Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (4444)
З потоку життя (7293)
Душі криниця (4116)
Українці мої... (1658)
Резонанс (2110)
Урок української (1006)
"Білі плями" історії (1844)
Крим - наш дім (1028)
"Будьмо!" (271)
Ми єсть народ? (241)
Бути чи не бути? (308)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (202)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ДМИТРО ДОНЦОВ - ТВОРЕЦЬ ПОКОЛ╤ННЯ УПА, НАСТУПАЛЬНИЙ ТА БЕЗКОМПРОМ╤СНИЙ
Тож за яку Укра╖ну? Вкотре перекону╓мося, що питання, як╕ ставив Дмитро Донцов, сьогодн╕ ╓...


ПОВЕРНУТИ ╤СТОРИЧНУ ПАМ’ЯТЬ
╤сторична пам'ять – головний феномен в╕дтворення ╕стор╕╖ сусп╕льства, кра╖ни, нац╕╖…


ОДЕСЬК╤ ДРУЗ╤ Т.Г. ШЕВЧЕНКА
В Одес╕ на той час мешкали друз╕ Тараса Григоровича, з якими в╕н п╕дтримував пост╕йний...


ПЕРША ЛАСТ╤ВКА УКРА╥НСЬКО╥ ПЕР╤ОДИКИ
Наш календар


ЯН НАГУРСЬКИЙ – ТОЙ, ХТО ПОСТАВ З МЕРТВИХ
П╕лот час╕в Першо╖ св╕тово╖ в╕йни був оголошений загиблим, про що в╕н д╕знався в середин╕ 1950-х...




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














FaceBook





оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 03.03.2017 > Тема ""Білі плями" історії"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#9 за 03.03.2017
ЛЮТИЙ 1917 – ЛЮТИЙ 2017: ТЕ САМЕ СТО РОК╤В ПОТОМУ

Чому впала рос╕йська монарх╕я? ╤ чому Рос╕ю чека╓ нова революц╕я

27 лютого 1917 року (за старим стилем) - визначальний день Лютнево╖ революц╕╖. Тод╕, п╕сля дводенних спроб збро╓ю роз╕гнати масов╕ м╕тинги, останн╕ в╕йськов╕ частини столичного гарн╕зону перейшли на б╕к повсталих. Оф╕ц╕йне зречення престолу ╕мператором Миколою ╤╤ сталося за три дн╕ потому.
Основне питання: Чому впала рос╕йська (московська) монарх╕я, яка за попередн╕ чотири з половиною стол╕ття стояла так м╕цно, що усп╕шно витримала ус╕ потряс╕ння – в╕д поразок у зовн╕шн╕х в╕йнах до масштабних ╕ кривавих внутр╕шн╕х смут – не поступившись при цьому н╕ на йоту обсягом сво╓╖ влади?
╤нтерес до цього питання т╕льки зб╕льшу╓ться в╕д того, що монарх╕я впала швидко й практично без опору (силове протистояння тривало буквально два – три дн╕ ╕ т╕льки в столиц╕). За не╖ не вступився н╕хто, включаючи найвищий генерал╕тет. У кривав╕й громадянськ╕й в╕йн╕, яка три роки – з 1918 по 1920 – палала по вс╕й територ╕╖ колишньо╖ ╕мпер╕╖, стикалися багато р╕зних б╕льш-менш орган╕зованих сил – червон╕, б╕л╕, нац╕онал╕сти, р╕зноман╕тн╕ отамани, в╕йська ╕ноземних держав, - але серед них не було монарх╕ст╕в. Тобто, в Рос╕╖, зв╕сно, було чимало прихильник╕в повернення монарх╕╖, але ╖х виявилося недостатньо, щоб зорган╕зуватися в окрему пол╕тичну та в╕йськову силу. В╕дома сердита репл╕ка останнього головнокомандуючого «б╕лих» генерала Врангеля: «Россия – не вотчина Романовых!»
╤ ще страшно ц╕каве питання: чи ╓ сп╕льна причина того, що ╕ в лютому 1917 року, ╕ в серпн╕ 1991 року верховну владу Рос╕╖ (СРСР) н╕хто не став захищати?
У в╕дпов╕дь за сто рок╕в написано тонни книг, дисертац╕й, статей. ╤нтернет запропону╓ вам тисяч╕ стислих виклад╕в причин Лютнево╖ революц╕╖ у стил╕ В╕к╕пед╕╖. Переважна б╕льш╕сть цих джерел робить наголос на причини, викликан╕ св╕товою в╕йною – пад╕ння р╕вня життя народу, втрати на фронт╕ (м╕льйон вбитих) ╕ породжена цим претенз╕я до верховно╖ влади. Безумовно, це з╕грало важливу роль, ╕ все-таки до к╕нця не поясню╓ оте «чому».
Нарешт╕, з’ясування глибинних причин краху Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ та СРСР (якщо вони однаков╕) може допомогти знайти в╕дпов╕дь на актуальне питання: чи можлива революц╕я, под╕бна до Лютнево╖ та Серпнево╖, у Рос╕йськ╕й Федерац╕╖? Чи повторю╓ нин╕шня ел╕та Рос╕╖ головн╕ помилки царсько╖ та радянсько-б╕льшовицько╖? Якщо повторю╓, то ще один крах неминучий, адже, як в╕домо, однаков╕ причини породжують однаков╕ насл╕дки.

