"Кримська Свiтлиця" > #18 за 29.04.2016 > Тема ""Будьмо!""
#18 за 29.04.2016
КОЛОМИЯ ГОТОВА СП╤ВПРАЦЮВАТИ З ДОНБАСОМ У СФЕР╤ КРА╢ЗНАВСТВА
Укра╖на – ╓дина !
Прикро, що Крим тепер перебува╓ в ╕золяц╕╖, ╕ мешканц╕ п╕вострова не читають друковану «Кримську св╕тлицю», не купують ╖╖ в к╕осках. Мимовол╕ «св╕тличанськ╕» структури на «материку» переключаються на Донбас. По-перше, тому, що завжди треба бути в форм╕. «Св╕тличанин», який склав руки, це вже не «св╕тличанин». По-друге, Донеччина — це непоганий експериментальний майданчик. Досв╕д, п╕дх╕д до справи, нов╕ ╕нформац╕йн╕ технолог╕╖ — все це колись знадобиться в Криму. Довго радився ╕з нашим «св╕тличанським» активом. Що можна робити на цьому етап╕? Може, поки наводити мости з Донбасом? Я розпов╕в про кра╓знавц╕в Донбасу, як╕, на м╕й погляд, ╓ позитивною ╕ реальною проукра╖нською силою. Зачепитися за них? А хто буде з галицького боку? «Св╕тличани» з Коломи╖ в╕дразу дали п╕дказку. Мовляв, варто посп╕лкуватися з м╕сцевою вчителькою ╕стор╕╖ Тетяною Михайловською. Тетяна В╕ктор╕вна ма╓ 20 рок╕в педагог╕чного стажу. Давно захоплю╓ться кра╓знавством. ╤ не лише сама почува╓ться «як риба у вод╕» в кра╓знавч╕й тем╕, але й школяр╕в долуча╓ до свято╖ справи. Одне слово, перспективна людина для справи ╓днання сходу й заходу. Розшукав учительку, посп╕лкувався з нею. Нижче подаю зм╕ст нашо╖ розмови.
* * * — Тетяно В╕ктор╕вно, ╓ просто «╤стор╕я», а ╓ «╤стор╕я р╕дного краю»… Це трохи р╕зн╕ поняття? ╤стор╕я краю працю╓ на перспективу ╕ б╕льше прив’язу╓ учня до р╕дних м╕сць? — Саме так. Чим б╕льше знань про сво╓, тим сильн╕ша ╕нтелектуальна прив’язка, тим б╕льший емоц╕йний зв’язок з р╕дною землею. Рок╕в п’ять тому ми в наш╕й школ╕ порушили це питання. Тод╕ ╕з вар╕ативно╖ частини нам надали певн╕ години, ╕ ми, вчител╕-аматори, збирали ╕нформац╕ю про р╕дний край, про видатних ос╕б Коломи╖, про арх╕тектурн╕ споруди… ╤ пот╕м передавали це д╕тям. Ми розробили програмку на 35 годин по навчальному плану. — Д╕ти цей предмет справд╕ люблять? Чи вчать заради того, аби лише вчител╕ в╕д них в╕дчепилися? — Ви зна╓те, люблять! В кожн╕й школ╕ ми щор╕чно проводимо «тиждень ╕стор╕╖». Д╕тей тепер важко чимось захопити. Тому як орган╕затор теми, я поставила перед собою мету: д╕ти повинн╕ захот╕ти вивчити ╕стор╕ю р╕дного краю. Тут може бути багато стимул╕в. Один з них — нагородження найкращих кра╓знавц╕в грошовим призом. Д╕ти повинн╕ усв╕домити, що сво╓ю працею, наполеглив╕стю, сво╖ми знаннями вони вже можуть заробляти грош╕. — А суми як╕? Сто гривень, дв╕ст╕? — Н╕, набагато б╕льше. За перше м╕сце — три тисяч╕ гривень. За друге — тисячу. За трет╓ — 500 гривень. А додатково дарувалися ще й книжки про Коломию. На щастя, патр╕оти на Прикарпатт╕ не перевелися! Нав╕ть люди, як╕ не мають жодного в╕дношення до нашо╖ школи, не були ╖╖ випускниками, ╕ ╖хн╕ д╕ти тут не вчаться, почули м╕й заклик. ╤ давали до призового фонду не так╕ вже й мал╕ суми. Вони пов╕рили мен╕, пов╕рили в саму ╕дею. Зв╕сно, й самим д╕тям передалися настанови батьк╕в на плекання патр╕отизму. Вони по-справжньому зац╕кавилися! Ми розробили 50 питань з ус╕╓╖ ╕стор╕╖ м╕ста Коломи╖. Ось деяк╕ з них: «Коли була перша писемна згадка