Версiя для друку Обговорити в форумi

Іван Климишин - професор Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. Віруючий у Бога вчений астрофізик, якого Американський біографічний інститут нещодавно визнав одним із видатних мислителів початку 21-го століття, і якому Папа Римський на його 80-річчя надіслав своє особливе Апостольське благословення. Він автор кількох десятків книг із астрофізики, з проблем історії й теорії календарних систем та з релігієзнавства. В окремих із них він переконливо доводить, що атеїзму немає місця в серйозній науці. Склалося так, що на міжнародних релігійних програмах український вчений колись був найзатребуванішим співрозмовником. Саме тому про Різдво нам захотілося поговорити саме з ним.
- Як вчений, дослідник зірок мириться з церковним Переданням? Ви ж приймаєте Книгу, як історію людського роду?
- Раціональна пізнавальна діяльність (наука) і науковий світогляд - різні речі. Наука не заперечує Бога. А науковий світогляд не є наукою, а лише використовує її для формування своїх філософських систем, зокрема, матеріалізму. І майже чотири останніх століття показали, що жоден науковий світогляд не здатен підмінити собою релігію.
- А що на це сказав би Дарвін?
- Дуже відомий англійський філософ Карл Поппер колись зауважив, що дарвінізм не наукова теорія, яку можна перевірити, а метафізична дослідницька програма. Дарвінізм, як на мене, не здатен пояснити походження життя і його розвиток у найрізноманітніших формах. Щодо науки, я виділяю чотири базові науки. Астрономія досліджує світ планет, зір та весь Всесвіт у цілому, фізика вивчає взаємодію елементів будівельного матеріалу, «з якого все зроблено», хімія вивчає якість цеглинок світобудови, біологія ж - таємницю Світу живих форм. Переконаний - розвиток усієї Світобудови і науки про неї можливий завдяки Творцю. І «уже відомо», що чи не всі великі вчені (у 20-у столітті - майже 100 лауреатів Нобелівських премій) завжди декларували свою віру в Творця. Бо було усвідомлення, що мертва, не мисляча природа не може стати причиною своєї упорядкованості, вона не може стати причиною законів, які керують розвитком Світу.
- Наприклад, які вчені?
- Ну, зокрема, Ньютон запитував: «Чи може бути око збудоване без розуміння оптики, а вухо без розуміння акустики?». Він звертав увагу на те, що побудова таких надзвичайно майстерних частин тварин, як очі, мозок, вуха, серце, інстинкти звірів та комах не можуть бути нічим іншим, як витвором могутнього та вічно живого Діяча. Крім Ньютона були і Луї Пастер, і Карл Лінней, Макс Планк і Вольфганг Паулі, були і радіофізики, і будівничі космічних ракет (раджу стягнути з Інтернету книгу болгарського вченого Тихомира Димитрова «Они веровали в Бога: 50 Нобелевских лауреатов и другие великие ученые»). Гарно сказав щодо цього Папа Іван Павло ІІ: віра і розум - два крила, на яких дух підноситься до споглядання істини.
- Ви завжди були релігійною людиною?
- Брат мого діда був дяком у сільській церкві, і я вже з 10-ти років допомагав йому і... «вивчав дяківське ремесло». Я астроном. Мільйони років «проковзують перед моїм зором, як сухий пісок поміж пальці рук»... Не приховаю - декілька років я таки дуже сумнівався в існуванні Бога-Творця, бо надто вже багато зла в цьому такому гарному світі (особливо: «Господи, якщо Ти є, то як допустив оті страхітливі у нас голодомори, коли збожеволілі матері, страшно писати, - їли своїх дітей?» (про ці факти навіть згадували, не для «широкої публіки, річ ясна», на Пленумі ЦК КП(б)У)...
- А що спонукало вас написати (у 1993 р.) книгу «Вчені знаходять Бога»?
- Причин ніби дві. Перша. Я пробув у туберкульозних лікарнях три роки. І за цей час надивився на вияви тяжкого розпачу в багатьох «колег по нещастю», та й сам переживав таке ж. Тож я подумав: якби мені хтось «тоді» дав таку книжечку, я б йому руки цілував. І друге, десь невдовзі після проголошення незалежності України Оксана Пахльовська (дочка Ліни Костенко) розповіла про випадки, що трапляються в нашій (тоді чи не мільйонній) армії: щороку 300 вояків гине «від рук командирів і однополчан» і ще 200 закінчують життя самогубством. То ж я цю книжку висилав міністрам оборони, освіти й ін. Писав про те, що її могли б мати навіть у бібліотеці кожної школи (адже в розпач впадаєш, коли чуєш про самогубства школярів!) Як це в нас буває - ніколи і ні від кого жодного відгуку не було. Та, як у нас кажуть, «я своє відкукурікав», згодом перестав («бо це безнадійне», у нас атеїзм, особливо із дуже грамотних голів, не викуриш і за 50 років...). 
- А як учений мириться із цифрами. Наприклад, є шість днів творіння Бога, і є 14 мільярдів років роботи «природи».
