"Кримська Свiтлиця" > #22 за 02.06.2017 > Тема "Українці мої..."
#22 за 02.06.2017
П╤ШОВ ╤З ЖИТТЯ ╢ПИСКОП ЛЮБОМИР ГУЗАР
У середу, 31 травня, на 85 роц╕ життя помер ╓пископ Укра╖нсько╖ греко-католицько╖ церкви Блаженн╕йший Любомир (Гузар). Сумну новину кореспондентов╕ «Укр╕нформу» п╕дтвердили сп╕вроб╕тники ╕нформв╕дд╕лу УГКЦ. Любомир Гузар народився у Львов╕ 26 лютого 1933 року, 1944-го родина пере╖хала до Австр╕╖, пот╕м оселилися у США. У Сполучених Штатах в╕н прожив 20 рок╕в. Зак╕нчив сем╕нар╕ю, вивчав богослов’я в Католицькому ун╕верситет╕ у Вашингтон╕, студ╕ював ф╕лософ╕ю у Фордгамському ун╕версит╕. 1969-го пере╖хав до Рима, де прожив майже 25 рок╕в. Тут захистив дисертац╕ю, 9 рок╕в викладав у Папському м╕с╕йному ун╕верситет╕ "Урбан╕ана". 1977 р. висвячений Верховним арх╕╓пископом Йосифом Сл╕пим на ╓пископа. За р╕к став арх╕мандритом монастиря Студ╕йського Уставу. Об’╖здив мало не весь св╕т, бував усюди, де знаходяться греко-католицьк╕ громади (Австрал╕я, Латинська Америка, ╢вропа). "Ц╕ подорож╕ наштовхнули мене на дуже просту ╕ ясну думку – люди всюди однаков╕. З ними треба розмовляти, сп╕лкуватися. ╥х треба слухати, ╖х треба поважати. Т╕льки з вза╓морозум╕ння ╕ вза╓моповаги може вирости щось вагоме ╕ г╕дне", - п╕дкреслював кардинал Гузар. 1993 р. в╕н повернувся в Укра╖ну. На надзвичайному Синод╕ ╓пископ╕в УГКЦ був обраний ╖╖ главою (2001). Став кардиналом. У 2011 роц╕ п╕шов у в╕дставку, передавши паству ╕ церкву Святославу Шевчуку. Блаженн╕йший Любомир Гузар упродовж багатьох рок╕в залишався беззаперечним моральним авторитетом не т╕льки для греко-католик╕в, але й для в╕рян ╕нших конфес╕й та людей, далеких в╕д рел╕г╕йного життя.
ПРЕЗИДЕНТ ВИСЛОВИВ СП╤ВЧУТТЯ У ЗВ’ЯЗКУ З╤ СМЕРТЮ ЛЮБОМИРА ГУЗАРА
Президент Петро Порошенко висловив сп╕вчуття у зв’язку з╕ смертю Любомира Гузара. «Сьогодн╕ в╕д╕йшов у в╕чн╕сть Блаженн╕йший Любомир, Верховний Арх╕╓пископ-емерит Укра╖нсько╖ Греко-Католицько╖ Церкви. Щиро сумую з ус╕ма в╕рними УГКЦ ╕ вс╕╓ю Укра╖ною. Висловлюю глибоку шану ц╕й св╕тл╕й людин╕, справжньому подвижнику, який см╕ливо н╕с слово Господн╓ укра╖нцям у двох стор╕ччях на злам╕ двох тисячол╕ть»,- йдеться у сп╕вчутт╕ Президента. Глава держави згадав одне з останн╕х ╕нтерв’ю Любомира Гузара, в якому в╕н пророче сказав слова: «Мир означа╓ любити один одного. Мир – то не ╓ в╕дсутн╕сть боротьби». «Виконуючи його наказ за покликом серця ми ма╓мо продовжувати боротися за Укра╖ну, за мир, за любов», - зазначив Президент.