Батько, син ╕ зал╕зниця
Для початку - ╕люстрац╕я з цифр.
Перш╕ зал╕зниц╕ збудован╕ в Англ╕╖ та США у 1830 роц╕, у 1832-1835 роках – у Франц╕╖, Н╕меччин╕, Бельг╕╖; у Рос╕╖ – в 1837 роц╕. Як бачимо, зал╕зниця з’явилася на Заход╕ та в Рос╕╖ майже одночасно. А ось що було дал╕. До 1860 року у св╕т╕ проклали майже 100 тисяч км зал╕зниць: у США – майже 50 тисяч, 16,8 – у Великобритан╕╖, 11,6 – у Н╕меччин╕, 9,5 – у Франц╕╖. А ще у Бельг╕╖ – 1,8 тисяч км, в ╤спан╕╖ – 1,9, в ╤тал╕╖ – 1,8, В Австро-Угорщин╕ – 4,5 тисяч╕. А що в Рос╕╖? А в Рос╕╖ – 650 км (одна-╓дина зал╕зниця м╕ж Петербургом ╕ Москвою). ╤мператор Микола ╤ забороняв ╖х будувати, небезп╕дставно вбачаючи в цьому (тобто, в промисловому розвитку) небезпеку соц╕альних зм╕н, як╕ призведуть врешт╕-решт до революц╕╖. Його кредо: «Революц╕я б╕ля дверей Рос╕╖, але я присягаюся, що вона не проникне в кра╖ну до останнього мого подиху».
А найц╕кав╕ше для теми Лютнево╖ революц╕╖ у цих «зал╕зничних» цифрах йде дал╕. У наступне десятил╕ття (з 1860 по 1870 р╕к) Рос╕я пос╕ла друге м╕сце в св╕т╕ (п╕сля США) по темпах зал╕зничного буд╕вництва. У 1880 роц╕ у ╢вроп╕ найдовш╕ зал╕зниц╕ мала Н╕меччина – 33,8 тисяч км, а в ╓вропейськ╕й частин╕ Рос╕╖ ╖х було вже 23,4 тисяч╕ км (до реч╕, б╕льше, н╕ж в Австро-Угорщин╕), тобто н╕якого катастроф╕чного в╕дставання Рос╕╖ вже не було. Виходить, що п╕сля 1860 року Рос╕я двадцять рок╕в кожного року прокладала в середньому б╕льше тисяч╕ к╕лометр╕в нових зал╕зничних кол╕й! Рос╕я активно прокладала ╖х аж до лютого 1917 року, нав╕ть п╕д час св╕тово╖ в╕йни (зокрема, Транссиб╕рська маг╕страль).
Зв╕дси питання: що такого сталося, що з 1860 року в Рос╕╖ стався «зал╕зничний бум»? Чому Микола ╤ забороняв зал╕зниц╕, а його син Олександр ╤╤ – навпаки, заохочував?
