"Кримська Свiтлиця" > #22 за 27.05.2016 > Тема ""Будьмо!""
#22 за 27.05.2016
ПРИЩЕПИТИ Г╤ЛОЧКУ СМЕРЕКИ В ДОНЕЦЬКОМУ ПОЛИННОМУ КРАЮ
Укра╖на – ╓дина !
Коли б не сп╕лкувався з проректором Льв╕вського торговельно-економ╕чного ун╕верситету Степаном Геле╓м, завжди бачив на робочому стол╕ професора якийсь св╕жий номер газети «День». Передплачував в╕н ╕ «Кримську св╕тлицю», поки була така можлив╕сть. Мабуть, тому наш╕ пол╕тичн╕ погляди н╕коли сутт╓во й не розходились. Читання ╕ обговорення всеукра╖нських газет, як правило, гаранту╓ певний консенсус в читацькому середовищ╕. Тому коли Степан Дмитрович запропонував по╖хати разом з його студентами на Донбас, аби допомогти налагодити творчу сп╕впрацю з укра╖нськими патр╕отами, я без вагань погодився. Йшлося про Бахмут, де я побував ще в березн╕. Але одна справа, коли в рег╕он торують дорогу розр╕знен╕ одиниц╕, а ╕нша, коли п╕дключа╓ться ц╕лий ун╕верситет. Тому для налагодження сп╕впрац╕ з «Бахмутом укра╖нським» були стягнут╕ певн╕ культурницьк╕ сили – науковц╕, поети, сп╕ваки, музиканти... Найстарший «десантник» - ╕сторик ╕ поет Петро Шкраб’юк узяв на озбро╓ння св╕й в╕рш, написаний ним багато рок╕в тому:
Нехай у степ несуть добро лелеки, А я прищеплю, як любов свою, До тополини г╕лочку смереки – Нехай цв╕те в полинному краю…
В╕н часто його зачитував, бахмутчани щиро аплодували... Бо в цих поетичних рядках, фактично, була закодована мета нашо╖ по╖здки. Коротше й не скажеш. На жаль, не вс╕ укра╖нц╕ мислять под╕бним чином. Дехто люто ненавидить «сепар╕в», а ╕нш╕ ж - просто не в╕рять, що на Донбас╕ можна щось там прищепити. А тим паче, привезене з Галичини, Волин╕ чи Карпат. Тр╕шки заб╕гаючи наперед, скажу, що так╕ песим╕сти помиляються. Творчий десант з торговельно-економ╕чного ун╕верситету на власному досв╕д╕ переконався в тому, що патр╕от╕в у шахтарському краю багато. Принаймн╕, десятки й сотн╕ тисяч. Упродовж трьох д╕б група волонтер╕в з╕ Львова в╕дв╕дала р╕зн╕ в╕йськов╕ частини. Окр╕м ╕нформац╕╖ про поточну пол╕тичну та економ╕чну ситуац╕ю в наш╕й кра╖н╕ (╖╖ представляли фах╕вц╕ з вищих навчальних заклад╕в, громадських орган╕зац╕й та науково-досл╕дних установ Львова), були ╕ концерти. Виступали льв╕вськ╕ поети та бандуристки з капели «Галичанка». Особливо запам’яталася зустр╕ч в одн╕й з частин спецпризначення. Там був не лише концерт. Б╕йцям озвучили пропозиц╕ю ректора ЛТЕУ щодо можливост╕ безкоштовно навчатися у згаданому ун╕верситет╕. Чимало спецназ╕вц╕в виявило бажання розпочати навчання з першого курсу, або ж… здобути другу, додаткову спец╕альн╕сть. Тобто, готов╕ повторно с╕сти за парти нав╕ть люди з вищою осв╕тою. Ось де концентру╓ться наша майбутня ел╕та – на передов╕й! Не в╕рте, що тепер лише пияки на фронт╕. Там дуже файн╕ хлопц╕ ╓. Коли звучали прониклив╕ патр╕отичн╕, духовн╕ та л╕ричн╕ укра╖нськ╕ п╕сн╕ – зокрема, й