СЛОВА, ЯК╤ ЗВУЧАЛИ ЗАПОВ╤ТОМ. ЦИТАТИ ЛЮБОМИРА ГУЗАРА
31 травня помер предстоятель Укра╖нсько╖ Греко-Католицько╖ Церкви кардинал Любомир Гузар. Це втрата не лише для в╕рян УГКЦ. Його смерть - втрата для кожного укра╖нця. Блаженн╕йший Любомир - один ╕з творц╕в в╕дроджено╖ Укра╖нсько╖ Греко-Католицько╖ Церкви, кожен крок якого був прикладом молитви та терп╕ння, чесност╕ та пастирсько╖ скромност╕. Мен╕ поталанило бути на реколекц╕ях Укра╖нсько╖ Греко-Католицько╖ Церкви (реколекц╕╖ - це як духовн╕ навчання, щось як сем╕нари), як т╕льки Любомир Гузар повернувся в Укра╖ну з ╤тал╕╖. У мене протягом навчання у Львов╕ було багато друз╕в греко-католик╕в ╕ я встигла побачити красу Греко-Католицько╖ Церкви. Але, потрапивши на науки Любомира Гузара, я в╕дчула ╖╖ силу. В╕рн╕сть трьом монашим об╕там: вбогост╕, послуху та чистоти дару╓ тому, хто ╖х складав надзвичайну внутр╕шню силу та магнетизм. Його голосу дослухалися прав╕ та л╕в╕, президенти та прем'╓ри, продавчин╕ та академ╕ки. Я добре пам'ятаю все, що казав владика Гузар тод╕ 1994 року. ("Вд╕л╕ть молитв╕ хоча б годину в день". "Пропонують купити крадене? Дешевше. Не знаю, чи доречн╕ прям╕ поради. А ви сам╕ як дума╓те?") Було багато всього, але прост╕ реч╕ в╕д праведно╖ людини завжди звучать як благов╕ствування. Кожен крок його пастирсько╖ б╕ограф╕╖, з одного боку ╕стор╕я вигнаних з дому укра╖нц╕в, як╕ повернулися, як т╕льки змогли, щоб ╖╖ будувати, ╕ низка дуже простих побутових приклад╕в ("якщо ви запиту╓те, то я продав подаровану машину ╕ купив скромн╕шу"), яким треба бути, що тебе слухали нав╕ть, якщо ти говориш майже мовчки. Ми п╕д╕брали для вас цитати блаженн╕йшого Любомира, як╕ можуть звучати, як його запов╕т.
Про церковну ╓дн╕сть ╤стор╕я християнства в Ки╖вськ╕й Рус╕, а в╕дтак в Укра╖н╕ водночас дуже св╕тла ╕ траг╕чна. Св╕тла тим, що в╕д самих початк╕в апостольсько╖ пропов╕д╕ християнство ╕сну╓ та живе на наш╕й земл╕ та серед нашого народу. Ця присутн╕сть Христово╖ науки славно проявилася вже тисячу рок╕в тому, коли християнство стало оф╕ц╕йною рел╕г╕╓ю нашо╖ держави. Траг╕чна стор╕нка ╕стор╕╖ християнства в Укра╖н╕ поляга╓ в тому, що в ╤╤ тисячол╕тт╕ ми, ки╖вськ╕ християни, под╕лили Христову Церкву проти вол╕ ╖╖ Божественного Засновника на багато частин. Треба дякувати милосердному Господов╕, що той под╕л сьогодн╕ турбу╓ ╕ тривожить наше сусп╕льство. Якщо щиро прагнемо стати на шлях до ╓дност╕, то треба старатися, незалежно в╕д того, до яко╖ конфес╕╖ належимо, думати однаково - по-християнськи.