А сталася ганебна поразка у Кримськ╕й в╕йн╕ 1854–1855 рок╕в. Щоб належно оц╕нити ╖╖ значення для Лютнево╖ революц╕╖, треба розум╕ти, яке м╕сце займала Рос╕я на м╕жнародн╕й арен╕ (власне, ╓вропейськ╕й) на той час.
Рос╕я першо╖ половини Х╤Х ст. – це апогей могутност╕ ╕мпер╕╖. П╕сля перемоги над Наполеоном, рос╕йський внесок у яку був найвагом╕ший, Рос╕я стала гарантом ╓вропейського порядку, «╓вропейським жандармом». Суперничати з Рос╕╓ю у в╕йськовому в╕дношенн╕ не м╕г н╕хто. Рос╕я силою придушила революц╕ю в Австро-Угорщин╕ 1848 року. Рос╕я вела важк╕, але загалом усп╕шн╕ загарбницьк╕ в╕йни на Кавказ╕. ╤н╕ц╕атором Кримсько╖ в╕йни була Рос╕я, Микола ╤ був таким упевненим у перемоз╕, що сам спровокував в╕йну з Туреччиною, аби реал╕зувати давню мр╕ю ус╕х рос╕йських цар╕в – контроль над Балканами ╕ чорноморськими протоками. Однак за турк╕в вступилися Англ╕я ╕ Франц╕я, не бажаючи пускати Рос╕ю на Балкани. ╤ що з того вийшло?
Виявилося, що рос╕йський переважно парусний флот може перемогти такий самий турецький (Синопська битва), але коли в Чорне море зайшли французьк╕ та англ╕йськ╕ в╕йськов╕ пароплави, то все, що змогли ╖м протиставити рос╕йськ╕ парусники – це самозатопитися, аби в севастопольськ╕ бухти не зайшов супротивник. Виявилося, що Англ╕я ╕ Франц╕я зум╕ли перекинути ╕ постачати сво╖ в╕йська морем за к╕лька тисяч к╕лометр╕в у Крим, а Рос╕я цього не змогла, хоча в╕йна йшла на ╖╖ територ╕╖.
Поразка стала справжн╕м шоком ╕ для Миколи ╤, ╕ для вс╕╓╖ рос╕йсько╖ ел╕ти. Виявилося, що славнозв╕сна в╕йськова м╕ць Рос╕╖ – вже в минулому, а тепер це «мильна бульбашка». Неважко було й побачити причини: Рос╕я в╕дстала в економ╕чному план╕ в╕д ╢вропи наст╕льки, що це катастроф╕чно позначилося на тому головному, що визначало м╕жнародну вагу Рос╕╖ – на сил╕ арм╕╖.