п╕сн╕ про маму – мужн╕ й сильн╕ во╖ни не могли стримати сл╕з… Ось так╕ вони, наш╕ соколята-спецназ╕вц╕. Ми ╖м п╕дняли настр╕й, а вони нам. * * * А тепер про наш тил. ╢ на визволених територ╕ях ╕ укра╖нофоби, зв╕сно. Куди ж без них? Ус╕ 25 рок╕в незалежного ╕снування Укра╖ни ╖х п╕дгодовували ╕ захищали. Тому «сад╕вничий» п╕дх╕д на Донбас╕ тепер буде ц╕лком виправданим. Якусь г╕лочку з паразитом-омелою р╕шуче в╕дчахнути, десь розпушити грунт, десь добрива в землю внести… А десь варто прищепити плодоносну г╕лку. Без цього донецький сад буде б╕дн╕шим. Пов╕рте – ╓ що прищеплювати ╕ ╓ на чому! В цьому план╕ ми можемо бути оптим╕стами. Г╕рше з начальством, з кер╕вною ланкою. Б╕льш╕сть донецьких патр╕от╕в, з якими ми сп╕лкувалися, в один голос твердили, що справжньо╖ Укра╖ни на зв╕льненому Донбас╕ поки що нема╓. Уявля╓те? Ми, учасники по╖здки, перебуваючи в ейфор╕╖ в╕д гостинност╕ патр╕от╕в, кажемо, що ╓, а вони це заперечують. Кажуть так: те, що ви бачите, це лише лог╕чне продовження ДНР (вс╕ ж сепаратисти залишилися при влад╕!), т╕льки вже не з рос╕йськими триколорами, а з укра╖нською символ╕кою, укра╖нським в╕йськом та з дозволом для бажаючих долучатися до укра╖нського культурного життя. Допомагати вам не будуть, але й у п╕двал вже не кинуть… ╤ не розстр╕ляють. Тобто, зм╕ни на краще в╕дбулися, але несутт╓в╕. Бо якби були сутт╓в╕, то не просили б нас мешканц╕ Костянтин╕вки бити на сполох, калатати в ус╕ дзвони, аби не допустити закриття м╕сцево╖ укра╖нсько╖ школи №1. Не впадали б у розпач з приводу арешту добровольця «Якута» та багатьох под╕бних до нього патр╕от╕в. Т╕, хто зупинили рос╕йську навалу, чомусь опинилися в тюрмах. А хто роздмухував сепаратизм, т╕ не лише на вол╕, але й при влад╕. Тобто, ключ для вир╕шення донбаських справ знаходиться не так на Донбас╕, як у Ки╓в╕. Н╕хто не говорив про повторний Майдан (вс╕ розум╕ли, кому в╕н буде виг╕дний), але про необх╕дн╕сть тиску на нин╕шню владу казали практично одноголосно. Бо ╕накше доведеться йти у фарватер╕ ╕мперсько╖ пут╕нсько╖ пол╕тики, а це смерть для Укра╖ни. Тож який вих╕д? При╖здити на Донбас з любов’ю ╕ захищати там все укра╖нське, що залишилося. ╤ дбайливо плекати все нове, позитивне. А це пом╕тний сплеск укра╖нського патр╕отизму серед людей ╕нших нац╕ональностей - рос╕ян, грек╕в, ╓вре╖в, б╕лорус╕в… Тобто, Донбас став чи не першим рег╕оном Укра╖ни, де пол╕тична нац╕я показала сво╖ переваги над етн╕чною. База ширша та й динам╕ка краща. Саме з нац╕лен╕стю на Любов ми ╖хали в шахтарський край. ╤ сво╓р╕дним камертоном для нас був полум’яний в╕рш Петра Шкраб’юка:
Донеччино! Тво╓ лице смагляве Я в голос╕ Сосюри п╕знаю. ╤ в дик╕м ск╕фськ╕м цокот╕нн╕ коней, Яке справ╕ку в пам’ят╕ сто╖ть, ╤ в синюватих шатрах терикон╕в, Що п╕днялися з надр м╕льйонол╕ть…