Про Майдан та св╕й виступ на ньому Я незрячий, ╕ не дуже добре чую. Так що, я не мав яко╖сь емоц╕╖, в╕д того, що мене люди в╕тають, що вони т╕шаться, що я прийшов. Я цього якось особливо не в╕дчував, ╕ не чекав на це, ╕ не шукав цього. Мене попросили звернутися до людей. Я п╕шов назустр╕ч побажанню ╕ сказав те, що в даному момент╕ треба було сказати. Як люди реагували, я не знаю. Не будучи на Майдан╕ ф╕зично, мав нагоду розум╕ти та в╕дчувати, що д╕╓ться. Я не пам'ятаю всього, з чим виступав ╕ що казав. Але це дуже важливо в таких моментах - не боятися. Майдан - не лише протест проти уряду ╕ проти влади. Майдан, на мою думку, це - позитивна под╕я, диво та прояв вол╕ у напрям╕ зм╕ни, зм╕ни на краще, на щось добре. Майдан був, щоб будувати. ╤ люди, як╕ були там, як╕ переживали там, по к╕лька дн╕в чи к╕льканадцять, чи к╕лькадесят дн╕в розум╕ли: вони там ╓ задля добра, щоб будувати. Я так бачив Майдан ╕ ще до сьогодн╕ його так бачу, що це був розворот у напрям╕ будувати та творити. Мушу сказати, що може ми не буду╓мо, так ревно ╕ так завзято. Ми буду╓мо не так, як хот╕лося б. Але, все ж таки, зроблено крок, важливий крок. Ми стали на пороз╕ чогось нового. Пройшло ст╕льки часу, я не пам'ятаю вс╕х в╕дчутт╕в, але це враження, яке мав, - що люди часто ╕ багато молилися. ╤ там були й священики р╕зних конфес╕й, ╕ р╕зн╕ духовно в╕руюч╕, ╕ священнослужител╕ були там. Я думаю, що т╕ люди не з╕ страху, але молилися, просили Господа Бога п╕дтримати ╖хню справу. Так, молитва гарту╓, молитва полегшу╓ б╕ль, але молитва Майдану була проханням до Бога допомогти у ц╕й справ╕.
Про перемогу Наш народ ма╓ духовну силу здобути остаточну перемогу. Цю силу треба використати: в╕дректися корупц╕╖, забезпечити р╕вн╕сть прав, навчити тих громадян, як╕ ще цього не зробили, служити ближн╕м, а не т╕льки соб╕. Н╕хто з тих, хто ще не став на шлях до перемоги, не може виправдати себе, кажучи, що це понад мо╖ сили. Жодне добро не ╓ понад наш╕ сили. Ось вам образ майбутнього. Наше минуле та сучасне вчить нас, що ми - можемо, а якщо можемо, то повинн╕ збудувати р╕дну хату, в як╕й будемо щасливими мешканцями.
Про Д╕м Я 46 рок╕в жив поза Укра╖ною. Там було добре, спок╕йно. Але на чужин╕ ви завжди в якийсь спос╕б залиша╓теся громадянином другого класу. Ц╕лком ╕накше пройтися вулицею чи вулицями м╕ст, с╕л в Укра╖н╕, чим десь там жити в Нью-Йорку чи Рим╕.
Про власну в╕дпов╕дальн╕сть та активн╕сть Люди ще не ╓ достатньо активн╕. Вони дуже недбало голосують, не перев╕ряючи, за кого голосують, не питають у тих людей - що ви дума╓те, як ви дума╓те. А якщо й дадуть гречки чи щось ╕нше, то вже ц╕лком забувають за все. Одним словом, хоч ╕ ╓ певне розчарування, але нема╓ причини бути дуже розчарованим. Чому люди розчарован╕? Бо вони думали, що на вербах виростуть груш╕, ╕ що вони будуть благоденствувати? Якби люди взялися до роботи, не було би розчарування, було б усв╕домлення: буду ст╕льки мати, ск╕льки попрацюю. Розчарування не ╓ ц╕лковито оправдане, його причина - у браку активност╕ та браку в╕дпов╕дальност╕. Не пита╓ себе народ, не пита╓ себе кожен, нав╕ть т╕, хто стояв на Майдан╕: а що я зроблю, що я зробив, щоб Укра╖на була краща? В╕н запиту╓ - а що мен╕ дали п╕сля Революц╕╖? А як н╕чого не дали, то в╕н розчарований. Якби ми взялися до роботи ╕ взялися не поодиноко, але разом, то ото була б сила.
