Пошук по сайту
Пошук:

Теми
З перших уст (3047)
З потоку життя (6251)
Душі криниця (3440)
Українці мої... (1453)
Резонанс (1480)
Урок української (987)
"Білі плями" історії (1660)
Крим - наш дім (532)
"Будьмо!" (260)
Ми єсть народ? (237)
Бути чи не бути? (70)
Писав писака (23)
На допомогу вчителеві (126)
Мовно-комп'ютерний конкурс (108)
Порадниця (108)
Смішного! (97)
Додатки
"Джерельце" (830)
"КримСПОРТ" (132)

Архiв
Архiв газети в pdf
Редакцiя
Форуми
Книга вiдгукiв

Iншi статтi цiеї теми
ВБОГ╤ ТЕКСТИ: П╤СНЯ БЕЗ МОВИ, МОВА – БЕЗ П╤СН╤
Вбог╕ тексти сучасних п╕сень нав╕ть страшно публ╕кувати, бо зразу впада╓ в оч╕ нав╕ть не...


Оксана Бас-Кононенко, мовознавець: ЯКЩО ЛЮДИ СВОЮ МОВУ НЕ ВИКОРИСТОВУЮТЬ, ТО ПРИЙДЕ ╤НША МОВА, А ЗНАЧИТЬ - ╤НША КРА╥НА
М╕н╕стерство ╕нформац╕йно╖ пол╕тики Укра╖ни презентувало нову програму "Укра╖нська – це...


«ЯКЩО У ВАС ╢ ХОЧ КРАПЛЯ ПАТР╤ОТИЗМУ ╤ КУЛЬТУРИ…»
кримчанин, укра╖нець ╤ван Лук'янович Лавтар не зда╓ться ╕ турбу╓ чиновницьку ки╖вську...


Остап К╤НДРАЧУК, ялтинський кобзар – на Майдан╕ Незалежност╕ у Ки╓в╕: КОЛИ СУСП╤ЛЬСТВО МОВЧИТЬ, ГОВОРЯТЬ КОБЗАР╤... ╤ Д╤ТИ
Сьогодн╕ призовий фонд Всеукра╖нського л╕тературного конкурсу «Ми - д╕ти тво╖,...


ЯК ЗРОС╤ЙЩУВАЛИ УКРА╥НСЬКИЙ НАРОД
Чи про це не знали в Ки╓в╕? А якщо знали, то чому не реагували?




Розсилки
Тут Ви можете підписатися на розсилку анонсів статей нових випусків нашої газети. Для цього вкажіть свій e-mail.

E-mail адрес:














Гостям Севастополя



FaceBook

Twitter









оНЦНДЮ Б сЙПЮ©МЁ
Головна сторiнка > Текст статти
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 06.05.2016 > Тема "Урок української"
Версiя для друку
Обговорити в форумi

#19 за 06.05.2016
«ДОНЕЦЬК╤» ЯК МОЖЛИВИЙ КАТАЛ╤ЗАТОР ПОЗИТИВНИХ ЗМ╤Н У СУСП╤ЛЬСТВ╤

Укра╖на – ╓дина!

Думав про це вже з самого початку в╕йни, коли у Ки╓в╕, Харков╕, Дн╕пропетровську, Львов╕ з’явилися перш╕ б╕женц╕ з Донбасу. А ще частенько згадував давн╓ фото, зроблене в укра╖нському Криму ще рок╕в 4-5 тому. Тод╕ неподал╕к в╕д с╕мферопольського вокзалу я звернув увагу на ╕деолог╕чне «панно», в╕д якого однаково недобре ставало як мешканцю Львова, прихильнику про╓вропейського вектора нашо╖ держави, так ╕ ц╕лком пророс╕йському кримчанину. Бо цей наст╕нний «аг╕тплакат» являв собою контури Укра╖ни, виконан╕ в синьо-жовтих тонах, на який накладався напис «ДОНЕЦК». А перспективи курсу «все будет Донецк!» влаштовували в Укра╖н╕ далеко не вс╕х. Мешканц╕ ╕нших рег╕он╕в не були в захват╕ в╕д таких, н╕чим не обгрунтованих, претенз╕й на л╕дерство. Але ж як╕ амб╕ц╕╖: ми году╓мо всю Укра╖ну, ╕ тому керувати будемо ус╕ма! Круто… Але сам╕ ж донеччани, врешт╕-решт, ╕ постраждали в╕д такого курсу.

