Версiя для друку Обговорити в форумi

ОТАК ЖИВЕМО…

«Дешева аптека», «Аптека дешевих цін», «Соціальна аптека», «Усім знижки на 5%», нарешті, просто аптека під назвою «Копійка» - хіба не промовисто? В такий спосіб психологи від аптечного бізнесу, що за прибутковістю може змагатися з наркоторгівлею, заманюють клієнтів, котрі, повіривши, що це їм надзвичайно вигідно, мають саме тут розпрощатися зі своєю мрією про жадану обновку або ж просто повноцінний обід.
Під таким психологічним тиском одразу й не збагнути, чи дешево це – 370 рублів за 5 мл. примітивних крапель від кон’юнктивіту (запалення очей), чи ні. Добре, що фармацевт правильно зрозуміла мої наміри і запропонувала такі ж самі краплі, але вдвічі дешевші – від іншого виробника. Та спершу завжди рекомендуються найдорожчі препарати, оскільки зарплата аптекаря залежить від виручки.
Чотири рази за літо перехворівши на ГРВІ, вирішила зміцнити свій імунітет з допомогою вітаміну С і звернулася в аптеку, пояснивши ситуацію. Фармацевт мене уважно і, здавалося, доброзичливо вислухала й запропонувала придбати розчинну «аскорбінку» по 35 рублів на прийом. Розуміючи, що це не для мене, «тероризувала» аптекарку доти, доки вона не принесла мені «аскорбінку» за фіксованою ціною – 18 рублів за 90 драже. Так за 50 рублів я позбулася застуди, що стала вже хронічною. А якби не моя наполегливість, за аналогічну дозу довелося б викласти 7,5 тисячі, що, звичайно, не кожному по кишені. Тож не розслабляюся і перебуваю у постійному пошуку й розгадуванні ребусів - хто і як намагається мене пошити в дурні, бо інакше просто не прожити.
Колись в моєму мікрорайоні була всього одна аптека і та аж під лісом, до того ж майже завжди зачинена. Тому по кожну дрібницю доводилося їхати до центру міста. Але цим і обмежувалися усі прикрощі. Сьогодні, як тепер кажуть, «в кроковій доступності» маю 9 аптек, не враховуючи розташованих у 7-й міській лікарні, куди теж менш ніж півгодини ходу.
Серед тих, що з'явилися цього року, дві суто російські під назвою «Будь здоров!» і теж з принадними обіцянками. Тут вихваляються системою накопичення грошей – так званим «аптечним гаманцем», що обіцяє скидки до 99% (!) вартості придбаних ліків. І, як з'ясувалося, це не брехня і не перебільшення. Приміром, якщо ти напередодні залишив в такій аптеці тисячу, але забув придбати аспірин, за умови, що він коштує рублів 20, то  дійсно одержиш його майже дурно. А щоб бути ощасливленим знижкою у 100 рублів, маєш перед цим взяти ліків на 5 тисяч, бо розрекламована знижка становить лише 2% від вартості попередньої покупки. Тому значно доцільніше звернутися у більш-менш нормальну аптеку (бувають й такі!) і, ймовірніше за все, «приречена» сотня залишиться у тебе в кишені.
Тож не можу зрозуміти, чому прожитковий мінімум пенсіонера аж на 3 тисячі нижчий, ніж у людини працездатного віку, бо, економлячи на пристойному одязі, косметиці, швидких перекусах, літня, як правило, вже хвора людина аж бігом відносить все це в аптеку. І тут – без варіантів.
Не менше питань щодо ціноутворення виникає й біля продуктових торгівельних точок. Скажімо, в Сімферополі на Центральному ринку є заповітний куточок, де нібито торгують продуктами за оптовими цінами. Там  справді все дешевше. Поряд на двох столах серед іншого можна придбати винятково смачний «Перець в солодкій заливці» українського виробництва, вдвічі чи втричі дешевший за російський аналог. Але чомусь на одному прилавку він коштує 35 рублів, а на іншому – 45. Тим більше була здивована, коли випадково дізналася, що поступає він в торгівлю взагалі по 26 рублів. Тобто, за таку суму з банки вигідно і поля обробляти, і саджати овочі, і їх збирати, а потім транспортувати перець на місце перероблення, нарешті, готувати консерви, розвозити їх по складах, навіть заплативши хабар (інакше не вдалося б), доставляти в Крим. А тут, лише виставивши не прилавок, продавці кладуть собі в кишеню половину або майже сто відсотків його собівартості. А ще недавно кримські ЗМІ кричали щось про 10, а то і 7% відсотків торгівельної надбавки, бо так розпорядився глава Криму. Щоправда, йшлося про якісь особливі, соціально важливі продукти, та за рівнем цін вони так і залишаються невпізнаними.
