"Кримська Свiтлиця" > #6 за 06.02.2004 > Тема "З потоку життя"
#6 за 06.02.2004
"МИЛЛИОН АЛЫХ РОЗ"
Олександр НАГОРНИЙ.
"Кримська світлиця" вже повідомляла, що редакція газети "Волинь" стала торік спонсором нашого кримського мовно-комп`ютерного конкурсу, надавши для шкільної команди-переможниці один із головних призів - комп`ютер. Ще один подарунок зробила луцька редакція для кримських волинян, яких на півострові немало і які навіть об`єднані у волинське братство, а саме - передплатила щоденну "Волинь" на адресу "Кримської світлиці". Тож, передруковуючи сьогодні один з "волинських" матеріалів, закликаємо поліських земляків, які скучили за рідним краєм, до нас у гості: в редакції є підшивка рідної їм "Волині"! До речі, з 2004 року газета "Волинь" набула всеукраїнського статусу, тепер її можна передплатити і в Криму (запитуйте у відділеннях зв`язку "Волинь нову").
(Закінчення. Поч. у № 5).
Зварганили ми вечерю. З собою ми нічого не взяли, тож довелося повністю розраховувати на гостинність хазяйки. Було все просто, скромно. Чоловіки брали до рук чарки з горілкою (ніхто не впився), Алла, певне, за ніч випила келих шампанського та ще каву. Сиділи аж до ранку. Увесь час - телефонні дзвінки, розмови. Алла розповідала нам про Італію, досить довірливо - про свою сім'ю, неохоче - про першого чоловіка. Скаржилася, що рідко буває з рідними, немає часу для занять з Крістіною, нарікала на недобросовісну конкуренцію, говорила про погрози по телефону. Мені здалося, що їй було цікаво з нами, бо ми - люди не її кола, з якими вона зазвичай спілкувалася. До речі, з'ясувалося, що Алла полюбляє сільські харчі, зокрема, кров'яну ковбасу. Зрештою, вона сказала мені: "Якщо ваша філармонія зможе запросити мене, то я в твоєму колгоспі виступатиму безплатно, де ти скажеш". Я пожартував: "На тракторній бригаді, вона в нас найбільша в Союзі". "Згода". Вранці Алла Пугачова дала нам по плакату зі своїм портретом. Мені написала: "Моему новому знакомому, приятному мужчине Василию". Щось подібне зазначила і в моїй записній книжечці. Наостанок вручила нам запрошення на концерт у великому концертному залі "Россия". Сказала: "Я ось трохи посплю, приведу себе до порядку і зустрічайте на сцені". "Рафік" нас довіз до готелю. Що нас вразило, коли ми йшли на концерт? Ще за метрів вісімсот люди стояли в два ряди і просили зайвий квиточок. Перед самим входом був натовп - тисяч п'ять осіб. У нас були сьоме і восьме місця в першому ряду концертного залу. І ось відкрилася сцена і на неї вийшла... богиня, царівна. Невже це та сама скромна жіночка, з якою ми розмовляли у квартирі? Вона звернулася до глядачів. Зал встав і хвилин десять їй аплодували. Концерт був розрахований на годину 15 хвилин. А співачка провела на сцені три години. З них - дві години глядачі стояли. Ну, і настав той момент, про який навіть незручно згадувати. Алла Пугачова оголосила під бурхливі оплески про виконання пісні "Миллион алых роз" і сказала: "Ця пісня вам, дорогі мої москвичі. Я вас люблю! Вам, мої дорогі глядачі! А ще в мене з'явилися два нові знайомі. Вони в залі. Це Ваня і Вася". Після концерту до нас підійшов її розпорядник Женя, покликав нас за куліси. Ми випили по 50 грамів коньяку, каву, Алла - ковток шампанського, ми ще раз подякували за надзвичайну гостинність. Ще в квартирі ми питали її, що надіслати на Новий рік, але вона лише сміялася. Все-таки ми їй підготували і вислали наші волинські сувеніри. Після того два роки підряд Алла Пугачова на кожне державне свято і на день Радянської Армії присилала нам вітання.
"Волинь", 22 січня 2004 року.
Р. S. Можна, звісно, пожалкувати, що зникла найбільша в Союзі тракторна бригада, яка дуже пригодилася б нині рожищенцям. А з вирощування льону-довгунця незабаром будуть не менш дивуватися в нашому краї, як і з зустрічі волинського голови колгоспу з легендарною співачкою. Хоча дива в тому, що саме так сталося, немає. Мабуть, Василь Кулюк привабив Аллу Пугачову не лише як "приятный" чоловік. Він був начитаним, інтелігентним співбесідником. У ті часи Василь Кулюк зустрічався з відомими людьми, був делегатом з'їзду партії в Москві. Очевидно, Аллі Пугачовій рідко доводилося спілкуватися безпосередньо з народом. І в неї виник непідробний інтерес до людей, які живуть біля кордону, де, як вона сказала, знаходиться "колыбель Западной Украины". І, мабуть, небагато знайшлося б видатних артистів, які так просто, скромно і відкрито вели б себе з випадковими знайомими. То чи варто вірити всім тим бульварним виданням, котрі висмоктують з пальця небилиці про відомих і улюблених артистів?
"Кримська Свiтлиця" > #6 за 06.02.2004 > Тема "З потоку життя"
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=1706
|