Версiя для друку Обговорити в форумi

Лист до редакції

Шановна "Світлице", ніколи б не подумав, що можеш так відверто смакувати "народною рецензією" під оком Олеся Бузини. Так піддавати остракізму, робити зі свого співвітчизника одіозну постать - хіба це по-братськи? "А подойди-ка с ласкою, да загляни-ка в глазки ей (людині!), - откроешь клад, какого не видал". А він, Олесь, не відвернув свого погляду, в ньому й натяку немає на грубість, жорстокість, тим більше - ворожість, одні печаль, туга, переживання, отже - можна переконатися, що розуміє свою заблуканість, яка, один Бог відає, з чим пов'язана, чим викликана, може, навіть спробою вижити у цім жорстокім світі, де багацько вовків і мало справжніх друзів. То хіба від усього цього не впадеш у розпач, не розгубишся, не заблудишся? А хто ж протягне такому руку допомоги? Де ж наша любов до ближнього? Людина перестала бути найвищою цінністю, капітал засліпив і очі, й душу і нахабно править балом. Свавілля, наруга - чи ж не вовчі це повадки?
Мені дуже шкода Олеся, він також заблукав, а комусь дуже вигідно нашими ж вівцями переситити вовчі апетити, самим же ублажати й тішити себе і смаком свіжої крові, і звалищем розтоптаних душ. Дурнів вистачить! А лицарства й кіт не наплакав...
Микола МЕТАШОП.
м. Старий Крим.

Микола Іванович Меташоп зі Старого Криму, надсилаючи свого листа під заголовком "Не там копаємо" до "Кримської світлиці", запитує: "Чи вистачить у газети сміливості опублікувати мій матеріал в "КС"?"
Та до чого тут сміливість? Просто вже місця газетного шкода, шановний Миколо Івановичу, доказувати очевидне. Вам "дуже шкода Олеся" - автора гидкої книги про Т. Г. Шевченка. У погляді Бузини після "народної рецензії" ви бачите "не жорстокість, не ворожість, а печаль, тугу, переживання". Переживає - значить, не все ще втрачено, не до кінця розгублено совість, значить, схаменеться, одумається, на "что он руку поднимал...", гадаєте, певно, ви. Але ж чи схаменувся, чи одумався? Адже ту "народну рецензію" під оком Бузина отримав не сьогодні і не вчора, а два чи три роки тому (фото архівне), а "Крымской правде", мабуть же, дав згоду на передрук своєї книги "Вурдалак Тарас Шевченко" зовсім недавно, бо після завершення публікації буде ще й інтерв'ю з автором, тобто з О. Бузиною в тій же "Крымской правде". Яке це буде інтерв'ю, до того ж напередодні 190-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка, здогадатися не важко. Отже, цей передрук книги Бузини не випадковий збіг, а, мабуть, продумана й цілеспрямована акція. Щоб не колись там, а саме до 190-річчя, коли всі ми готуємось до славного ювілею, коли ім'я Т. Шевченка найбільше у всіх на слуху. Тож треба вштрикнути саме зараз, саме отак боляче і дошкульно. А ви кажете: "зрозуміє свою заблуканість"... Де вже там зрозуміти! Навпаки. Посипає брудною словесною сіллю наші й без того пекучі рани.
То чи й справді ми мусимо не шанувати себе і дозволяти глумитися над нами, над нашими святинями, в котрі ми віримо і котрих не так уже й багато у нас лишилося, таким ось новітнім геростратам? І над ким глумитися? Та чого варті слова одного лиш А. П. Чехова, який сказав, що він, Чехов, любить український народ, який дав світові (!) такого титана, як Т. Г. Шевченко! Не якогось там, за висловлюванням Бузини, пияка і вурдалака, а Титана! Звичайно, якби Т. Шевченко був живий, нехай би тоді О. Бузина з'ясовував з ним свої стосунки. Гадаю, поет зміг би постояти за себе сам. Але ж його вже майже півтора століття, як немає на цьому світі. І топтатися по його кістках, це, даруйте, не по-людськи. Та й звичай же наш слов'янський такий: про покійників поганого не говорять. Навіть про простих смертних, не кажучи вже про тих, на мистецькому авторитеті яких тримається велика і світла будівля нашої української духовності і нації.
Не буду переконувати вас, Миколо Івановичу, що значить для нас, українців, Т. Г. Шевченко, ви й самі це прекрасно знаєте. А ось хто такий О. Бузина і що він "доброго зробив" для нас своєю очорнительською писаниною не лише про Т. Шевченка, можете дізнатися з книги харківського професора Івана Олексійовича Белебехи "Честь України", в якій чимало сторінок відведено одіозній особі О. Бузини. Іван Олексійович навіть подає в книзі адресу, за якою йому можна висловити свої побажання та відгуки про книгу, а може, ще й книгу в нього можна придбати (61128, м. Харків-128, а/с 9782). Переказати те, що написав професор про автора, в погляді якого ви помітили "печаль, тугу, переживання" після "народної рецензії" під оком, неможливо, не вистачить газетної площі. Ліпше почитати в книжці.
А вашу думку про те, що антишевченківська спрямованість творчості О. Бузини пов'язана, може, зі "спробою вижити у цім жорстокім світі, де багацько вовків і мало справжніх друзів", ми все ж не поділяємо. Бо якщо ти - людина, то чому ж не шукаєш справжніх людей, друзів, а йдеш до вовків, аби з ними по-вовчому вити?..

" Якби ви вчились так, як треба..."

"Крымская правда" разжигает межнациональную и этническую рознь, публикуя нечистоплотную статью О. Бузины "Вурдалак Т. Г. Шевченко".
Я не русский, не украинец. Родом из бывшей Туркменской ССР, но православный, и родные мои живут по всему бывшему СССР.
В детстве пели украинские песни, читали стихи (в том числе и Т. Г. Шевченко). Танцевали украинские танцы.
Все приведенные в этом "триллере" выдержки из поэзий Шевченко О. Бузиной перекручены на свой лад. Такое впечатление, что господин Бузина даже не соизволил заглянуть в примечания, которые даются к каждому произведению поэта.
Думаю, что следующие строчки Т. Шевченко касаются его лично:
Якби ви вчились так, як треба,
То й мудрость би була своя.
Кто вас надоумил делать черный пиар на Т. Г. Шевченко? А почему бы вам не взяться за жизнеописание кого-либо из наших современных политиков?
Хочу обратиться к главному редактору газеты "Крымская правда": господин Бахарев, вместо того, чтобы печатать пасквили О. Бузины, лучше бы привели в порядок те заборы, на которых до сих пор красуется ваша фамилия после выборной кампании. Тем самым сделали бы город чище.
Юрий АЛЛАКВЕРДОВ,
директор Симферопольского парка культуры и отдыха им. Т. Г. Шевченко.

СИНДРОМ МОНИКИ ЛЕВИНСКИ?

Хотела бы обратиться к редактору газеты "Крымская правда".
Кто дал вам право печатать такие статьи, которые порочат светлое имя великого поэта и художника Т. Г. Шевченко? Ведь ваша газета называется "Крымская правда". Так где же в том, что пишет О. Бузина, вы смогли разглядеть правду? Это не что иное, как грязь и ложь. Своей писаниной О. Бузина невольно наталкивает меня на мысль сравнить его с Моникой Левински, которая тоже была неизвестна, но изыскала возможность проявить себя.
Творчество Т. Г. Шевченко мы изучали в школе еще при Советском Союзе и изучают его по сей день. Картины художника Т. Шевченко хранятся в музеях, его именем названы парки, улицы, скверы, площади, учебные заведения, а его стихи дети декламируют на уроках.
Не думаю, что именем О. Бузины, которого главный редактор "КП" считает талантливым писателем, будет назван хотя бы переулок.       

Светлана ИРГИЗЦЕВА, культмассовый организатор ПКиО им. Т. Г. Шевченко.

P. S.
Ще одне звернення, адресоване редактору "Крымской правды", надійшло чомусь до редакції "Кримської світлиці". Його автор - ветеран війни, сімферополець Юрій Іванович Зінченко. На кількох списаних аркушах висловлює своє обурення з приводу антиукраїнських публікацій "Крымской правды" і, зокрема, передруку книги О. Бузини "Вурдалак Тарас Шевченко". Юрій Іванович, зокрема, пише: "Відчепіться від нашого національного поета Тараса Шевченка! Краще розберіться зі справами у своїй хаті - "Русской общине Крыма", керівники якої чубляться між собою. Знайте, що Україна як держава уже відбулася і ваші потуги її зруйнувати - марні". Коментарі, як кажуть, тут зайві...

Версiя для друку Обговорити в форумi

"Кримська Свiтлиця" > #6 за 06.02.2004 > Тема "Ми єсть народ?"