про Коломию?» «Що ╓ найдавн╕шою спорудою в м╕ст╕ Коломи╖?» «Ск╕льки рок╕в тому Коломия отримала Магдебурзьке право?» «Коли в Коломи╖ було в╕дкрито Народний д╕м?» «Стол╕тн╕ дуби. Що ви про них зна╓те?» «Що в╕дбувалося з нашою школою за час╕в радянсько╖ влади та час╕в незалежност╕ Укра╖ни?» «На чию честь та коли було в╕дкрито пам’ятник во╖нам-афганцям?» «Польський цвинтар» «╢врейськ╕ громади в Коломи╖» «Народний контроль у Коломи╖» «Нове телебачення Коломи╖» «Що ви зна╓те про музей Писанки?» «Чи були в Коломи╖ козаки?» Це лише деяк╕ питання, але вони дають уявлення про весь спектр запитань, про наш п╕дх╕д до викладання. * * * Добрий початок, правда? Головне, що ╕н╕ц╕ативу Тетяни Михайловсько╖ п╕дтримали ╕нш╕ школи м╕ста, п╕дтримали й кра╓знавц╕, директори музе╖в, меценати... Я уважно слухав розпов╕дь учительки. А пот╕м запитав: а що, як вам подружитися з кра╓знавцями ╕нших областей? Зокрема, з донеччанами? Тетяна В╕ктор╕вна в╕дпов╕ла, що це було б просто чудово. Окрилен╕ таким консенсусом, ми вир╕шили не в╕дкладати справу у довгий ящик. В╕дразу ж посп╕лкувалися по телефону з начальником управл╕ння осв╕ти Коломи╖ — молодим та енерг╕йним Любомиром Бордуном. А пот╕м — з головною осв╕тянкою Донбасу Над╕╓ю Оксенчук. Як дума╓те, що вони в╕дпов╕ли? А тут ╕ думати н╕чого! Серце ж не кам╕нь… ╤ осв╕тяни-патр╕оти в ус╕ часи мислили однаково. Тому ╕ Донбас, ╕ Коломия в╕дразу дали «добро» на сп╕впрацю.
КОЗАЦТВО — ТЕМА, ЯКА МОЖЕ ОБ’╢ДНУВАТИ РЕГ╤ОНИ
Стосовно останнього питання, наведеного Тетяною В╕ктор╕вною трохи вище — «Чи були в Коломи╖ козаки», то мен╕ важко утриматися в╕д спокуси ╕ не розпов╕сти принаг╕дно, що в 1613 роц╕ в Коломию ╕з Запор╕жжя прибуло… триста козак╕в. Заоп╕кувався ними коломиянин Ференц Горбаш. Мало того, в╕н допом╕г запорожцям з╕брати бойовий заг╕н з коломийських хлопц╕в! Це ц╕кава ╕нформац╕я, яка п╕дтверджу╓ той факт, що й понад 400 рок╕в тому теза «Сх╕д ╕ Зах╕д разом!» проходила випробування життям. П╕вроку ╕снувала Коломийська Запорозька С╕ч. Це, мабуть, було щось на зразок Майдану XVII стол╕ття. Зведен╕ сили козак╕в — запорожц╕в ╕ коломиян — в 1613 роц╕ не лише контролювали Коломию, але й робили в╕ддален╕ походи до Тулукова, що п╕д Снятином, ╕ до села Грушки над Дн╕стром. Перебування запорозьких козак╕в на галицьк╕й земл╕, здобуття ними Коломи╖ ╕ фортец╕ Пот╕к, пост╕йне пересування ╖х у кра╖ викликали р╕зке незадоволення серед шляхти. Проти козацьких загон╕в виступили урядов╕ в╕йська п╕д кер╕вництвом во╓води, ╕ ╖м вдалося вит╕снити запорожц╕в з м╕ста. П╕сля цього коломиянина Ференца Горбаша поляки п╕ддали страшним тортурам ╕ стратили. Але цей випадок красномовний. Були захисники укра╖нського люду ╕ православно╖ в╕ри! ╤ приходили ╕з Запор╕жжя. ╤ люди ще довго пам’ятали: ╓ кому захистити народ в╕д зажерливо╖ шляхти. За порогами ця сила! Згадую про цю малов╕дому стор╕нку тому, що, мандруючи Донбасом, я пост╕йно чув в╕д укра╖нських патр╕от╕в, що укра╖нське козацтво варто б в╕дроджувати. Для шахтарського краю це дуже актуально! Бо ОУН-УПА, «С╕чов╕ стр╕льц╕» — це ще трохи зарано. А козацька тема ц╕лком прийнятна. На Галичин╕ колись майже з нуля починали, ╕ то вийшло! А що вже за Донбас говорити?