ТВОРИТИ ПАРТ╤Ю ОПТИМ╤СТ╤В

Спочатку постраждали найкращ╕ з них. Бо тверезомисляч╕ ╕ проукра╖нськ╕ в╕дразу виявилися чужими у збуреному чужоземцями Донбас╕. А пот╕м принади «русского мира» в╕дчула на соб╕ переважна б╕льш╕сть. Ск╕льки тепер б╕женц╕в! ╤ в Рос╕╖, ╕ в Б╕лорус╕, ╕ в Укра╖н╕ ╖х десятки, сотн╕ тисяч. Хтось уже прилаштувався на новому м╕сц╕ ╕ н╕чого не хоче м╕няти. Але багато людей дос╕ мр╕ють про повернення. Скаж╕мо, поетеса з Мар╕уполя Оксана Стом╕на у в╕рш╕ «Где ты теперь?», присвяченому вимушеним переселенцям, мимовол╕ виклала програму найоптим╕стичн╕ших донецьких:
- Что ты планируешь?
- Выжить и пережить…
А пот╕м розпису╓ детальн╕ше:
«Верить друг другу,
влюбляться
и радовать мам,
Строить побольше семей,
небоскребов и планов.
Будут по улице
Кожанных Чемоданов
Праздники Возвращения
по домам!»
Доки ╓ так╕ люди, як Оксана Стом╕на, доти можна спод╕ватися на позитивн╕ зм╕ни у кра╖н╕. ╤ радикальн╕ плани по в╕дродженню Донбасу також можуть бути ц╕лком обгрунтованими. Зв╕сно, ╓ всяк╕ донецьк╕. Совк╕в, ватник╕в, укра╖нофоб╕в, бандюкуватих ╕ злод╕йкуватих людей серед них вистача╓. Але не можна ч╕пляти ярлики на вс╕х без винятку людей краю. Бо напис «Кубань, Б╕лгород – це Укра╖на» я побачив саме в Краматорську, а не у Львов╕! ╤ марш вишиванок (зв╕сно, не тепер, а ще до в╕йни) у Б╕лгород╕ орган╕зовували саме луганчани, а не мешканц╕ Дрогобича.
Отже, ╓ на кого спертися, ╓ люди, як╕ поведуть за собою ╕нших. Справа решти – допомагати. Бо йдеться про амб╕тний проект, який зробить Укра╖ну кращою.

ДОНЕЦЬК╤ В РОЛ╤ УКРА╥Н╤ЗАТОР╤В

Олекс╕й Кур╕нний народився в Артем╕вську. Його батько – укра╖нець, мама – рос╕янка. Може, Олекс╕й ╕ дал╕ жив би на Донбас╕, але його д╕дусь-рос╕янин напол╕г на тому, щоб онук жив у Ки╓в╕ ╕ навчався в укра╖нськ╕й школ╕. Ось так╕ трапляються на Донбас╕ д╕дус╕ – попри те, що рос╕янин та ще й в╕йськовий у минулому, ставлення до укра╖нсько╖ у нього було якщо й не вповн╕ братерським (бо сам мовою не волод╕в), то принаймн╕ цив╕л╕зованим. Не в останню чергу завдяки д╕ду Олекс╕й став стов╕дсотковим укра╖нцем! Розмовля╓ у столиц╕ лише укра╖нською, активно працю╓ в «Просв╕т╕», ╓ автором багатьох «мовних» карт Укра╖ни. Краматорчанин ╢вген Гребенн╕ков, також нещодавно р╕шуче ╕ без вагань перейшов на укра╖нську. А в Краматорську це зробити таки дещо важче, н╕ж у Ки╓в╕. Але ж вийшло! Якщо проукра╖нськ╕ краматорчани потрапляють до столиц╕, то намагаються зробити б╕льше. Скаж╕мо, Павло Вишебаба нещодавно в╕д-крив у Ки╓в╕ вегетар╕анське кафе, де вс╕х обслуговують лише укра╖нською. Його дружина родом з Мар╕уполя, вона також укра╖номовна. Подружжя перейшло на державну з ╕дейних м╕ркувань. Зрозум╕ли, що там, де не буде мови, там рано чи п╕зно буде «захист рос╕йськомовного населення» з боку якогось чергового Пут╕на, будуть в╕йни ╕ руйнування. Зробити р╕шучий крок, молодятам допомогла ╖хня ф╕лософ╕я. Вони кажуть: «Мова дикту╓ сво╖ правила: хоче, щоб укра╖нською розмовляли в╕льн╕ й см╕лив╕…» Нещодавно у них народилася донечка. Як дума╓те, якою мовою вона сп╕лкуватиметься у столиц╕?