Петро Шкраб’юк був нашим емоц╕йним «криголамом», дуже доречним для под╕бних ознайомчих по╖здок. Дал╕ настане пора анал╕тик╕в ╕ «робочих бдж╕л». Роботи справд╕ буде багато. Ось, скаж╕мо, можна просто по╖хати, як ми. А можна й ф╕льм змонтувати. ╤ в ╤нтернет його. Т╕льки коротко – найважлив╕ше, найактуальн╕ше. ╤ таких ф╕льм╕в зробити десятки. У Львов╕ поки що р╕шуче розвернувся на Сх╕д ╕ почав там системно працювати лише Льв╕вський торговельно-економ╕чний ун╕верситет. Якщо почин п╕дхоплять ╕нш╕, Укра╖на почне швидко зм╕нюватися. Донеччина – гарна земля, ╕ скр╕зь нас супроводжували прекрасн╕ пейзаж╕. Але на передов╕й гостро усв╕домлю╓ш - наск╕льки неприродньою, штучною ╓ л╕н╕я розмежування. Як там у Висоцького: «Тот же лес, тот же воздух и та же вода…» Все те ж саме, т╕льки по той б╕к м╕нних пол╕в правлять бал в╕дверт╕ укра╖ноненависники. Цього не було нав╕ть в роки СРСР, адже парт╕йн╕ шов╕н╕сти завжди трохи маскувалися. А тут в╕дверта ╕мперська ╕деолог╕я, як ╕ сто рок╕в тому, та ще й р╕вень культури набагато нижчий в╕д ден╕к╕нського. ╤ нема на те ради… Добре, що наш╕ хлопц╕ стоять непохитно ╕ не мають нам╕ру в╕дступати. Звернув увагу на дитяч╕ малюнки, закр╕плен╕ на брустверах окоп╕в. На велику к╕льк╕сть котик╕в ╕ собачок на передов╕й, яких регулярно п╕дгодовують наш╕ во╖ни ╕ н╕жно ставляться до ╖хнього потомства – майже як до бойових побратим╕в. Б╕йц╕ пояснюють це тим, що коти й собаки добре передчувають початок обстр╕лу. Але я думаю – справа тут в ╕ншому. Просто укра╖нська душа не терпить жорстокост╕ ╕ ряту╓ться… любов’ю до живих ╕стот. У сепар╕в, до реч╕, под╕бних «зоопарк╕в» нема╓. Де «русский мир», там все проза╖чн╕ше, сувор╕ше. * * * Везли з собою багато л╕тератури та св╕жо╖ преси. Були там ╕ «Донеччина», ╕ «Культура ╕ життя», ╕ «Слово Просв╕ти», ╕ звичайно ж, «День». У Бахмут╕ був св╕дком того, як колишн╕й бо╓ць батальйону «Донбас» ╕ власник магазину «Д╕м книги» Володимир Дериведм╕дь аг╕тував укра╖нських актив╕ст╕в передплачувати цю потужну газету, фактично флагман укра╖нсько╖ преси. Думаю, ╕ за «Св╕тличку» так аг╕тував би, якби вона виходила. А коли зайшли вклонитися безстрашн╕й учасниц╕ укра╖нського Опору Олександр╕ Стародубцев╕й (ж╕нка стояла в одиночному п╕кет╕ з портретом Пут╕на, який з келихом шампанського проголошу╓ тост: «За дебилов! Без вас меня бы не было»), то й вона похвалилася книжками з б╕бл╕отечки «Дня», як╕ придбала за власний кошт. Радила вс╕м ╖х почитати. ╤ я в╕дчув в пан╕ Стародубцев╕й р╕дну св╕тличанську душу, нашу просв╕тянсько-патр╕отичну, д╕яльну породу… Обн╕маючи по черз╕ Олександру Михайл╕вну, ми остаточно переконалися, що Донбас далеко не безнад╕йний. А в укра╖нську його частину просто не можна не закохатися! Г╕лочка смереки тут неодм╕нно приживеться...
Серг╕й ЛАЩЕНКО Льв╕в – Бахмут
"Кримська Свiтлиця" > #22 за 27.05.2016 > Тема ""Будьмо!""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17154
|