Версiя для друку Обговорити в форумi

«Покращення» по-кримськи

Є відчуття, що справжнє життя буває тільки влітку. Решту часу просто готуємося, чекаємо цієї щасливої пори, бо майже всі сили і емоції відбирають турботи про опалення, теплий одяг та про те, як не піддатися грипу, не поламати ноги під час ожеледиці. Але головне влітку – це фрукти, вітаміни та інші корисні речовини, відсутні у зимовому раціоні, усім цим намагаємося запастися на цілий рік, і тут просто неможливо собі відмовити в тому, чого прагнуть і душа, і тіло. Та ще й в ранкових телепередачах тільки-но й чуємо про те, що без полуниці на десерт людині просто не вижити.
Ще торік ціни на неї коливалися в межах ста рублів за кілограм, хоча преса і повідомляла, що уся кримська ягода була вивезена в Росію – у Москву та Санкт-Петербург. Цього року про кримські врожаї преса мовчить – «як риба об лід», а цілюща кримська ягода, якої на прилавках взагалі обмаль, реалізується за «фіксованою» ціною – у 350 рублів за одиницю ваги. Не набагато дешевша і черешня, що коштує від 150 до 300 рублів за кілограм. Нижню планку продавці витримують стійко, така вона і на оптовому ринку, за такою ціною виносять гнилу черешню і у сміттєвий бак, це – щоб люди не плекали жодної надії.
Не поступається черешні і вишня, яка коштує по 150 рублів за кілограм. Колись наш мікрорайон утопав у вишневих садах. Фруктовими деревами з двох боків рясно була обсаджена кожна вулиця. Переважали вишня, абрикос та волоські горіхи. В кінці червня вулиця була червоною від стиглих ягід, які діставалися переважно птахам, бо охочих збирати врожаї було небагато. Для компотів та варення обиралося щось більш вишукане, таке як полуниці, малина чи смородина. І ніхто б не повірив, що через 10–20 років крастимуть не лише гроші і золото, а вдиратимуться на чуже подвір’я і обноситимуть вишні, як це недавно сталося з моїм сусідом. До речі, крадії діяли в умовах конкуренції і, щоб не прогавити, обірвали ягоду ще напівзеленою.
Найдоступнішими фруктами на ринках Сімферополя є сьогодні абрикоси і виноград, ціною від ста рублів (коли над ними вже в’ються комахи) і вище. На чому ж вдалося зекономити, запитаєте ви, невже на логістиці? Не зовсім так. Адже виноград цей приїхав… з Єгипту, а абрикоси – з Узбекистану, і йдеться про тисячі кілометрів непростої подорожі. То чому ж рідне, кримське, що за сусіднім парканом, вдвічі дорожче? Ми ж бо живемо в центрі виноградарства, при чому тут Єгипет? Якби ж то знати! А гостинці з далеких країн, що приховувати, не дуже радують око своїм свіжим виглядом, зважаючи на дорожно-транспортні пригоди.
Не поступаються фруктам за ціною і овочі – менш як за 150 рублів пристойних помідорів не знайти. Тому й накинулися пересічні громадяни на банани, що коштують від 70 до 90 рублів за кілограм, замість фруктів і овочів. А ще кілька років тому влітку на них мало хто звертав увагу, а якщо і брали господині через їхню дешевизну, то переважно на оладки, щось схоже на бананові драники.
Варто зауважити, що торгівля на ринках сьогодні доступна тільки перекупникам, жодній бабусі із пучком моркви туди не «просочитися», бо торгівці мають сплачувати містове, податки і багато іншого в бюджет республіки. Хоча усім зрозуміло: вони – лише посередники, а платимо ці гроші ми, пересічні покупці, і мусимо платити стільки, щоб усім учасникам процесу вистачило.
Ось чому, коли чую промови щодо наведення порядку та про те, як небезпечно скуплятися на стихійних ринках, тільки гірко посміхаюся, бо розумію, у чому суть цієї турботи, - треба взяти під контроль кожну копійку і накласти на неї свою лапу. І куди тут подінешся, на чийому боці влада, у того і сила.