В╕д Гоголя до Островського
Найголовн╕ший висновок з поразки був очевидний: потр╕бна економ╕чна модерн╕зац╕я кра╖ни, причому якнайшвидша. ╤ реформи посипалися, як перестигл╕ плоди в╕д сильного в╕тру. Найв╕дом╕ша з них – скасування кр╕пацтва, яке давало робочу силу на майбутн╕ промислов╕ п╕дпри╓мства. Однак були й ╕нш╕ реформи, про як╕ згадують не так часто, але як╕ були не менш, або нав╕ть б╕льш важлив╕ за насл╕дками. Це – земська реформа, тобто реформа м╕сцевого самоврядування, яка в╕дкрила шлях до м╕сцево╖ влади ус╕м прошаркам сусп╕льства, включаючи селян. Це – осв╕тня реформа, яка в╕дкрила доступ до осв╕ти, в тому числ╕ вищо╖ техн╕чно╖, не лише дворянам. Це – судова реформа, п╕сля чого в Рос╕╖ з’явився суд присяжних. Це – реформа арм╕╖ (в тому числ╕ скасування 25-р╕чно╖ солдатсько╖ служби). Це – земельна реформа («столип╕нська»). ╤ все це паралельно з промисловим зростанням. Шаленими темпами будувалися, зв╕сно, не лише зал╕зниц╕, а й фабрики та заводи.
Отже, Рос╕я кинулася «наздоганяти й переганяти» Зах╕д. Швидк╕сть ╕ масштабн╕сть рос╕йських реформ породили разюч╕ не т╕льки економ╕чн╕ (напередодн╕ св╕тово╖ в╕йни Рос╕я вийшла на 5-е м╕сце в св╕т╕ за обсягом промислового виробництва), але й соц╕альн╕ зм╕ни. Знову ж таки, для ╕люстрац╕╖: згадайте, якими пров╕нц╕йних (не столичних, не московських!) рос╕йських купц╕в зобразив Микола Гоголь у «Рев╕зор╕» ╕ якими Олександр Островський у «Бесприданнице» (к╕новерс╕я – «Жорстокий романс» Ельдара Рязанова). Як╕ вони (без╕менн╕) принижен╕ й безсил╕ перед свав╕ллям др╕бного чиновника у Гоголя, ╕ як╕ багат╕ й впевнен╕ у сво╖й сил╕ Кнуров ╕ Вожеватов у Островського. Перш╕ з в╕дчаю просять захисту у др╕бного столичного авантюриста Хл╓стакова, друг╕ купують задешево у родовитого дворянина–гуляки Паратова пароплав. А часова р╕зниця м╕ж цими купцями – якихось сорок рок╕в.
Зм╕нилися, зв╕сно, не т╕льки купц╕. У кра╖н╕, де ще «сорок рок╕в тому» пол╕тична боротьба традиц╕йно не виходила за мури Кремля (або – Зимового палацу), а громадське життя нагадувало мертве смердюче болото, раптом, як гриби п╕сля дощу, почали виникати найр╕зноман╕тн╕ш╕ громадськ╕ об’╓днання, роб╕тнич╕ та профес╕йн╕ сп╕лки, союзи п╕дпри╓мц╕в, пол╕тичн╕ парт╕╖, нац╕онал╕стичн╕ орган╕зац╕╖. ╤ вс╕ висували найр╕зноман╕тн╕ш╕ проекти – реформ, закон╕в, ман╕фест╕в, конституц╕й. «Бум» в╕дбувався не т╕льки в економ╕чному, а й соц╕ально-пол╕тичному житт╕ ╕мпер╕╖.