«Д╤М КНИГИ ВАЖЛИВ╤ШИЙ, Н╤Ж 20 ТАНК╤В…»

Перебуваючи в Артем╕вську (тепер це вже Бахмут) я звернув увагу на невеличкий, але гарно впорядкований «Д╕м книги». Привернули увагу вив╕ска: «Д╕м книги важлив╕ший, н╕ж 20 танк╕в», синьо-жовтий прапор ╕ фото б╕йця АТО, п╕дписане досить ориг╕нально: «Звернення з того св╕ту Серг╕я Бохонька». Симпатичний такий бо╓ць, з добрими очима, н╕би зверта╓ться до нас ус╕х... Очевидно, творц╕ «Дому книги» були особисто знайом╕ з Серг╕╓м, бо укра╖нський во╖н мимовол╕ виявився в центр╕ експозиц╕╖. ╤ це було дуже вдале р╕шення в художньому, емоц╕йному план╕. Зв╕сно, не м╕г не зайти в середину. В╕дразу потрапив у теплий, привабливий укра╖нський св╕т. Вишиванки, одяг з укра╖нською символ╕кою, державний ╕ червоно-чорний прапори… Карти, атласи, календар╕! ╤ книги, книги, книги… Не встиг я познайомитися з власником магазину (звати його Володимир, а пр╕звище ╕стинно козацьке – Дериведм╕дь, бо й родом в╕н ╕з С╕чеславщини) як до магазину ув╕йшло тро╓ в╕йськовик╕в. Посм╕хаються, жартують, в╕таються – по всьому видно, що ╖м у бахмутському «Дом╕ книги» комфортно, це н╕би своя канон╕чна укра╖нська територ╕я. ╤ я подумав: це ж справд╕ важливо, щоб б╕йц╕ не лише могли купити книгу, але й мали свою духовну дом╕вку. А Володимир Дериведм╕дь, (колишн╕й афганець, а в ц╕й в╕йн╕ встиг повоювати у батальйон╕ «Донбас») з точки зору б╕йц╕в ЗСУ справжн╕й побратим! Тож ╕ заходять сюди частенько.
Ми часто з сумом кажемо: «На Донбас╕ так багато ватник╕в… Що з ними робити?». Та н╕чого робити не треба, сво╖х отаких дериведмед╕в треба п╕дтримувати ╕ створювати вс╕ умови, щоб ╖х було поб╕льше! Володимир розпов╕в, що ╕ з ДНР при╖здять, а пот╕м везуть додому не лише книги, атласи ╕ контурн╕ карти, але й… червоно-чорний прапор на грудях можуть сховати ╕ повезти в логово сепаратист╕в. Я висловив подив: нав╕що ж, мовляв, в ДНР прапор укра╖нських нац╕онал╕ст╕в? Володимир в╕дпов╕в, що у мешканц╕в так звано╖ ДНР н╕хто не зм╕г в╕дм╕нити укра╖нськ╕ гени. От ╕ тягнуться до свого, р╕дного… То потр╕бен такий магазин у Бахмут╕, чи н╕? Якщо так, то чому у власника магазину проблеми з м╕сцевою владою? Чому про «Д╕м книги» дос╕ н╕чого не чув головний гарант укра╖н╕зац╕йних процес╕в на Донбас╕ Павло Жебр╕вський? Чому на «Д╕м книги» накинула ф╕нансовий зашморг м╕сцева влада?
* * *
Через дек╕лька дн╕в п╕сля повернення з Донбасу я отримав такого листа:
«Доброго вечора, Серг╕ю!