Про Незалежн╕сть Наш народ за б╕льше н╕ж тисячу рок╕в переживав р╕зн╕ пер╕оди. Були часи могутност╕ нашо╖ держави. Були часи позитивного сп╕вжиття з нашими литовськими сус╕дами. Були також стол╕ття, коли укра╖нц╕ жили п╕д волод╕нням ╕нших, не ц╕лком прихильних до нас народ╕в. А все ж таки ми не переставали бути укра╖нцями, синами ╕ доньками свого народу, нав╕ть коли нам забороняли говорити р╕дною мовою чи коли треба було боротися за право ╕снування взагал╕. Цей факт, що ми не переставали бути собою нав╕ть у дуже прикрих обставинах, може викликати захоплення, ба б╕льше -горд╕сть. Роки незалежност╕ Укра╖ни? це благословенний час п╕сля довгого пер╕оду поневолення. Повсюдно у промовах наших пол╕тичних д╕яч╕в звучить фраза "Люб╕мо Укра╖ну!" Такий милозвучний висл╕в часто прикрива╓ певну неточн╕сть. У чому вона поляга╓? Сама вказ╕вка на державу в╕дверта╓ увагу в╕д ╖╖ громадян. Ведемо ось до чого: чи в╕дчува╓те якусь р╕зницю м╕ж "люб╕ть Укра╖ну" ╕ "люб╕ть укра╖нц╕в"? Пошана до самого себе як до Богом обдарованого суб'╓кта, пошана до вс╕х сп╕вв╕тчизник╕в, як╕ так само обдарован╕, як ╕ ми, щире бажання ставитися до вс╕х у правд╕ й справедливост╕, щире бажання сп╕льними силами шукати розв'язок, допомагати кожному, хто в потреб╕, думати категор╕ями загального добра, бути готовими пожертвувати собою, якщо це на благо наших брат╕в ╕ сестер.
Про нас у церкв╕ Говоримо про католик╕в, про протестант╕в, про православних... Але я так в╕дчуваю, з того, що я вже почув в╕д вас, що дуже важливим у вашому житт╕, мен╕ зда╓ться, почина╓ бути те поняття "я - християнин". Чи православний, чи католик, чи римо-католик, греко-католик - то ц╕лком другорядне. Християнин! ╤ те, що ви згадали тепер, щоби наш народ на ц╕й земл╕ почув себе справд╕ християнським народом. От дуже багато з нас себе ╕дентиф╕кують з якоюсь одною чи ╕ншою конфес╕╓ю. ╤ це наше думання ╓ границею власне того конфес╕йного думання. Мен╕ зда╓ться, що чую з ваших сл╕в, що поняття християнства як такого почина╓ бути щораз важлив╕шим у вашому житт╕. Я думаю, що це дуже добре. Бо конфес╕╖ нас д╕лять - але Христос нас ╓дна╓. Не т╕льки капелани, душпастир╕ ╓ тут нос╕ями Божо╖ любов╕, але, власне, ╕ миряни. Церква - то не ╓ виключно духовенство. Церква - то ╓ велике Т╕ло, правда? ╤ кожний, ╕ кожна з вас в св╕й спос╕б може зробити дуже багато добра, переконавши когось, що Бог ╖х любить. Мен╕ зда╓ться, що то ╓ ключ до всього. Дуже важливий ключ.
Лана САМОХВАЛОВА за матер╕алами «Укр╕нформу», «Укра╖нсько╖ правди» ╕ сайту «Християнська служба порятунку»
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 02.06.2017 > Тема "Українці мої..."
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18641
|