╤скри, в╕д яких згор╕ла монарх╕я
Особлив╕сть краху рос╕йсько╖ монарх╕╖ полягала в тому, що ╖╖ завалили реформи, ╕н╕ц╕атором яких вона сама й була. Система не зум╕ла пристосуватися до шаленого темпу зм╕н. Реформи породили нов╕ для Рос╕╖ соц╕альн╕ класи ╕ групи, як╕ почали претендувати на принаймн╕ частину влади, яку тод╕, як ╕ 400 рок╕в до того, тримали родовит╕ дворяни. В╕днин╕ супротивником ел╕ти в боротьб╕ за владу ставали не поодинок╕ заколотники (на кшталт «декабрист╕в», котр╕, як в╕домо, були «страшно далек╕ в╕д народу»), а ц╕л╕ класи й соц╕альн╕ групи та створен╕ ними орган╕зац╕╖ – пол╕тичн╕, профсп╕лков╕, громадськ╕. Оск╕льки чинна ел╕та затято не хот╕ла н╕ з ким д╕литися владою ╕ в╕дпов╕дала терором на вс╕ претенз╕╖ на не╖, ц╕ орган╕зац╕╖, загнан╕ у п╕дп╕лля, набували переважно радикального характеру (народовольц╕, анарх╕сти, б╕льшовики, есери, нац╕онал╕стичн╕ рухи) ╕ «платили» ел╕т╕ т╕╓ю ж «монетою» - терором. П╕сля жовтня 1905 року виникли легальн╕ пол╕тичн╕ орган╕зац╕╖, створен╕ нерадикальними б╕знесовими (за нин╕шньою терм╕нолог╕╓ю) групами (кадети, октябристи), але нав╕ть ╕ серед них непоступлив╕сть ел╕ти щодо перерозпод╕лу влади породжували радикальн╕ настро╖. Прим╕ром, Олександр Гучков, л╕дер «октябрист╕в» ╕ голова ╤╤╤ Думи, котрий, загалом, обстоював ╕дею конституц╕йно╖ монарх╕╖, тобто був монарх╕стом, наважився на спробу орган╕зувати викрадення царя Миколи ╤╤, щоб силою змусити його в╕дмовитися в╕д абсолютно╖ влади ╕ «дарувати» кра╖н╕ уряд, в╕дпов╕дальний перед Думою, ╕ ц╕лком можливо, що йому це вдалося б, якби не трапилася Лютнева революц╕я.
Радикал╕зм в Рос╕╖ п╕дсилювала ╕ непосл╕довн╕сть багатьох реформ, викликана побоюваннями правлячо╖ ел╕ти втратити владу. Прим╕ром, селянам дали особисту волю, але не дали землю. Насл╕док – у роки першо╖ революц╕╖ (1905 – 1906) селяни спалили 15% ус╕х пом╕щицьких ма╓тк╕в, а вдало використане (╕ реал╕зоване) б╕льшовиками чуже (есер╕вське) гасло «землю – селянам!» стало одн╕╓ю з головних причин, чому б╕льшовикам вдалося перемогти ус╕х сво╖х ворог╕в та опонент╕в. А реальн╕ повноваження м╕сцево╖ влади, сформовано╖ за земською реформою, були куцими через обов’язок п╕дкорятися призначеним царем м╕н╕страм ╕ губернаторам, ╕ тому «земц╕» гуртувалися на всерос╕йському р╕вн╕ п╕д маркою благод╕йних товариств, створюючи, по сут╕, потужну пол╕тичну опозиц╕ю верховн╕й влад╕. Не випадково саме голова об’╓днаного ком╕тету Земського союзу ╕ Союзу м╕ст Георг╕й Львов очолив перший склад Тимчасового уряду (╕ це при тому, що у нього був такий конкурент, як голова Державно╖ думи Михайло Родзянко).
Отже, пол╕тична та економ╕чна (сусп╕льна) складов╕ життя Рос╕╖ к╕нця Х╤Х – початку ХХ ст. перебували у так╕й жорстк╕й нев╕дпов╕дност╕ один до одного ╕ водночас так т╕сно стикалися, що ╕скри в╕д такого «тертя» п╕дпалили всю величезну монарх╕чну ╕мпер╕ю, яка й згор╕ла у ц╕й пожеж╕. За тако╖ загально╖ «передреволюц╕йно╖» ситуац╕╖ труднощ╕ св╕тово╖ в╕йни стали не причиною революц╕╖, а ╖╖ катал╕затором. Тобто просто пришвидшили неминучий крах ╕мпер╕╖.