Дяку╓мо, що не забува╓те про нас. Так╕ люди, як ви, надихають нас на роботу. Ми готов╕ йти вперед, не дивлячись на ╕снуюч╕ проблеми. Те, за що ми взялися, тобто, бахмутський «Д╕м книги» може зробити б╕льше, н╕ж найкраща, найсучасн╕ша зброя. Ви пита╓те про ц╕нову пол╕тику. Тут все дуже просто: ми прода╓мо по ц╕н╕ виробника, а отриму╓мо по оптов╕й ц╕н╕. ╢ попередня оплата ╕ ╓ оплата щом╕сячна за продану продукц╕ю разом. Головне, що поки не було «збо╖в». За р╕к жодного! В╕зит╕вками просуваю сайт виробника (б╕льше 7000 шт.). До нас звертаються ╕ з так звано╖ ДНР – з Горл╕вки, з ╢нак╕╓вого, з Донецька... По╓днання з вишиванками та символ╕кою дуже важливе. ╤накше ми б не вижили. Комунальн╕, оренда, зарплата, податки - на розвиток нам зовс╕м н╕чого не залиша╓ться.
╢ звичайно, певн╕ проблеми. ╤ ми були б рад╕, якби укра╖нц╕ з ╕нших областей нам допомогли б. У нас поки що нема╓ книги «Традиц╕йне укра╖нське вес╕лля Слобожанщини». А згодилася б у нашому рег╕он╕! Готу╓мо проект, шука╓мо фах╕вц╕в. Нам браку╓ деяких плакат╕в, скаж╕мо - «Шк╕длив╕ звички д╕тей-школяр╕в». ╥х просто нема╓ на ринку Укра╖ни, або вони надто прим╕тивн╕. Нам потр╕бн╕ «к╕ндери» маленьк╕, недорог╕ для приз╕в за в╕рш╕ ╕ п╕сн╕, колядки укра╖нською. У нас д╕ти можуть вивчити укра╖нську швидше ╕ краще, н╕ж у школ╕ чи в садочку! Нам потр╕бн╕ авторськ╕ книги - ц╕кав╕ для д╕тей ╕ дорослих. У нас для цього ╓ «авторська полиця». Для масових акц╕й ╕ заход╕в нам потр╕бен моб╕льний п╕дсилювач 12/220v. Все це потр╕бно для того, щоб укра╖нство ф╕ксувалося у св╕домост╕ д╕тей, як позитив. А через д╕тей нер╕дко навчаються ╕ доросл╕. Здавалося б, перспективи у нас хорош╕, але… За р╕к роботи ╓диного на Донбас╕ «Дому книги» про нас жодного разу не згадали нав╕ть в новинах двох м╕сцевих телеканал╕в. Не кажучи вже про центральн╕. Ми подарували сотн╕ й тисяч╕ книг, зекономили нашим покупцям близько 100 000 гривень! Але сильним св╕ту цього ц╕каво там, де грошов╕ потоки в сотн╕ м╕льйон╕в, де можна без особливих зусиль нагр╕ти руки… А ми пропону╓мо сайти з указаними ц╕нами ╕ саме за тими ц╕нами прода╓мо. Без силовик╕в ╕ ф╕скал╕в сам╕ виключили корупц╕йну складову. Ми усв╕домлю╓мо, що це в╕йна за душ╕ ╕ серця д╕тей ╕ людей. Тому й не збира╓мося в╕дступати... В╕д нас залежать ще й значн╕ впливи на в╕йськових, яких тут немало. Роботи попереду дуже багато, тому будемо невтомно працювати. В╕римо в позитивний результат. Слава Укра╖н╕!».
* * *
Як бачимо, в цьому лист╕ заф╕ксовано для ╕стор╕╖ певн╕ досягнення ╕ в╕дображено головн╕ проблеми патр╕от╕в Донбасу. Думаю, що далеко не в кожн╕й област╕ ╓ так╕ ось жертовн╕ трудар╕ на нив╕ книготорг╕вл╕. Бахмутський козак Володимир Дериведм╕дь ╓ непоганим п╕д-твердженням мо╓╖ концепц╕╖: проукра╖нськ╕ донецьк╕ можуть бути л╕дерами, ел╕тою нац╕╖.

РАНО СПИСУВАТИ ХРИСТИЯН – ВОНИ ПОВЕРНУТЬСЯ

Здавалося б, там, де з 2014 року «кача╓» права «Русская православная армия», скоро не залишиться н╕чого мислячого. ╤ Донбас п╕сля визволення залишиться ╕деолог╕чною пустелею. Але це не так. Вигнан╕ Рос╕╓ю християни рано чи п╕зно повернуться в шахтарський край. ╢ чимало людей, як╕ отримали моральну перемогу у двобо╖ з кремл╕всько-кагеб╕стською церквою. Скаж╕мо, священик УГКЦ Тихон Кульбака, який 12 д╕б пров╕в у полон╕ бойовик╕в ДНР. Хворого на цукровий д╕абет, його трич╕ виводили на розстр╕л, довго тримали без л╕к╕в, дов╕вши до д╕абетично╖ коми. Але мужн╕й священик, пройшовши через важк╕ випробування, вижив ╕ тепер молиться за навернення до християнства сво╖х ворог╕в. Ц╕каво, що Тихон Кульбака не галичанин, а кор╕нний «сх╕дняк». Про сво╓ перше знайомство ╕з Зах╕дною Укра╖ною священик сказав так: «Я уперше при╖хав до Львова у 1996 роц╕. При╖хав з комплексом донеччанина, бо ж навкруги одн╕ бандер╕вц╕! Але закохався в м╕сто з першого погляду. Почуваюся тут дуже комфортно. Але т╕лом. А душа там – на Сход╕…» А коли журнал╕сти запитали його про прихожан, думаючи, що вони вс╕ вих╕дц╕ з Галичини, священик в╕дпов╕в:
«Майже половина – чистокровн╕ рос╕яни…» ╤ дал╕: «Частина мо╖х прихожан залишилася на окупован╕й територ╕╖. Здеб╕льшого це люди похилого в╕ку. Ми ╖м допомага╓мо невеликими сумами. При цьому змушен╕ застосовувати тактику ╕ практику партизансько╖ в╕йни – явки, парол╕…»
Ось такий колоритний ╕ жертовний сх╕дняк-ун╕ат. Але в Тихона Кульбаки хоч кор╕ння укра╖нське. А ╓ ж люди, як╕ народилися в Рос╕╖. Як вони дивляться на ситуац╕ю? На чи╓му вони боц╕? Виявля╓ться, що м╕сце народження мало вплива╓ на св╕тоглядн╕ ор╕╓нтири. Скаж╕мо пастор Геннад╕й Мохненко, який тепер живе у Мар╕упол╕, про себе говорить так: «Я завжди п╕дкреслюю, що я рос╕йська людина. У мене мама з-п╕д П╕тера, батько з-п╕д Курська. Я люблю Рос╕ю. Я ненавиджу ╕мперський дух ╕ адепт╕в цих ╕мперських ╕дей, як╕ приперлися сюди, на Донбас…».
* * *
У пастора тро╓ р╕дних ╕ 32 прийомних д╕тей. Вони п╕дуть за ним у вогонь ╕ в воду. Це та «критична маса» проукра╖нського люду, яка в певн╕ моменти може стати вир╕шальною. Ось як Геннад╕й Мохненко опису╓ минулор╕чн╕ под╕╖: «За годину сформували колону машин ╕ в╕дправили ж╕нок ╕з д╕тьми якомога дал╕ в╕д в╕йни. А сам╕ по╖хали рити окопи. У м╕ст╕ була пан╕ка - особливо к╕лька перших дн╕в. Спершу до нас при╓дналося зовс╕м небагато людей – ос╕б 70. Я пишаюся тим, що половина з тих, хто починав зм╕цнювати м╕сто – це мо╖ д╕ти, мо╖ друз╕ та прихожани… Нам нема чого боятися. Це наша земля. Наше м╕сто. Ми не прийшли захоплювати Ростов, Таганрог, Москву або Калугу – хоча, може, й треба було. Напевно, це було би благом для рос╕ян…»
* * *
Як бачимо, ситуац╕я ун╕кальна, ╕ така особист╕сть, без сумн╕ву, варта уваги. На таких неординарних людей ц╕лком можна розраховувати, вт╕люючи в життя максимал╕стську програму виходу з кризи мар╕упольчанки Оксани Стом╕но╖: «Верить друг другу, влюбляться и радовать мам, строить побольше семей, небоскребов и планов...». А головне, що так╕, як Геннад╕й Мохненко, п╕сля зак╕нчення в╕йни могли б усп╕шно працювати в рос╕йському соц╕ум╕. Або переконувати рос╕ян в соцмережах. Адже свого часу пастор багато подорожував по Рос╕╖ на велосипед╕ ╕ запевня╓, що може бути експертом з рос╕йського питання. А ще цей справжн╕й християнин, який вихову╓ 35 д╕тей, пов╕рив у силу укра╖нського народу: «Коли я розмовляв з б╕йцями там, на фронт╕, хлопц╕ часто казали: «Пасторе, поглянь нам в оч╕… Подивися уважно. Ми не в╕дступимо. Не здамо Мар╕уполь». ╤ ц╕ оч╕ стали для мене новим, неспод╕ваним джерелом в╕ри. Може, не зовс╕м канон╕чним, але потужним…»

Серг╕й ЛАЩЕНКО

(Дал╕ буде)

Версiя для друку
Обговорити в форумi
"Кримська Свiтлиця" > #19 за 06.05.2016 > Тема "Урок української"


Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17076

 

Редакцiя :
95006, м. Сiмферополь, вул. Гагарiна, 5, 2-й поверх, кiмн. 13-14
тел: (0652)51-13-24; E-mail: kr_svit@meta.ua
Адмiнiстратор сайту : Микола Владзiмiрський
Веб-майстер : Олексiй Рибаков