопол╕ хлопцям, як╕ отримували паспорти, силом╕ць нав’язували рос╕йськ╕, тобто паспорти ╕ншо╖ держави...
╤ ще одне мене зачепило: ╕нтерв’юер Св╕тлани Алекс╕╓вич Гурк╕н використав одне слово, яке в устах будь-якого рос╕йського провладного журнал╕ста звучить зовс╕м не природньо. Це слово - толерантн╕сть. Мабуть, гаспад╕н Гурк╕н та ╕же з ним не знають, що означа╓ це слово. Толерантн╕сть - це терпим╕сть до чужих думок, переконань, в╕рувань. Так от оц╕╓╖ толерантност╕ до думок, переконань ╕ в╕рувань, як╕ хоч трошки не зб╕гаються з рос╕йськими, ви не знайдете в 90% рос╕ян нав╕ть в ясний соняшний день та ще й з св╕чкою. Найдемократичн╕ший рос╕йський демократ, найл╕беральн╕йший рос╕йський л╕берал, до яко╖ б в╕ри чи конфес╕╖ в╕н не належав, в питаннях про нац╕ю, будь-яку, кр╕м сво╓╖, ╓дино╖ ╕ непогр╕шно╖, рос╕йсько╖, впевнений в одному: вс╕ нац╕╖ ╕ народи, як╕ себе визнають не рос╕янами, насправд╕ ╓ фашистами, бо любити ╕ поважати можна т╕льки одну, ╓дину нац╕ю, ╖хню, хоч насправд╕ рос╕йсько╖ нац╕╖ не було, нема ╕ н╕коли вже не буде. ╢ добряче перемелене, перем╕шане, розтовчене в майже однор╕дне пюре м╕сиво р╕зних народ╕в, рас, племен, яке назвало себе краденим ╕менем “руськ╕” .
Чи хоч хто-небудь з людей в╕дчував будь-коли хоч якийсь прояв толерантност╕ в╕д ╕стинного “русского”? Я, в усякому раз╕, не в╕дчувала. Часом, розмовляючи з представником рос╕йського народу, раптом пом╕ча╓ш, що можеш говорити з ним на будь-як╕ теми, включаючи нац╕ональн╕, включаючи в╕йну на сход╕ Укра╖ни. Тод╕ я прямо запитую цю людину, чи в╕н д╕йсно рос╕янин, ╕ завжди виявля╓ться, що в нього хтось з родич╕в чи предк╕в з Укра╖ни, чи з яко╖сь ╕ншо╖ з республ╕к колишнього СРСР.
Не випадково хтось з великих сказав, що на укра╖нському питанн╕ зак╕нчу╓ться будь-який рос╕йський демократ... А зараз вже й анекдот з’явився: “Якщо не враховувати л╕н╕ю фронту, н╕що не розд╕ля╓ два братських народи”. Чи не так?
╤ ще один анекдот, який повн╕стю характеризу╓ ментальн╕сть “братського” народу: “Чужого нам не надо, но свое мы возьмем, чье бы оно ни было”.
Не можу позбутися вчительсько╖ звички: д╕литися з людьми тим, що десь прочитала чи вивчила. Зараз попалась мен╕ в руки книжечка, а в н╕й так╕ гарн╕ в╕рш╕ про укра╖нську мову. Ось клятва, яку написав на Всеукра╖нському в╕ч╕ наш знаменитий поет Дмитро Павличко ще 25 рок╕в тому. А як╕ актуальн╕ ц╕ слова сьогодн╕, коли ми знову виборю╓мо право бути самими собою в двобо╖ з “братським” народом!
 
КЛЯТВА
Ми, народ, що вийшов ╕з невол╕,
Клянемось в благословенну мить -
Вс╕ сво╖ тисячол╕тн╕ бол╕
В славу Укра╖ни перелить.
 
Клянемося княжими гробами,
Золотою шаблею Дн╕пра -
Краще смерть, н╕ж бути знов рабами,
Хай гряде в╕дродження пора!
 
Клянемося хл╕бом ╕ водою,
Що вс╕ мови нашо╖ земл╕
Житимуть добром - не ворожбою,
В чесному сестринств╕, а не в зл╕.

Клянемось роб╕тними трудами,
Бол╕сними нивами долонь -
Краще смерть, н╕ж бути знов рабами,
Хай горить очищення вогонь!

Клянемося “Кобзарем” Тараса,
Ген╕ями Лес╕ ╕ Франка -
Що не зродиться пахолк╕в раса
З кров╕ Гонти ╕ Зал╕зняка!

Клянемося Богом Укра╖ни,
Що вмремо, а не п╕дем в ярмо,
Дух, воскреслий з темно╖ ру╖ни,
На наругу в рабство не дамо!

Ми, народ, що вийшов ╕з невол╕,
Клянемось в благословенну мить -
Стати р╕вним у народ╕в кол╕,
На свобод╕ й для свободи жить!

Останню строфу повторили хором учасники Всеукра╖нського в╕ча 15 вересня 1991 року.
╤ ще раз нагадаю вс╕м слова видатного укра╖нського педагога К.Д. Ушинського:
“В╕дбер╕ть у народу все - ╕ в╕н все може повернути; та в╕дбер╕ть мову, ╕ в╕н н╕коли б╕льше не створить ╖╖, вимерла вона в устах народу - вимер ╕ народ”.

Алла Осадча,
Укра╖нка
м. Феодос╕я

P.S.
У ЛАТВ╤╥ ОШТРАФУВАЛИ ШКОЛУ ЗА РОС╤ЙСЬКУ МОВУ НА ЕКЗАМЕН╤
Вчител╕ давали пояснення учням рос╕йською…

У латв╕йськ╕й столиц╕ Державна служба якост╕ осв╕ти оштрафувала Даугавгр╕вську середню школу за те, що п╕д час ╕спиту ╕з математики вчител╕ давали роз’яснення учням рос╕йською мовою. Про це пов╕домля╓ Delfi.
Зазнача╓ться, що таке порушення пом╕тив ╕нспектор служби, адже ╕спити в Латв╕╖ повинн╕ проходити латиською мовою.
Як пов╕домляв УН╤АН ран╕ше, кожен двадцятий громадянин Укра╖ни вважа╓ себе рос╕янином. Як переда╓ кореспондент УН╤АН, про це св╕дчать результати соц╕олог╕чного досл╕дження, проведеного ╤нститутом Горшен╕на у сп╕впрац╕ з представництвом Фонду ╕м. Фр╕др╕ха Еберта в Укра╖н╕ та Б╕лорус╕. Як показали результати досл╕дження, дев'ять з десяти респондент╕в (92,6%) вважають себе укра╖нцями, кожен двадцятий (5,5%) - рос╕янином. Досл╕дження також продемонструвало, що переважна б╕льш╕сть респондент╕в (81,8%) ╕дентиф╕кують себе, перш за все, громадянами сво╓╖ кра╖ни - Укра╖ни.


 

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #28 за 14.07.2017 > Тема "Душі криниця"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18784

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков