Версiя для друку Обговорити в форумi

Президент РФ Володимир Путін звільнив Олексія Улюкаєва, якого викрили на отриманні хабара, з посади міністра економічного розвитку.
Про це повідомив прес-секретар російського лідера Дмитро Пєсков, передає російське агентство «Інтерфакс».
"Путін своїм указом звільнив Улюкаєва з посади у зв'язку з втратою довіри", - сказав Пєсков журналістам у вівторок.
Як повідомлялося, Улюкаєв був затриманий напередодні при отриманні хабара – 2 мільйони доларів - за видану Мінекономрозвитку позитивну оцінку "Роснефти", що дозволила викупити у держави 50,08% акцій "Башнефти". За інформацією Слідчого комітету, йдеться про вимагання хабара, пов'язане із погрозами на адресу представників "Роснефти".
Відносно Улюкаєва порушено кримінальну справу, йому пред'явлено звинувачення за ч.6 ст.290 КК РФ ("Отримання хабара особою, яка обіймає державну посаду Російської Федерації, із вимаганням хабара і в особливо великому розмірі").
У вівторок увечері Басманний суд столиці відправив його під домашній арешт до середини січня, задовольнивши клопотання слідства.
У Слідчому комітеті РФ повідомили, що у розпорядженні слідства є вагомі докази провини міністра.
Сам Улюкаєв своєї провини не визнає.
www.ukrinform.ua

TRANSPARENCY НАЗВАЛА НАЙКОРУМПОВАНІШІ КРАЇНИ: УКРАЇНА Й РОСІЯ - У СПИСКУ

Міжнародний антикорупційний рух Transparency International у середу представляє результати глобального дослідження "Барометр світової корупції" (БМК, Global Corruption Barometer). Результати опубліковані на сайті організації.
"Дані дослідження засвідчують, що корупція сприймається росіянами як третя за важливістю проблема в країні після економічного стану і стану охорони здоров'я. Корупція представляється респондентам важливішою темою, ніж освіта, безробіття і злочинність", - йдеться у доповіді.
Під час дослідження респонденти відповідали на питання про найсерйозніші проблеми, які стоять перед їх країнами, про те, як вони оцінюють корумпованість владних інституцій і зусилля керівництва країни по протидії корупції.
Також опитані росіяни сказали, що не повідомляють про корупцію. Оцінюючи причини цього, 17% респондентів заявили, що це просто небезпечно, 16% - що це не має сенсу, 14% не вірять у можливість щось довести, а 11% бояться зізнатися у своїй причетності до злочинів.
Окрім Росії, найбільш корумпованими країнами, згідно з дослідженням, опинилися Вірменія, Боснія і Герцеговина, Литва, Молдавія, Сербія та Україна.
"Барометр світової корупції" публікується вдев'яте, попереднє дослідження було оприлюднено 2013 року. Цього року БМК охоплює 42 країни Європи та Середньої Азії, що включають країни Євросоюзу, країни-кандидати в ЄС і країни СНД.

КОМЕНТАР
ЦЕ НЕ УЛЮКАЄВА ЗВІЛЬНИЛИ, ЦЕ КРІСЛО ПІД ПУТІНИМ ХИТАЄТЬСЯ

У Росії 15 листопада заарештували міністра економічного розвитку Олексія Улюкаєва нібито за хабар у 2 мільйони доларів. Поки що він має домашній арешт і браслет на нозі. Зараз у Росії це політична новина № 1. Коментарів у російських ЗМІ – ціла купа. Політики, політологи, журналісти гадають, що це все означає.

Яке нам діло до Улюкаєва?

Але скільки ви б не читали цих гадань, правди про причини усунення Улюкаєва ви з них не дізнаєтеся. Навпаки, ще більше заплутаєтеся. Приміром, ось що говорить Анатолій Чубайс, давній знайомий Улюкаєва і його колега по роботі в російському уряді ще в 90-ті роки: «Він робив свою справу, яку вмів і знав, не особливо на когось озираючись». Чубайс дуже хвалить Улюкаєва, можна сказати – захоплюється ним, і весь його панегірик Улюкаєву – прямий натяк на те, що того вигнали з посади за незалежну позицію. Додамо до цього інформацію, що міністерство економічного розвитку кілька тижнів тому оприлюднило прогноз розвитку країни, в якому стверджується, що найближчі 20 років у Росії буде економічна стагнація, і такий висновок нібито дуже не сподобався Путіну. А ось що каже Григорій Явлінський, теж не останній знавець російських політичних реалій: «Улюкаєв — абсолютно відданий президенту чиновник. Очолюючи Мінекономрозвитку, він підтримав і все, що стосувалося гібридної війни з Україною та приєднання Криму, і війну в Сирії, і всі репресивні закони».
Як бачимо, оцінки Улюкаєва у Чубайса і Явлінського не просто різні, вони протилежні. А причини його арешту перший взагалі відмовляється коментувати, стверджуючи, що у нього для цього «нема жодної об’єктивної інформації», а другий впевнений, що «логіка Путіна в тому, що арешт саме лояльного і дуже крупного чиновника Улюкаєва – потужна показова акція залякування насамперед чиновництва: «Ніч, арешт, міністр… Усі мають знати: з будь-ким у будь-який момент може статися що завгодно. Ось головне послання».
Марна справа пробувати з’ясувати, хто тут ближчий до правди. Та й нам, в Україні, яке діло до внутрішніх кремлівських сварок?
В Україні про арешт Улюкаєва заледве згадали. Це нормально і закономірно. Однак все-таки є дві загальні, але цілком поважні підстави проявити нам увагу до історії з Улюкаєвим.
По-перше. Нам потрібно знати, як функціонує політична система нашого стратегічного ворога. Адже очевидно, що усунення Улюкаєва – акція політична, це прояв боротьби за владу серед найвищого кремлівського керівництва.
По-друге. Нам важливо знайти відповідь на питання: загострення політичної боротьби в Кремлі (а усунення міністра економіки з публічним звинуваченням у кримінальному злочині про це беззаперечно свідчить) політично послаблює чи посилює чинний режим Путіна?

З Кремля виносять «сміття»

Будемо виходити з аксіоми, що боротьба за владу триває постійно, а не тільки під час передвиборчих кампаній. Це стосується всіх політичних систем і державних механізмів, що в Росії, що в Україні, що, приміром, у США. Різниця, щоправда – суттєва, лише у її формах і правилах (писаних і неписаних) та складі – широкому чи вузькому – її учасників. Одне з таких правил (неписане), притаманне тільки Росії, полягає у тому, що суспільство нічого не повинно знати про змагання за владу у Кремлі. Народ має бути впевнений, що «в Багдаді все спокійно», себто – у Кремлі панує мир і злагода між найвищими керівниками, яку забезпечує незаперечний авторитет, блискучий розум і виняткові ділові якості першої особи – царя, генсека, президента. Це правило, яке ілюструє відома російська приказка «не выноси сор из избы», - один з тих наріжних каменів, на яких тримається російська політична система. Звісно, це правило не раз в російській історії порушувалося тією чи тією мірою, однак такі випадки поодинокі, і якщо таке трапляється – це найперша ознака гострої політичної кризи в Кремлі.
Так ось, усунення міністра економічного розвитку з таким публічним скандалом означає, що перманентна боротьба за владу в Кремлі досягла такого ступеня напруги, що вже виривається з кремлівських кабінетів та коридорів на публіку. Сміття таки виносять з хати! У «Багдаді» не все спокійно, отже з’являються сумніви у «незаперечності, блискучості та винятковості». Простіше: перша особа, тобто – Володимир Путін, не контролює боротьбу за владу.
Система влади в Кремлі побудована зовсім не на диктаторстві чи авторитаризмі однієї особи. Одна особа в принципі не може правити, як йому хочеться. Завжди потрібна підтримка елітної групи, суспільного прошарку, армії, тощо. По суті, це те, про що говорить приказка «свита грає короля». Свита – це колектив. І у Кремлі завжди правило і править колективно (колегіально) обмежене коло лідерів фінансово-бюрократичних кланів. Між ними і йде постійна боротьба за розмір владних повноважень. Роль першої особи – це роль арбітра, роль стримувача пристрастей, які виникають в процесі боротьби, до тієї міри, після якої ці пристрасті вже загрожують зруйнувати саму систему. Тому найголовніший обов’язок першої особи – забезпечення балансу сил у колі керівних кланів, аби вони не перегризли один одного.

Не треба зазирати у голову Путіна

Якщо у Кремлі все спокійно, арбітраж першої посадової особи всі визнають, вона міцно сидить у своєму кріслі, тоді політичні бійки за владу (а це насамперед – так звані «кадрові питання») проходять в абсолютному секреті від суспільства. Переможені у цих бійках чиновники йдуть на персональну пенсію, послами в далекі країни або, принаймні, отримують нові може й гучні, але зовсім не «хлібні» посади. Як-от нещодавно Сергій Іванов замість «канцелярської» посади глави президентської адміністрації отримав посаду спеціального уповноваженого президента Росії у справах природоохоронної діяльності, екології та транспорту Тобто, перша особа справляється з обов’язком гасити особливо «гарячі» фази політичної боротьби кланів так, щоб вони не виплескувалися скандалами за мури Кремля.
Якщо ж чиновника такого високого рангу, як міністр економіки, виганяють з публічним звинуваченням у хабарництві і заарештовують, значить «арбітраж» дав тріщину. Тобто, хтось могутній у Кремлі явно підставляє «арбітра». Бо як не повертай, а міністр-хабарник – це підрив авторитету першої особи (як же він прогледів такого негідника?). Спосіб, у який сьогодні розправляються з Улюкаєвим, свідчить: рішення ухвалював хтось інший, а Путін тільки вимушений був з ним погодитися. До речі, сьогодні в Росії вистачає скандальних арештів чиновників високого рангу, Улюкаєв зовсім не виняток. Приміром, сьогодні надійшла новина про арешт голови Слідчого комітету Кемеровської області, там явно «копають» під багаторічного губернатора Амана Тулєєва. І всі ці скандали – не на користь авторитету Путіна. І до Чубайса вже навідуються з обшуками.
Нам треба позбавлятися небезпечної віри в російський політичний міф про всевладність першої особи. Нам треба усвідомити, що рішення в Кремлі ухвалюються не з примхи Путіна, а як колективна воля певної групи людей. Досить вже пояснювати наше нерозуміння тих чи тих кроків Кремля «аргументом» типу «хтозна, що там у Путіна в голові».
А щодо питання, чи послаблює російський режим посилення напруги в політичних кремлівських сварках, то нам, як-то кажуть, не варто розслаблятися. Стійкість політичного режиму в Росії залежить від розмірів матеріальних ресурсів, які режим може або згоден дати народу, аби той не бунтував, а не від того, з якою інтенсивністю клани гризуть один одному горлянку. Випадок з Улюкаєвим дає нам підстави говорити лише про послаблення особистих позицій Путіна. За великим рахунком, в Росії нема режиму Путіна, є звичний московський (російський) політичний режим, котрий сьогодні теж ослаб, але зовсім з інших причин - через те, що в Росії економічне падіння, конфлікт із Заходом, скорочення ресурсів, ростуть злидні і витрати на війну, тощо. Але це вже інша тема.
www.ukrinform.ua

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #41 за 18.11.2016 > Тема "З перших уст"