Однак, купивши якісний товар, хоч дешевше, хоч дорожче, все одно почуваєшся задоволеним, бо таке трапляється не часто. Щойно придбала ножиці – вперше з радянських часів. Випробувала їх на нігтях, що, напевне ж, не залізні, і ножиці розсипалися на дрібні шматочки. А коли принагідно згадала про це в магазині, де мала намір купити інші, почула знущальне: «А що ж ви хотіли, щоб за 50 рублів та ще й різали? Беріть за 300, на тиждень-другий має вистачити». Це прозвучало зовсім як в бандитські дев'яності…
Та не можу не згадати ще цікавішу історію, що сталася, коли життя змусило мене кинути всі зусилля на боротьбу з пацюками, і через Інтернет я вийшла на власника фірми, яка реалізує ультразвукові апарати, котрі нібито допомагають спекатися цих настирливих гризунів-терористів. В магазинчику під назвою «Кримелектроприлад» працювало двоє: сам підприємець і, ймовірно, не чужа йому юна особа. Вони охоче почали показувати мені свої товари з дуже непростими цінами. Так, прилад, на вигляд кустарного виробництва, для відлякування собак коштував близько 5 тисяч рублів. Втім, я ніяк не могла збагнути, навіщо їх відлякувати електротехнікою, якщо з цим добре справляються стіни й огорожі. Використовувати ж прилад для власної безпеки, мандруючи безлюдними територіями, теж не вийде, бо він прив'язаний до розетки, від якої живиться. Щодо пацюків, то майже за таку ж суму можна було убезпечити себе від їхньої присутності на площі у 500 кв. м. А оскільки мене цікавило приміщення в сто разів менше, то і прилад знайшовся дешевший – усього… за 1700 рублів.
Юна пані заходилася розповідати, як же діє ця чудо-техніка, посилаючись на розлогу анотацію і цитуючи її. Згідно з написаним, в перший–другий день пацюків може лише побільшати – вони зберуться ознайомитися, що за цяцьку їм придбали, потім будуть придивлятися, потім – прислухатися, а на сьомий – восьмий день почуватимуться розгубленими і схвильованими. Але це ще не край, їхні настрої коливатимуться від позитивних до негативних і навпаки, виникає навіть крамольна думка, що автор цієї анотації і сам із їхнього середовища, бо звідки ж можна все це так досконало знати?
А ефекту від ультразвуку можна очікувати лише на 24-й день, саме тоді ваші «квартиранти» зберуть речі і переберуться до сусідів. Однак, лише аборигени, ті, що пройшли увесь 24-денний цикл, на їхніх гостей та новонароджених це правило не поширюється. Так і мігруватимуть до кінця світу, псуючи вам життя.
Потім поговорили ми й про інші засоби боротьби з хвостатими негідниками. Безхитрісна дівчина розповіла, що з цією метою її мати купує липучки, не збагнувши про актуальне з мого боку запитання: чому ж доця не подарує матері свій електроприлад, якщо він дійсно ефективний?
В результаті я купила ультразвуковий апарат в іншому місці, на 700 рублів дешевший. А для тих, хто має схожі проблеми, хочу повідомити: ефект від його використання – нульовий, і не лише на території у 150 метрів, як це обіцяно, але і в 15 сантиметрів, навіть впритул, бо на приладі лишилося чимало характерних слідів від маленьких лапок.
Один мій знайомий, котрий 5 років провів на Кубі, розповів, що там люди живуть, не знаючи проблем. Бо ніхто не хитрує, не мудрує, а чесно відпрацювавши, всі співають і танцюють. А ви часто бачите на вулицях Сімферополя не п'яних, але веселих людей? Навіть молодь ходить похмура і заклопотана, а на танцях їй не танцюється без алкоголю й так званих енергетиків. І вже дуже давно не чула, аби хтось згадував, що людина народжена для щастя, «як птаха для польоту». А колись ці слова були просто загальним місцем… І дійсно, невже для того ми народилися, аби принизливо рахувати оці копійки, а не для якоїсь іншої, світлої і високої мети?

Тамара СОЛОВЕЙ
м. Сімферополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #46 за 23.12.2016 > Тема "Резонанс"