"Кримська Свiтлиця" > #16 за 21.04.2017 > Тема "Душі криниця"
#16 за 21.04.2017
«КРИМ, ЯКЩО ТИ МЕНЕ Д╤ЙСНО ЧУ╢Ш...»
Катерина ГЕТАЛО, лауреат першо╖ прем╕╖ в ном╕нац╕╖ «Публ╕цистика» та третьо╖ прем╕╖ в ном╕нац╕╖ «Поез╕я» Всеукра╖нського л╕тературного конкурсу «Ми – д╕ти тво╖, Укра╖но!» ╕м. Д. Кононенка 2017 року
«КРИМ, ЯКЩО ТИ МЕНЕ Д╤ЙСНО ЧУ╢Ш...»
Я згодна зм╕нити думки про тебе. Хочеш, я кину все ╕ при╖ду? Я згодна молити за тебе небо. Хочеш, ще б╕льше тебе любитиму? Я при╖жджала довол╕ р╕дко, Але так важко без тебе жити. А як нам добре було вл╕тку. Ти був до мене завжди прив╕тним. Не кидай зараз мене, благаю. Скажи, що я зробила неправильно? Не будь до мене таким безжальним. Давай почнемо все просто заново. Я перегляну сво╓ ставлення, ╤, якщо хочеш, говори рос╕йською. Ти лиш залишся, зрозум╕й правильно: Мен╕ не треба в╕йни ╕ в╕йська. М╕ж нами в╕дстань, над нами зор╕. Ти лиш дай в╕дпов╕дь мен╕: «Де ти?» Я хочу знати, що ти поруч. Давай забудем про к╕лометри. Давай забудем «unpleasantly» зовс╕м. Помилки виправить ще не п╕зно. Так, мало часу, але ж я дос╕ Люблю тебе ╕ завжди любитиму. Може спита╓ш: «Як я без тебе?» Та зна╓ш, все як ран╕ше, просто Чогось браку╓ ╕, як на мене, Стало до бол╕ занадто пусто. Тоб╕ там добре? Тебе там люблять? Вона багатша, я чула, правда? Ти пром╕няв мене ╕, зна╓ш, прикро, Наск╕льки дешево. Невже ти радий? Мен╕ так треба якесь пояснення. Хоча б безглузде. Я знаю, завше Тоб╕ байдуже мо╓ ставлення. Як щодо не╖? Вона краща? Лиш кажи правду мен╕, говорячи, Я об╕цяю, що не заплачу. Нав╕ть як буде нестерпно боляче, Нав╕ть якщо так багато значиш! Зна╓ш, колись все було ╕накше: Найважлив╕ше було кольоровим, Трохи яскравим ╕ все-таки кращим, Найважлив╕ше було синьо-жовтим. Найважлив╕ше здавалось д╕йсн╕стю П╕д тихий плеск╕т Чорного моря, Найважлив╕ше було укра╖нською, ╤ не важливо, що саме говориш. Найважлив╕ше – це коли з точн╕стю Зрина╓ в пам’ят╕ карта маршрут╕в, Найважлив╕ше з тремт╕нням в голос╕: «Я вже так звикла з тобою бути». Ти, якщо хочеш, ╕ди, не тримаю, Але в найтяжч╕ хвилини згадуй: Я буду завжди тебе чекати, Кр╕зь сум ╕ сльози, кр╕зь кров ╕ рани. ╤ наостанок звернусь до не╖, Щоб пам’ятала все слово в слово: «Ти не зам╕ниш йому це небо, Ти не зам╕ниш ц╕╓╖ мови». Крим, якщо ти мене д╕йсно чу╓ш, Не роби помилок, подумай спершу – Невже ти п╕деш, невже забудеш Тих, хто за тебе життям жертву╓? Невже ти в╕зьмеш мене ╕ кинеш? Мабуть, я д╕йсно чогось не знаю. Подумай просто - кому ти потр╕бен: Мен╕ чи чужому байдужому краю???
"Кримська Свiтлиця" > #16 за 21.04.2017 > Тема "Душі криниця"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18448
|