А влада у нас дуже жадібна і покваплива. Наочним прикладом цього можна вважати так звану націоналізацію, іншими словами, просто захоплення майна Кримспоживспілки. Народилася ця спілка ще понад сто років тому, процвітала за радянських часів, коли все приватне було під великим питанням. Тим не менше, товари і продукти закупалися на гроші пайщиків, і у магазинах Кримспоживспілки завжди було все, хоч і за ринковими цінами. Багато років пропрацював у цій системі і мій батько. Аж раптом восени 2014 року кримська влада, не радянські обкомівці, а пани капіталісти, змикитивши, що тут можна поживитися, просто перевела приватне кооперативне майно у державну власність. Не зупинило й те, що керівництво Кримспоживспілки жодним чином не було пов’язане ні з Коломойським, ні з Іслямовим, чим можна було б, як ведеться, обґрунтувати такі жорсткі корисливі дії.
Сьогодні понад 30 позовів від пайщиків знаходяться на розгляді у Арбітражному суді, але за ними так і не винесено рішень. Звернулися люди і до прокуратури Криму, звідки одержали відповідь, що їхні права таки порушено і дії влади не відповідають ст. 35 Конституції РФ, але відстоювати свої інтереси пані Поклонська порадила їм самостійно у суді, чим і обмежилась. Слід зауважити, що перед цим, фактично рейдерським захопленням, заклади споживкооперації були піддані масованим перевіркам усіма існуючими контролюючими органами, в результаті чого викрито заборгованість перед бюджетом у сумі… 66 рублів 11 копійок. І це все – при загальній сумі податків лише за рік в 232 мільйони рублів. Проте після відчуження майна нові власники не внесли в казну жодної копійки.
Та що там говорити про Кримспоживспілку, якщо кримська влада на чолі з С. Аксьоновим не боїться навіть Москви. Російська Академія наук не в змозі перевести під свою юрисдикцію майно семи кримських інститутів, що, згідно із розпорядженням уряду Росії, тепер їй підпорядковується. Таке двовладдя не дає можливості науковим закладам повноцінно функціонувати. Але, попри протест генеральної прокуратури РФ, кримська влада продовжує використовувати це майно (а йдеться про Нікітський ботанічний сад, земельні угіддя тощо) на свій розсуд. (А може, береже для України, як та повернеться?)
То що для цих чиновників ми, пересічні громадяни, позбавлені права голосу і права на протестні акції? На сайті «парламенту» Криму устами голови комітету з питань промислової політики, транспорту і паливно-енергетичного комплексу Петра Запорожця зазначається, що ціни в Криму на продукти харчування невиправдано завищені, вони в 3–4 рази переважають ціни на аналогічні продукти в інших регіонах Росії. Так, в Краснодарському краї свіжа риба коштує 50–60 рублів за кілограм, такі ж пропорції зберігаються і щодо ягід. Цю тему П. Запорожець назвав найболючішою для населення, про що свідчать його зустрічі з виборцями. Депутат зазначає, що назріла необхідність «провести нараду з визначення стратегії щодо ціноутворення».
Потурбуватися про народ намагається він не перший. Ще на початку квітня пан Аксьонов визнав, що кримчани змушені витрачати на харчування на 40 відсотків коштів більше, ніж їхні найближчі російські сусіди, і оскільки за ринкової економіки механізму державного регулювання цін не передбачено, порадив не «бігати за томатом десять раз на день», а зробити його капітальну закупку на оптовому ринку (кримський лідер, можливо, не знає, що томат використовується не літрами, а ложками і дуже швидко псується). Тим не менше, попри такі «мудрі» поради вже на той час було створено урядову комісію з моніторингу цін.
Моніторимо і сьогодні. Особливо ті, кому треба щодня годувати свою сім’ю. Але на позитив не розраховуємо, бо хто ж не знає, що рибка гниє з голови?

Тамара ФЕДОРЕНКО
м. Сімферополь

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #26 за 24.06.2016 > Тема "Резонанс"