- Щодо цього, то, з огляду на ті безперервні дискусії й сумніви в багатьох, я «зібрав матеріал» і опублікував його у книжечці «Про космічне, земне, світоглядне» (у співавторстві, є в Інтернеті на блозі «Небозвід»). Ну, дехто хоче лічити і 1-й, і 3-й день акурат по 24 години, але... ті світила, які нам відлічують час, створені аж на 4-й день! Тож ми наводимо там текст автора-єврея Шрьодера і післямову равина Штейнзальца з книги «Шесть дней творения и Большой Взрыв». Якщо коротко, то: у нашій системі відліку пройшло 14 млрд. років, у Творця ж усього шість днів. Наведено також «розуміння цього» у книзі «Закон Божий». «Підстав для хвилювання тут немає». Зауважимо, що в християнській традиції упродовж сотень (чи й ледве не двох тисяч років подекуди) роки відлічували «від створення світу», і було розроблено декілька варіантів «початку відліку». Мудрі ж євреї ведуть літочислення «від Адама», і тому їм не було особливої потреби уточнювати, «а як багато часу проминуло «до Адама»...
- А що «двома реченнями» можна сказати про оті найактуальніші проблеми сучасної науки?
- Тепер формується нова галузь науки - космомікрофізика: поєднання космології з фізикою елементарних частинок. Астрономи, які сиділи (і ще сидять, здебільшого на «горбочках» висотою 3-4 км) біля телескопа, або ж вивчали результати, отримані завдяки космічним орбітальним станціям, поєднують свої зусилля - зазирнути в перші мікросекунди розвитку Всесвіту - з фізиками, які досліджували взаємні перетворення елементарних частинок - на глибинах сто і більше метрів «під землею». Питань тут безліч, а формули, які намагаються використати, до жахливого складні. Це описав один фізик словами: «іди туди, не знаю куди, і візьми те, не знаю що». Це - не глухий кут фізики, а «крутий підйом» до якихось нових відкриттів.
Не набагато легша ситуація в біології. Своєрідною ілюстрацією цього були (на початку 2000-х років) три великих дискусії між двома вченими, атеїстом Докінзом та віруючим Ленноксом. Всі спостерігачі визнали перемогу того другого (це описане у вже згаданій книжці «Про космічне...»). Якщо коротко - то без Творця неможливо уявити ні перехід від неживого до живого, ні те, як зміг би виникнути механізм спадковості (такий бездоганний архітектурний план, як ДНК).
Інакше кажучи, сліпо-глухо-німа природа не змогла б змонтувати такий складний механізм - матерію, пронизану інформацією. Це, без сумніву, є свідченням дії Інтелекту. Навколишній світ може самооновлюватися, але у світі є організовуюче, керуюче та упорядковуюче Начало. Еволюція - складний механізм, але Бог - діюча сила.
Що ж до виявів окремими людьми та їх групами релігійності, то маємо визнати: вона - наддієвий регулятор людської поведінки. Вона робить людей кращими, ставить для них обмеження.
Якби релігія була плодом уяви, як ви змогли б пояснити цю потужну дію, до якої вона приводить мільйони людських рук у творенні добра? Релігійність має комунікативну і психотерапевтичну функцію. Англійський математик Альфред Уайтхед казав, що майбутнє залежить від того, як складуться стосунки між наукою та релігією. Можна б додати таке розуміння багатьма вченими: за кожними дверима наукового відкриття є ще десять інших дверей з другого боку. Забуваючи про це, переконані атеїсти продовжують твердити, що одне якесь наукове відкриття повинно звільнити людство «від необгрунтованої віри в Бога». Та марні їхні спроби «охопити неохопне»...
- І ще таке запитання: чи у вашому «особистісному спілкуванні з Богом» траплялися дива?
- Так. Як я згадав вище, я упродовж принаймні 15 років хворів кавернозним туберкульозом, «якось і колись там» під лівою ключицею «сформувалася» каверна розміром 3х4 см. Епізодично бували менші й більші кровохаркання, бувало - виявляли «бацили Коха». У 1960 році я перебував за 17 км від «свого» тубдиспансера, і тому місяців дев'ять сам собі робив уколи (по 4 рази щодня), та ще й ліки купував сам (зокрема, з Польщі - ріміфон, недешевий). І - здавалося - каверна зрослася, все добре. Однак згодом вона «розклеїлася», «роздулася». У лікарні мене добряче «вгостили» коктейлями із суміші ліків, аж я не знав, «що в мене вище - голова чи ноги». І тоді, а це був 1969-й, мене відправили у Ворохту зі словами: ваша остання надія - побільше ходити в гори. Роком же раніше трапилось у мене «щедре» кровохаркання. Я трохи перелякався, подзвонив своєму колишньому науковому керівникові, і від нього почув гарні слова: «Ваня, не думай о болезни, пиши диссертацию». Отож я привіз у Ворохту наплічник матеріалів, наступного року - так же. І за ці два роки написав текст докторської. «Бо що?» Бо я цілковито поклався на ласку Божу! Долаючи, щоправда, майже щодня то один, то інший «горбочок» Карпат. А ще через два роки мене взагалі зняли з туберкульозного обліку. Це я вважаю незбагненним для мене дивом.
- Скажіть нам щось передріздвяне?
- Річ ясна, передусім - миру нашій землі, здоров'я і щастя кожній сім'ї. А «з глобального» можу нагадати оте величне: 24 грудня 1968 року (у переддень Різдва) американські астронавти Френк Борман, Джеймс Ловел, Вільям Андрес, уперше в історії людства облітаючи Місяць, звернулися з вітанням до землян, почергово читаючи перші 10 віршів із книги Буття: «На початку сотворив Бог Небо і Землю».

Лана САМОХВАЛОВА
www.ukrinform.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #2 за 13.01.2017 > Тема "З потоку життя"