ЗГАДАЙМО ДОБРИМ СЛОВОМ КИРИЛА ТРИЛЬОВСЬКОГО…
Могло скластися так, що козацька тема була б ц╕лковито чужою для мешканц╕в Зах╕дно╖ Укра╖ни. Н╕ австро-угорц╕, н╕ поляки не були зац╕кавлен╕ у висок╕й нац╕ональн╕й св╕домост╕ галичан. Але тут Бог послав краянам Кирила Трильовського. Найб╕льшим внеском в╕домого адвоката у громадське життя Галичини було заснування ним с╕чового руху. А рух цей, безсумн╕вно, в╕д╕грав велику роль у процес╕ формування нац╕онально╖ св╕домост╕ галичан. А починалося все з маленьких конкретних справ. Скаж╕мо, 5 травня 1900 року у сел╕ Завалля, що на Снятинщин╕, пол╕тик заснував перше спортивно-протипожежне товариство п╕д назвою «С╕ч». Спортивно-протипожежна д╕яльн╕сть ц╕╓╖ орган╕зац╕╖ була формальним приводом для ╖╖ створення. Справжньою метою ╕снування «С╕ч╕» було пробудження нац╕онально╖ св╕домост╕ укра╖нц╕в шляхом в╕дродження ╕сторичних традиц╕й, виховання патр╕отично╖ молод╕, осв╕ти селянства. Про велику народну любов до «С╕чей» св╕дчить ╖хня к╕льк╕сть. У 1914 роц╕ нал╕чувалось 1056 «С╕чей», членами яких було близько 66 тисяч ос╕б! Центром с╕чового руху стала Коломия, зокрема адвокатська канцеляр╕я Кирила Трильовського, розм╕щена на роз╕ вулиць Костюшка та Валово╖. * * * А Донбас? Невже тут б╕льше н╕коли не в╕дродиться козацтво — безперечний ╕сторичний «позитив» краю, дуже потр╕бний сьогодн╕, до того ж генетично обгрунтований? Не в╕дродиться нав╕ть п╕сля такого наочного ╕ дуже вдалого прикарпатського прикладу? А ми розпов╕мо про Трильовського всьому Донбасу, зац╕кавимо ц╕╓ю постаттю м╕сцеву ╕нтел╕генц╕ю! Адже донецьк╕ укра╖нц╕ сам╕ ╓ нащадками запорозьких козак╕в, тод╕ як рос╕ян у шахтарському кра╖ сутт╓во поб╕льшало лише п╕сля Голодомору 1932-1933 рок╕в. Зв╕сно, вони трохи «розбавили» м╕сцевий люд... Трохи додали москвоцентризму, трохи зрос╕йщили селян. Але ж ╕ укра╖нськ╕ корен╕ залишилися! Чимало рос╕ян, б╕лорус╕в, грек╕в також полюбили цю землю. Адже укра╖нц╕ н╕коли н╕кого не в╕дштовхували, не змушували м╕няти в╕ру, не асим╕лювали. На С╕ч╕ шанували хоробрих ╕ порядних чолов╕к╕в незалежно в╕д нац╕ональност╕. То чому б тепер ус╕м разом не в╕дродити укра╖нське козацтво на Донбас╕? Те, що тут ╕снувало до 2014 року, було розпорошеним ╕ слабким. Якби на момент приходу «русской весны» наше козацтво було потужн╕шим, то навряд чи сепаратисти захопили б Донецьк ╕ Луганськ. Ми зберегли б тисяч╕ житт╕в.
КРА╢ЗНАВЧА Л╤ТЕРАТУРА, ВИПУЩЕНА ДОНЕЧЧАНАМИ, БУДЕ ЗАТРЕБУВАНА В ГАЛИЧИН╤
Вже повернувшись до Львова, я переглянув л╕тературу, подаровану мен╕ у минулому роц╕ кра╓знавцями Донбасу. Що знадобиться на Прикарпатт╕? Був там дуже ц╕нний в ╕нформац╕йному план╕ б╕бл╕ограф╕чний дов╕дник «Кра╓знавц╕ Донеччини». Звернув увагу на те, що частина донецьких кра╓знавц╕в народилася в Рос╕╖. Це не коломийська ситуац╕я, де вс╕ «сво╖», вс╕ м╕сцев╕... На Донбас╕ багато чого по-╕ншому. Але вищезгадана обставина може перетворитися на неабиякий позитив. Чому? Можна простежити еволюц╕ю погляд╕в окремих людей. Вивчити законом╕рност╕. Недаремно ж кажуть ╕нод╕, що ╕дентичн╕сть — це не стан, а процес. Скаж╕мо, Валентина Рогова народилася у Владивостоку, а навчалася в Красноярську. А вт╕м, вона удосто╓на звання «Кращий кра╓знавець 2012 року». Отже, походження — це не головне. Головне — полюбити землю, на як╕й живеш. Перу Валентини ╤ван╕вни належать роботи: «Вдоль берегов Донца и Оскола», «Наш край Слов’янський»... Ага, ось ╕ще: «Тарас Шевченко в моей жизни». Х╕ба ж не ц╕каво буде прикарпатцям? Взагал╕, варто б уважно перечитати все це, простежити, як людина поступово ставала патр╕откою Укра╖ни. А уродженець Казан╕ Серг╕й Таф╕нцев? Щось же його зац╕кавило в козацьк╕й тем╕? Бо в його доробку ╓ так╕ статт╕: «Украинская национальная идея — осуществление завета запорожского казачества» та «Казачий катехизис третьего тысячелетия». Де Волга, а де Дн╕про? Де Казань, а де Запорозька С╕ч? Та, видно, козацька тема ╓ об’╓ктивно ц╕кавою для мешканц╕в степово╖ Донеччини. Ось ╕ краматорчанин Володимир Коцаренко свого часу видав на-гора працю: «Казачество в истории заселения Краматорска». Нещодавно науковець Дмитро Грищук (в 2014 роц╕ в╕н був вимушений покинути р╕дний Донецьк) видав ц╕каву книгу: «Козацький часопис: скарбниця громадянсько╖ соц╕ал╕зац╕╖ молод╕». Це сво╓р╕дна програма д╕яльност╕ молод╕жно╖ козацько╖ орган╕зац╕╖. Отже, проукра╖нськ╕ мешканц╕ шахтарського краю не лише мр╕ють про в╕дродження козацтва, а й чимало роблять для цього. Думаю, що мала батьк╕вщина Кирила Трильовського також не залишиться байдужою до праць донецьких автор╕в-«козакоф╕л╕в».
ГОЛОВНЕ — ПОЧАТИ... БО ХТО, ЯК НЕ МИ?
Що ж ╕ще може зац╕кавити галичан? Звернув увагу на досл╕дження вчительки ╕стор╕╖ з Красноарм╕йського району Мар╕╖ Мазохи. Вона три роки збирала матер╕али про операц╕ю «В╕сла» та про переселення лемк╕в до селища Грод╕вки, що на Донбас╕. Лемк╕вськ╕ поселення ╓ в ╤вано-Франк╕вськ╕й област╕. А ще у Льв╕вськ╕й, Терноп╕льськ╕й... Коротше, ц╕кава тема для галичан, за не╖ теж можна зачепитися. Депортован╕ п╕сля в╕йни лемки живуть на Донбас╕, чимало кор╕нних донеччан п╕сля «русской весны» опинилося на Прикарпатт╕… Як все переплелося! ╤ це плюс для наших контакт╕в. А подвижницька праця ╢вгена Шаповалова з Дружк╕вки? Написано, що в╕н влаштову╓ щор╕чн╕ велопроб╕ги м╕сцями, де жив ╕ творив незламний борець за укра╖нську мову Олекса Тихий. Ну раз таке орган╕зову╓, значить, для кожного галичанина ╢вген буде другом ╕ братом. Отже, безперечно, ╓ моменти, як╕ будуть об’╓днувати нас. Переконаний, що контакти кра╓знавц╕в Донбасу ╕ Галичини будуть дуже корисними. ╤ треба починати вже! Почнуть кра╓знавц╕, а з часом при╓днаються осв╕тяни, журнал╕сти, громадськ╕ д╕яч╕. А пот╕м — агрономи, буд╕вельники, п╕дпри╓мц╕… Нац╕я повинна модерн╕зуватися ╕ в перспектив╕ стати монол╕том. Зробивши висновки з под╕й 2014-2015 рок╕в, ми повинн╕ тепер багато чого виправляти у п╕дходах до рег╕онально╖ пол╕тики.
Серг╕й ЛАЩЕНКО
"Кримська Свiтлиця" > #18 за 29.04.2016 > Тема ""Будьмо!""
Постiйна адреса статтi: http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=17047
|