Революц╕й у Рос╕╖ буде ст╕льки, ск╕льки треба
╤стор╕я, як в╕домо, повторю╓ться, якщо хтось не засвою╓ ╖╖ уроки. Лютневий 1917 року крах Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ один в один повторився у серпневому 1991 року краху СРСР. Просто дивовижно, як причини ╕ насл╕дки обох катастроф схож╕. Пол╕тична ел╕та СРСР наскочила на т╕ сам╕ рифи, що й ел╕та Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖. Перед нею так само постала необх╕дн╕сть швидко╖ модерн╕зац╕╖ п╕сля поразки у «холодн╕й в╕йн╕», як колись у царсько╖ ел╕ти п╕сля поразки у Кримськ╕й. Так само радянська комун╕стична ел╕та внасл╕док технолог╕чного в╕дставання в╕д Заходу з╕ткнулася з проблемою втрати в╕йськово╖ потуги, яка одна т╕льки ╕ тримала СРСР у статус╕ супердержави - як колись в╕йськова потуга була ╓диним аргументом Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖. ╤ найголовн╕ше: як ╕ царська ел╕та, радянська комун╕стична не змогла пристосуватися до насл╕дк╕в швидких соц╕альних, економ╕чних ╕ пол╕тичних реформ, як╕ сама ж ╕ започаткувала. «Перестройка» - дозв╕л на приватне п╕дпри╓мництво ╕ спроба зам╕нити застар╕л╕ комун╕стичн╕ декорац╕╖ пол╕тично╖ системи на нов╕тн╕ «демократичн╕» шляхом викриття злочин╕в стал╕нського режиму ╕ брежн╓вського «застою» - породила таку шалену пол╕тичну активн╕сть поза Кремлем, що дуже швидко вийшла з-п╕д контролю влади. Як ╕ царська ел╕та радянська не змогла втримати реформи в рамках служ╕ння лише ц╕лям зм╕цнення пол╕тично╖ системи, ╕ реформи змели саму ел╕ту.
Схож╕сть причин Лютого ╕ Серпня породила ╕ схож╕ насл╕дки. Стр╕мке пад╕ння Рос╕йсько╖ ╕мпер╕╖ зак╕нчилося тим, що п╕сля короткого пер╕оду в╕дносно╖ демократ╕╖ до влади прийшли сили, як╕ жорстоким терором стаб╕л╕зували традиц╕йну пол╕тичну систему. Сусп╕льство, радикал╕зоване непоступлив╕стю попередньо╖ влади, сприйняло радикал╕зм б╕льшовик╕в. Ось така гримаса рос╕йсько╖ ╕стор╕╖: царизм не зум╕в знищити породжених його реформами революц╕онер╕в ╕ взагал╕ ус╕х «вольнодумствующих»; за нього це зробив б╕льшовик Стал╕н, коли в останн╕й хвил╕ масового терору (1937–1938 рок╕в) розстр╕ляв чи в╕дправив у концтабори останн╕х людей, чий бунт╕вний характер ╕ ментал╕тет сформувався у передреволюц╕йн╕ та революц╕йн╕ роки. Так само породжений «перестройкой» демократичний рух, який, безумовно, доклав руку до повалення Михайла Горбачова та його парт╕йно╖ номенклатури, п╕сля короткого пер╕оду в╕дносно╖ демократ╕╖ остаточно придушив, стаб╕л╕зувавши традиц╕йну рос╕йську пол╕тичну систему, владний режим т╕╓╖ ел╕ти, котра прийшла на зм╕ну комун╕стичн╕й. Тимчасовий уряд лютого – жовтня 1917 року ╕ правл╕ння Бориса ╢льцина у 1991–1999 роках виявилися лише перех╕дними, коли традиц╕йна рос╕йська пол╕тична система перебувала у сво╓р╕дн╕й «турбулентност╕».
Нин╕шня рос╕йська ел╕та – ран╕ше чи п╕зн╕ше – теж стане перед необх╕дн╕стю прискорено╖ технолог╕чно╖ та пол╕тично╖ модерн╕зац╕╖. Ознак того, що повторення наближа╓ться – ск╕льки завгодно. Рос╕я знову потрапила в ситуац╕ю, коли проявля╓ться ╖╖ в╕дстал╕сть у головн╕й для Кремля справ╕ – здатност╕ економ╕чно (╕ як насл╕док – в╕йськово) протистояти Заходу. Нова поразка у «Кримськ╕й» чи «холодн╕й в╕йн╕» - не за горами, ця в╕йна вже розпочалася, ╕ знову з ╕н╕ц╕ативи Рос╕╖. ╤ чим довше пут╕нський режим стриму╓ реформи, без яких Рос╕я лише занепада╓, тим швидшими вони будуть тод╕, коли в╕дкладати вже не буде куди. ╤ знову швидк╕ реформи вийдуть з-п╕д контролю ел╕ти, знову Рос╕я втрапить у революц╕йну «турбулентн╕сть». Чи буде ця нова неминуча рос╕йська революц╕я останньою, тобто, чи зм╕нить вона принципово рос╕йську пол╕тичну систему, щоб не потр╕бно було б╕льше революц╕й – побачимо. Якщо н╕, то що ж, ╕стор╕я влашту╓ ст╕льки рос╕йських революц╕й, ск╕льки треба, щоб Рос╕я, нарешт╕, стала нормальною кра╖ною.

Юр╕й САНДУЛ
«Укр╕нформ»

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #9 за 03.03.2017 > Тема ""Білі плями" історії"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=18200

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков